Безпека праці під час проведення робіт з отрутохімікатами та пестицидами

6.7.1 Безпека праці під час проведення робіт з отрутохімікатами та пестицидами визначається Законом України “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995 року № 86/95-ВР. 6.7.2 Відповідно до статті 1 цього Закону пестициди – це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. Агрохімікати – це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Основними принципами державної політики у сфері діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами, є: пріоритетність збереження здоров'я людини і охорони навколишнього природного середовища по відношенню до економічного ефекту від застосування пестицидів і агрохімікатів; державна підконтрольність їх ввезення на митну територію України, реєстрації, виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі і застосування; обгрунтованість їх застосування; мінімалізація використання пестицидів за рахунок впровадження біологічного землеробства та інших екологічно безпечних, нехімічних методів захисту рослин; безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища під час їх виробництва, випробування і застосування за умови дотримання вимог, встановлених державними стандартами, санітарними нормами, регламентами та іншими нормативними документами; єдність державної політики щодо діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами. 6.7.3 Пестициди і агрохімікати вітчизняного, а також іноземного виробництва, що завозяться для використання на територію України, повинні відповідати таким вимогам: висока біологічна ефективність щодо цільового призначення; безпечність для здоров'я людини та навколишнього природного середовища за умови дотримання регламентів їх застосування; відповідність державним стандартам, санітарним нормам та іншим нормативним документам. 6.7.4 Забороняються ввезення на митну територію України (крім дослідних партій, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень), виробництво (крім виробництва для експорту та виробництва дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань), торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації. 6.7.5 Державні випробування пестицидів і агрохімікатів проводяться у два етапи: польові і виробничі. Метою польових випробувань є встановлення або підтвердження біологічної ефективності нових пестицидів і агрохімікатів порівняно з тими, що застосовуються, розроблення тимчасових регламентів їх застосування та поглиблене вивчення препаративних форм. Сільськогосподарська продукція, отримана в результаті проведення польових випробувань пестицидів і агрохімікатів з новою діючою речовиною, підлягає знищенню з додержанням вимог санітарних правил щодо безпеки для здоров'я людини та охорони навколишнього природного середовища. 6.7.6 Виробничі випробування проводяться з метою підтвердження біологічної ефективності пестицидів і агрохімікатів у різних зонах України, уточнення та обґрунтування регламентів і способів їх застосування, санітарно-гігієнічних і екологічних нормативів, розроблення та модифікації методик визначення залишкових кількостей цих пестицидів і агрохімікатів та їх небезпечних метаболітів. 6.7.7 Пестициди і агрохімікати, що використовуються в Україні, затарюються (упаковуються) і маркуються відповідно до чинного законодавства. 6.7.8 Кожна товарна одиниця повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, заходів надання першої медичної допомоги у разі отруєння. 6.7.9 Розфасування пестицидів і агрохімікатів може здійснюватися лише за наявності дозволу його виробника або власника знака для товарів і послуг. 6.7.10 Пестициди і агрохімікати та тара іноземного виробництва, що ввозяться на територію України, повинні супроводжуватися даними про технологію їх знешкодження та утилізацію. 6.7.11 Транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами. 6.7.12 Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України. 6.7.13 При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження ґрунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. 6.7.14 Застосування пестицидів і агрохімікатів на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення здійснюється відповідно до чинного законодавства. 6.7.15 На території, що зазнала радіоактивного забруднення, а також у зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосування пестицидів і агрохімікатів обмежується в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. 6.8. Безпека праці під час проведення робіт при повенях

6.8.1 Основними причинами повеней є гідрологічні явища: паводки, затяжні дощі та зливи, швидке танення снігу, особливості зимового режиму рік, гідродинамічна взаємодія морів з ріками в дельтах та устях, зсуви і обвали в долинах рік. Повінь - це щорічне, таке, що повторюється в один і той же сезон, відносно тривале збільшення водоносності рік з підвищенням рівня води в них. Паводок - також щорічний, але, як правило, короткочасний підйом води в ріках, викликаний затяжними дощами. Різкий підйом рівня води викликає підвищення швидкості потоку, підвищується небезпека з боку усіх перешкод (природних та штучних),оскільки вони можуть знаходитися під дзеркалом води, змінюються лоції тощо.

