Алгоритм військово-психологічного дослідження

Уявлення про психодіагностику в психології та вимоги до організації та проведення психодіагностичного дослідження.

Психологічне дослідження будь-якого явища, що має психологічний зміст, повинно мати завершений цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика психологічного дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворювальних дій щодо свого предмета.

Отже, методика військово-психологічного дослідження, незважаю­чи на свою оригінальність під час розв'язання будь-якого конкретного завдання, має певну структуру, її основні елементи такі:

- концепція, на основі якої будується методика;

- психічні явища, що досліджуються, їхні ознаки, параметри;

- зв'язки та залежності між ними;

- використовувані методи;

- порядок використання методів і методичних прийомів;

- послідовність і техніка узагальнення результатів дослід­ження;

- склад, роль та місце дослідників у процесі дослідження.

Правильна методика є основою успішного здійснення будь-якого дослідження. Неметодичність або хибна методика призводять до помилок, внаслідок яких накопичуються надлишки безсистемне зібраних матеріалів, які не дають змоги дійти обґрунтованих висновків.

В узагальненому вигляді методика військово-психологічного дослідження має такі складові:

— підготовка, що передбачає вибір проблеми й визначення мети дослідження; формулювання проблеми дослідження; виділення і визначення змінних; розроблення гіпотези; визначення емпіричних параметрів для верифікації сформульованих гіпотез; вибір методів і техніки дослідження; розроблення плану дослідження;

—реалізація, що означає пошук емпіричних даних із застосуванням обраних методів і техніки; збір результатів дослідження та їх попередній відбір; їхнє обґрунтування; оста­точний аналіз результатів дослідження; формулювання ви­сновків та рекомендацій;

— впровадження, тобто визначення можливостей і сфери застосування сформульованих рекомендацій і висновків, які стосуються військово-педагогічної і морально-психологіч­ної практики, втілення у військову практику.

Така логіка військово-психологічного дослідження має сприяти досягненню основної мети наукового пошуку, яка полягає в розкритті об'єктивних закономірностей функціонування психіки воїна, психоло­гії військового колективу (малих груп) і різних соціально-психологіч­них явищ, що мають місце на полі бою.

Алгоритм військово-психологічного дослідження

Ефективність військово-психологічного дослідження забезпечуються чітким дотриманням дослідником жорсткої послідовності дослідницьких дій, що ми їх визначаємо як його алгоритм. Він складається з трьох етапів.

Перший (підготовчий) етап дослідження розпочинають із вибору наукової проблеми, що означає вибір предмета дослідження та первин­ний аналіз його сутності. Під науковою проблемою розуміють наукове питання, на яке відповідь знайти дуже непросто. Критеріями, що впливають на вибір дослідницької проблеми, є:

— актуальний рівень знань з тематики;

— перспективність проблеми для військової практики;

— індивідуальна зацікавленість дослідника та його здібності.

Дослідник має прагнути одержати відповіді на такі запитання:

Чи матиме проблема практичну цінність?

Якою мірою проблема відображає актуальні аспекти виховання, навчання і психологічної підготовки особового складу, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ?

Чи можна використати результати її розв'язання у військово-педагогічній і психологічній практиці?

Окрім цих, існує ще об'єктивний критерій — особиста зацікавленість офіцера, його захопленість дослідженнями і компетентність.

Визначивши проблему дослідження, офіцер має чітко виділити або визначити її змінні.

Змінні— це чинники, що набувають різних зна­чень у досліджуваній галузі. Визначення змінних ґрунтується на з'ясу­ванні провідних для цих соціально-психологічного і психічного явищ характеристик, що досліджуються. Необхідно класифікувати види змін­них, визначити їхні специфічні риси і варіанти, їх можна класифікува­ти на основі зв'язків і залежностей причинного характеру. На підставі цього критерію виділяють: залежні, незалежні та незалежні опосеред­ковані змінні.

Залежні змінні— це різні соціально-психологічні й психічні яви­ща, що зазнають впливу інших явищ, їх дослідження має вказати обсяг і види цієї залежності від інших явищ, які ми визначаємо як незалежні або незалежні опосередковані змінні.

