Виховне значення розпорядку дня у виправних установах. 2 страница

Огляди й обшуки засуджених, приміщень та територій житлових і виробничих зон установ організовуються та проводяться в порядку, установленому Департаментом. За результатами їх проведення складаються акти.

Під час огляду та обшуку засуджених, житлових та виробничих об’єктів не допускається не обумовлене потребою пошкодження білизни, одягу, інвентарю та інших предметів.

Огляди й обшуки приміщень, де проживають засуджені зі своїми сім’ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.

Пропускний режим у житлових зонах установ виконання покарань і на виробничих об’єктах, де зайняті засуджені, установлюється адміністрацією установ і здійснюється особовим складом чергових змін з нагляду і безпеки та вартою з охорони. Допуск осіб у житлові зони установ виконання покарань і на виробничі об’єкти, де зайняті засуджені здійснюється у час визначений розпорядком дня установи і тільки у робочі дні.

Особам, які входять на територію установ виконання покарань і виробничих об’єктів, де працюють засуджені, забороняється проносити з собою будь-які речі, сумки і подібні предмети. Ці речі і предмети здаються на зберігання в спеціально обладнані кімнати на КПП. Учителям дозволяється проносити з собою в житлову зону установи навчальні посібники, потрібні для проведення занять.

Адміністрація установи має право проводити особистий огляд осіб, які входять на територію місць позбавлення волі та виробничі об’єкти, що охороняються, або виходять з них.

Рішення про проведення особистого огляду приймають начальники установ або їх заступники, а в разі їх відсутності — ЧПНУ. На території віддалених виробничих об’єктів огляд проводиться за рішенням заступника ЧПНУ — начальника варти.

Особистий огляд і огляд речей здійснюється молодшими інспекторами, які входять до складу варт з охорони об’єктів колоній, чергових змін з нагляду і безпеки, а також іншими особами з числа особового складу установ за вказівкою начальників установ виконання покарань.

Огляд речей здійснюється в присутності їх власників.

Особистий огляд проводиться за участю не менше двох представників адміністрації.

Огляду повинна передувати пропозиція пред’явити предмети, вироби і речовини, придбання і зберігання яких засудженим заборонено.

Особистий огляд здійснюється у приміщенні чергової частини або КПП і тільки особами однієї статі з особою, яка підлягає огляду. Забороняється проводити в одному приміщенні особистий огляд декількох осіб одночасно.

Посадові особи, які проводять особистий огляд, а також огляд речей, зобов’язані бути ввічливими щодо осіб, які оглядаються, і не припускатися дій, що принижують їх гідність.

З метою ізоляції засуджених на підприємствах та виробничих об’єктах установ виконання покарань, а також об’єктах інших міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, де використовується праця засуджених, допускається робота працівників кримінально-виконавчої служби, який безпосередньо керує працею засуджених, а також працівників, які працюють за трудовими договорами у межах, потрібних для забезпечення нормальної діяльності виробництва, але не більше 15 відсотків від числа засуджених.

Адміністрація установ уживає заходів для того, щоб працівники кримінально-виконавчої служби комплектувалися, як правило, з осіб однієї статі із засудженими.

Особи, які працюють спільно із засудженими, повинні дотримуватися порядку спілкування з ними, про що зобов’язані давати.

Не дозволяється передача засудженим, а також приймання від них продуктів харчування, грошей, кореспонденції, речей, інших предметів, виробів і речовин. У разі порушення встановленого порядку винні особи притягуються до відповідальності у встановленому порядку.

20. Правові критерії, що лежать в основі визначення засудженому виду виправної установи.

Особливості визначення засудженому до позбавлення волі виду виправної здійснюється згідно Інструкції про розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі здійснюється згідно від 10 лютого 2012 року.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання із СІЗО направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості.

Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання: 1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення; 2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку; 3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років; 4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; 5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; 6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

До виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання із СІЗО направляються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.

До виправних колоній середнього рівня безпеки із СІЗО направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину невеликої та середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

Особа визнається такою, що раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі, у разі якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбувала в установах виконання покарань і СІЗО.