6.8.2. До проведення пошукових, аварійно-рятувальних та відновних робіт в умовах повені допускаються особи не молодші 18 років, які:

уміють плавати;

пройшли періодичні медичні огляди;

обов’язкову відповідну атестацію;

застраховані на випадок захворювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричинених виконанням обов’язків рятувальників, зазначених у контрактах;

пройшли цільовий інструктаж з ведення аварійно-рятувальних робіт в умовах повені, про що зроблено відповідний запис у журналі реєстрації інструктажів.

6.8.3. Усі рятувальники при роботі в районах небезпечних з епідеміологічних захворювань підлягають обов’язковим запобіжним щепленням у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України.

6.8.4. Вантажопідйомність плавзасобу та допустиму кількість людей, яка перевозиться одночасно, необхідно чітко позначати на його корпусі. Перевантажувати плавзасіб забороняється.

6.8.5. Човни, катери та інші плавзасоби, які використовуються під час ведення аварійно-рятувальних робіт, повинні бути зареєстровані у встановленому порядку. Необхідно також до початку сезону можливих повеней провести їх технічний огляд.

6.8.6. Кожний плавзасіб обладнується рятувальними засобами (рятувальні жилети круги, кулі, кінці).

6.8.7. Забороняється проведення будь-яких пошукових, аварійно-рятувальних та відновних робіт в умовах повені, крім тих, що пов’язані з рятуванням життя людей (за умови проведення цільового інструктажу), під час грози, зливи, сильного снігопаду, льодоходу, туману та при швидкості вітру у відкритих місцях більше 10 м/с.

6.8.8. Робота в охоронних зонах об’єктів підвищеної небезпеки (повітряні лінії електропередач, кабельні лінії, нафто- і газопроводи, залізниці тощо) узгоджуються з установами, що їх експлуатують.

6.8.9. Всі роботи слід провадити під час світлої частини доби. Як виняток, можна провадити роботи під час темної частини доби, за умови достатнього і безпечного штучного освітлення.

Вимоги безпеки перед початком роботи

6.8.10.Перед початком проведення аварійно-рятувальних робіт керівник робіт зобов’язаний:

провести інструктаж рятувальників з охорони праці та методів безпечного ведення робіт, відповідно до ситуації, що склалася в цьому районі, до способів виконання робіт і технічних засобів, що застосовуються;

заздалегідь визначити шляхи відходу особового складу у випадку інтенсивного підвищення рівня води;

перевірити справність та укомплектованість плавзасобів, індивідуальних рятувальних засобів, індивідуальних аптечок, що не промокають, та засобів зв’язку і сигналізації;

оцінити обстановку і погодні умови в районі ведення робіт;

визначити, на якому плавзасобі вести роботи, час початку робіт, порядок зв’язку і сигналізації, особливості робіт з урахуванням умов, що склалися, та найнебезпечніші способи ведення робіт;

визначити умови і порядок застосування засобів індивідуального захисту і рятувальних засобів;

чітко і конкретно поставити завдання особовому складу на проведення пошукових, аварійно-рятувальних та відновних робіт;

довести до рятувальників гідрометеорологічний та гідрологічний прогнози.

6.8.11. Для проживання рятувальників у польових умовах необхідно облаштувати тимчасові бази або табори. Місце для табору обирається командиром, або особою, призначеною його наказом. Забороняється розташовувати табір:

біля підніжжя крутих або стрімчастих схилів;

на дні ущелин та сухих русел;

на низьких, що легко затоплюються, та стрімчастих, що легко розмиваються, берегах;

річкових косах, островах;

під крутими незадернованими і такими, що осипаються, схилами з великими деревами;

на пасовищах і вигонах тварин;

на закарстованих і зсувонебезпечних площах;

у межах можливого падіння дерев;

у межах можливого падіння опор та ліній електропередач.

Вимоги безпеки під час виконання роботи

6.8.12. Командир аварійно-рятувального підрозділу зобов’язаний:

організувати облік часу праці особового складу;

при виконанні робіт забезпечити постійний контроль виконання вимог безпеки;

вживати заходи з попередження виникнення небезпечних ситуацій у випадках порушення вимог безпеки рятувальниками або різкої зміни умов ведення робіт;

забезпечувати постійний зв’язок із плавзасобами та спостереження за водним простором;

періодично перевіряти у особового складу стан спецодягу, рятувальних та спеціальних засобів, засобів індивідуального захисту.

