Соціально-психологічний клімат і його вплив на ефективність діяльності організації

Поведінка окремого працівника визначається не тільки набором його особистісних якостей, особливостями конкретної ситуації, але й специфікою соціального середовища, в якому реалізується трудова діяльність. Таким соціальним середовищем є організація. Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети.

Соціально-психологічний клімат характеризується специфічною для спільної діяльності людей атмосферою психічного та емоційного стану кожного працівника й залежить від загального стану оточуючих його людей. Атмосфера (духовна) – це специфічний стан групи людей, що проявляється в спілкуванні та стилі спільної діяльності. Це нестійка, динамічна сторона свідомості. Атмосфера групи виявляється через характер психічного настрою, який може бути діяльним, споглядальним, життєрадісним, песимістичним, цілеспрямованим, анархічним і т.д.

На відміну від атмосфери, соціально-психологічний клімат характеризує не ситуативні зміни в переважному настрої людей, а лише його стійкі риси. Отже,

соціально-психологічний клімат – це переважаюча і відносно стійка духовна атмосфера, або психічний настрій колективу, що проявляється у ставленні працівників як один до одного, так і до спільної справи.

Роль соціально-психологічного клімату в життєдіяльності організації визначається тим, що:

· він є найбільш суттєвим елементом у загальній системі організації спільної діяльності людей, оскільки зумовлює її безпосередні умови , характеризує внутрішні психологічні аспекти мікросередовища й оцінку результатів праці;

· забезпечує механізм зворотного зв’язку особистості із соціальним середовищем і сприяє її розвитку;

· визначає міру включення кожного працівника в діяльність, а також характер її спрямованості та ефективність.

Сприятливий соціально-психологічний клімат характеризується ціннісно-орієнтаційною єдністю та згуртованістю; кон’юнктивними (об’єднуючими) міжособистісними стосунками та задоволеністю ними членів групи; наявністю умов для самореалізації й самоутвердження особистості; задоволенням професійною діяльністю; відсутністю негативних лідерів і негативних психологічних груп; переважанням почуття симпатії-притягання між працівниками; взаємною відповідальністю і вимогливістю. Несприятливий соціально-психологічний клімат проявляється в диз’юнктивних (роз’єднуючих) стосунках, у напружених взаєминах між членами групи, конфліктних ситуаціях і конфліктах, зниженні мотивації до праці, зменшенні продуктивності, погіршенні трудової дисципліни, збільшенні плинності кадрів тощо. Усе це позначається на результатах діяльності.

Отже, соціально-психологічний клімат можна розглядати як один з важливих факторів і резервів підвищення ефективності праці.

Залежно від таких показників, як увага керівника до людини та врахування її інтересів, або, навпаки, увага до виробництва і врахування інтересів справи, стратегія управління характеризується:

· невтручанням, якому властивий низький рівень турботи про людей і виробництво;

· турботою про людей, намаганням встановити дружні стосунки за умови недостатньої уваги виробничим справам;

· зосередженістю на вирішенні виробничих завдань і недооцінкою людського фактора;

· оптимальним поєднанням інтересів справи й персоналу за умови невисокої вимогливості до працівників;

· максимальним врахуванням інтересів виробництва й колективу, коли поєднуються діловитість і лояльність (цей тип управління властивий командам).

Психологічними механізмами регуляції соціально-психологічного клімату є адаптація, комунікація, ідентифікація, інтеграція.

Адаптація спрямована на активне прийняття і засвоєння особистістю цінностей і норм колективу, що сприяє кращій її самореалізації.

Комунікації сприяють активному обміну інформацією, залученню працівників до процесу управління, їхньому духовному збагаченню.

Ідентифікація (уподібнення себе з іншими) сприяє формуванню почуття причетності до групи, захищеності, самостійності, самоповаги.

Інтеграція сприяє перетворенню групи на згуртований, саморегульований соціальний організм, у якому зусилля всього персоналу спрямовані на досягнення цілей організації.

За оптимального соціально-психологічного клімату забезпечується максимальне втягнення працівників у діяльність, яке є умовою її ефективності. Показниками останньої є: продуктивність праці, соціальний розвиток організації і ступінь реалізованості творчого потенціалу кожного працівника у трудовій діяльності.

sПитання до самоконтролю

1. У чому суть соціально-психологічних методів управління?

2. Поясніть сутність функцій і ролей, які виконує керівник.

3. Як співвідносяться поняття «посадовий статус» і «авторитет» керівника?

4. Які риси характеризують діяльність ефективного менеджера?

5. Які якості необхідні керівникові?

6. Як співвідносяться потреби, інтереси й мотиви?

7. Які фактори зумовлюють трудову поведінку персоналу?

8. Які функції виконує спілкування в управлінні персоналом?

9. Чому в процесі спілкування виникають непорозуміння?

10. Що таке стрес? Які фактори зумовлюють стреси та які методи запобігання стресу?

11. Які бувають конфлікти та які причини їх зумовлюють?