Методичні рекомендації та пояснення. Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті

Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті, матеріали опублікованої судово-слідчої практики. При цьому вони повинні засвоїти й викласти суть співучасті в злочині, її види та форми, значення для кваліфікації злочинів у співучасті. Для опанування цієї теми треба знати норми ст.ст. 26 – 31 КК України.

Інститут співучасті в злочині є найбільш складним і дискусійним у теорії кримінального права, оскільки злочини вчиняються не однією особою, а декількома суб’єк-тами злочину, що визначає особливості їх відповідальності. У теорії кримінального права є дві основні концепції юридичної природи співучасті. Перша має в основі акцесорний (несамостійний) характер співучасті. Прихильники другої концепції розглядають співучасть як самостійну форму злочинної діяльності. При цьому студенти повинні розібратись у цих концепціях і навчитися застосовувати їх на практиці.

Студенти мають засвоїти й дати визначення співучасті в злочині як умисної спільної участі декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК України). Їм треба розглянути особливості об’єктивних і суб’єктивних ознак співучасті та встановити, чи є можливою співучасть у злочині з непрямим умислом.

Об’єктивні ознаки співучасті:

а) участь у вчинені злочину декількох суб’єктів злочину;

б) спільна участь у вчиненні злочину.

Суб’єктивна ознака співучасті – це спільний умисел співучасників. Він передбачає:

а) взаємну поінформованість співучасників про злочинну діяльність кожного чи когось із них;

б) усвідомлення кожним із співучасників того, що він своїми діями спільно з діями інших вчиняє злочин або сприяє його вчиненню;

в) бажання або свідоме допущення настання єдиного злочинного результату.

Співучасники в злочині можуть виконувати різні ролі. Згідно з ч. 1 ст. 27 КК України співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач і пособник. Тому треба розібратись у кожному з цих видів співучасників, з’ясувати їх об’єктивні та суб’єктивні ознаки, відмінність співучасників один від одного.

Визначення та розмежування форм співучасників надасть курсантам (студентам) можливість правильно застосовувати кримінально-правові норми. Тому слід розуміти, що форми співучасті – це об’єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю суб’єктивних зв’язків між ними. Зазвичай виокремлюють форми співучасті: залежно від узгодженості дій співучасників і залежно від наявності поділу ролей між ними.

Законодавець у ст. 28 КК України визначив такі форми співучасті:

а) група осіб;

б) група осіб за попередньою змовою;

в) організована група;

г) злочинна організація.

Особливу увагу студентам треба звернути на питання відповідальності співучасників, зазначене в ст.ст. 29 і 30 КК України. Також варто засвоїти спеціальні питання щодо відповідальності за співучасті, наприклад: співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом; провокація злочину; ексцес виконавця; безнаслідкова співучасть; невдале підбурювання чи пособництво; добровільна відмова співу­часників.

Студенти повинні вміти розкрити суть добровільної відмови співучасників від доведення злочину до кінця, визначити її відмінність від добровільної відмови при неза­кінченому злочині (ст. 17 КК України).

Рівень своїх знань з цієї теми пропонується перевірити, відповівши на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю

1. Чим зумовлюється підвищена небезпека вчинення злочину у співучасті?

2. У чому полягають об’єктивні ознаки співучасті?

3. Чим характеризується суб’єктивна ознака співучасті?

4. Що розуміється під співзаподіянням шкоди в не­обережних злочинах?

5. Як класифікуються форми співучасті?

6. Що розуміється під організованою злочинною групою?

7. Що входить у поняття "злочинна організація"?

8. Якою є кримінально-правова характеристика виконавця?

9. У чому полягають умови та межі відповідальності підбурювача?

10. Чим відрізняється інтелектуальне пособництво від кримінально караного приховування?

11. Що таке ексцес виконавця?

12. Якими є особливості добровільної відмови при співучасті?

13. Як розмежувати співучасть і причетність до злочину?

14. Які існують види причетності й у чому полягає їх кримінально-правове значення?

Додаткова література

5. Авакян Р.З. Организатор и подстрекатель преступления // Прокурорская и следственная практика. – 2005. – № 3 – 4. – С. 281 – 288.

6. Альошин Д.П. Форми співучасті в новому Криміна­льному кодексі України: проблеми реалізації правових норм // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 15 – 20.

7. Альошин Д.П., Орлов П.І. Поняття організованої злочинної групи в новому Кримінальному кодексі України: теоретичний аналіз // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Спецвипуск. – С. 99 – 105.

8. Арутюнов А. Проблемы ответственности соучастников преступления // Уголовное право. – 2001. – № 3. – С. 3 – 5.