До виправних колоній максимального рівня безпеки із СІЗО направляються чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

До виправних колоній максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях направляються: чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які мають незняту та непогашену судимість за умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин, за який вони фактично відбували покарання в місцях позбавлення волі; чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені та фактично відбували покарання у виді позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави - і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

До виправних колоній або секторів максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу направляються: чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, засуджені до покарання у виді позбавлення волі на певний строк за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, яке призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків; державну зраду; посягання на життя державного чи громадського діяча; диверсію; шпигунство; умисне вбивство: двох або більше осіб; заручника; особи чи її близького родича у зв`язку з виконанням цією особою службового або громадського обов`язку; вчинене на замовлення; вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця; захоплення або тримання неповнолітньої особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, захоплення або тримання особи як заручника організованою групою, або такі дії, що поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт, вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або якщо він призвів до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків або загибелі людини; створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя; посягання на життя захисника чи представника особи у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги; посягання на життя представника іноземної держави; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти - і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.

Неповнолітні особи, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, направляються із СІЗО до спеціальних виховних установ (далі - виховні колонії). Особи, які вчинили злочин у неповнолітньому віці і до набрання вироком законної сили досягли повноліття, направляються до виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

21. Підготовча робота до звільнення засуджених з виправних установ.

Згідно ст. 98 КВК у дільниці соціальної адаптації на кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма підготовки його до звільнення.

Засуджені в дільниці соціальної адаптації проживають у межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених. Жилі приміщення дільниці соціальної адаптації обладнуються відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, крім того, обладнуються клас підготовки до звільнення, бібліотечка. Приймання їжі, миття засуджених, відвідання бібліотеки, крамниці для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби проводяться окремо від інших засуджених.

Приймання їжі та миття засуджених можуть організовуватися на території дільниці у приміщеннях, обладнаних згідно з установленими нормами.

Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонії або за межами колонії на інших об'єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.

У дільниці соціальної адаптації на кожного засудженого розробляється спеціальна Індивідуальна програма підготовки його до звільнення, яка підписується начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної адаптації, погоджується із заступником начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи та затверджується начальником виховної колонії. Зміст Індивідуальної програми підготовки до звільнення доводиться засудженому під розпис.

Індивідуальна програма підготовки засудженого до звільнення складається начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної адаптації за участю психолога, медичного працівника виховної колонії та залучення фахівців центрів соціальних служб для молоді протягом тижня після прибуття засудженого до дільниці соціальної адаптації.

За результатами реалізації кожного заходу Програми старший вихователь (вихователь), психолог, медичний працівник виховної колонії або залучений фахівець центрів соціальних служб.

Для молоді роблять відповідні відмітки. Результати реалізації Програми щомісячно перевіряються заступником начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи або старшим інспекторським складом відділу соціально-виховної та психологічної роботи виховної колонії, про що також робляться відмітки.

Дані, отримані у ході підготовки та реалізації Індивідуальної Програми підготовки до звільнення, використовуються для складання на засудженого інформаційної карти, передбаченої «Положенням про порядок взаємодії центрів соціальних служб для молоді та виховних колоній щодо здійснення соціального супроводу засуджених, які відбувають покарання у виховних колоніях, та осіб, які звільнились з них» від 17.06.2003 р.

Згідно ст. 156 КВК не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання. В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

З метою надання особам, які звільнені від відбування покарання, сприяння у відновленні в соціальному статусі повноправного члена суспільства, поверненні їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві «Порядком взаємодії органів і установ виконання покарань, територіальних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населення щодо надання особам, які звільнені від відбування покарання, допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, соціальній адаптації» установлено достатньо чіткий порядок взаємодії органів і установ, покликаних сприяти вирішенню вказаних питань, а також порядок інформування про звільнених засуджених.

Адміністрація установи виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання проводить бесіду із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання та працевлаштування після звільнення і надання необхідної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого приймається заява відповідного змісту, яка після звільнення долучається до його особової справи.