Незалежні змінні— це явища, що мають безпосередній вплив на виникнення і вияв інших соціально-психологічних і психічних явищ, які визначаються як залежні змінні.

Незалежні опосередковані змінні— це внутрішні та зовнішні яви­ща, за участі яких відбувається вплив незалежних змінних на залежні.

У військово-психологічних дослідженнях можна відокремити харак­терні типи змінних, що посідають найбільше місце у таких досліджен­нях. Наприклад, як незалежна змінна виступають:

- дії суб'єктів військово-педагогічного процесу, а також їхні прийоми, способи, форми психолого-педагогічного впливу на вихованців;

- дії суб'єктів військово-педагогічного процесу із застосуван­ням матеріальних та інших засобів навчання та виховання (наприклад, військових колективів);

- програми бойової і гуманітарної підготовки;

- складена система навчання та виховання тощо.

Вони добре піддаються контролю.

Отже, чітке визначення змісту і обсягу змінних є важливою умовою правильного формулювання гіпотез.

Наступним кроком дослідження є перетворення проблем у низку гі­потез. Гіпотеза — це наукове твердження, яке є ймовірним розв'язан­ням наукової проблеми. Зміст цього поняття характеризується такими рисами:

— можливою або вірогідною відповіддю на питання дослід­ницької проблеми;

— припущенням, яке безпосередньо не випливає з наявних знань;

— є принциповим підходом до з'ясування і передбачення явищ, залежностей, ще не знайомих науці.

Для верифікації сформульованих гіпотез добирають показники, що їм відповідають. Термін «показник» у психологічних дослідженнях за­стосовується для визначення якості певного соціально-психологічного або психічного явища на основі іншої риси, яка з цим явищем має пере­бувати у зв'язку певного типу. Наприклад, на підставі зовнішньої фор­ми показника і характеру його зв'язків з досліджуваною дійсністю мо­жна виділити такі типи показників: дійсні, фіктивні (неправдиві), якіс­ні, кількісні, кореляційні, причинно-наслідкові.

Суттєвим моментом цього етапу є вибір офіцером методів наукового пошуку, розроблення інструментарію і процедури дослідження, які пев­ною мірою залежать від об'єкта дослідження.

Метод дослідження — це певний спосіб розв'язання наукової про­блеми. Відповідно до обсягу дослідження на всіх його етапах методи дослідження поділяють на три групи:

1. Методи збору інформації.

2. Методи верифікації та уточнення зібраного дослідницького матеріалу.

3. Методи аналізу зібраної інформації.

Наприклад, для збирання інформації використовують такі методи: аналіз відповідної літератури; аналіз різноманітних документів; біогра­фічний метод; бесіда; анкетування; тестування; спостереження; експе­римент тощо.

На етапі верифікації та уточнення зібраної інформації застосовуються методи, що базуються на психометрії та спостереженні (природний, ла­бораторний експерименти, спостереження тощо).

Для аналізу зібраної інформації можна використовувати шкалування, аналіз (статистичний, якісний, описовий) тощо.

Інструментарії дослідження — це матеріальні речі, за допомогою яких реалізується обраний метод добору емпіричного матеріалу. Про­цедура дослідження передбачає спосіб діагностування, який потребує докладного плану наукового пошуку та який узгоджується з діями спів­робітників і підготовкою відповідного об'єкта вивчення.

Розроблення плану дослідження є останнім кроком підготовчого етапу і водночас початком конкретних досліджень. Він включає такі елемен­ти: цілі, напрями та етапи реалізаційних дій, їхню взаємну синхроніза­цію; визначення основних способів і засобів дій, за допомогою яких психологічне дослідження реалізується; визначення місця, часу та умов, за яких заплановані дії можуть бути здійснені.

Після складання плану психологічного дослідження починається наступний етап — планові дослідження, коли офіцер-дослідник одер­жує необхідні результати, які є для нього емпіричним матеріалом. Отже, на цьому етапі офіцер взаємодіє з предметом дослідження, сутність, логічність та формальна структура якого теоретично з'ясовані. Тож пі­знавальні його дії будуть спрямовані на психічні ознаки сутності пред­мета і метою цих дій буде визначення емпіричних критеріїв виділених ознак.

