ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ. 1. Адміністративна відповідальність в предметі адміністративного права.

1. Адміністративна відповідальність в предметі адміністративного права.

2. Адміністративний арешт.

3. Адміністративні стягнення, що накладаються судами.

4. Альтернативи адміністративної відповідальності.

5. Альтернативні склади проступків.

6. Видворення за межі України.

7. Види складів адміністративного проступку.

8. Виконання адміністративних стягнень.

9. Виправні роботи.

10. Відокремлення адміністративних правопорушень від дисциплінарних проступків.

11. Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів.

12. Відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.

13. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

14. Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства.

15. Відповідальність неповнолітніх.

16. Відповідальність посадових осіб.

17. Вчинення проступку з необережності.

18. Вчинення проступку умисно.

19. Громадські роботи.

20. Загальні правила накладання стягнення за адміністративні правопорушення.

21. Законодавство України про адміністративні правопорушення.

22. Засоби вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака.

23. Заходи впливу, що застосовується до неповнолітніх.

24. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім обʼєктом адміністративного правопорушення.

25. Мета адміністративного стягнення.

26. Місце вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака.

27. Накладання адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень.

28. Обʼєкт адміністративного правопорушення.

29. Обʼєкт посягання адміністративного проступку.

30. Обʼєктивна сторона адміністративного правопорушення.

31. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність (крайня необхідність, необхідна оборона, неосудність).

32. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

33. Обставини, що помʼякшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

34. Обчислення строків адміністративного стягнення.

35. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім обʼєктом адміністративного правопорушення.

36. Основні та додаткові адміністративні стягнення.

37. Підстави адміністративної відповідальності.

38. Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність.

39. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину.

40. Покладення обовʼязку відшкодувати заподіяну шкоду.

41. Поняття адміністративного проступку (правопорушення).

42. Поняття адміністративного стягнення.

43. Поняття адміністративної відповідальності.

44. Поняття складу адміністративного проступку.

45. Попередження.

46. Предмет адміністративного проступку.

47. Принципи адміністративної відповідальності.

48. Продовжувані правопорушення.

49. Система адміністративних стягнень.

50. Склад адміністративного проступку.

51. Спеціальні субʼєкти адміністративного проступку.

52. Способи вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака.

53. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

54. Строки накладення адміністративного стягнення.

55. Субʼєкта адміністративного правопорушення.

56. Субʼєктивна сторона адміністративного правопорушення.

57. Тривалі правопорушення.

58. Формальний та матеріальний склад проступку.

59. Час вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака.

60. Штраф.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

Екологічне право якгалузь права являє собою систему правових норм, які регулюють екологічні відносини з приводу приналежності, використання, забезпечення екологічної безпеки, відтворення природних ресурсів у їх нерозривному звʼязку з природним середовищем, охорони навколишнього природного середовища з метою реалізації інтересів відповідних субʼєктів та підтримання сталого екологічного розвитку, екологічної рівноваги в країні та окремих її регіонах.

Назва галузі походить від терміна "екологія" (грецьк. oicos – будинок, житло, місце мешкання, logos– наука) і буквально означає "наука про місце і умови життя людини".

"Екологічне право" є однією з найактуальніших в умовах сьогодення навчальних дисциплін, яка є важливою складовою правової освіти студентів вищих навчальних закладів.

Метоюнавчальної дисципліни є: опанування студентами необхідних теоретичних положень, засвоєння сутності та змісту еколого-правових відносин, навчитися розуміти зміст норм екологічного законодавства, правильно їх тлумачити та застосовувати при вирішенні конкретних справ, розвиток у студентів еколого-правового світогляду та мислення. Студенти також мають оволодіти навичками самостійної роботи з нормативно-правовими актами та еколого-правовою літературою.

Знання теоретичних основ і регулюючої ролі екологічного права необхідні юристу будь-якого профілю. Вивчення студентами екологічного права збагачує знаннями екологічної політики нашої держави, підвищує теоретичний і науковий рівень.

Крім того, добра обізнаність в екологічному законодавстві має велике практичне значення. Вона сприяє: правильному застосуванню норм екологічного права в багатогранній діяльності юристів, забезпеченню охорони навколишнього природного середовища, веденню профілактичної роботи, зміцненню законності в екологічних правовідносинах.

Семінарські і практичні заняття, як і підготовка до них, є активними формами навчального процесу. При підготовці до аудиторних занять студентам необхідно уважно опрацювати навчальну і наукову літературу з конкретної теми, добре вивчити діючі закони та інші нормативні акти, передбачені навчальною програмою і планом семінарських і практичних занять.

Студенти повинні вести робочий зошит, в якому треба конспектувати або реферувати обовʼязкову літературу з теми, записувати детальне розвʼязання задач, занотовувати план виступу тощо.

Семінари проводяться переважно у формі заслуховування та обговорення відповідей студентів на запитання плану занять або дискусії з відповідних юридичних джерел. Відповіді мають грунтуватися на положеннях чинного законодавства.

На семінарах можуть заслуховуватись реферативні повідомлення, наукові доповіді і повідомлення студентів та виконуватись тестові завдання, що сприятиме поглибленому вивченню студентами екологічного права.

Практичне заняття проводиться у вигляді обговорення розвʼязань задач з дотриманням таких же вимог.

Вирішення задач має здійснюватися тільки у письмовій формі з обовʼязковою аргументацією та посиланням на відповідні правові норми.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- проблеми науки;

- чинне екологічне законодавство;

- основні принципи і завдання екологічного права;

- законодавчі засади раціонального природокористування;

- організаційно-правові заходи охорони обʼєктів природи;

- види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства;

уміти:

- правильно тлумачити та застосовувати еколого-правові норми;