Для перевірки можливості проживання засудженого до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк після звільнення за обраним ним місцем проживання за три місяці до закінчення строку покарання надсилається повідомлення-запит до відповідного районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ. Повідомлення-запит надсилається, як правило, до територіального органу внутрішніх справ тієї місцевості, де засуджений проживав до взяття під варту (засудження) і де в нього збереглися родинні зв'язки.

Стосовно засуджених з числа інвалідів першої та другої груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок — понад п'ятдесят п'ять років, які, у разі потреби та за їхньою згодою, підлягають направленню до спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів, разом з повідомленням-запитом до органу внутрішніх справ направляється відповідно до Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації за місцем розташування відповідного спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів особиста заява засудженого, медична довідка про стан здоров'я з висновком про необхідність стороннього догляду, довідка про розмір призначеної пенсії (за наявності), а також довідка медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за наявності групи інвалідності).

У разі, якщо виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до взяття під варту (засудження), надсилається повідомлення-запит до територіального органу внутрішніх справ тієї місцевості, яку обрав засуджений для проживання після звільнення. При цьому в повідомленні зазначаються підстави обрання ним даного місця проживання. У разі отримання з територіального органу внутрішніх справ інформації про відсутність можливості проживання засудженого за обраним ним місцем повідомляє його про це і за погодженням з ним вживає заходів щодо направлення до іншого місця проживання.

За 20 днів до звільнення засудженого надсилається повідомлення про звільнення до відповідного територіального органу внутрішніх справ, а стосовно осіб, які звільняються від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання більш м'яким, — копію повідомлення до відповідного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції. Стосовно засуджених, які на день звільнення не досягли вісімнадцятирічного віку, за 30 днів до звільнення додатково направляє повідомлення до відповідної служби в справах неповнолітніх органу місцевої виконавчої влади. Стосовно працездатних засуджених працездатного віку за 20 днів до звільнення надсилає повідомлення до міського (районного) центру зайнятості державної служби зайнятості тієї місцевості, яку вони обрали для проживання, для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». У разі звільнення засуджених від покарання достроково за встановленими законодавством підставами повідомлення надсилаються до відповідних державних органів не пізніше трьох днів після звільнення. Стосовно осіб, звільнених від відбування покарання умовно-достроково, також надсилається до відповідної спостережної комісії повідомлення. Стосовно осіб, звільнених від покарання на підставі акта про помилування, а також звільнених осіб, яким у період відбування покарання скорочено строк покарання на підставі акта про помилування, у повідомленнях обов'язково вказується номер та дату Указу Президента України та в якому вигляді здійснено помилування.

Перед звільненням засудженого з ним проводиться бесіда, під час якої додатково роз'яснюються положення законів України «Про зайнятість населення» та «Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» щодо порядку отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, а також порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання, і вручається йому під розпис відповідна пам'ятка (копія пам'ятки долучається до особової справи засудженого). У разі надходження з територіального органу внутрішніх справ повідомлення про неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання додатково направляється повідомлення до територіального органу внутрішніх справ, де імовірна його поява, виходячи з анкетних даних засудженого.

Підрозділ кримінально-виконавчої інспекції: звертається до підприємства з письмовим запитом про перевірку можливого місця роботи та надсилає повідомлення з копією повідомлення з підприємства до установи виконання покарань про результати перевірки не пізніше 30 діб з дня отримання запиту. Якщо під час перевірки стало відомо, що фактичне місце роботи не збігається з розташуванням адміністрації та бухгалтерії підприємства, до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції за місцем дислокації фактичного місця роботи надсилає копію відповіді за результатами перевірки, яка надається установі виконання покарань. Зазначені матеріали направляються до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції одночасно з відповіддю установі виконання покарань. У 10-денний строк після надходження на виконання матеріалів стосовно особи, якій замінено покарання на більш м’яке, направляє до установи виконання покарання повідомлення про отримання матеріалів.

У місячний строк після постановки на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від подальшого відбування покарання з випробуванням, надсилає через відповідний територіальний орган Державної пенітенціарної служби України до Управління з питань помилування Адміністрації Президента України повідомлення щодо кожного з них (копію повідомлення надсилає до Департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи із засудженими Державної пенітенціарної служби України).