У зв'язку з цим головною пізнавальною дією офіцера на цьому етапі є власне психологічне дослідження, що передбачає детальну організа­цію ситуації дослідження, процедурних компонентів та комплексу умов, які забезпечують найефективніше проходження учасниками досліджен­ня всіх передбачених процедур, а також найповнішу фіксацію даних про хід та результати дослідження.

Однак перш ніж обґрунтувати теоретичні висновки, факти необхід­но проаналізувати. З цією метою вдаються до верифікації, добору, кла­сифікації, кодифікації та шкалування.

Залежно від їхнього місця і ролі в реалізації наукового процесу, пла­нові психологічні дослідження поділяють на пілотажні, основні та кон­трольні.

Пілотажні дослідження провадять для попередньої орієнтації офі­цера в дослідницькій проблемі, перевірки надійності методик і процедур основного дослідження, схеми організації І здійснення самого до­слідження. У процесі дослідження вони виконують такі практичні функції:

— попередня орієнтація на досліджувану популяцію та умови, в яких провадитимуть основні дослідження;

— контроль і остаточне доопрацювання методів, процедури та інструментарію дослідження;

— перевірка зібраних даних; підготовка до досліджень.

Основні дослідження — це основа безпосередньо реалізованих дій, що служать для пошуку та збирання необхідної кількості емпіричного матеріалу, необхідного для верифікації сформульованої гіпотези. Спо­сіб реалізації таких досліджень може бути різним. Це залежить насам­перед від характеру психологічних проблем і методів їх дослідження. Практично немає готового рецепту здійснення основного дослідження. Проте можна визначити умови, які безпосередньо впливають на ефек­тивність емпіричних психологічних досліджень:

— доброзичлива атмосфера в досліджуваній популяції, від­сутність негативних наслідків для учасників за результата­ми досліджень;

— обмеження або виключення перешкод внутрішнього харак­теру (наприклад, невиправдане скорочення часу досліджень, здійснення досліджень у присутності сторонніх осіб тощо);

— формування у досліджуваних позитивної мотивації до пред­мета дослідження, до способів його провадження на основі їх переконання у необхідності досліджень і використання результатів цього наукового пошуку;

— забезпечення необхідних технічних умов для реалізації досліджень;

— уникнення спрямованого навіювання досліджуваних за їх­ньою поведінкою, відповідями під час дослідження;

— старанна реєстрація та аналіз обставин і умов здійснення дослідження, особливо тих, які можуть впливати на хід до­слідження.

Контрольні дослідження мають на меті оцінити рівень об'єктивно­сті отриманих даних психологічного дослідження, її слід провадити після основних досліджень і тими самими методами, які були викорис­тані під час здійснення останніх. Але вони провадяться на іншій попу­ляції з метою перевірки, чи мають там місце такі ж закономірності, що й в основних дослідженнях. Інколи контрольні дослідження провадять на тій самій популяції, що й основні дослідження, з метою перевірки вірогідності отриманих результатів але іншими методами.

Попередній аналіз зібраного емпіричного матеріалу полягає у верифікації, доборі, класифікації, кодифікації, шкалуванні тощо.

Верифікація — це поняття, яке використовується в логіці та методо­логії науки для визначення істинності наукових тверджень шляхом ем­піричної перевірки. Попередня верифікація служить для визначення наукової цінності відібраного матеріалу з погляду дослідницьких про­блем та гіпотез.

Відбір емпіричного матеріалу реалізується зазвичай двома етапами. На першому відбирають необхідний для верифікації гіпотези матеріал. На другому — впорядковують увесь відібраний матеріал з погляду його важливості для доказу сформульованої гіпотези.

Класифікація — це розподіл зібраного матеріалу за певними озна­ками. Тому для класифікації важливе значення має вибір основи її здій­снення. Для цього відбирають найбільш суттєві в теоретичному й прак­тичному відношенні ознаки. Результати класифікації виражають у ви­гляді таблиць і схем. , Класифікація підпорядковується таким законам:

1. В одній і тій самій класифікації слід використовувати одну й ту саму основу.

