Особливості особистісних стосунків студентів

Стосунки у студентському середовищі неабиякою мірою визначаються загальним культурно-історичним (і соціально-економічним) фоном суспільного життя. Ці взаємини відображають загальну культуру стосунків між людьми у суспільстві. Тому важко задавати якісь готові «еталони» таких відносин. Часто їх диктує саме життя. І все це доводиться грамотно враховувати або тактовно (ненав'язливо) коректувати у своїх стосунках з реальними людьми і в реальну епоху, що переживається країною.

Крім того, взаємини студентів поступово починають копіювати стосунки між викладачами та науковими керівниками. Майбутні психологи-професіонали повинні взяти все краще у цих стосунках від своїх наставників, а не бути залежними від негативних стереотипів поведінки, що пропагуються засобами масової інформації і створюються під впливом споживацьких мотивів.

Умовно можна виділити наступні проблеми, що виникають у взаєминах студентів:

1. Проблема стосунків між студентами різних курсів. У багатьох психолого-педагогічних факультетів ВНЗ спостерігається деяка зарозумілість і «покровительство» з боку старших студентів щодо студентів молодших курсів. Це проявляється у великих перевагах для старшокурсників при розселенні їх в більш привілейовані кімнати гуртожитку, в наданні їм кращих можливостей у користуванні бібліотекою, у проведенні власних досліджень, в більшій увазі до них з боку популярних і «модних» викладачів та ін. Хоч реально це не так суттєво, але суб'єктивно для студентів молодших курсів це є проблемою. Першокурснику варто встановити неформальні (або навіть дружні) стосунки з кимось із студентів старших курсів, з аспірантами або ученими, вступати у студентські наукові товариства.

Як це не парадоксально, зверхність швидше виявляється серед однокурсників, коли «з'ясовується», що хтось зумів встановити дружні стосунки з престижними викладачами і вченими, забезпечивши собі багато в чому свою майбутню кар'єру. До цього слід ставитися з розумінням, оскільки у майбутньому трудовому житті від уміння налагоджувати потрібні ділові контакти багато в чому залежить професійний і життєвий успіх молодого психолога. Навчання у ВНЗ є для цього своєрідним полігоном.

Іноді у зв'язку з цим виникають деякі моральні проблеми. Наприклад, спочатку студенти сприймають успіхи свого однокурсника в налагодженні добрих стосунків з викладачами з розумінням і навіть радістю, але згодом можуть зрозуміти суть цих стосунків: не у справжній дружбі викладачів і студентів, а з мотивів побудови кар'єри. Ревнощі до популярних викладачів можуть стати основою деякої неприязні в самих студентських стосунках. Але це складно попередити і тим більше забороняти викладачам вибирати для себе улюбленців, а для студентів вибирати собі кумирів.

2. Проблема взаємин в переважно жіночих студентських аудиторіях.Ця проблема специфічна саме для психолого-педагогічних факультетів ВНЗ, де більшість студентів - дівчата. Для самих дівчат така ситуація створює труднощі: ними не так захоплюються, як це могло б бути в чоловічих (або хоча б реально змішаних) аудиторіях, що породжує деяку невпевненість в собі, що погано для майбутнього психолога. На жаль, проблеми виникають і у студентів-хлопців, у яких спочатку «розбігаються очі» від великої кількості дівчат навколо, але з часом приходить протверезіння, оскільки дівчата часто навіть не сприймають своїх однокурсників як справжніх чоловіків.

Для молодих людей все це усугубляється тим, що професія «психолог» вважається «негрошовитою», і молода людина, що збирається стати психологом, нерідко сприймається у життю як «невдаха». (За нинішньої «ринкової системи» цінностей це цілком реальна проблема в молодіжному середовищі). Щоб не відчувати свою неповноцінність, студент-хлопець змушений нерідко серйозно підробляти, щоб хоч якось продемонструвати свою здатність влаштовуватися у цьому житті. У більш сприятливому становищі знаходяться ті студенти, які налагоджують добрі ділові стосунки з викладачами та ученими, які дають їм можливість підробляти у сфері психолого-педагогічних послуг.

Перед творчим студентом стоїть проблема: що для нього важливіше, освіта і диплом чи радощі студентського життя? Здатність якось сумістити ці моменти є справжнім мистецтвом і вимагає від студента прояву життєвої творчості. Іноді це дозволяє студенту сформувати у себе готовність ефективно виконувати різні види діяльності (зокрема, добре вчитися і все-таки заробляти собі на кишенькові витрати. Іноді це призводить до серйозної перевтоми і нервових зривів. Важливо при цьому врахувати свої реальні можливості і все-таки вибрати пріоритети свого розвитку.

3. Проблема входження у навчально-професійне співтовариство. Як відомо, в багатьох престижних ВНЗ важливу роль відіграє громадська думка, яка створюється неформальними групами студентів і співробітників. У цих групах швидко виявляються свої лідери, які прагнуть з допомогою залежних від них людей встановлювати свій вплив на ситуацію, сподіваючись у перспективі якось вирішити для себе і власну професійну долю.

Зазвичай у такі престижні «тусовки» входять найяскравіші та ефектні в зовнішньому плані студенти, молоді викладачі і різні секретарі з лаборантами (постійні і «все знаючі співробітники»). Вони швидко визначають близьких собі за духом і задумами людей, самі легко зближуються та навіть дбайливо підтримують вигідні для себе стосунки, долаючи в собі негативні відчуття один до одного. Важливу роль в таких «тусовках» відіграє спеціально підтримувана і культивована з допомогою певних естетичних засобів атмосфера “обраності та елітності” (особлива манера розмови, демонстративні пози, іронія щодо решти тощо).

