ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ. Відпустка – встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку
Відпустка – встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році, із оплатою або без оплати їх з збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.
Вихідна допомога – грошова сума, що виплачується одноразово у встановлених законодавством про працю випадках у разі припинення трудового договору.
Внутрішній трудовий розпорядок – врегульована нормами трудового права система відносин, що складається всередині трудового колективу підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, при виконанні виробничих завдань і яка забезпечує здійснення субʼєктивних прав та виконання обовʼязків усіма учасниками трудового процесу.
Джерела трудового права – це спосіб вираження норм права, що призначені регулювати трудові та інші суспільні відносини, повʼязані із застосуванням і організацією найманої праці.
Дисципліна праці – сукупність нормативно-правових приписів, які регулюють обовʼ язки сторін трудових правовідносин, спрямованих на забезпечення належного процесу праці.
Дисциплінарна відповідальність – обовʼязок порушника трудової дисципліни притерпіти негативні наслідки правового, організаційного чи матеріального характеру.
Дисциплінарне стягнення – заходи правового впливу до порушників трудової дисципліни, що зобовʼ язують їх притерпіти негативні правові наслідки.
Зайнятість – діяльність громадян, повʼязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Заробітна плата – винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконаної роботи, а також виплати компенсаційного та стимулюючого характеру.
Колективний договір – угода, яка укладається для узгодження інтересів на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і виборними органами первинних профспілкових організації, а в разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони, яка містить зобовʼязання сторін щодо врегулювання трудових, виробничих ті інших соціально- економічних відносин та нормативні положення, які встановлюють умови праці, її оплату, режими робочого часу та часу відпочинку тощо, а також додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Колективні трудові спори (конфлікти) – неврегульовані суперечності між працівниками та роботодавцями з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально- економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю.
Комісія по трудових спорах – орган для розгляду індивідуальних трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях між працівниками, з одного боку, і роботодавцем – з другого, за винятком спорів, які згідно із законом підлягають розглядові безпосередньо в судах.
Контракт – особливий вид трудового договору, в якому строк його дії, права, обовʼязки і відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися за угодою сторін.
Надурочні роботи – роботи понад встановлену тривалість робочого часу, які виконуються за розпорядженням роботодавця або з його відома у випадках, встановлених законодавством.
Ненормований робочий день – особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у випадках неможливості нормування трудового процесу.
Оплата праці – встановлена угодою сторін (не нижче державного мінімуму) та передбачена колективними договорами, угодами систематична винагорода працівника за виконану роботу згідно трудового договору.
Охорона праці – система правових, соціально- економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровʼя і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Переведення на іншу роботу – доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеним трудовим договором.
Переміщення – доручення працівникові роботи в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовлених трудовим договором, але на іншому робочому місці чи структурному підрозділі в тій же місцевості, іншому механізмі або агрегаті на тому ж підприємстві.
Працевлаштування– комплекс організаційних, економічних і правових заходів щодо забезпечення громадян оплачуваною роботою на основі трудових договорів, а також процес пошуку підходящої роботи, підготовки до неї та влаштування на відповідну роботу.
Працівник – громадянин України чи іноземний громадянин або особа без громадянства, що перебуває в трудових відносинах із роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію.
Предмет трудового права – сукупність трудових відносин та інших суспільних відносин, повʼязаних з організацією та застосуванням найманої праці, що передують трудовим відносинам, супроводжують їх або приходять їм на заміну.
Принципи трудового права – загальновизнані вихідні положення, що визначають його сутність, зумовлюють єдність правового регулювання та закономірності розвитку системи норм трудового права.
Прогул – відсутність працівника на роботі без поважних причин як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.
Професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що обʼєднує громадян, повʼязаних спільними інтересами, за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).
Режим робочого часу – розподіл робочого часу в межах доби або іншого календарного періоду.
Роботодавець – юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка надає роботу фізичній особі на підставі трудового договору.
Робочий час – проміжок календарного часу, протягом якого працівник, згідно з законодавством, колективним і трудовим договором, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку повинен виконувати свої трудові обовʼязки на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи – роботодавця.
Сезонні роботи – роботи, які в силу природних чи кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), котрий не перевищує шести місяців.
Трудова книжка – основний документ про трудову діяльність працівника.
Трудова праводієздатність – здатність працівника мати трудові права та обовʼязки, своїми діями набувати їх і самостійно їх реалізовувати.
Трудова функція – угода сторін трудового договору щодо роду роботи, яку зобовʼязується виконувати працівник.
Трудове майнове правопорушення – як підстава матеріальної відповідальності полягає у вчиненні працівником дисциплінарного проступку, що спричинив матеріальну шкоду власнику підприємства, установі, організації чи роботодавцю – фізичній особі.
Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобовʼязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобовʼязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий колектив підприємства – обʼєднання фізичних осіб, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства, установи, організації на основі трудового договору (контракту).