2. Обсяг членів класифікації має дорівнювати обсягу класифі­кованого класу.

3. Члени класифікації мусять взаємно виключати одне одного.

4. Розподіл на підкласи має бути безперервним.

Кодифікація психологічної інформації включає певні види групуван­ня відповідей на запитання й надання цим відповідям зручної для об­робки та зберігання форми. Вона обов'язкова тоді, коли офіцер-дослідник користується такими методами, як анкетування, опитування, спо­стереження, інтерв'ю тощо. Для зручності обробки найбільш доцільно користуватися не самими відповідями на запитання, а кодами груп від­повідей, отже кожна група відповідей замінюється із зазначеним чис­ловим кодом. Заміна обов'язкова тоді, коли офіцер-дослідник для об­робки зібраного матеріалу використовує ЕОМ. Тобто це такий спосіб, коли «якісні» елементи досліджуваного явища характеризуються кіль­кісними показниками.

Однак для обґрунтування досліджуваної психологічної проблеми статистичного аналізу недостатньо. Тому зібраний матеріал обов'язко­во слід проаналізувати якісно.

Отже, після безпосередніх досліджень настає етап опосередкова­них дій, який включає обґрунтування, остаточний аналіз результатів до­слідження і формулювання рекомендацій.

Обґрунтування є такою процедурою процесу пошуку, під час якої офіцер на підставі зібраного і систематизованого матеріалу визначає ступінь підтвердження гіпотези. З цією метою він використовує пояс­нення, уточнення, найголовніше емпіричне підтвердження.

Поряд із цими прийомами використовують спеціальні психологічні методи, що забезпечують аналіз та інтерпретацію емпіричних даних дослідження. Це такі методи, як контент-аналіз (для узагальнення змі­стової інформації), матричні моделі (для узагальнення інформації змі­шаного типу: «зміст» + «кількісні дані»). Досить часто використовують математичні методи: кореляційний, факторний, регресивний та інші види аналізу.

В цілому аналітична модель дослідження завжди має являти собою достатній та споріднений (за суттю) з предметом дослідження засіб ре­конструкції змісту емпіричних виявів предмета психологічного дослід­ження в загальну пояснювальну модель сутності досліджуваного яви­ща. Тому офіцер-дослідник має дуже уважно і відповідально ставитися до побудови необхідної дослідницької аналітичної моделі.

З погляду теорії і методики військово-психологічного дослідження найістотнішим є аналіз видів та характеру остаточних висновків. Типо­логія цих висновків здійснюється за такими критеріями:

— мета і призначення результатів дослідження (діагностичні, з'ясувальні, прогностичні висновки);

— сплановані засоби використання висновків (теоретичних та практичних);

— можливий рівень узагальнення одержаних висновків (окре­мі або загальні).

На цьому етапі психологічного дослідження офіцер-дослідник не тільки подає результати та висновки свого дослідження, обираючи для цього найбільш інформативний засіб та форму: графічне моделювання (графіки, діаграми, структурне зображення); схематичне (схеми-моделі, які становлять не тільки змістову ієрархію досліджуваних явищ, їх характеристик, а й моделюють закономірні взаємопереходи та взаємо­впливи між ними), ілюстративне відображення дослідницьких матеріа­лів та ін.), а й оцінює дослідження за такими його змістовними характе­ристиками: цілісність; завершеність; самостійність; самодостатність; перспективність.

Завершує процес психологічного дослідження і водночас визначає його ефективність впровадження результатів дослідження у віііськово-педагогічну практику. Під впровадженням розуміють систему захо­дів, спрямованих на втілення результатів дослідження в практику навчан­ня, виховання, розвитку і психологічної підготовки особового складу.

Результати дослідження впроваджують у практику за такими напря­мами:

— поширення результатів дослідження;

— популяризація висновків та рекомендацій дослідження;

— використання їх у практичній діяльності;

— безпосереднє впровадження результатів дослідження в психолого-педагогічну практику.

Аналіз результатів впровадження має велике значення для оцінки ефективності психологічних досліджень. Лише за умови досягнення позитивних результатів у запланованих напрямах військово-педагогіч­ного процесу можна вважати дослідження в основному завершеним.