6.8.13. Рятувальники зобов’язані:

починати аварійно-рятувальні роботи тільки з дозволу керівника робіт;

точно і беззаперечно виконувати усі вказівки командира;

під час роботи бути уважним, не відвертати увагу, суворо виконувати вимоги охорони праці для даного виду робіт;

під час роботи на воді знаходитися в застебнутому рятувальному жилеті;

користуватися страхувальними пристроями;

у разі отримання завдання на виконання визначеного виду робіт, якщо недостатньо відомі й зрозумілі способи його безпечного виконання, вимагати відповідного додаткового інструктажу;

бути уважним до сигналів та команд, що подаються;

при виконанні робіт на плавзасобах та з використанням гелікоптера – постійно підтримувати зв’язок із командним пунктом (командиром);

не працювати з несправними рятувальними засобами та пристроями.

6.8.14. Рятувальникам забороняється:

входити до зони повені без наказу та відмітки про час входу у командира;

запливати за межі визначеної ділянки робіт;

виконувати роботи без індивідуальних засобів рятування;

запливати на плавзасобах, без явної необхідності рятування людей, на мілководдя та стромовину, а також у місця, що обмежують маневр плавзасобів;

застосовувати не передбаченні способи рятування, крім як для відвернення прямої загрози життю людей;

перевищувати безпечний час знаходження у воді при рятуванні вплав, а також порушувати встановлені нормативи експлуатації рятувальних засобів.

6.8.15. При проведенні робіт при низьких температурах необхідно влаштовувати міс­ця обігрівання.

6.8.16. Якщо швидкість потоку перевищує 1,5 м/с якір повинен кріпитися до плавучого засобу канатом, який в разі необхідності можна швидко перерубати.

6.8.17. Усі роботи повинні виконуватися групами рятувальників у складі не менше двох осіб, один із них призначається старшим, відповідальним за безпечне ведення робіт, розпорядження якого для усіх членів групи є обов’язковими.

6.8.18. Під час роботи на стрімчастих та крутих (більше 30°) схилах необхідно страхуватися запобіжним поясом, який повинен кріпитися до надійної опори, за умови її відсутності слід організувати взаємострахування.

6.8.19. Під час переносу важких предметів граничною є норма – 50 кг. По похилих трапах і сходах допускається підйом вантажу на висоту не більше 3 м по вертикалі. Для підйому і переміщення вантажів вагою понад 50 кг, а також довгомірних вантажів (рейки, балки, швелера тощо) необхідно застосовувати спеціальні механізми й пристосування.

6.8.20. Для евакуації людей з затоплених будівель, споруд, дерев з використанням плавзасобів необхідно:

підійти до споруди (дерева) на малій швидкості проти течії, з безпечної сторони (за умови неможливості підходу до споруди упритул для посадки людей використовувати плотики і канати);

заміряти глибину води на підході та безпосередньо у будови;

переконатися у відсутності підводних перешкод;

надійно закріпити плавзасіб;

закріпити трос для страховки при посадці осіб, яких рятують;

постраждалих піднімати на борт плавзасобу;

роз’яснити врятованим вимоги безпеки і підтримувати серед них дисципліну;

вести пильне спостереження з метою попередження зіткнення із затопленими об’єктами, крижинами, деревами та недопущення пошкодження або перевертання плав­засобу.

6.8.21. Забороняється перевантажувати плавзасіб понад встановлену вантажопідйомність, сідати на борт, ходити та мінятися місцями під час руху. Розміщення врятованих здійснюється у суворій відповідності до вказівок старшого.

6.8.22. Для усунення крижаних заторів, які є причиною виникнення повені, можуть застосовуватися вибухові роботи. Кожне підприємство (організація), що здійснює вибухові роботи, повинне мати дозвіл на право їх проведення, а підприємство, що зберігає вибухові матеріали (далі – ВМ), зобов’язане мати дозвіл органу внутрішніх справ на право їх зберігання на складах, на майданчиках, у сейфах, або в інших сховищах.

6.8.23. До проведення вибухових робіт допускаються особи, які здали екзамени кваліфікаційній комісії та мають “Єдину книжку підривника”. Усі особи, зайняті на вибухових роботах, повинні бути проінструктовані керівником цих робіт про властивості та особливості ВМ, що застосовуються, заходи безпеки при поводженні з ними.

6.8.24. У період проведення вибухових робіт на встановлених проектом або паспортом межах небезпечної зони командиром виставляються на місцевості пости охорони. Охорона організовується так, щоб усі шляхи (дороги, стежки, підходи) знаходилися під постійним наглядом. На земній поверхні кожен пост повинен бути позначений умовним знаком і знаходитися в полі зору суміжних з ним постів. Постові повинні знати та суворо дотримуватися встановлених вимог з охорони небезпечних зон та перепускного режиму.

