Максимальні розміри ділянки масової пожежі, створеної вогнем дивізіону (батареї) при стрільбі на трьох (одній) установках прицілу і одній установці кутоміра
| Система | Підрозділ | Розміри масової ділянки пожежі, м | |
| Фронт | Глибина | ||
| "Град" | Дивізіон (три батареї) | ||
| Батарея (шість БМ) | |||
| "Ураган" | Дивізіон | ||
| Батарея |
У випадку, коли розміри ділянки масової пожежі, призначеної дивізіону (батареї), перевищують розміри, наведені у табл. 70, і вогневі можливості дивізіону (батареї) дозволяють створити масову пожежу на призначеній площі без перезаряджання БМ, вогневе завдання виконують декількома послідовними залпами дивізіону (батареї). Для цього площу, на якій вказано створити масову пожежу, ділять на дивізійні (батарейні) ділянки. Розміри цих ділянок не повинні перевищувати розмірів, наведених у табл. 70. Витрату снарядів по кожній ділянці призначають відповідно до норм. Спосіб обстрілу кожної ділянки призначають за правилами, викладеними вище. Обстріл цілі починають з навітряного боку.
До ст. 420
Витрату снарядів, якщо вона не зазначена, командир групи (дивізіону) призначає відповідно до норм, наведених у табл. 68. Якщо розміри ділянки масової пожежі менше мінімальних, то витрату снарядів призначають, виходячи з мінімальних розмірів ділянки масової пожежі.
Приклад. Командир групи отримав завдання бути напоготові до ураження вогнем масової пожежі живої сили противника на БТР в районі розташування 2 км по фронту і 4,5 км за глибиною, на посаді командира групи визначити витрату снарядів, кількість підрозділів, спосіб обстрілу цілі і порядок виконань вогняного завдання. На вогневій позиції реактивного дивізіону є 720 запальних снарядів 9М22С. Напрям вітру – у бік противника, швидкість вітру 12 м/с.
Рішення:
1. Визначає обсяг вогневих завдань:
= 2 ∙ 4,5 = 9 км2; 
= 2,5 ∙ 5 = 12,5 км2.
2. Визначає вогневі можливості дивізіону. Оскільки швидкість вітру більше 10 м/с, норми витрати снарядів, наведені в табл. 68, можна зменшити в півтора рази. З урахуванням цього
; 
3. Визначає завдання стрільби. Порівнюючи обсяг вогневих завдань і вогневі можливості дивізіону, робить висновок, що дивізіон може виконати вогневе завдання із завданням стрільби на подавлення.
4. Визначає кількість підрозділів, що залучаються:
,
тобто привернути дивізіон у повному складі.
5. Визначає спосіб обстрілу цілі і порядок виконання вогневого завдання. Оскільки фронт цілі менше максимальних розмірів по фронту, а глибина цілі більше максимальних розмірів цілі за глибиною, то вогневе завдання виконується послідовними залпами по трьох ділянках розмірами 2000 на 1500 м кожен. Спосіб обстрілу кожної ділянки – батареями шкалою і віялом по ширині цілі.
6. Визначає витрату снарядів. Витрата снарядів на ціль один залп, на кожну ділянку цілі – 1/3 залпу.
При знищенні складів, засобів транспортування палива і боєприпасів може застосовуватися комбінована стрільба запальними і осколково-фугасними снарядами з установкою підривника на осколкову дію. В цьому випадку витрату запальних снарядів призначають відповідно до норм, наведених у табл. 68, а осколково-фугасних снарядів – з розрахунку чотири снаряди на 1 га площі цілі для системи "Град" і два снаряди – для системи "Ураган".
Загальну кількість запальних і осколково-фугасних снарядів розподіляють, якщо можливо, рівномірно між батареями. У батареї доцільно боєприпаси розподіляти між БМ так, щоб БМ була заряджена одним видом боєприпасів.
Постановка вогневих завдань командиром групи (дивізіону) здійснюється за загальними правилами з урахуванням наступних особливостей:
вид снаряда вказується словом "Запалювальним" або його індексом, наприклад "Снарядом 9М27С";
при створенні масової пожежі декількома послідовними залпами вказуються координати, висота і розміри кожної ділянки масової пожежі, а також витрата боєприпасів по кожній ділянці.
До глави XVII
УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ
До ст. 430 та 432
Реактивна артилерія, як правило, займає вогневі позиції безпосередньо перед проведенням залпу, решту часу бойові машини знаходяться в укриттях у районі вогневої позиції.
Для кожної батареї може готуватися декілька вогневих позицій в районі вогневих позицій дивізіону. Яку з позицій займати для проведення залпу, визначає командир дивізіону.
У змісті команд при управлінні вогнем реактивної артилерії є деякі особливості. Наприклад, зазначати тривалість вогневого нальоту недоцільно, оскільки реактивна артилерія веде вогонь залпами. Слово "внакладку" означає, що батареї дивізіону ведуть вогонь по одній точці прицілювання, при цьому кожна батарея веде вогонь на одній установці прицілу.