Важливу роль в успішній адаптації до ВНЗ відіграє уміння студента включитися в місцеву престижну соціально-професійну групу - «тусовку» (напівзакрита, організована в межах факультету (університету) студентсько-викладацька група неформального спілкування і взаємодії), яка багато в чому підстраховує своїх постійних членів і навіть оберігає їх від гніву викладачів і адміністрації. Такі «тусовки» багато в чому формують громадську думку і з ними змушені рахуватись навіть найстрогіші викладачі та наукові керівники. “У тусовці” студент має набагато більше шансів на успіх в даній навчальній установі. Але щоб бути прийнятим в таку «тусовку», молодій людині також доводиться йти на певні внутрішні (і не тільки внутрішні) компроміси, адже у кожній «тусовці» строго були розписані рольові позиції. Якщо молода людина відмовляється прийняти на себе таку роль, то вона, швидше за все, не впишеться в “тусовку”. Але прийняття ролі, тобто відповідність очікуванням оточуючих, вже саме по собі багато в чому обмежує творче самовираження особистості. І далеко не всі готово на таку жертву. Типовою «розплатою» за входження у престижну «тусовку» є:

1) відповідність інтелектуальним, комунікативним, статусним, декоративним (в одязі і зовнішньому вигляді), фізичним та іншим вимогам і нормам, що характерні для даної групи. Якщо претендент недостатньо у всьому цьому відповідає, то він змушений «попрацювати над собою», інакше «тусовка» його або відкине, або визначить для нього дуже невигідний соціальний статус (наприклад, роль «цапа відбування»);

2) обмеження певної свободи дій і висловів (претендент змушений приймати думки та оцінки даної групи, навіть якщо вони дещо розходяться з власною позицією);

3) обмеження у плані побудови своєї кар'єри (або підстав для майбутньої кар'єри). З одного боку «тусовка» значно допомагає («підстраховує») людину, особливо в період її адаптації у навчальному закладі, але, з другого боку, вона строго стежить, щоб кожен її член не «висовувався», щоб він знаходився у рамках відведеної йому ролі. Наприклад, в багатьох навчальних і наукових організаціях можна зустріти «вічних молодших наукових співробітників» або «вічних кандидатів наук», що так і не посміли вирватися з рамок відведеного їм соціального статусу.

4) терпляче ставлення до різних домагань і образ із боку визнаних лідерів «тусовки» (починаючи від жартів і «приколів», які приносять задоволення багатьом членам «тусовки» (іноді аж до сексуальних домагань);

5) обмеження щодо свого дозвілля і різних захоплень («тусовка» часто прагне контролювати не тільки діяльність в даній організації, але і весь спосіб життя людини).

Такі «тусовки» часто дають людині більше, ніж вимагають від неї взамін. Але іноді людина відчуває, що пора вирватися з «тусовки» і звільнитися від зобов'язань перед членами групи. Виникає проблема безболісного виходу з навчально-професійної студентської (або навіть викладацько-студентської) «тусовки».В цьому випадку потрібно бути готовим «заплатити» за свободу. Яка це може бути «платня»?

1) плітки, наговори, відверта брехня;

2) відмова в допомозі у розв’язанні різних формальних або неформальних проблем;

3) остракізм щодо тих, хто, обійшовши «тусовку», зумів швидко (швидше, ніж «належить») вирішити деякі свої кар'єрні питання. Тут діє відоме ще з часів Арістотеля правило заздрості: ми легко переживаємо успіхи далеких від нас людей, але успіхи близьких нам людей звичайно не пробачаємо, адже ми ж знали їх як «своїх», як «таких простих людей», а вони ось виявилися «кращими за нас»);

4) у найпримітивніших групах і колективах (що, до речі, мало залежить від рівня освіти) можливі і такі варіанти «помсти», як побиття, анонімні листи, апеляція до старих гріхів (наприклад, розголошування особистих секретів і слабкостів людини) та ін. Але найстрашніший варіант «розплати» - це втрата почуття власної гідності.

Перевірки людини - це, перш за все, перевірка її гідності. Наприклад, у в'язницях новачка часто перевіряють якраз на почуття власної гідності. Через деякий час перебування в камері, коли терпіння закінчується і дуже хочеться покурити або випити справжнього чаю, тоді новачка принижують (змушують «прокукурікати» або якось ще розважити «братву», когось вдарити за наказом, розкрити чиїсь секрети або навіть вступити у статевий зв'язок). І якщо людина заради матеріальних благ (сигарет, наркотиків, міцного чаю або цукерочки) готова принизитися, тобто принизити відчуття власної гідності, то звичайно їй швидко і надовго визначається найнепрестижніше місце в даній групі.

Зрозуміло, аналогія між ВНЗ і камерою неправомірна, але в психологічному значенні випробування, яким піддають один одного люди в різних ситуаціях, виявляються схожі, якщо не за змістом, то часто за метою і формою.

Іноді в «престижних навчальних закладах» може бути декілька конкуруючих «тусовок», що породжує для молодої людини проблему самовизначення, «спокусу» з головою піти у плітки і скандали, що виникають між такими конкурентами, з метою «заслужити право» бути повноцінним членом однієї з «тусовок». Тут слід пригадати про те, що ж саме хоче отримати студент-психолог у ВНЗ: професійні знання і спосіб наукового пізнання світу або ж досвід участі у інтригах, які виникають, у тому числі і серед конкуруючих за «лідерство» груп самих студентів.