Підсвідоме в творчості. Інтуїція.

Творчість завжди пов’язувалась з підсвідомою роботою психіки.

А. Ейншейн, наприклад, казав: «Для мене не підлягає сумніву, що наше мислення протікає в основному оминаючи символи (слова) і до того ж несвідомо».

Основний психологічний феномен несвідомого в творчості – інтуїція (з лат. «швидко побачений», «бачити з середини»).

Інтуїція важлива в професійній сфері. Відомо, що ті менеджери, що спираються при прийнятті рішень не тільки на логіку, а й на власну інтуїцію, добиваються більших успіхів, ніж ті, хто завжди намагається слідувати лише формальним правилам логіки. Так, в юриспруденції завдяки інтуїції забезпечується 41% професійних досягнень, в філології – 31%, в математиці – 27%.

На початку ХХ ст. російські вчені визнавали важливу роль інтуїції в творчості, а з початку 30-х р. через ідеологічні мотиви поняття «інтуіція» і «несвідоме» зникли з лексікону науки. В.П.Полонський, наприклад, критикував «несвідому машину», яка працює невідомо як, невідомо чому, не має зв’язку зі свідомістю, водночас виконує завдання свідомості, користується досвідом свідомості, і раптом проявляє результати своєї роботи». Тільки в 1957 р. поняття інтуїція знову з’являється в науковій літературі як відображення несвідомої діяльності, що переважає на початкових етапах творчості. Відтоді інтуїція починає досліджуватися як науковий феномен, хоча і зараз ми не багато про нього знаємо.

На Заході інтуїція теж ігнорувалась більшу частину ХХ ст. Її вважали чимось містичним, незрозумілим, тим, що часто приводить до помилок.

Термін «інтуїція» має надзвичайно широкий семантичний діапазон – від невиразного, напівусвідомлюваного передчуття, що близьке до інстинкту тварин, до вищих форм творчого мислення в науці і мистецтві.

Можна сказати, що це один із способів взаємодії з невизначеністю ситуації. Невизначеність ситуації може проявлятися в недостатності інформації, невизначеності результату ситуації чи в невизначеності преференцій людини. Пояснити, чому вибір даного рішення був найкращим можна тільки постфактум, коли відомо, чим закінчилася якась ситуація, а не в момент виникнення інтуїтивного передчуття.

С. Міхоеєлс (1964) відзначав: «Інтуїціяє лише скороченим стрибком пізнання, за яким наука зі своїми доказами може плестись сторіччями».

За думкою А. Менігетті: «Інтуїція– здатність бачити ті взаємозв’язки і відношення, які найпростішим шляхом ведуть до цілі».

Згідно з концепцією переробки інформації інтуїція – це спосіб сприймати і пізнавати реальність без пояснень, ресурс, що надає додатковий рівень інформації, яка не поступає з аналітичної частини мозку. Безпосередність пізнання при інтуїції – це тільки видимість, в основі інтуїтивного результату лежить неусвідомлений процес переробки інформації.

Дослідження феномену інтуїції показали,що інтуїтивний процес розгортається за схемою, принципово відмінною від схеми логічного процесу. Розмірковуючи логічно, можна отримати вторинне знання, яке виводиться з уже відомого. Це буде новий, але не творчий результат. Принципово нові знання отримуються в результаті інтуїтивних рішень і процес їх надбання залишається неусвідомленим для автора.

Ф. Вайган (1979) вважає, що інтуїція проявляється на 4 рівнях:

Фізичному – їі відповідають усвідомлені тілесні відчуття, що виникають в ситуації, коли, здається, нема підстав думати про щось незвичайне.

Емоційному – інтуїція досягає свідомості через почуття.

Ментальному– проявляється через образи, за допомогою яких людина здатна робити точні висновки на підставі несуттєвої інформації.

Спірітуальному – коли досягається цілісне розуміння дійсності, що не залежить від відчуттів і думок.

Ознаки інтуїтивних процесів:

– Мимовільність – зусиллям волі ми не можемо включити механізм інтуїції

– Непередбачуваність

– Швидкоплинність, раптовість – інтуїтивний акт відбувається одномоментно, як озаріння, інсайт

– Неусвідомленість – вона знаходиться поза контролем свідомості

– Ірраціональність – творець не може пояснити, звідки взялися певні здогадки чи ідеї, вони не є продуктом логічного мислення

– Автономність.

Інтуїція дає імпліситне знання – знання, що береться невідомо звідки – щодо розкриття міжсистемних зв’язків між наявною і потрібною інформацією.

