Лекція 16. Заходи та засоби діагностики та відновлення

Психічного здоров’я учнів

Механізми та методи регуляції психічних станів. Методи діагностики та психолого-педагогічне забезпечення навчання як основа психічного здоров’я учнів. Заходи психолого-педагогічного забезпечення учнів; Аутогенне тренування як передумова подолання психічних захворювань.

Психічна саморегуляція станів може бути емоційною та вольовою. Емоційна забезпечує загальну мобілізацію всіх систем організму, яка не завжди є оптимальною, тому що зростання емоційного збудження вище певного рівня викликає протилежний ефект – дезорганізацію. Метою вольової регуляції є збереження або відновлення необхідної організації фізіологічних і психологічних функцій в екстремальних умовах ( Кириленко Т.С.,2003).

Психічна регуляція – це комплекс заходів, спрямованих на формування психічного стану, який забезпечує найбільш повну реалізацію потенційних можливостей особистості.

Виділяють три основні механізми регуляції психічних станів: уявлення, м¢язова релаксація, слово.Створення конкретного уявлення викликає збудження нервових центрів і діє як реальний досвід. Механізм уявлення може використовуватися для зниження тривожності, підвищення впевненості, відновлення після травм. Уявлення дії програмує м¢язи,так як емоції проявляються в певній зміні діяльності внутрішніх органів та м¢язового тонусу; відчуття переживання переходять у роботу м¢язів. М¢язове розслаблення завжди призводить до нормалізації емоційного стану. Релаксація сприяє виникненню позитивних емоцій, зниженню тонусу гладенької мускулатури внутрішніх органів, зміни психічного стану. На фоні релаксації в результаті зниження тонусу кори легко фіксується самонавіювання. Чим розслабленіші м¢язи, тим менша кількість імпульсів йде від них у головний мозок, тому мозок починає заспокоюватись, занурюючись спочатку у пасивну бадьорість, а потім – у дрімоту. Сприймання слова на фоні зниженого тонусу кори головного мозку змінює психічний стан. Слово може викликати емоційні реакції, що супроводжуються зміною фізіологічних функцій, а також функціональні зміни в організмі.

На фоні зниженої коркової активації слово використовується для впливу на мимовільні функції організму, переживання та поведінку і лежить в основі навіювання та самонавіювання.

У регуляції самоактивності використання слова є самонавіюванням. Самонавіювання відбувається за допомогою формул оптимального стану, , що будуються на принципу зворотного зв¢язку , що існує між словами і реальними фактами , які породили ці слова. Використання таких формул характеризує вищу психічну мобілізацію, що пов¢язана з концентрацією і зосередженістю уваги.

Ці механізми становлять основу майже всіх методів психічної регуляції та саморегуляції. Різниця полягає лише у шляхах , які ведуть до досягнення певного психічного стану, та в засобах володіння ними, що передбачає знання характеристик індивідуальності особистості ( КириленкоТ.С., 2003).

Універсальними методами регуляції психічних станів є навіювання і самонавіювання, що спрямовують, регулюють та стимулюють психічну і фізичну активність людини (Кириленко Т.С.,2002 ).

Медитативні методи спрямовані на управління увагою з метою зміни психічних станів, для поліпшення самопочуття, збільшення енергетичного потенціалу.

Метод вимагає тихого місця для максимального відключення, зручної пози, концентрації уваги на слові, яке не активізує думки, наприклад, “заспокоїтись”; не вмішуватись у відчуття, пасивне ставлення до образів, що виникають, незастрявання на них.

Автором аутогенного тренування є Й. Шультц, в основу якого покладено наступні етапи: відчуття важкості в кінцівках; відчуття тепла в кінцівках; регуляція серцевої діяльності; регуляція дихання; відчуття тепла в області живота; охолодження лоба.

Прикладами вербальних стимулів є фрази : “моя права рука розслаблена”, ”моє серце б¢ється спокійно”. Термін оволодіння – декілька місяців по 10-40 хвилин кожного дня.

Аутогенне тренування використовують для зняття напруги, оптимізації емоційного стану, мобілізаційної готовності до виконання певних дій.