У разі вчинення злочину особою, яка на підставі акта про помилування була звільнена від подальшого відбування покарання з випробуванням та перебуває на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, протягом 10 днів з моменту надходження до кримінально-виконавчої інспекції інформації про порушення кримінальної справи надсилає через відповідний територіальний орган Державної пенітенціарної служби України до Управління з питань помилування Адміністрації Президента України повідомлення, а після винесення вироку за фактом злочину - повідомлення (копії цих повідомлень надсилає до Департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи з засудженими апарату Державної пенітенціарної служби України).

Територіальний орган внутрішніх справ: у разі надходження з установи виконання покарань повідомлення-запиту організовує перевірку можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання. Про наслідки вирішення цього питання сповіщає установу виконання покарань не пізніше як через 20 днів з дня надходження повідомлення-запиту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту); при надходженні з установи виконання покарань повідомлення про звільнення засудженого організовує перевірку прибуття звільненого до обраного ним місця проживання; протягом місяця після звільнення засудженого інформує установу виконання покарань про його прибуття, реєстрацію та працевлаштування (направляється відривний талон повідомлення про прибуття звільненого); у місячний термін після взяття на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від покарання, направляє до Служби з питань помилування Кабінету Президента України Секретаріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення; у разі неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання протягом 10 днів після звільнення інформує про це установу виконання покарань; у разі вчинення злочину особою, яка була звільнена від покарання на підставі акта про помилування та перебуває на обліку в територіальному органі внутрішніх справ, протягом 10 днів з моменту надходження інформації про порушення кримінальної справи, а також після винесення вироку за фактом злочину направляє до Служби з питань помилування Кабінету Президента України Секретаріату Президента України повідомлення встановленої форми.

Відносно неповнолітніх, які не мають батьків або інших осіб, у яких вони можуть проживати, направляється відповідне подання до комісії зі справ неповнолітніх за попереднім місцем проживання. Комісія приймає заходи щодо влаштування звільненого на роботу та забезпечення його житлом чи, залежно від віку, щодо поміщення його у школу-інтернат чи інший заклад. У деяких необхідних випадках неповнолітні передаються на піклування. Якщо неповнолітній має батьків, але адміністрація колонії дійде висновку, що повернення його до попереднього місця проживання недоцільне з виховних міркувань (криміногенна обстановка в родині, зв'язок зі злочинним середовищем тощо), неповнолітнього може бути направлено до комісії зі справ неповнолітніх за місцем розташування колонії.

Направлення інвалідів І та II груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок понад п'ятдесят п'ять років, які потребують сторонньої допомоги чи не мають місця проживання, можуть бути направлені до будинків інвалідів і престарілих, однак це здійснюється виключно за їх згодою.

Особи, що за станом здоров'я потребують невідкладної медичної допомоги чи постійного медичного догляду та не мають родичів, які б про них піклувались чи супроводжувались до місця проживання, направляються адміністрацією установи виконання покарань до місцевих органів (установ) охорони здоров'я населення. Також у виняткових випадках адміністрація установи може прийняти рішення про супроводження таких засуджених до місця проживання.

22. Система кримінально-виконавчих установ за Кримінально-виконавчим кодексом України.

Відповідно до ст. 11 КВК України кримінально-виконавчу систему України складають органи та установи виконання Покарань. Таким чином, кримінально-виконавчу систему можна визначити як сукупність органів та установ держави, які здійснюють діяльність з виконання кримінальних покарань, наділені спеціальним статусом та знаходяться у відносинах субординації між собою.

Органами виконання покарань є: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція. Тобто до органів виконання покарань законодавець перш за все відносить такі організації, які здійснюють, переважно, управлінські та адміністративно-господарські функції. Очолює кримінально-виконавчу систему Державний департамент України з питань виконання покарань.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань (яким нині є Державний департамент України з питань виконання покарань) утворюється, реорганізується та ліквідується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання. Для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань утворюються територіальні органи управління — управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі.

Згідно ст. 11 КВК установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи.

Виховні колонії — це кримінально-виконавчі установи, які виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх. їх організаційна та просторова побудова відповідає тим режимним вимогам, які властиві установам цього виду.

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.