Гаубиць 2с3м по радіолокаційній станції
| Дальність стрільби, км | Витрата снарядів, шт. | Кількість установок: прицілу × кутоміра | Величина стрибка прицілу, Вд0 | Величина інтервалу віяла, п. к. | Імовірність ураження цілі Р |
| 3 × 2 5 × 2 | 0,75 0,76 | ||||
| 3 × 2 5 × 2 | 0,64 0,62 |
З табл. 41 видно, що ефективність стрільби виходить практично однаковою під час стрільби як на п'яти, так і на трьох установках прицілу. Тому призначати більше трьох установок прицілу під час стрільби батареєю по окремій цілі недоцільно.
Залежність між величиною інтервалу віяла і кількістю установок кутоміра, що отримана в результаті аналогічних розрахунків, представлена в табл. 42. Оскільки значення зведених серединних помилок визначення установок за напрямком значно відрізняються між собою при дальностях стрільби до 6 км (Ен0 » 10 Вб0) і понад 6 км (Ен0 » 6 Вб0),ця особливість відображена в таблиці, в якій, крім того, врахована різна кількість гармат в батареї.
З табл. 42 видно, що кількість установок кутоміра для цих умов знаходиться в межах від 1 до 13. Якщо виходити з величини інтервалу віяла, що дорівнює 3-4 Вб0, то найбільш загальною кількістю установок кутоміра для батареї є одна-дві.
Аналогічні розрахунки були проведені і для визначення найвигіднішої кількості установок прицілу і кутоміра під час стрільби батареєю у складі дивізіону. Результати розрахунків показують, що при знищенні цілі, коли імовірність ураження задається достатньо високою (0,7-0,9), необхідна ефективність стрільби досягається при веденні вогню батареями на трьох установках прицілу і одній або двох установках кутоміра. Тому Правила стрільби рекомендують призначати для батареї, як правило, три установки прицілу і одну або дві установки кутоміра як при самостійній стрільбі, так і під час стрільби у складі дивізіону.
Таблиця 42
Кількість установок кутоміра залежно від величини
Інтервалу віяла, дальності стрільби і кількості гармат
під час стрільби батареєю (Р = 0,8)
| Величина інтервалу віяла, Вб0 | Дальність стрільби | |||||
| до 6 км | понад 6 км | |||||
| кількість гармат в батареї | ||||||
| 2-3 | ||||||
| 1-2 | ||||||
| 1-2 |
Під час стрільби касетними снарядами унаслідок розсіювання бойових елементів величини Вд0 і Вб0 збільшуються приблизно в 1,5 рази порівняно з їх значеннями для осколково-фугасних снарядів, що, поза сумнівом, позначається на способі обстрілу цілі.
У табл. 43 і 44 відповідно приведені залежності між величинами стрибка прицілу і кількістю його установок, а також між величинами інтервалу віяла і кількістю установок кутоміра, розраховані стосовно характеристик розсіюваннякасетних снарядів.
З даних табл. 43 видно, що при величині стрибка прицілу, що дорівнює 3-4 Вд0, батарея повинна вести вогонь, як правило, на 1-2 установках прицілу. Слід, проте, взяти до уваги, що касетні снаряди застосовують зазвичай для ураження відкрито розташованих цілей, і отже, завдання стрільби повинне бути виконане в найкоротші терміни. Тому під час стрільби ними Правила стрільби рекомендують вести вогонь на одній установці прицілу.
Таблиця 43
Кількість установок прицілу залежно від величини Ед0 і
Величини стрибка прицілу під час стрільби батареєю
касетними снарядами (Р = 0,8)
| Величина стрибка прицілу, Вд0 | Кількість установок прицілу при величині Ед0, що дорівнює | ||
| 1Вд0 | 1,3 Вд0 | 1,7 Вд0 | |
| 1-2 |
Таблиця 44
Кількість установок кутоміра залежно від величини інтервалу віяла, дальності стрільби і кількості гармат під час стрільби батареєю касетними снарядами (Р = 0,8)
| Величина інтервалу віяла, Вб0 | Дальність стрільби | |||||
| до 6 км | понад 6 км | |||||
| кількість гармат в батареї | ||||||
| 6-7 | 2-3 | |||||
| 2-3 | 2-3 | 1-2 | ||||
| 1-2 | 1-2 | |||||
| I |
Що стосується кількості установок кутоміра, то як видно з даних табл. 44, при величині інтервалу віяла, що дорівнює 3-4 Вб0,у більшості випадків під час стрільби батареєю по окремій цілі можна обмежитися однією установкою кутоміра. Цей висновок справедливий і для випадку ведення вогню батареєю у складі дивізіону.
Практика показала, що під час стрільби по окремих цілях задавання стрибка прицілу у величинах Вд0 (Вд), а інтервалу віяла – постійними значеннями в поділках кутоміра незалежно від дальності стрільби, не завжди виправдано. Так, під час стрільби на великі дальності практично отримувана область обстрілу перевищує потрібну (особливо при не дуже високих ступенях ураження), у зв'язку з чим не досягається необхідна щільність розривів. Під час стрільби на малі дальності реальна область обстрілу виходить значно менше потрібної (особливо за напрямком), що зменшує імовірність накриття цілі областю обстрілу. Тому в обох випадках ефективність стрільби при заданій витраті снарядів виявляється менше очікуваної.
Для зменшення невідповідності між очікуваною і реально отриманою ефективністю стрільби, перш за все при веденні вогню на дальності 6 км і менше, виявилося доцільним пов'язувати спосіб обстрілу окремої цілі не з величинами
Вд0 (Вд) задальністю і постійними значеннями в поділках кутоміра за напрямком, а з розмірами необхідної площі обстрілу за глибиною ГЦ, що задаються в метрах, і фронту ФЦ, які можуть бути визначені за формулами, що витікають з принципу визначення стрибка прицілу (величини шкали) й інтервалу віяла під час стрільби по групових цілях:
ГЦ = 3DПН; (7)
ФЦ = пгар Івн, (8)
де DПН і ІВн – величини найвигідніших відповідно до стрибка прицілу і інтервалу віяла, визначені за формулами (8) і (9);
пгар – кількість гармат в батареї.
Розраховані за формулою (7) значення ГЦ під час стрільби батареєю і дивізіоном по цілях, що мають невеликі приведені розміри (Тд0 = 2,2), для імовірності ураження цілі 0,5-0,7 (g2 = 1,48) і 0,7-0,9 (g2 = 2,2), різних дальностей стрільби і усереднених для різних калібрів і систем значень Ед0 і Вд0 приведені в табл. 45. При цьому мається на увазі, що стрільба батареєю на знищення на великі дальності малоефективна, у зв'язку з чим вона тут не розглядається.
Як видно з табл. 45, глибина площі обстрілу окремої цілі залежно від умов коливається в широких межах. Проте рекомендувати для кожних конкретних умов стрільби свою глибину площі обстрілу недоцільно, оскільки це викличе ускладнення на практиці. Тому, виходячи з наведених в табл. 45 середніх значень, доцільно за рахунок деякого пониження ефективності стрільби (відхилення величини стрибка прицілу від найвигіднішої на ±1 Вд0 призводить до зниження показника ефективності не більше, ніж на 1-2 %)прийняти єдині рекомендації, які полягають в тому, що глибина площі обстрілу окремої неспостережної цілі у всіх випадках повинна складати: 150 м – під час стрільби на дальності 6 км і менше, 200 м – під час стрільби на дальності більше 6 км (до 16 км включно) і 300 м – під час стрільби на дальності понад 16 км.
Таблиця 45