Методика управління тонусом м¢язів для впливу на психічний стан запропонована Е.Джекобсоном. На його думку, м¢язова релаксація – це ефективний метод відновлення та контролю за емоціями. Тренування починається з тривалого стискування лівого кулака та глибокого вдиху. Потім необхідно швидко розслабитись. Цикли напруження і розслаблення практикуються і на інших частинах тіла, переходячи від однієї до іншої групи великих м¢язів, щоб навчитися відчувати напруження та знімати його. Досить значимим в процесі розслаблення є дихання, яке повинно іти не від грудної клітки, а від діафрагми.

Надзвичайно ефективним для регуляції емоційного стану є метод систематичної десенситизації, розроблений Дж. Вольпе у 1958 р. Він поєднує в собі ситуації, які викликають, наприклад, стан тривоги або страху з релаксацією м¢язів до тих пір, поки особистість не зможе ефективно справлятись із більшістю таких ситуацій.

Приклади вправ психічної саморегуляції

Уповільнені рухи.

Сісти зручно. Руки покласти на коліна долонями вверх. Закрити очі. Зосередитись на правій долоні. Дуже повільно, протягом 1 хвилини стискати пальці правої руки в кулак. Потім за 1 хвилину розжати пальці правої руки. Те ж саме зробити з лівою рукою. Запам¢ятати свої відчуття. Ця вправа добре сприяє зняттю підвищеної тривоги.

Контраст.

Цю вправу виконують, коли необхідно зняти подразливість, роздратованість, знизити агресивність, мобілізуватись в ситуації невпевненості, розгубленості, сильного хвилювання.

Зручно сісти, стиснути праву руку в кулак. Стискати якомога сильніше. Міцно тримати 12 секунд. Швидко розжати кулак. Опустити руку на бедро із закритими очима прислухатись до своїх відчуттів.

Те саме зробити з лівою рукою.

Потім одночасно з правою і лівою руками, але - 1-2 хвилини.

Виявлення та усунення м¢язових зажимів.

Вправа спрямована на зняття емоційної напруги. Необхідно відчути область виникнення м¢язових зажимів, і не змінюючи пози , зусиллям волі пустити в цю область розслаблення.

Заспокійливе дихання.

Зробити вдих. Потім, затримавши дихання, уявити коло і повільно видихнути в нього. Потім знову вдихнути, уявити трикутник і видихнути в нього три рази. Потім два рази видихнути в квадрат.

Анти стрес.

Протягом 3 секунд необхідно плавно натискати точку під підборіддям, викликаючи при цьому приємні образи.

Поведінкові та когнітивні техніки

Релаксаційний тренінг. Релаксаційний тренінг може використовуватись для зниження гальмування і для боротьби зі специфічними страхами і тривожністю. Необхідний час – 30 хв. Учасникам надається така інструкція: “Сядьте в крісло, розслабтеся, руки покладіть на коліна, ноги зручно розставте. Очі закрийте. Два або три рази повільно і глибоко вдихніть, видихніть, звертаючи увагу на проходження повітря в легені, до діафрагми і назад. Тепер витягніть праву руку, міцно стисніть її в кулак. Відчуйте напругу в кулакові, коли стискаєте його. Після 5-10 сек. концентрації на напруженні розслабте руку. Розтисніть кулак і зосередьтеся на тому, як напруга відступає, а її місце займає відчуття розслабленості і комфорту. Зосередьтеся на різниці між напругою і релаксацією. Приблизно через 15-20 сек. Знову стисніть руку в кулак, 5-10 сек., вивчайте напругу, а потім розслабте руку. Відчуйте розслабленість і тепло. Через 15-20 сек. Повторіть процедуру з лівою рукою. Обов’язково зосередьтеся лише на групах м’язів, які напружуєте і розслаблюєте і намагайтесь в цей час не напружувати інші м’язи”.

Відведіть час для проведення тих же циклів “напруження – розслаблення” для різних частин тіла для того, щоб розслабити відповідні групи м’язів:

руки, згинаючи кожну, для напруження біцепсів;

руки, випрямляючи кожну, для напруження трицепсів;

плечі, згорбивши їх;

шию, нахиляючи голову вперед і схиливши підборіддя до грудей;

рот, відкриваючи його якнайширше;

язик, притискаючи його до піднебіння;

очі, замружуючи їх;

лоб, найвище піднімаючи брови;

спину, прогинаючи її і виставляючи груди вперед;

ягодиці, скорочуючи м’язи;

живіт, втягуючи його до хребта;

стегна, витягуючи ноги і піднімаючи їх на кілька сантиметрів над підлогою;

ікри, притискаючи пальці ніг до верху взуття.