6.8.25. Під час ведення аварійно-рятувальних робіт за допомогою гелікоптера розроблений конкретний план польоту повинен оформлятися у вигляді польотного завдання командира аварійно-рятувального підрозділу командиру екіпажу за установленою формою.

6.8.26. Від моменту запуску двигунів гелікоптера перед вильотом і до повної зупинки гвинтів після приземлення, включаючи час перебування в проміжних точках, усі особи, які беруть участь у польоті, підпорядковуються командиру повітряного судна, негайно і точно виконують усі його вказівки.

6.8.27. Під час зльоту і посадки :

усі особи, які беруть участь у польоті, повинні знаходитися на відведених місцях, які вони не можуть залишати без вказівок командира повітряного судна;

забороняється відволікати увагу екіпажу питаннями, що не стосуються зльоту (посадки).

Вимоги безпеки після закінчення роботи

6.8.28. Після закінчення роботи необхідно прибрати й скласти в спеціально відведеному місці інструменти, пристосування тощо. Зняти засоби індивідуального захисту та спецодяг.

6.8.29. Відсутність із невідомих причин у місці проживання рятувальника або групи рятувальників повинна розглядатися як надзвичайна подія, що вимагає вжиття термінових заходів для їх розшуку.

6.8.30. Про всі несправності й поломки обладнання і устаткування доповісти командиру підрозділу, або його заступнику.

6.8.31. Рятувальники зобов’язані дотримуватися правил особистої гігієни.

6.8.32. Про недоліки, виявлені підчас ведення аварійно-рятувальних робіт, рятувальник повинен доповісти керівнику робіт.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

6.8.33. Під аварійною ситуацією під час проведення, аварійно-рятувальних та відновних робіт в умовах повені слід розуміти ситуацію, під час якої виникає реальна загроза життю або здоров’ю особового складу.

6.8.34. Кожен рятувальник, який помітив небезпеку, що загрожує людям, спорудам та майну, зобов’язаний вжити заходів для її усунення та негайно повідомити своєму безпосередньому керівникові. Керівник зобов’язаний вжити заходів для усунення небезпеки; при неможливості усунення небезпеки – припинити роботи, вивести працюючих у безпечне місце і сповістити старшого командира.

6.8.35. Життя й здоров’я постраждалого від травми, під час ведення аварійно-рятувальних робіт в умовах повені, у більшості випадків залежать від уміння надавати першу допомогу, у тому числі самому собі. Задачами першої медичної допомоги при травмах є:

проведення заходів із припинення дії факторів, які є причиною травми;

відновлення порушеного дихання і серцевої діяльності (первинні реанімаційні дії);

зупинення кровотечі;

закриття ран стерильними пов’язками;

усунення болю;

унеможливлення рухомості травмованих ділянок тіла підручними засобами;

надання постраждалому найзручнішого положення (функціональне укладання);

забезпечення якнайшвидшої й дбайливої доставки постраждалого до лікувального закладу.

6.8.36. У важких випадках (артеріальна кровотеча, непритомність, задуха, відсутність дихання та пульсу) першу допомогу слід надавати негайно, але таким чином, щоб поспіх не позначився на її якості.

6.8.37. Командир аварійно-рятувального підрозділу в аварійній ситуації зобов’язаний застосувати усі заходи для негайного надання необхідної медичної допомоги постраждалим, а в разі необхідності – направити їх до медичного закладу.

6.8.38. Дії в умовах несподіваного потрапляння до води:

зробити глибокий вдих і намагатися прийняти вертикальне положення;

у воді поводитися спокійно, не піддаватися паніці, не розтрачувати даремно сили;

необхідно утримуватися на поверхні води і кликати на допомогу;

при перевертанні човна, головне – не розгубитися, човен, що перевернувся, добре тримається на воді, тому слід зберігати спокій і до прибуття допомоги триматися за нього, за можливістю, штовхаючи його до суходолу;

у разі потрапляння під плавзасіб, не можна заплющувати очі і пливти треба у напрямку світла;

при потраплянні до сильної течії варто не боротися з нею, виснажуючи сили, а плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до суходолу;

при потраплянні у вир слід набрати якнайбільше повітря, зануритися у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливти на поверхню;

від переохолодження можливим є з’явлення судом, у цьому випадку слід діяти таким чином:

при судомі гомілкового м’яза необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити пальці постраждалої ноги та із силою піджати ногу в коліні поперед себе;

при судомі стегна необхідно, підігнувшись, двома руками якнайсильніше прижати п’ятку у напрямку до сідничного м'яза;

при судомі м’язів живота слід енергійно підтягнути до живота коліна.

