Відповідальність підприємця

Підприємець персонально відповідає за зобов'язання, пов'язані з його діяльністю, своїм майном, за винятком того майна, яке згідно з законодавством не може бути стягнено, за охорону навколиш­нього середовища, дотримання заходів щодо техніки безпеки, охо­рони праці, виробничої гігієни, за завдану шкоду і збитки.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом банкрутом, якщо майна, яке йому належить, не вистачає для покриття заборгованості та відсутня можливість для фінан­сового оздоровлення підприємства.

Найманому працівникові, який втратив працездатність, підприємець зобов'язаний відшкодувати витрати згідно з зако­нодавством.

Формування підприємництва в умовах перехідної економі­ки визначається загостренням безробіття і іншими кризовими явищами. За цих умов розвиток підприємництва відбувається не еволюційним шляхом, а переважно штучно, під впливом зовнішніх чинників.

У першу чергу з'являються так звані "вимушені" підприємці. Це група населення, яка втратила джерела пристойного існу­вання, вдається до дрібного бізнесу в торгівлі, сфері послуг та інших видах діяльності. Серед цих осіб значний прошарок скла­дають колишні технічні працівники, представники науки і осв­іти. У разі стабілізації економіки вони можуть знову трансфор­муватися у найманих працівників.

По-друге, сформувалася відповідна категорія "вдалих" підприємців, які вміло скористалися недосконалим законодав­ством, мають доступ до бюджетних ресурсів, сформували дже­рела власних нагромаджень і інвестування. Це найбільш дина­мічна категорія підприємців, яка швидко реагує на ринкові зміни, вміло використовує принципи сучасного менеджменту і недоліки чинного законодавства.

Третьою групою підприємців є колишні або сьогоднішні директори, управлінський і партійний корпуси, тобто ті, які обіймали відповідальні посади у державному секторі управ­ління економікою. Вони використовують заходи, які здійснює держава у процесі роздержавлення і приватизації, що дозволило їм швидко збагатитися і очолити монопольні структури. Але їх діяльність не вплинула на розвиток підприємництва, навпаки, переміщення державних коштів у приватні руки блокує продуктивне підприємництво, зок­рема інноваційну діяльність.

На відміну від державних і змішаних підприємств підприє­мництво має такі властивості:

♦ вищий рівень економічної відособленості і господарської самостійності у виборі видів діяльності, формуванні ви­робничих програм, виборі постачальників і споживачів. Одночасно зростає їх залежність від загальної ринкової кон'юнктури, інформації і зовнішнього середовища;

♦ поєднання орієнтації на досягнення комерційного успіху з отриманням прибутку. Прагнення збільшити прибут­ковість може посідати підпорядковане місце в ієрархії тактичних цілей і потреб для створення передумов для досягнення стратегічного успіху (розширення ринку, підвищення цін на акції);

♦ підвищена майнова та особиста відповідальність за прий­няття рішень, їх виконання і вміння передбачити та мінімізувати ризики від здійснення операцій.

4. Державна політика підтримки
підприємництва

Державна політика підтримки підприємництва — це сукупність (комплекс) пріоритетних народногосподарських під­ходів і рішень, які визначають основні напрями і форми право­вого, економічного та організаційного сприяння розвитку під­приємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктів гос­подарювання.

Під державною підтримкою необхідно розуміти, з одного бо­ку, державне регулювання цього сектору економіки, що перед­бачає насамперед свідоме формування державними структура­ми правових, економічних та організаційних умов становлен­ня і розвитку підприємництва, а з іншого — створення стиму­лів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які залу­чаються у сферу підприємництва на пільгових засадах або без­оплатна.

Історичний досвід переконує, що дієвою політика стає тоді, коли ґрунтується на об'єктивно діючій системі економічних за­конів з урахуванням різних інтересів суспільства і передбачає багатоваріантність і свободу вибору. Складовими державної по­літики підтримки та розвитку підприємництва є: цілі, основні принципи, напрями, заходи та інструменти здійснення цієї по­літики.

Основними цілями державної політики підтримки підприєм­ництва є:

- забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб'єктів підприємницької діяльності;

- залучення суб'єктів підприємництва до розв'язання соці­ально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;

Державна підтримка та сприяння розвитку підприємництва

- удосконалення структури суб'єктів підприємництва;

- підвищення технологічного рівня виробництва підприєм­ницьких структур;

- заохочення розвитку суб'єктів підприємницької діяль­ності у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного роз­витку;

- створення нових робочих місць, зменшення безробіття;

- сприяння максимальній самореалізації громадян у підпри­ємницькій діяльності;

- формування соціального прошарку власників і підприємців.

Реалізація зазначених цілей забезпечується шляхом під­тримки суб'єктів підприємництва за такими основними напря­мами:

- формування нормативно-правової бази;

- удосконалення податкової та фінансово-кредитної полі­тики;

- забезпечення інформацією;

- сприяння впровадженню технологій та інновацій;

- стимулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- підготовка та перепідготовка кадрів.

Основними принципами державної політики підтримки та розвитку суб'єктів підприємництва є:

- системність та комплексність механізмів державного ре­гулювання розвитку суб'єктів підприємницької діяльності;

- цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів під­приємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресур­сів для їх реалізації;

- рівноправний доступ суб'єктів підприємництва усіх форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ре­сурсів.

Важливою умовою формування і здійснення політики дер­жавної підтримки підприємництва є визначення суб'єктів і об'єктів відповідної державної політики.

Конструктивною є концепція багатосуб'єктності політики.

Суб'єктами, що виробляють державну політику підтримки та розвитку підприємництва, мають бути працівники, зайняті у підприємництві, а також підприємці через їхні громадські об'єднання, профспілки та державні організації.

Безальтернативність виконання державою функцій підтрим­ки підприємництва диктує необхідність створення спеціально­го державного органу, який повинен реалізувати цю функцію.

Питання для самоконтролю

1. Що таке підприємництво?

2. Назвіть характерні ознаки підприємництва.

3. Які основні принципи на підставі яких здійснюється підприємництво

4. Назвіть основні види підприємницької діяльності. Дайте їм характеристику.

5. Назвіть основні функції підприємництва.

6. Назвіть права та обов’язки підприємця.

7. Відповідальність підприємця.

8. Дайте визначення державній політики підтримки підприємництва.

9. Назвіть основні цілі державної політики підтримки підприємництва.

10. Назвіть основні принципи державної політики підтримки та розвитку підприємництва.