Завершуючи вправу, необхідно зробити 2-3 глибоких вдихи і відчути, як розслабленість перебігає у вашому тілі від рук через плечі, груди, живіт до ніг. Коли відчуєте себе готовим відкрити очі повільно порахуйте у зворотньому порядку від 10 до 1. З кожною цифрою відчуйте себе все більш свіжим і бадьорим. Цикл “напруження – розслаблення” можна відпрацьовувати вдома. Досягнувши бездоганності, ви можете прискорити процедуру, розслаблюючи м’язи за бажанням без попереднього напруження.

Вправа Враження. В цій вправі учасники діляться своїми основними враженнями один про одного.

Сядьте по черзі перед кожним учасником і дивіться йому в очі. Якщо хочете, можете доторкнутися до нього. Коротко опишіть, як ви його сприймаєте, які почуття викликає його поведінка. Говоріть досить голосно, щоб вся група чула. Коли закінчите, наступний учасник групи повинен почати переміщуватись у колі, кожен раз обличчям до обличчя лише з однією людиною. Коли настане ваша черга слухати, не задавайте запитань, не сперечайтеся, не перебивайте, не влаштовуйте дискусій, а намагайтеся що-небудь дізнатися із отриманого зворотнього зв’язку.

Вправа “Поза фараона” характерна тим, що дає змогу виключити хід думок (в тому числі й невідчепних) на той час, поки ви активно, швидко й уважно виконуєте вправу.

Виконується вправа таким чином: сісти на край стільця, зігнути ноги у колінах, схрестивши стопи так, щоб було зручно спертися на пальці ніг (як під час піднімання на носки). Руки розведені в боки долонями вгору, пальці стиснуті в кулак. Після вдиху і затримки дихання (на 2-3 с.) необхідно одночасно і миттєво сильно притиснути пальці ніг до підлоги, напружуючи м’язи рук (стискаючи пальці в кулак). Витягуючи шию й опускаючи підборіддя (відбувається витяжка хребта) треба зосереджено дивитися вперед в одну точку. Після виконання пози слід відпочити 10-20 с., розслабивши всі м’язи тіла.

Якщо починають з’являтися думки, треба активно стежити за процесом дихання. Вправу рекомендується повторювати 2-3 рази підряд.

Вправа Дихання “по колу”. Ця вправа сприяє набуванню навичок довільного загального розслаблення м’язів, знімає надмірне нервово-психічне напруження, корегує емоційні стани.

Продовжений вдих йде ніби лівим боком тіла (від великого пальця лівої ноги вгору ніби по кістках ноги і голови), а тривалий видих – правим боком тіла, починаючи з голови, вниз по правій нозі до великого пальця правої ноги.

Як виконувати дихання “по колу”? Заплющити очі, щоб не було зайвих подразників. Дихайте із закритим ротом через обидві ніздрі. Образно уявіть, що вдих і видих виконуєте ніби через точку між бровами. Потім подихайте, подумки вимовляючи рахунок на 1, 2, 3, 4 – вдих і на 1, 2, 3, 4 – видих. При цьому образно уявіть, що вдих виконуєте по хребту вгору, а видих – від брів униз до пупка.

А тепер вдихніть (із заплющеними очима) повільно і безшумно, ніби від великого пальця лівої ноги вгору до брів, і видихніть, ніби від брів вниз правим боком тіла до пальців правої ноги. Так, дихайте 6-8-10 разів. Потім зверніть увагу на видих. Ви відчуєте, що під час видиху додатково розслабляються м’язи рук, шиї, тулуба і ніг. Після певного навику у вас під час видиху з’явиться приємне відчуття тепла, яке ніби хвилею тече по руках, а потім і по ногах. Зазначимо, що під час подовженого видиху необхідно подумки вимовляти: “Тепліють руки, тепліють ноги”.

