Навчання любові св. апостолами

Книги, у яких зібрані послання св. апостолів, не випадково вважаються учительськими книгами, так як у них багато уваги приділяється вихованню і навчанню любові, зокрема формуванню стосунків між людьми у повазі й любові.

Велике значення надавалося відтворенню вищих образів і взірців для наслідування. «А вищий Єрусалим вільний, він мати всім нам!», – пише св. апостол Павло до галатів, маючи на думці мета-культурний вимір міста. Згадаймо, що й Київ називають матір’ю міст руських у розумінні духовно-культурного материнства.

«Але як і тоді, хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само як і тепер». Словами цими вчитель духовної науки високо підносить силу віри, яка чинна любов’ю. Він не втомлюється повторювати заповідь Господа Ісуса Христа: «Люби свого ближнього, як самого себе». Або: «Ходіть за духом, і не вчините пожадливості тіла». «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста».

«А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість…». «Браття, як людина й упаде в який гріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідності, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти». «Бо що тільки людина посіє, те сама й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне».

У наступному посланні до єфесян св. апостол Павло бажає читачам, щоб Христос через віру оселився у їх серцях, щоб вони, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, глибина й вишина і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були вони наповнені всякою повнотою Божою.

«Гнівайтесь, та не грішить, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує». «І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом…».

У першому посланні до коринтян св. апостол Павло, аби не було суперечок з приводу того, який духовний подарунок кращий, навчає: «А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви. Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас. Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: «Нехай анафема буде» – на Ісуса, і не може сказати ніхто: «Ісус то Господь», – як тільки Духом Святим.

Є різниця між дарами милості, Дух же той самий.

Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.

Є й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.

І кожному дається виявлення Духа на користь.

Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом,

а іншому віра тим же Духом, а іншому дари оздоровлення тим же Духом,

а іншому здійснення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.

А все це чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче».

Звертаючись по допомогу до різних способів пізнання світу в любові й істині, шукачі фіз., псих., соц. і дух. довголіття сприймають різні способи пізнання в єдності рівнозначних дарів, які прийшли через надію згори від одного й того ж Самого Духу: «Бог не є Богом безладу, але миру». «Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше, щоб пророкувати… А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду».

Цікаво:

1) Про які міфи-аксіоми еволюції дізнались Ви, коли читали цю книгу?

2) Чому Адама було створено «з праху земного», а Єву з білої кісточки?

3) Чому Адама створено, а Ісуса народжено?

4) Чи потрібно спочатку вивчати аксіоми еволюції, а потім аксіоми математики?

5) Запишіть своє питання.

Ти мариш болем сподівання,

А щастя маємо давно…

Поглянь, як зірка світло-зорна

Небесне стелить полотно,

Малює ранок пелюстковий

І квіти в сонячній росі…