Імовірність ураження окремої цілі при різних розмірах зони рівномірної щільності обстрілу

Імовірність ураження цілі при параболічній щільності обстрілу	Імовірність ураження цілі при рівномірній щільності обстрілу і значенні коефіцієнта y, що дорівнює
0,9	0,8	0,7	0,6
0,3	0,28	0,29	0,29	0,28
0,6	0,54	0,56	0,56	0,53
0,8	0,72	0,76	0,76	0,71

З табл. 36 видно, що найбільше значення імовірності ураження окремої цілі при рівномірній щільності обстрілу досягається у тому випадку, коли розміри зони обстрілу складають 0,7-0,8 розміру зони параболічної щільності обстрілу. При цьому, якщо рівень імовірності ураження цілі невисокий (наприклад 0,3), тоді зниження ефективності стрільби внаслідок реалізації не параболічної, а рівномірної щільності обстрілу є неістотним і ним можна нехтувати. При високих рівнях імовірності ураження цілі (0,6 і більше) зниження ефективності стрільби стає вже значнішим, а тому для досягнення такого ж рівня показника ефективності стрільби, як і при параболічній щільності обстрілу, потрібне деяке збільшення витрати снарядів (приблизно на 10-20 %).

Знаючи розміри зони рівномірної щільності обстрілу, можна встановити залежність між величиною стрибка прицілу (інтервалу віяла) і кількістю установок прицілу (кутоміра). Вона виражається наступними формулами:

для визначення величини стрибка прицілу:

; (5)

длявизначення інтервалу віяла (під час стрільби на одній установці кутоміра):

, (6)

де n_Г – кількість установок прицілу;

n_Ф – кількість точок прицілювання по фронту;

g₂ – коефіцієнт, залежний від величини рівня показника ефективності стрільби;

Тд₀, Тн₀ – поправочні коефіцієнти на приведені розміри цілі відповідно за дальністю і напрямком;

Ед₀, Ен₀ – характеристики точності визначення установок для стрільби на ураження (зведені серединні помилки відповідно за дальністю і напрямком при веденні вогню однією або декількома батареями);

Вд₀, Вб₀ – характеристики розсіювання снарядів відповідно за дальністю і напрямком при веденні вогню однією або декількома батареями.

Значення коефіцієнтів g_2, Тд₀, Тн₀ наведені в табл. 37 і 38.

Таблиця 37

Значення коефіцієнта g₂

Рівень показника ефективності стрільби, %
g2	0,61	0,71	0,81	1,01	1,23	1,48	1,79	2,20	2,86	4,86

Таблиця 38

Значення коефіцієнтів Тд₀ = Тд₀ (l_n, m_n)

ln (у Вд0)	mn (у Вб0)
	0,2	0,4	0,6	0,8	1,0	2,0	3,0	∞
	2,20	2,20	2,20	2,20	2,20	2,20	2,20	2,20	2,20
0,2	2,23	2,23	2,23	2,22	2,22	2,21	2,20	2,20	2,20
0,4	2,26	2,26	2,26	2,25	2,23	2,22	2,20	2,20	2,20
0,6	2,32	2,32	2,31	2,30	2,28	2,27	2,23	2,23	2,21
0,8	2,42	2,42	2,40	2,38	2,37	2,35	2,30	2,27	2,22
1,0	2,53	2,51	2,49	2,47	2,45	2,42	2,36	2,32	2,25
2,0	3,53	3,48	3,44	3,39	3,34	3,29	3,03	2,98	2,70
3,0	5,20	5,12	5,04	4,96	4,86	4,77	4,38	4,16	3,49

Примітки: 1. 2l_n і 2 m_n – приведені розміри цілі відповідно за глибиною і фронтом.

2. Тн₀ = Тн₀ (l_n, m_n) = Тд₀₍ m_n, l_n,).

Задаючись кількістю установок прицілу п_Г і кількістю точок прицілювання за фронтом п_Ф, за формулами (5) і (6) можна визначити найвигідніші величини стрибка прицілу DП_Н та інтервалу віяла Ів_н. З погляду простоти способу обстрілу і зручності його практичного застосування доцільно мати мінімальну кількість установок. Проте із зменшенням їх кількості, як видно з формул (5) і (6), величина стрибка прицілу (інтервалу віяла) збільшується. Щоб при реальному способі обстрілу цілі досягався рівномірний розподіл точок падіння снарядів, необхідно, щоб величина стрибка прицілу (інтервалу віяла) не перевищувала максимально допустимої DП_max (І_Вmax), при якій забезпечується однакова імовірність ураження окремої цілі в будь-якій точці між установками.

З теорії стрільби відомо, що половина глибини зони рівномірного розподілу точок падіння снарядів (зони рівномірної щільності обстрілу) за дальністю L,коли відомі серединні помилки розсіювання, визначається з формули:

2,5 Bд₀,

де ρ » 0,477.

Тоді гранична глибина зони рівномірної щільності обстрілу за дальністю під час стрільби на одній установці прицілу складатиме:

Г = 2L » 4..5 Bд₀.

Якщо глибина цілі перевищує граничну глибину даної зони, тоді обстріл цілі за дальністю необхідно вести на декількох установках прицілу.

У табл. 39 наведений розподіл 288 точок падіння снарядів при веденні вогню на 3 і 9 установках прицілу зі стрибками 1,4 і 5 Вд₀ відповідноі однаковій витраті снарядів на кожній установці прицілу.

З даних табл. 39 видно, що якщо величина стрибка прицілу дорівнює 5 Вд₀, тоді щільність розподілу точок падіння снарядів все ж таки дещо відмінна від рівномірної, оскільки її значення поблизу точок прицілювання майже удвічі може перевищувати щільність розривів в проміжках між ними. Тому на практиці максимально допустиму величину стрибка прицілу приймають такою, що дорівнює
3-4 Вд₀, що, як випливає з даних табл. 39, забезпечує більш рівномірний розподіл точок падіння снарядів за дальністю. Подальше зменшення величини стрибка прицілу не призводить до підвищення рівномірності обстрілу, а отже, і ефективності ураження окремої цілі. Крім того, при малій кількості установок прицілу це зменшує глибину площі обстрілу, що знижує імовірність накриття нею окремої цілі і зменшує ефективність стрільби.

Таблиця 39