Тема 9. значення і смисл слова. розвиток значення слова

Питання до теми:

1. Походження слова.

2. Семантична структура і функція слова.

3. Слово і “смислове поле”.

4. Категорійне значення слова.

5. Значення і смисл. Розвиток значення слова.

Основна література:

1. Виноградова О.С. О категориях модальности и модальных слов русского языка // Труды ин-та русск. языка АН СССР. – Т.2. – М., 1950.

2. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. – М., 1959.

3. Клименко А.П. Вопросы психолингвистического изучения семантики. – Минск, 1970.

4. Леонтьев А..Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1979.

5. Лурия А.Р. Язык и сознание. – М., 1979.

6. Розцвітай же, слово. – К., 1983.

7. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. – К., 1998.

Додаткова література:

1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические свойства языка. – М., 1974.

2. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. – Л., 1972.

Походження слова.Відомо, що мова є складною системою кодів, яка сформувалася у суспільній історії. При детальнішому розгляді зрозуміло, що нас цікавитеме слово і його семантична будова, т.т. слово як носій певного значення. Є всі передумови, щоб думати, що слово як знак, який позначає предмет, виникло з праці, з предметної дії. Інакше кажучи, на початкових етапах розвитку мови слово мало симпрактичний характер. Можна думати, що спочатку слово отримувало своє значення тільки з ситуації конкретної практичної діяльності. Очевидним є той факт, що вся подальша історія мови є історією емансипації слова від практики, виділення мовлення як самостійної діяльності, що наповнює мову та її елементи – слова.

Спостереження над розвитком дитини дають додаткові факти, які дозволяють вважати, що слово народжується з контексту, поступово виділяється з практики, стає самостійним знаком, що позначає предмет, дію чи якість (а потім і відношення), і до цього моменту відноситься сучасне народження диференційованого слова як елемента складної системи кодів мови.

Семантична структура і функція мови. Основною функцією слова є його роль як такого, “що позначає” (референтна функція). Слово дійсно позначає предмет, дію, якість чи відношення. У психології таку функцію прийнято називати “предметною віднесеністю”.

Слово подвоює світ і дозволяє людині подумки оперувати з предметами. Людина може довільно викликати різні образи незалежно від їх реальної наявності і, таким чином, може довільно керувати цим другим світом. Народжується “вольова дія” – регулювальна функція мовлення людини.

Слово і “смислове поле”. Було б неправильним вважати, що слово є тільки “ярликом”, що позначає окремий предмет, дію чи якість. Семантична структура слова набагато складніша. Добре відомо, що багато слів мають не одне, а декілька значень. Явище багатозначності слів – широке, і точна “предметна віднесеність” чи найближче значення слова є по суті вибором потрібного значення з ряду можливих. Частіше за все це уточнення значення слова чи його вибір здійснюється семантичними маркерами, які уточнюють значення слова і відділяють його від інших можливих значень. Як правило, ця функція визначається певною ситуацією чи контекстом, а іноді тим тоном, яким це слово вимовляється. Факт багатозначності слів не вичерпується тільки явищем полісемії слова. Найбільш істотним є те, що поряд з прямим “референтним” (“денотативним”) значенням слова ще є “асоціативне” значення. Таким чином, слово стає центром для цілої сітки образів, які мовець чи слухач затримує, щоб вибрати потрібне значення.

Категорійне значення слова. Найбільш суттєву роль відіграє важлива функція слова, яку Л.С.Виготський назвав “власне значенням” і яку можна позначити терміном (О.Р.Лурія) “категорійне” чи “поняттєве” значення.

Під значенням слова, яке виходить за межі предметної віднесеності, ми розуміємо здатність слова не тільки викликати асоціації, але й аналізувати предмети, проникати глибше у властивості предметів, абстрагувати й узагальнювати їх ознаки. Слово не тільки замінює предмет, але й аналізує його, вводить його у систему складних зв'язків і відношень. Функцію абстрагування, узагальнення й аналізу і називаютькатегорійним значенням. Наприклад: слово “годинник” не просто позначає певний предмет, воно вказує на те, що предмет має функцію виміру часу (“години”) – це аналізуюча функція слова. Годинник буває круглий, квадратний, жіночий, золотий. Отже, це функція узагальнення. Слово також не тільки позначає предмет, але й виконує функцію аналізу предмета, передає досвід, який сформувався в процесі історичного розвитку поколінь.

Слово є системою кодів, які забезпечують переведення пізнання людини у новий вимір, дозволяє здійснити стрибок від почуттєвого до раціонального.

Значення і смисл. Розвиток значення слова. Поряд з поняттям “значення” застосовується поняття “смисл”, яке відіграє важливу роль для аналізу проблеми мови й свідомості. Для класичної лінгвістики “значення” і “смисл” були майже синонімами і, як правило, застосовувалися однозначно.

Під “значенням” (О.Р.Лурія) розуміється система зв'язків, що об'єктивно сформувалася в процесі історії. Засвоюючи значення слова, ми засвоюємо загальнолюдський досвід, відображаючи об'єктивний світ. “Значення” – це стійка система узагальнень, що стоїть за словом, однакова для всіх людей; причому ця система може мати тільки різну глибину, різну узагальненість, але вона обов'язково зберігає незмінне “ядро” – певний набір зв'язків.

Під “смислом” розуміється індивідуальне значення слова, виділене з цієї об'єктивної системи зв'язків; воно складається з тих зв'язків, які мають відношення до певного моменту, певної ситуації. Тому якщо “значення” слова є об'єктивними відображенням системи зв'язків і відношень, то “смисл” – це привнесення суб'єктивних аспектів значення відповідно до конкретного моменту і ситуації. Наприклад: “вугілля” – значення: “чорний предмет, що походить з дерева”; смисл – для господаря – “паливо”, для вченого – “предмет дослідження” і т.п.

Отже, якщо “референтне значення” є основним елементом мови, то “соціально-комунікативне значення” або “смисл” є основною одиницею комунікації.

В онтогенезі спостерігається глибока психологічна зміна значення слова, зміна його системної будови, т.т. за значенням слова на кожному етапі стоять різні психологічні процеси. Наша свідомість змінює свою смислову і системну будову. На ранньому етапі розвитку дитини свідомість має афективний характер, вона афективно відображає світ. На наступному етапі свідомість відображає світ вже за допомогою слів – “діяльний” характер. Тільки на завершальному етапі свідомість набуває абстрактний вербально-логічний характер.