Психолого-організаційне консультування з проблеми професійно-управлінського самовизначення

На основі положень, відображених в розділі 7 першої частини, психолого-організаційне консультування розуміється як засіб не/директивного психологічного впливу на особистість фахівця, зокрема на процес професійно-управлінського самовизначення та забезпечення формування особистісного ставлення до управлінської діяльності на основі врахування унікального життєвого й професійного досвіду кожної особистості.

Під час такого консультування у людини поступово формується готовність до усвідомленої розбудови, корекції та реалізації перспектив управлінського зростання, готовності розглядати себе у часі, самостійно відшукати і збагачувати сенси власної професійної діяльності. Основним завданням консультування є формування нешаблонних способів дії, які дозволяли б самореалізуватися особистості відповідно до її кар'єрних орієнтацій, професійних ресурсів з урахуванням вимог управлінської діяльності.

Методичною основою Надання консультативної допомоги :і питань професійного самовизначення є доробки в галузі:

• професійної орієнтації [29; 47];

• управлінського консультування [8; 23; 40];

• психології роботи з управлінським резервом [33];

• кар'єрного консультування [5; 21].

Базою для розробки Моделі психологічного консультування майбутніх фахівців та початківців з питань професійно-управлінського самовизначення є модель, розроблена у лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка, про яку оповідалось у розділі 7 першої частини. Вона включає наступні компоненти:

• мотиваційний (створення позитивної мотивації «претендентів» до консультативної психологічної допомоги з даної групи проблем);

• когнітивно-смисловий (робота із замовленнями клієнтів та аналіз консультативних очікувань);

• операційно-технологічний (інструментальне забезпечення консультативного процесу,стратегії, консультативні позиції та ролі, методи і технології, діагностичний інструментарій);

• особистіший (вимоги до готовності психолога щодо здійснення консультування потенційних професіоналів);

• організаційний (основні організаційні форми здійснення консультування майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах та початківців в організаціях) [23].

Консультативний процес з питань професійно-управлінського самовизначеннядоцільно, на думку авторів, організовувати за діагностично-рекомендуючою та розвивальною (діалогічною) стратегіями [19; 26].

При виборі консультативної стратегії враховуються:

• особливості консультативної позиції клієнта;

• зміст та рівень осмисленості запиту;

• готовність клієнта до професійно-управлінського самовизначення;

• мова та особливості консультативної взаємодії;

• професійні й особистісні обмеження психолога.

Стійке надання переваги певній стратегії може бути результатом дії несвідомих професійних настанов чи особистіних рис самого психолога.

Конкретну модель консультування за діагностико-рекомендаційною стратегією показано на прикладі консультування студентів-магістрів вищих навчальних закладів з питань професійно-управлінського самовизначення.

В період прослуховуваїшя лекційно-практичного курсу «Психологія професійної кар'єри» за консультацією звернулась студентка 5-го курсу історичного факультету, староста групи магістрів Ірина К. Основним моментом запиту було бажання «протестуватися» з метою отримання об'єктивної інформації про власний управлінський потенціал. Студентка наголосила па необхідності короткотривалої взаємодії, пояснюючи цс дефіцитом часу та намагалась дати пораду психологу, як це краще зробити: пропонувала віддати результати тестування, стосовно яких висловлювала впевненість в тім, що детально з'ясує всі питання самостійно у вільний час.

Фаза І. Орієнтовна фаза.Із попередніх спостережень виявлено особливості ставлення студентки до навчання, однолітків, викладачів:

• ставлення до навчання: висока успішність, добросовісне виконання обов'язків старости;

• особливості взаємодії з магістрантами: діловий стиль взаємодії з однокурсниками, готовність брати відповідальність за групу;

• особливості взаємодії з викладачем: активна участь в обговоренні па семінарських заняттях, запитання під час та наприкінці лекції, відкрите висловлення сумнівів щодо окремих фактів та особливостей подачі матеріалу, реагування па авторитет і силу аргументів.

Враховуючи отриману на доконсультативному етапі інформацію про соціально-психологічні якості дівчини, особливості її консультативної позиції (раціонально-рентна, з вірою у можливості психолога), рефлексивну та пізнавальну орієнтацію запиту клієнтки та готовність до самостійного вирішення професійних проблем для консультативної роботи було обрано рєкомендуючо-діагностичну стратегію організації процесу.-

Консультативний сеанс було розпочато з уточнення очікувань клієнтки, конкретизації її запиту та деталізації скарг. Враховуючи раціонально-рентну консультативну позицію та прагматичну орієнтацію клієнтки, бесіда будувалась па позиції інтелектуальної сили спеціаліста. Було розширено уявлення клієнтки про завдання і можливості психологічної допомоги, зосереджено увагу па специфіці завдань консультування та їх відмінності від цілей психотерапевтичного впливу, розкрито етичні принципи консультування і низку вимог до клієнта. Після такого вступу прохання розповісти про себе, свої життєві та професійні плани не викликало емоційного опору.