знаходячись у холодній воді, слід прийняти вільну позу, за можливості зігнути ноги з піднятими колінами, прижати руки до боків і грудної клітини, час від часу виконувати нетривалі рухи, або напружувати поперемінно м’язи ніг, живота, рук та шиї;

заплутавшись у водоростях, не слід робити різких рухів і ривків, інакше петлі з рослин затягнуться ще щільніше.

6.8.39. При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води, при цьому слід пам’ятати, що до потопаючого слід підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це не можливо, то потрібно підпірнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною. У разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях, наявні ознаки зупинки дихання відсутні, широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. На обстеження постраждалого, видалення рідини, очищення роту і глотки та підготовку до проведення штучної вентиляції легень і зовнішнього масажу серця є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

6.8.40. У разі загального переохолодження необхідно здійснити заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а постраждалого загортають у ковдру і дають тепле питво. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Необхідно зігрівати уражені частини тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити й накласти асептичну пов’язку. При неможливості зігрівання теплою водою необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок тіла спиртом етиловим або горілкою, запобігаючи механічному ушкодженню та інфікуванню.

6.8.41. Роздягання. Одяг слід знімати, починаючи зі здорового боку тіла. Якщо одяг пристав до рани, то тканину не слід відривати, а варто обрізати навколо рани. За умови сильної кровотечі одяг слід швидко розрізати вздовж та, розвернувши, звільнити місце поранення. При важких травмах гомілки або стопи взуття слід розрізати по шву задника гострим ножем, після чого звільнити в першу чергу п’ятку. При зніманні одягу або взуття з травмованих кінцівок постраждалого їх треба обережно підтримувати.

6.8.42. Обробка рани. Найчастіше поверхневі рани сильно не кровоточать, перша допомога полягає у перев’язці рани. Краї рани змазують настоянкою йоду, слідкуючи, щоби йод не потрапив на неї. Якщо краї рани сильно розійшлися, перед бинтуванням їх треба зблизити (але не до змикання) і в такому положенні зафіксувати 2-3 смужками лейкопластиру. Рану не можна промивати водою, а також спиртом або йодною настоянкою. На рану не можна накладати мазь, а також безпосередньо вату. Якщо з рани виступають будь-які тканини – мозок, кишечник, кістки тощо, їх прикривають стерильною марлею, але ні в якому разі не вправляючи усередину.

6.8.43. Зупинення кровотечі. Венозна та капілярна кровотеча зупиняється пов’язкою, що давить. На ділянку, яка кровоточить, накладають стерильну марлю або частину бинта, поверх неї – складений у декілька разів бинт або марлю, на крайній випадок чисту носову хусточку. Застосовані у такий спосіб вони діють у якості фактора, що давить. При наступному притисненні бинтом до рани вони здавлюють просвіти судин і кровотеча зупиняється. При пораненні кінцівки цьому сприяє також її припідняте положення відносно тіла, після накладання пов’язки. Артеріальна кровотеча зупиняється за допомогою джгута-закрутки, який накладається завжди в зручному місці між серцем та раною (наприклад, на стегно – при пораненні гомілки, на плече – при пораненні передпліччя). Виняток – ніколи не накладається джгут безпосередньо на шию! Також слід пам’ятати, що джгутом можна здавлювати артерію не більше 60 хвилин, якщо цього терміну не вистачає для доставляння потерпілого до лікувального закладу, то через 30 хвилин після накладання, а потім через кожні 30 хвилин джгут розкручують на 5-10 хв., при цьому, притискуючи рану долонею через пов’язку.

6.8.44. При накладанні шини слід фіксувати не лише місце перелому, але й суглоби, які розташовані вище й нижче перелому. Накладати шини слід обережно, не завдаючи додаткових страждань постраждалому. Перед накладанням шин необхідно покласти шар вати або м’яку тканину.

6.9. Безпека праці під час проведення рятувальних робіт при дорожньо-транспортних пригодах

Безпека праці під час проведення рятувальних робіт при дорожньо-транспортних пригодах визначається Тимчасовим Положенням про службу безпеки дорожнього руху Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом МНС України від 26.05.2006 №322.

6.10. Безпека праці під час експлуатації посудин, що працюють під тиском

6.10.1. Безпека праці під час експлуатації посудин, що працюють під тиском, визначається НПАОП 0.00-1.07-94 Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 18.10.1994 № 104.