Основними принципами побудови психологічного дослідження, які визначають загальні вихідні положення і правила, що регулюють і ске­ровують усі сторони наукової взаємодії офіцера-дослідника з різними психічними явищами, є такі.

Принцип об'єктивності психологічного дослідження розв'язує про­блему співвідношення об'єктивного та суб'єктивного компонентів у науковому пізнанні й обмежує простір тлумачень змісту предмета до­слідження. Існування цього принципу пояснюється тим, що психічне постає як об'єктивне явище, зміст якого завжди є суб'єктивним, оскіль­ки його визначає конкретна людина (у нашому випадку — офіцер-до­слідник).

Методика психологічного дослідження відтворює об'єктивний процес наукового пізнання різних психічних явищ і забезпечує об'єктивність роз­гортання у процесі пізнавального акту сутності предмета, що досліджуєть­ся. «Об'єктивність розгортання» сутності досліджуваного явища виявля­ється у послідовному, системному та якісно завершеному поданні науково­го знання про закономірності, характеристики та властивості існування пев­ного явища. Результати дослідження не можуть змінити сутності та законо­мірностей існування предмета, що пізнається.

Суб'єктивний компонент привноситься в психологічне дослідження особистісними якостями офіцера-дослідника (ініціація дослідження, свобода у виборі організаційних елементів дослідження, індивідуальні особливості професійного пізнавального досвіду та ін.).

Особливо важливими є правила принципу багатовимірного та ба­гаторівневого існування досліджуваних соціально-психологічних і пси­хічних явищ, які свідчать про можливість багаторівневих та багатови­мірних перетворювальних впливів психолога на дійсному, реальному рівні існування явища. Багаторівневість існування соціально-психоло­гічного або психічного явища, багатовимірність дослідницьких дій психологічної науки та багатозмістовність реальних психічних впливів на існування цього явища є свідченням завершеності наукового методу вій­ськової психології.

Принцип дослідження психічних явищ у їхньому розвитку (принцип розвитку) визначає методичну основу будь-якого психологічного до­слідження і ґрунтується на розумінні природи індивідуального світу «Я» особистості як динамічного явища, що постійно перебуває в стані руху, зміни або очікування цієї зміни. Цей принцип дає змогу визначити змі­стовий баланс між такими характеристиками існування досліджувано­го явища, як простір, час та рух, а також методичні підходи в організа­ції дослідження.

По-перше, психічне явище слід розглядати в кожному окремому моменті його теперішнього існування як таке, що поєд­нує в собі елементи минулого, сучасного і майбутнього, а тому відтворює закономірності часу свого життя (реальної, дійсної форми існування пси­хічного) у кожному з окремих його моментів.

По-друге, психологічне до­слідження предмета може реалізуватися протягом визначеного проміжку часу, а всі дані цієї розтягненої в часі взаємодії мають чітко фіксуватись, а потім аналізуватись із врахуванням умов дослідження.

Принцип творчої самодіяльності вказує на основну рушійну силу розвитку індивідуального світу «Я» воїна та на змістовий напрям дина­міки психічних явищ. Психологічне дослідження організується як про­цес виявлення, констатації або ініціації акту творчої самодіяльності особистості — рушійної сили становлення особистості воїна.

Принцип організації психічних впливів, що формують та розвивають предмет дослідження у процесі взаємодії офіцера-дослідника з об'єк­том дослідження, визначає необхідний ефект, результат цієї взаємодії. Психологічний зміст «впливу» офіцера-дослідника полягає в активіза­ції реальних, дійсних станів воїна, військового колективу та в наданні їм інтенції зміни, розвитку, перетворення.

Отже, психологічне дослідження є об'єктивним процесом науково­го пізнання дійсності в сукупності її психологічних ознак та характери­стик. Цей процес забезпечений об'єктивною методикою і засобами, прийомами відтворення суб'єктивного змісту цієї реальності з метою осягнення синтетичної природи індивідуального світу «Я» воїна та по­будови ефективних технік і технологій гармонійних впливів і перетво­рень життєвих виявів предмета психологічного дослідження.