Спонтанна розповідь студентки зосередилась навколо проблем професійної перспективи, навчання, взаємодії та сім'ї, зокрема:

• Професійні наміри: бажання реалізуватися як професіонал та зробити професійну кар'єру є провідним. Для цього вважає необхідним усвідомити власні можливості й обмеження, щоб правильно побудувати траєкторію подальшого розвитку; і якщо з'ясується, що управлінський ріст — не для неї, то доведеться шукати інші варіанти життєвої та особистісної самореалізації.

• Професійна історія: відмінно закінчила педагогічний ліцей; вибір спеціалізації відбувався за принципом вибору «з двох гірших»; навчається у вузі па «відмінно»; є старостою групи впродовж п'яти років; фіксує підвищення професійної мотивації, особливо після практики. Звужена професійна перспектива: невідомо, що робитиме після закінчення вузу. Констатувала факт неможливості знайти роботу за обраним фахом, необхідність отримання іншої спеціальності, можливо, в галузі економіки, менеджменту, права або психології. Можливе продовження навчання в аспірантурі, але не відразу, бо є необхідність спершу спробувати себе як професіонала-практика.

• Актуальною проблемою, що непокоїть клієнтку, є неможливість «впливати на недобросовісних і незацікавлених ні в особистісному, ні в професійному розвиткові однокурсників», розчарування обраним фахом (історія, але не педагогіка) та змістом і рівнем викладання; в цілому задоволена навчанням у магістратурі, де легко знаходить однодумців, та спілкуванням з магістранта; ми. Інформаційне перенасичення. Відчуття інтелектуальної втоми та фізичного перевантаження.

• Життєвий контекст: ситуація розлучення («...випадковий шлюб різних людей, які мають різні життєві цілі»), домінантна мама, відсутність близьких подруг.

Дані первинної діагностики: цілеспрямованість; високий рівень професійно-педагогічної зацікавленості; орієнтація па посадове зростання; актуальне переживання кризи професійної ідентичності та ревізія вибору; руйнування первісної професійної ідентичності через відсутність професійної перспективи за фахом; домінування міжособистісної проблематики у життєвому та навчальному контексті тощо.

Деталізований запит можна класифікувати як «кар'єрну гіпотезу з високим рівнем осмислення та вираженою рефлексивною орієнтацією». Довіряє можливостям психолога, готова до,самостійного вирішення проблем з використанням інформації, наданої психологом.

У процесі первинного контакту здійснювався пошук прихованої проблеми, відбувалось виявлення «дефектів» (викривлень, генералізацій, пропусків) тексту та відтворення його цілісності, вдалось змінити локус скарги із зовнішнього па внутрішній.

Застосовані техніки: активне слухання, перефразування, уточнення, інтерпретація та інші. Розповідь структурувалась з використанням рефлексивних прийомів: опитувальпик «Мій шлях у професію»; напівпроективних технік (модифікований варіант методики Ньютспа, «Незакіпчепі речення», «Асоціативний експеримент»). Застосування технік дозволило трансформувати локус скарги із зовнішнього па внутрішній.

Фаза 2. Діагностична фаза. Для аналізу психологічних професійних ресурсів клієнта обрано особистіший підхід, зокрема типологічний напрямок. Психодіагностичне обстеження здійснювалось із застосуванням наступних методик: «Опитувальпик Кеттелла», «Опитувальпик Рокича», «Методика професійних типів Холланда», «УСК», «Методика інтерперсональної діагностики Лірі», «Методика дослідження самооцінки Буддасі», «Методика Розенцвейга», «Творче завдання «Моя організація», «Орієнтаційна анкета», «Опитувальники мотивації досягнення та афіляції».

Результати психодіагностичного обстеження, дані спостережень та аналізу документів згруповано у напрямку трьох силових векторів: вправність, ініціативність, комунікативність.

Виявлено: орієнтація па обрану професію; стан «згасання професійного інтересу»; високий інтелект; висока навчальна успішність; відповідальність; акуратність; конвенційність та раціональність; високий рівень творчої ініціативності в цілому та у професії зокрема; впевненість у собі; високий рівень домагань; висока цінність професійної самореалізації в цілому; низький соціальний інтерес; низька проникливість; високе домінування; реакція на ситуації фрустрації фіксацією па перешкодах; тривожність у ситуаціях близької взаємодії.