Вправа спрямована на перетворення енергії негативної емоції.

Зручно лежачи на спині, розслабити м’язи, злегка замружитися, привести себе у стан утоми, зосередити думку на небажаній емоції.

Під час вдиху подумки повторювати: “Я свідомо засвоюю силу цієї емоції”.

Під час затримки дихання подумки повторювати: “Сила цієї емоції підпорядкована мені” й одночасно тричі випинати і втягувати живіт.

Під час видиху (через рот вузьким струменем) треба подумки 2-3 рази вимовити: “Я можу управляти своїми емоціями”. Вправу повторювати кілька разів підряд.

Потім, стоячи з розставленими ногами, виконати гармонійно повний вдих, повільно піднімаючи руки вгору. Залишаючись у цьому положенні, не дихати 3-4 сек. (пальці рук стиснуті в кулак). Потім швидко нахилитися вперед (ноги прямі) опустити руки вниз, розслаблюючи м’язи рук. Видихнути, вимовляючи “Ха”. Випрямитися, виконуючи вдих і піднімаючи руки вгору. Видихнути через ніс, опускаючи руки. Повторювати 3-4 рази.

Ефективність цієї вправи можна пояснити тим, що між емоціями і процесами зовнішнього дихання є рефлекторний взаємозв’язок (моторно-респіраторний). У цій вправі при повільному, гармонійно повному вдиху розкриваються всі альвеоли легенів і сигнали з легенів надходять у мозок, що розцінюється як охорона збудження, а словесна формула під час вдиху відіграє роль психодинамічного подразника, спрямованого на усвідомлення сили небажаної емоції, яку слід перетворити у позитивну енергію і таким чином нейтралізувати.

Вправа Довіряюче падіння. Учасники діляться на пари. Одна людина буде падати, а інша – ловити. Якщо ви ловите, станьте на коліна або трішки присядьте приблизно на 90 см позаду свого партнера, щоб встигнути перервати падіння до того, як він доторкнеться підлоги. Якщо ви падаєте, станьте спиною до свого партнера, закрийте очі, розслабтеся і падайте назад на руки партнера. Намагайтесь не підстраховувати себе під час падіння. Зверніть увагу на свої почуття, коли готуєтесь падати або ловити. Поміняйтесь з партнером місцями, щоб у кожного була можливість і падати, і ловити. Вправа дає прекрасну можливість для дослідження довіри.

Вправа Заспокійливе дихання. Сидячи, повільно вдихнути гармонійно повним типом дихання, уявляючи, як свіже повітря наповнює легеневі пухирці. Затримати дихання на рахунок 1-2. Повільно видихнути через рот вузьким струменем, розслаблюючи м’язи і під час видиху уявляти, що подовжений видих діє заспокійливо. Повторити 2-6 разів.

Вправа 2 призначається для зняття нервово-емоційного напруження і поліпшення живлення мозку. Сидячи на стільці із схрещеними ногами і не сутулячись, дихайте неглибоко через ніс; під час вдиху пальцем трохи піднімайте кінчик носа й одночасно ніби розжовуйте іриску. Видихніть вузьким струменем через рот. Такий спосіб дихання поліпшує засвоєння кисню кров’ю і діє заспокійливо. Повторіть дихальні цикли 6-8 разів. Потім кілька разів потягніться, напружуючи м’язи рук і ніг та розслаблюючи їх. Така зміна м’язового тонусу діє як гімнастика вегетативних центрів. Вправу закінчити виконанням такого завдання: сядьте на край стільця, знайдіть у ямці під підборіддям точку, зручну для опори і натискайте її подушечкою пальця перпендикулярно протягом 3 сек. Сила натискування 5-7-9 кг у залежності від ступеня нервово-емоційного стану. Потім кілька секунд посидьте і спокійно подихайте.

Вправа Підняття тіла. Учасник, що відчуває одинокість і потребує турботи і підтримки членів групи, лягає на підлогу з заплющеними очима. Члени групи створюють коло і дуже повільно починають піднімати його, м’яко погойдуючи вперед-назад. Потім повільно опускають на підлогу.

Вправа Розминка. Дихальні вправи використовуються для збільшення енергії учасників і розширення сфери усвідомлення тіла.