9. Арутюнов А. Эксцесс исполнителя преступления, совершенного в соучастии // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 5 – 7.

10. Бажанов М.И. Понятие организованной преступной группы и преступной организации // Зб. наук. праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. – X.: Харківський центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, 2000. – Вип. 1. – С. 7 – 25.

11. Безбородов Д.А. Подстрекательство к совершению преступления: Учебное пособие. – Тюмень: Тюмен. юрид. ин-т, 2000. – 119 с.

12. Беляев Н.А. Избранные труды / Ассоц. юрид. ц. [Предисл.: Асланов Р.М., Бойцов А.И., Мацнев Н.И., Рагимов И.М.]. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 569 с.

13. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К.: Вища школа, 1986. – 208 с.

14. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: Наукова думка, 1969. – 216 с.

15. Быков В. Виды преступных групп: проблемы разграничения // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 18 – 21.

16. Быков В. Совершение преступления группой лиц по предварительному сговору // Законность. – 1999. – № 3. – С. 7 – 9.

17. Волженкин Б. Некоторые проблемы соучастия в преступлениях, совершаемых специальными субъектами // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 12 – 16.

18. Головкін О.В. Форми співучасті, які охоплюються поняттям групової злочинності // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К., 2004. – № 9. – С. 186 – 193.

19. Гонтарь И. Посредственное исполнение: теория и проблемы судебной практики // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 18 – 20.

20. Гришко Е. Понятие преступного сообщества (преступной организации) и его место в институте соучастия // Уголовное право. – 2000. – № 2. – С. 17 – 20.

21. Гродецкий Ю.В. Добровольный отказ при соучастии: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого. – Х., 2002. – 205 с.

22. Гродецький Ю.В. Добровільна відмова в організованих групах / Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та повідомл. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Ланова. – X.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2001. – С. 167 – 170.

23. Гуторова Н.А. Совершение преступления организованной группой как форма соучастия по уголовному праву Украины // Зб. наук. праць Харківського центру вивчення організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – X., 2001. – Вип. 2. – С. 31 – 48.

24. Дуванський О. Деякі проблеми співучасті за КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 29 – 32.

25. Єфремов С. Склад участі у злочині як юридична підстава відповідальності співучасника злочину // Вісник прокуратури. – 2006. – № 6. – С. 62 – 69.

26. Жаровська Г.П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2004. – 19 с.

27. Кваша О. Об’єктивні ознаки організатора злочину // Пра­во України. – 1999. – № 1. – С. 106 – 108.

28. Клименко В. Посередництво як форма співучасті у вчиненні злочину (питання криміналізації) // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 129 – 132.

29. Колб О.Г. Проблеми визначення поняття "співучасть у злочині" // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2004. – Вип. 6. – С. 333 – 339.

30. Коржанський М. Група осіб як суб’єкт злочину // Право України. – 2005. – № 11. – С. 78 – 81.

31. Кузьмін С.А. До питання про наукове визначення організованої групи як структурної складової організованої злочинності / С.А. Кузьмін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – № 20.

32. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. – № 11. – С. 69 – 74.

33. Мельников А.М. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину групою осіб: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 18 с.

34. Мочкош Я. Форми співучасті у кримінальному праві України: проблемні питання // Право України. – 2006. – № 3. – С. 113 – 116.

35. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Науково-практичний посібник. – К.: Вища школа, 2001. – 96 с.

36. Попович Н. Вчинення злочину групою осіб без поперед­ньої змови як форма співучасті // Вісник Львівського університету: Серія юридична. – Львів, 2005. – Вип. 41. – С. 289 – 294.

37. Трухин А. Соучастник преступления // Уголовное право. – 2006. – № 3. – С. 46 – 50.

38. Улицкий С. Институт соучастия в судебной практике // Законность. – 2005. – № 11. – С. 25 – 27.

39. Ус О.В. Объективные признаки подстрекательства // Проб-леми законності. – 2004. – № 69. – С. 141 – 147.

40. Ус О.В. Підбурювання до злочину та ексцес співучасника // Проблеми законності. – Х., 2005. – Вип. 71. – С. 125 – 130.

41. Федоров В.М. Проблеми організованої злочинності і їх вирішення в кримінальному законі / В.М. Федоров // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. Вип. 47 / редкол. С.В. Ківалов та ін. ; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса : Юридична література, 2009. – С. 34 – 37.

42. Фесенко Є.В. Форми вчинення злочину за співучасті / Є.В. Фесенко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 3. – С. 95 – 99.