Як особливий різновид інтуїції виділяютьеврістики – швидкі, спрощені в порівнянні з раціональним обдумуванням способи прийняття рішень.

Джерела інтуїції

Основою для інтуїції є факти дійсності, різні, часто непов’язані між собою враження, які людиною не усвідомлюються, але використовуються в її творчій фантазії. «Із усієї суми знань в фокусі свідомості світиться в кожний даний момент лише невелика їх частина. Про деякі відомості, що зберігаються в мозку, люди навіть не підозрюють».

Мазмазян М.А. (1960) виділяє такі джерела інтуїції:

– мимовільна пам'ять – мимовільне закріплення неусвідомлених людиною при сприйнятті вражень;

– дані вольового запам’ятовування, які вже забулися;

– звички і традиції, що суттєво впливають на життя і свідомість людей і часто пов’язані з природою;

– копіювання, яке означає вживання в образ людини чи предмету.

Дещо інших поглядів на джерела інтуїції дотримуються автори В.Р. Ірина, А.А. Новіков. Вони розвивають уявлення про криптогнозу – неусвідомлені знання, якими володіє людина. Запас знань, якими володіє людина, створює необмежений резерв людського пізнання. В полі криптогнози, вважають автори, зберігаються зашифровані знання, а інтуїція це ключ від них.

Незадоволеність пояснень механізмів творчості роботою підсвідомого привели П.В. Симонова до висування гіпотези про те, що творче начало в діяльності мозку представлено механізмом надсвідомості.

Надсвідомість, або творча інтуїція – це неусвідомлена рекомбінація раніше накопиченого досвіду, що викликається і направляється домінуючою потребою в пошуці засобів вирішення проблеми. Діяльність надсвідомості визначається досвідом і задачею, яку людина свідомо ставить перед собою. Надсвідомість проявляється на перших етапах творчості, які не контролюються свідомістю і волею. Свідомість у цьому процесі відповідає за формулювання проблеми, відбір ідей, пропозицій, задумів шляхом їх логічного осмислення і перевірки на практиці. В результаті перевіряється їх відповідність дійсності.

Інтуїція в бізнесі

Інтуїція – властивість, що дає керівникові можливість ухвалювати швидкі і вірні рішення в ситуаціях невизначеності. Її можна і потрібно розвивати.

Інтуїція найбільш застосовується в ситуаціях, коли наявної інформації недостатньо, або є багато можливих варіантів розвитку ситуації, коли часу на перевірку припущень і прораховування просто немає, але є досвід ухвалення рішення в схожих ситуаціях або знання про подібні випадки.

Бізнес-інтуїція – це не просто уроджена властивість, це суміш із багатьох компонентів. Перший «інгредієнт» – глибоке знання ринку, на якому працює організація, розуміння ситуації, ввідні дані для ухвалення рішень. Другий – це уміння аналізувати, порівнювати, бачити аналогії і схожість в логіці розвитку ситуацій і процесів. Сюди ж можна віднести і уміння екстраполювати – коректно переносити досвід отриманий в конкретній ситуації, на випадки, які можуть мати місце в майбутньому. При цьому помилки менеджерів часто не менше, ніж вдалі рішення допомагають навчитися «відчувати» обставини, довіряти не лише очевидним фактам, а й передбачати розвиток подій.

Етапи процесу творчості

На початку ХХ ст. сформувалась думка, що процес творчості складається з 3-х послідовних етапів. П.К. Енгельмейер (1910) писав: «В першому акті винахід передбачається, в другому – доводиться, в третьому – реалізується.» Дещо інші уявлення мали російські дослідники Якобсон і Блох, які виділяли у творчому процесі 3 фази:

1. Усвідомлення проблеми

2. Рішення проблеми

3. Перевірка.

В західній науці виділяли 4 етапи, і центральною ланкою вважали виникнення ідеї рішення, раптове прозріння – інсайт.

В даний час загальноприйнятою вважається періодизація етапів творчого мислення, запропонована Грехемом Уоллелсом (1926):

Розуміння– пошук і формулювання проблеми чи можливості;

Підготовка – збір інформації, початкові спроби вирішення проблеми;

Інкубація– рішення проблеми відстрочено, людина займається іншими справами, надаючи молжливість підсвідомим процесам переробляти отриману на попередньому етапі інформацію;

Осяння, інсайт – раптове виникнення рішення;

Верифікація– перевірка придатності даного рішення.