Групові дихальні вправи виконуються членами групи в унісон, енергійно і з ентузіазмом.

Встаньте і зробіть коло. Поставте ноги на ширині 90 см, перенесіть масу на пальці ніг. Коліна тримайте трошки зігнутими, дайте тілу розслабитися, а тазу – вільно провиснути. Покладіть руку собі на живіт і дивіться в очі учаснику, що стоїть напроти вас. Зробіть глибокий вдих через рот, пропускаючи повітря по шляху до живота. Зробіть глибокий видих, даючи вирватися звуку. Підтримуйте звучання стільки, скільки зможете без напруги. Повторіть 16 циклів глибоко дихання, вдихаючи і видихаючи повільно і глибоко. Не поспішайте, бо можете відчути головокружіння. Не стримуйте ніяких звуків, весь час дивіться один одному в очі. Усвідомлюйте будь-які перешкоди в процесі дихання. Відмічайте всі почуття, що виникають під час повного дихання і зберігайте тіло м’яким і розслабленим. Закінчивши вправу на спільне дихання, струсіть все тіло, звісивши руки з боків, згинаючи і випрямляючи коліна. Потім кілька разів підстрибніть для енергетизації частин тіла. Стрибайте повільно, ледве відриваючи ноги від підлоги. Продовжуйте ходити, доки не втомитесь. Потім відпочиньте, злегка зігнувши коліна, перемістивши вагу вперед і випрямивши спину.

Вправа Арка Лоуена. Встаньте, ноги поставте на ширині приблизно 45 см, трішки повернувши всередину, коліна зігніть наскільки це можливо зробити, не відриваючи п’ятки від підлоги, кулаки поставте на поясницю і прогніться назад. Дихайте животом, утримуйте позу протягом хвилини. Відмітьте області напруги у своєму тілі. Напруження може бути в поясниці або в передній частині стегон. Якщо ви утримуєте правильний прогин, продовжуєте дихати і стоїте розслаблено, ваші ноги повинні дрижати.

Вправа спрямована на розототожнювання (роз’єднання) із власною внутрішньою проблемою. Людиною володіє все те, з чим вона себе ототожнює. Ми можемо володіти тим і контролювати все те, з чим ми себе розототожнюємо.

1) необхідно детально розповісти, описати свою проблему;

2) треба похвалитись даною проблемою, підключивши міміку, пантоміміку, змінивши голос;

3) вихваляючись у розповіді про власну проблему необхідно довести її до абсурду;

4) обговорення результатів виконання вправи та власних відчуттів і переживань.

Вправа Вивільнення гніву. Встаньте обличчям до м’якого стільця, ноги на ширині 45 см, злегка зігніть коліна і нанесіть удари у об’єкт власними кулаками сильно, але розслаблено. Включіть в дію все тіло. Рот тримайте відкритим, дихайте глибоко, не стримуйте крику. Використовуйте будь-які слова, що виражають почуття гніву, наприклад “Ні” і т.д. Можете уявити людину, з якою у вас пов’язані незавершені емоції і спрямувати на неї свій гнів.

Вправа Брикання. Ляжте на спину на матрац. Вільно розкиньте ноги і повільно починайте брикатися, торкаючись матраца всією ногою. Чергуйте ноги і високо піднімайте їх. Постійно говоріть “Ні!” на кожен удар ногою, збільшуючи інтенсивність удару.

Або цю вправу можна зробити таким чином. Ляжте на матрац, зігніть коліна, імітуючи протестні дії маленької дитини, стукайте ногами, бийте матрац кулаками, крутіть головою зі сторони в сторону. Збільшуючи інтенсивність припадку гніву, фізичні рухи супроводжуйте голосними викриками “Ні!”, “Не буду!” Вправа використовується для розширення сенсорного усвідомлення і розвитку міжособистісної довіри. Потрібні пов’язки на очі. Необхідний час – 1 год. Групі дається така інструкція. Необхідно розділитися на пари так, щоб в якості партнера була найменш знайома людина. Одна людина в парі – ведуча, інша – та, яку ведуть, їй одягається пов’язка на очі. Через півгодини поміняйтесь ролями. Вправа виконується невербально.