Трудові спори – суперечності, які виникають між субʼєктами трудового права з приводу застосування трудового законодавства або встановлення нових умов праці і які передані на розгляд відповідного органу, уповноваженого державою приймати обовʼязкові для сторін рішення.
Час відпочинку – проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обовʼязків і який він має право використовувати на свій розсуд.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
| № з/п | Назви тем | Кількість годин | ||
| Лекції | Семі-нари | Прак-тичні заняття | ||
| 1. | Субʼєкти трудового права | – | ||
| 2. | Трудовий договір | – | ||
| 3. | Робочий час і час відпочинку | – | ||
| 4. | Трудова дисципліна | – | ||
| 5. | Матеріальна відповідальність сторін трудового договору | |||
| Всього |
Форма підсумкового контролю – екзамен.
ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –
№ 30. – Ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. О.П. Товстенко. – К: Юрінком Інтер. 2009. – 1022 с.
3. Закон України "Про обʼєднання громадян" від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – ст. 504
4. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – ст. 161.
5. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року (із змінами внесеними згідно закону України від 13.12.2001 року).//Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №45. – ст.397, ОВУ. – 2002. – №2. – Ст. 41.
6. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р – ВВР, 1992. – № 3.
7. Закон України "Про державну допомогу сімʼям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. – ВВР, 1993. – № 5. – Ст. 21.
8. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. – ВВР., 1992. – №49. – Ст. 668.
9. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 р. – ВВР, 2010. – № 22. – Ст. 86.
10. Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. – ВВР, 1993. – № 9. – Ст. 62.
11. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. – ВВР, 1993. – № 16. – Ст. 167.
12. Закон України "Про аудиторську діяльність" 22 квітня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 23. – Ст. 243.
13. Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 36. – Ст. 361.
14. Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 39. – Ст. 383.
15. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 52. – Ст. 490.
16. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" від 16 грудня 1993 р. – ВВР, 1994. –
№ 4. – Ст.18.
17. Закон України "Про оплату праці" від 1 травня 1995 р. – ВВР, 1995. –
№ 17. – Ст. 121.
18. Закон України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням псуванням, недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" від 6 червня 1995 р. – ВВР, 1995. – № 22.
19. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. – ВВР, 1997. –
№ 2. – Ст. 4.
20. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від З квітня 1993 р. № 254 // ЗП України. – 1993. – № 9. – Ст. 184.
21. Про трудові книжки працівників: Постанова Кабінету Мніністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 // ЗП України. – 1993. – № 10. – Ст. 197.
22. Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 // ЗП України. – 1993. –
№ 6. – Ст. 121.
23. Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 //
ЗП України. – 1994. – № 7. – Ст. 172.
24. Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких повʼязана з державною таємницею: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1994 р. № 779 // ЗП України. – 1995. – № 2. – ст. 30.
25. Список сезонних робіт і сезонних галузей: Затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278 //ОВУ. – 1997. – № 14. – с. 18.
26. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 // ОВУ. – 1997. – Число 16. – с. 73; Число 35. – с. 14.
27. Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність: Наказ Міністерства праці від 12 травня 1996 р. № 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці. – 1997 р. – № 1.
28. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів". – Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – № 1. – С. 375.
29. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення псування матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. // Урядовий курʼєр. – 1996. –
№ 20-21. – С. 8.
30. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 січня 1993 року, – Збірник Постанов Уряду України. 1993. – № 45. – Ст.14.
31. Трудове право України. Академічний курс: Підручник / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. НАНУ: Ред. Н.М. Хуторян – К. : "А.С.К.", 2009. – 607 с.
32. Болотина Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2010. –
725 с.
33. Прокопенко В.І. Трудове право. – Підручник. – К., 2009. – 480 с.
34. Чанишева Г.І. Трудове право України. – Підручник. – К., 2008. – 564 с.
35. Карпенко Д.О.Трудове право України. – К., 1999. – 192 с.
36. Карпенко Д.О. Правове регулювання матеріальної відповідальності в системі МВС України. Навчальний посібник. – К., 1998. – 68 с.
37. Пилипенко П.Д. Трудове право України. – Львів, 2011. – 160 с.
38. Венедиктов В.С. Теоретические проблеми юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков, 1996. – 136 с.
39. Бабаскін А.Ю. Особливості правового регулювання зайнятості молоді в умовах переходу до ринку. – 36.: Правова держава. Вип.: 4. – 1993. – С.104-109.
40. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права // Право України. – 2007. – № 3. – С. 34.
41. Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: общие проблемы; общие решения (сравнительное исследование) // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 33-38.
42. Коментар до статей 1, 2 КЗпП України //Стичинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. – К.; Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2001.
43. Пилипенко ПД. Проблеми теорії трудового права України. – Л., 1999.
44. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців // Право України. – 2007. – № 1. – С. 63.
45. Гончарова Г. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці // Право України. – 2009. – № 10. – С. 30-33.
Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