ЗС України – складова військової організації держави. Види ЗСУ. Роди військ Сухопутних військ
Військова організація держави – охоплена єдиним керівництвом та є сукупністю органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до Конституції і законів України, діяльність яких перебуває під демократичним контролем суспільства і, відповідно до Конституції та законів України, безпосередньо спрямована на вирішення завдань захисту інтересів держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.
Складовими воєнної організації держави (ВОД) є Збройні Сили України та інші військові формування, які беруть участь в обороні держави згідно із законами України. Вони охоплюються єдиним державним керівництвом і підпорядковані Президенту України – Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України.
Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України є основою військової організації держави. На Збройні Сили України, згідно зі статтею 17 Конституції України, покладається захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України. Саме тому Президент України, за Конституцією, водночас є Головнокомандувачем Збройних Сил і Головою Ради національної безпеки і оборони (РНБО).
6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла Закон про Збройні Сили України, день прийняття цього закону є святом Збройних Сил нашої держави.
Збройні Сили України організовуються і функціонують на основі Конституції України, Воєнної доктрини України, законів України "Про Збройні Сили України" і "Про оборону України" та інших законодавчих актів.
Збройні Сили України розподіляються на три види, які в свою чергу, мають свої роди військ, що характеризуються певним призначенням, бойовими можливостями, озброєнням, військовою технікою та кадровим складом.
Сухопутні війська (СВ) є головним носієм бойової могутності Збройних Сил України. За своїм призначенням вони, в разі введення в дію Президентом України плану територіальної оборони, відіграватимуть чільну роль у відбитті агресії. З цією метою командувачу СВ підпорядковуватимуться Прикордонні і Внутрішні війська та формування Міністерства з надзвичайних ситуацій.
До складу Сухопутних військ входять: механізовані, танкові та аеромобільні війська; ракетні війська та артилерія; авіація Сухопутних військ, війська ППО СВ, спеціальні війська (частини та підрозділи розвідки, інженерні, зв’язку, РХБЗ, РЕБ, медичні, технічні, тилові, топогеодезичні, гідрометеорологічні).
У складі Сухопутних військ є три армійські корпуси: 6, 8 та 13 армійський корпус.
Повітряні сили є основою могутності будь-якої сучасної армії. А в нашій державі, за відсутності ядерної зброї, Повітряні сили стають великою стримуючою силою, яка може нанести агресору відповідний удар. Вони виступають надійним гарантом незалежності України і недоторканності її кордонів, виходять на перший план за вогневою могутністю і дальністю бойового застосування, стають дієвим засобом стримання агресії.
Завдання повітряних сил:
розгром з повітря ракетно-ядерних, авіаційних, сухопутних і морських об'єктів та угруповань противника, підрив його військово-економічного потенціалу;
захист важливих адміністративно-політичних і промислових центрів та районів країни, угруповань військ, інших важливих військових і цивільних об'єктів від ударів авіації противника;
дезорганізація державного і військового управління противника;
порушення роботи тилу і транспорту противника;
забезпечення Збройних Сил даними повітряної розвідки;
прикриття військ і об'єктів від ударів повітряного противника;
повітряне десантування;
здійснення повітряних перевезень тощо.
До складу ПС входять: з’єднання та частини бомбардувальної, штурмової, винищувальної, розвідувальної та військово-транспортної авіації, зенітно-ракетні, радіотехнічні з’єднання та частини.
Військово-морські сили (ВМС) – самостійний вид Збройних Сил України. Геополітичне положення незалежної Української держави характеризується наявністю морських кордонів протяжністю майже 1600 км вздовж узбережжя Чорного і Азовського морів.
У мирний час основними завданнями ВМС є: підтримка сприятливого оперативного режиму в зоні відповідальності флоту, участь у миротворчих операціях, у сучасних навчаннях з флотами інших держав, в охороні районів діяльності риболовецького і торгового флотів України, судноплавства, в боротьбі з терористами на морі.
У воєнний час основними завданнями ВМС є: відбиття нападу авіації з морського напрямку, знищення ударних підводних човнів і надводних кораблів, оборона місць дислокації флоту і десантно-доступних районів та ділянок узбережжя, допомога сухопутним військам на приморському напрямку, участь у протидесантних операціях, висадка тактичних десантів за планами флоту та ін.
Інші військові формування утворені відповідно до законів України з метою виконання завдань оборони держави. Такими формуваннями є військові частини та підрозділи Державної прикордонної служби, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.
Державна прикордонна служба України (ДПС) є правоохоронним органом спеціального призначення, на яку покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Міністерство внутрішніх справ України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує громадський порядок, охорону державної, приватної та інших видів власності, прав та законних інтересів громадян, державних та недержавних підприємств, організацій, установ від злочинних зазіхань та інших протиправних дій, а також дотримання чинного законодавства.
Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України призначені для охорони та оборони важливих державних об’єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, дипломатичних представництв та консульств, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Війська Цивільної оборони України є спеціалізованим військовим формуванням, яке підпорядковується Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи i призначене для захисту населення i територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських i матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших передбачених законом завдань.
Воєнна доктрина – прийнята державою система поглядів і положень про її військову безпеку, про будівництво Збройних Сил, їх існування та використання.
Воєнна доктрина України має оборонний, миролюбний характер (неагресивний). Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Воєнна доктрина співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України і скоординована з воєнними доктринами сусідніх держав.
Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України є:
- прагнення вирішувати всі міжнародні проблеми невоєнними
способами;
- забезпечення оборони держави воєнними способами;
- будівництво боєздатних Збройних Сил;
- створення матеріальної основи якісно нового війська.
Воєнна доктрина виходить із того, що державний кордон України із суміжними державами є остаточно встановленим, а сама Україна не має територіальних претензій до жодної держави і не визнає жодних територіальних претензій до себе. Використання Збройних Сил можливе в разі збройної агресії, посягань на територіальну цілісність України, а також при виконанні Україною своїх міжнародних зобов'язань.
Воєнна доктрина проголошує, що Україна ніколи першою не розпочне бойових дій проти іншої держави, якщо сама не стане об'єктом її агресії. Відмова від використання першою своїх Збройних Сил зовсім не означає, що Україна має завжди дотримуватися пасивної стратегічної оборони. Воєнна доктрина України передбачає спільні дії у воєнний час Збройних Сил з Прикордонними військами, Службою безпеки, Внутрішніми військами, формуваннями Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.
Застосування Збройних Сил України може бути здійснено за семи ситуаціями.