Фаза 3. Фаза видачі рекомендацій. Ознайомлено з результатами психодіаг-постичпого обстеження у формі просторової моделі професійних типів. Обговорено особливості даного тину та здійснено прогностичний аналіз його розвитку за різних умов (навчальних, організаційних, соціальних). Відмічено роль самовдосконалення у цьому процесі. Здійснено порівняння професійного типу дівчини з ідеальним професійним тином керівника. Показано наслідки вибору управлінської кар'єри та можливості її поєднання з іншими сторонами життєвої самореалізації, у тому числі сімейної. Обговорено можливі ускладнення па шляху кар'єрного зростання жінки, необхідність формування готовності до конкурентних стосунків та особливості стереотипного ставлення у суспільстві до жінки-лідера. Актуалізовано питання необхідності довготривалого та короткотривалого планування. З допомогою технік «Піраміда професійного зростання», «Піраміда організаційного просування», «Мої життєві цілі» розглянуто альтернативні шляхи самореалізації у сфері раніше обраного фаху, здійснено їх оцінювання та розроблено перші кроки щодо їх реалізації. Рекомендовано взяти участь у тренінгових групах сенситивності та партнерського спілкування.

Таким чином, ефективна робота з проблемою професійно-управлінського самовизначення особистості потребує компетентності організаційних психологів щодо професійного становлення керівника та професійно-управлінського самовизначення.

Організаційні психологи повинні насамперед володіти оперативною системою знань про управління і його вимоги до особистості, відповідно до галузі орієнтуватись у специфіці умов розвитку управлінської кар'єри у різних галузях виробництва, культури, охорони здоров'я, освіти, політики тощо. Необхідною є обізнаність у питаннях вікового та професійного розвитку особистості, генези суб'єктного потенціалу майбутнього професіонала.

Організаційним психологам потрібно вміти також здійснювати діагностичну та розвивально-корекційну роботу одночасно з урахуванням вимог управлінської діяльності, соціальної важливості її результату та інтересів особистості, яка шукає своє покликання і шляхи оптимальної самореалізації у професії й організації.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бондарчук O.I. Професійна кар'єра керівників шкіл: психологічний аспект // Актуальні проблеми психології. Т. 1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. — К.: Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. - Ч. 6. - С 86-89.

2. Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становления в студентські роки: Дис. канд. психол. наук: 19.00.01. - К., 1999. - 177 с.

3. Введение в практическую социальную психологию / Под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой. — М.: Смысл, 1996. — 360 с.

4. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі — Київ: Лібра, 1998. - 270 с.

5. Джуел Л. Индустриально-организационная психология. — СПб.: Питер, 2001. - 720 с.

6. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Кризисы профессионального становления личности // Психологический журнал. — 1997. — Т. 18. — № 6. — С. 35-44.

7. Зеер Э.Р. Психология профессий: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб., доп. -М.:Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. — 336 с.

8. Инструменты развития бизнеса: тренинг и консалтинг / Сост. Л. Кроль, Е. Пуртова. - М.: Класс, 2001. - 464 с.

9. Исаев Е.И., Косарецкий С.Г., Слободчиков В.И. Становление и развитие профессионального сознания будущего педагога // Вопросы психологии. — 2000. - № 3. - С. 57-67.

10. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. — К.: Ніка-Центр, 2000. — 332 с.

11. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. — Ростов п/Д.: Изд-во «Феникс», 1996. — 512 с.

12. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): Автореф. дис. доктора психол. паук: 19.00.05 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. — К., 2001. — 36 с.

13. Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ профессионального самоопределения личности // Вопросы психологии. — 1983. — № '2. — С. 51-59.

14. Кудряшова Л.Д. Каким быть руководителю: психология управленческой деятельности. — Л.: Лепиздат, 1986. — 160 с.

15. Кузьмин Е. С, Волков И.П., Емельянов Ю.Н. Руководитель и коллектив. — Л.: Лепиздат, 1974. - 167 с.

16. Кузьмина Е.И. Исследование детерминант свободы — несвободы от фрустрации // Вопросы психологии. — 1997. — № 4. — С. 86—94.

17. Максименко С.Д., Щербан Т.Д. Професійне становления молодого вчителя. — Ужгород: Закарпаття, 1998. — 106 с.

18. Маркова А.К. Психология профессионализма. — М., 1996. — 308 с.

19. Меновщиков В.Ю. Введение в психологическое консультирование. — М.: Смысл, 1998. - 109 с.

20. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М: Дело, 1997. - 704 с.

21. Молл Е.Г. Консультирование по проблемам управленческой карьеры // Управление человеческими ресурсами: стратегия и практика. — Алма-Аты. — 1996. - С. 58-61.

22. Орбан Л.Е. Психология становления личности профессионала: акмеологи-ческий поход // Сучасна психологія у ціннісному вимірі: Матеріали III Koc-тюківських читань. - К., 1994. - Т. 1. - С 210-211.

23. Основи нсихолого-управлінського консультування: Навч. посіб. / За наук, ред. Л.М. Каранушки. - К.: МАУП, 2002. - 136 с

24. Пиняева С.Е., Андреев Н.В. Личностное и профессиональное развитие в период зрелости // Вопросы психологии. — 1998. — № 2. — С. 3—10.

25. Практикум по психологии профессиональной деятельности и менеджмента: Учеб. пособие. — 2-е изд. / Под ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. - СПб.: Изд-во СПб ун-та, 2001. - 240 с.

26. Практикум по социально-психологическому тренингу / Под ред. Б. Д. Па~ рыгина. — СПб.: Издательство Михайлова В.А.,.2000. — 352 с.

27. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. — М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: МОДЭК, 1996. — 256 с.

28. Практическая психодигиостика / Сост. Д.Я. Райгородский. — Самара: ИД «БАХРАХ», 2000. - 672 с.

29. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. — М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж: МОДЭК, 1996. — 256 с.

30. Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю. Хрящевой. — СПб.: Ювсп-та, 1999. - 256 с.

31. Репецкий Ю.А. Эмпирическое обоснование базового положения рефлексивно-смысловой концепции личностного самоопределения // Психологія на перетині тисячоліть: 36. наук, праць учасників V Костюківських читань: в 3-х т. — К.: Гнозис, 1998. - Т. III. - С 61-69.

32. Рощин С.Л. Психология предпринимательства в США // Психологический журнал. - 1993. - Т. 14, № 5. - С. 98-108.

33. Рубахин В.Ф. Филиппов А.В. Психологические аспекты управления — М.: Знание, 1973. — 64 с.

34. Сафин В.Ф., Ников Г.П. Психологический аспект самоопределения личности // Психологический журнал. — 1984. — Т. 5. — № 4. — С. 65-73.

35. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. — Л.: Изд-во Ле-нипгр. ун-та, 1986. - С.120 - 128.

36. Семенов И.Н. Рефлексивно-психологические основы профессионально-ак-меологической подготовки менеджеров быстроразвивающихся организаций // Персонал. - 2000. - № 1 (55). - Приложение № 3 (8). - С. 14-16.

37. Семенова В.В. Качественные методы в социологии // Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение социальной реальности — М.: Добросвет, Книжный дом «Университет», 1998. — С. 387-445.

38. Степанов С.Ю., Варламова Е.П. Рефлексивно-инновационный подход к подготовке управленческих кадров // Вопросы психологии. — 1995. — № 1. — С. 60-68.

39. Тобиас Л. Психологическое консультирование и менеджмент: Взгляд клинициста / Пер. с англ. А.И. Сотова. — М.: Независимая фирма «Класс», 1997. — 160 с.

40. Толстая А.Н. Управление карьерой її организации // Психология управ ления / Под ред. А.В.Федотова. -- Л.: ЛГТУ, 1991. - С. 49-62.

41. Третяченко В.В. Колективні суб'єкти управління: формування, розвиток ті психологічна підготовка. — К.: Стшгос, 19.97. — 585 с

42. Фонарев А.Р. Формы становления личности в процессе ее профессионализации // Вопросы психологии. — 1997. — № 2. — С. 88-93.

43. Чирикова А.Е. Психологические особенности личности российского предпринимателя // Психологический журнал — 1998. — Т. 19, № 1. -- С. 62-74.

44. Шмелев А.Г., Соловейчик А.С., Гребенюк Г.А., Лепеха Т.Р. Разработка экспресс-теста менеджерского потенциала // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. - 1993. - № 3. - С. 24-34.

45. Щотка О.П. Формування психологічної готовності студентів педагогічних університетів до професійно-управлінського самовизначення: Автореф. дне. канд. психол. паук: 19.00.07. / ЦІППО. - К., 2003. - 22 с.

46. Юпитов А.В. Проблематика и особенности психологического консультирования в вузе // Вопросы психологии — 1995. — № 4. — С. 49-55.

48. Musterberg, Н. Psychology and industrial efficiency. — Boston: Houghtoti Mifflin, 1913. - 214 p.