При призначенні балістичного варіанту снаряда необхідно враховувати, для яких варіантів побудований графік розрахованих поправок, а також те, що для постановки (зняття) гальмівних кілець потрібний додатковий час.
Управління вогнем при дистанційному мінуванні.Право на застосування боєприпасів дистанційного мінування надане командувачу об'єднанням (командиру з’єднання). Командир групи (дивізіону) є тільки виконавцем і ніколи не виконуватиме завдання щодо дистанційного мінування місцевості (ДММ) з власної ініціативи. Вогневі завдання щодо ДММ командир групи отримує від старшого артилерійського начальника, а командир дивізіону – від командира групи, до складу якої входить дивізіон.
У команді (розпорядженні) на постановку мінних полів, як правило, будуть вказані: порядок установки мінних полів; кількість об'єктів і їх розміри або ділянок, рубежів мінування і їх протяжність; завдання стрільби; тип і витрата снарядів; час самоліквідації; час готовності або відкриття вогню; сигнали відкриття вогню.
В результаті з'ясування завдань щодо ДММ командир групи (дивізіону) визначає, які дані прийняти до виконання і з яких питань ухвалити рішення самому.
Оцінюючи умови виконання завдань, командир групи (дивізіону) визначає (уточнює): можливості підрозділів щодо установки мінних полів; умови спостереження об'єктів (рубежів) мінування; положення своїх військ і їх безпека при установці мінного поля; порядок фіксацій мінного поля; дальність стрільби та інші умови, що впливають на прийняття рішення.
Рішення щодо ДММ командир групи (дивізіону) ухвалює з питань, не вказаних в команді (розпорядженні) старшого артилерійського начальника. Ухвалюючи рішення на виконання завдань щодо ДММ, командир групи (дивізіону), як правило, визначатиме: кількість підрозділів, що залучаються до постановки мінних полів; спосіб виконання вогневого завдання; спосіб визначення установок; балістичний варіант снаряда; вогневі позиції, з яких виконуватимуться завдання; порядок фіксації мінних полів.
Кількість підрозділів, що залучаються до постановки мінних полів, визначається на основі порівняння обсягу завдань щодо ДММ і вогневих можливостей підрозділів щодо їх установки.
Вогневі можливості підрозділів щодо постановки сковуючого мінного поля, розраховують за формулою:
де Nзалп – кількість снарядів в залпі однієї БМ;
nБМ – кількість БМ в підрозділі;
Nсн/га – норма витрати снарядів на 1 га.
Вогневі можливості підрозділів щодо постановки прикриваючого мінного поля визначаються з розрахунку на взвод. Вогневі можливості взводу РСЗВ "Град" щодо постановки протитанкових і протипіхотних прикриваючих мінних полів складають 1200 м; "Ураган" – 1600 м. Під час постановки прикриваючого мінного поля снарядами 9М27К2 для ураження танків можливості взводу РСЗВ "Ураган" складають 700 м.
У випадках, коли вогневі можливості взводу більше обсягу вогневих завдань, до постановки мінного поля залучають взвод.
При визначенні кількості підрозділів, що залучаються до постановки мінного поля, враховують вид снарядів, якими заряджені БМ.
Якщо вогневе завдання щодо дистанційного мінування необхідно виконати негайно, до його виконання залучаються тільки ті підрозділи, в яких не потрібне перезарядження БМ.
Завдання щодо ДММ реактивна артилерія виконує з тих же вогневих позицій (основних, запасних або тимчасових), з яких виконуються й інші вогневі завдання. Проте підрозділи, виділені для ДММ, доцільно виводити на вогневі позиції серед перших в готовності до постановки мінних полів. Найдоцільніше район ВП вибирати на віддаленні 5-8 км від переднього краю для підрозділів, що мають на озброєнні РСЗВ "Ураган", і 3-5 км – для "Град".
Постановка завдань щодо ДММ командиром групи (дивізіону) здійснюється, як правило, командами, іноді розпорядженнями, за загальними правилами з урахуванням наступних особливостей.
У команді на виконання планового вогневого завдання вказуються: встановлений сигнал для виконання завдань, номер мінного поля, виконавча команда, свій позивний. Наприклад: "Остер" (позивний дивізіону). "Грім-11" (сигнал для постановки мінного поля і його номер). Вогонь. Я "Буг" (позивний командира групи).
У команді на виконання непланового завдання командир групи (дивізіону) вказує за загальними правилами замість номера цілі номер мінного поля і характер цілі, тип снарядів, час самоліквідації мінного поля.
Завдання стрільби вказують словами: "Прикрити" – при постановці прикриваючого мінного поля, "Скути" – при постановці сковуючого мінного поля.
Приклад. Команди командира 4/38 ап: "Дніпро". Увага. Вогневий наліт. Ціль 145-а. Бронетранспортери. Прикрити. Дивізійний: права –
х = 44600, у = 84500; ліва – х = 42500, у = 86300, висота 145. "Ворскла". "Сейм". "Дністер" по 1400. Витрата залп. Снаряд 9М27К2. З великим кільцем. Готовність в 10.00. Я "Дніпро".