Якщо ви в ролі ведучого, візьміть вашого партнера за кисть, руку або талію і водіть його для сенсорного дослідження простору. Мовчки керуйте ним.Приведіть вашого партнера в контакт з фактурою, що його цікавить, наприклад, листям, квітами, килимами. Намагайтесь заставити партнера відчути сонячне тепло чи холод, почути птахів чи віддалені розмови, ходити і бігати. Через 20-30 хв. Зупиніться і зніміть пов’язку з очей партнера. Потім поділіться своїми почуттями, що стосуються керівництва і відповідальності за благополуччя іншого. В якості веденого (того, кого ведуть) зверніть увагу на те, як ви себе почуваєте, коли змушені повністю довіряти іншій людині, що бере на себе відповідальність за ваш досвід і благополуччя. Сприймайте кожне нове відчуття. Поділіться своїми почуттями з партнером.

Вправа Репетиція поведінки (1.5-2 год.) Уявіть ситуацію, в якій ви хотіли б діяти з впевненістю в собі і запишіть її. Вірогідніше всього, ситуації будуть включати аспекти прохання або відмови, управління критикою або реалізації в спілкуванні позитивних або негативних почуттів. Потім поділіть групу на підгрупи по 5 чоловік. В кожній підгрупі учасники за власною ініціативою починають з короткого опису стресової ситуації, яку вони визначили для себе.

Структуруйте ситуацію і виберіть зі своєї підгрупи людину на роль партнера у взаємодії. Якщо ви доброволець, то впевнено передайте йому своє повідомлення, висловіть претензії. Через одну-дві хвилини зупиніться і нехай інші члени підгрупи дадуть вам специфічний позитивний зворотній зв’язок на вашу поведінку. Потім скажіть, що вам самому сподобалось у вашій поведінці і згадайте будь-які зміни або доповнення, які б ви хотіли зробити. Якщо вам важко, вислухайте пропозиції членів своєї підгрупи.

Потім інший учасник підгрупи стає партнером і відпрацювання взаємодії продовжується. Після 2-3 хв. репетиції з цим партнером зупиніться і знову дайте час для позитивного зворотнього зв’язку. Продовжуйте до тих пір, доки кожний член підгрупи не зіграє роль партнера у взаємодії.

Коли відбудеться покращання і почнете оволодівати ситуацією, партнер збільшить напруження зустрічі, проявляючи себе більш наполегливим і антагоністичним. Особливо важливо дати можливість тому, хто висловлює претензії перемагати в кожній зустрічі і отримувати задоволення від позитивного досвіду.

Когнітивні техніки

1.Метод ідентифікації. Психолог розповідає своєму клієнту про іншого клієнта з подібними проблемами. Клієнт ідентифікує себе з героєм розповіді, внаслідок чого у нього виникає зміна когнітивних установок.

2.В ситуації депресії доцільно заохотити прояв гетеро агресії, спрямований на інших людей. Це дає змогу клієнту сприймати себе позитивніше.

3.Метод відволікання використовується для зниження негативних емоцій, зменшення негативних роздумів і передбачає фізичну активність, соціальні контакти, захоплення та ін.

4.Метод розігрування ролей. Наприклад, депресивного клієнта психолог жорстко критикує його ж словами, останній починає усвідомлювати перегини власної критики.

5.Метод трьох колонок. В першій колонці описується ситуація, в другій – неадаптивні думки, в третій – відкореговані думки. Це дає змогу відслідковувати не адаптивні думки і формувати адаптивні.

6.Метод катарсису – заохочення клієнта до прояву власних переживань, вивільнення від негативних емоцій.

7.Порівняння клієнта з іншими людьми.

8.Метод виявлення логічних невідповідностей в системі переконань клієнта.

9.Заохочення та спонукання до перевірки не адаптивних думок клієнта в реальних діях.

10.Перевірка необґрунтованості думок клієнта з допомогою аналізу наслідків цих думок.

11.Реатрибуція. Заохочення клієнта до формулювання та перевірки інших причин подій.

12.Децентрація. Переключення уваги клієнта на інші аспекти та перевірка в реальності не адаптивних думок ( Бурлачук Л.Ф., Грабська І.А., Кочарян О.С..1999 ).