При отриманні різного співвідношення знаків в накриваючій групі
| Співвідношення знаків розривів | 1:1 | 2:1 | 3:1 | 4:1 | 5:1 | 10:1 |
| М[х] (у Bд0 ) | 0,70 | 1,06 | 1,31 | 1,49 | 2,00 |
Примітка. Наближені значення М[х] можуть бути розраховані за допомогою шкали розсіювання. Отримана при цьому похибка не перевищує 0,1 Вд0.
При отриманні в серії швидкого вогню (вогневого нальоту) накриваючої групи з перевагою перельотів або недольотів з різним співвідношенням знаків (від 2:1 до 5:1) значення коректури коливається в межах від 0,7 до 1,5 Вд0.
З метоюспрощення правил коректування і скорочення часу на виконання вогневого завдання в цьому випадку рекомендується вводити коректуру, що дорівнює 1 Вд. Враховуючи, що в межах реальних дальностей стрільби по спостережних цілях 1 Вд в середньомудорівнює 25 м, Правила стрільби для простоти рекомендують користуватися значеннями коректур, що дорівнюють відповідно 50 і 25 м (незалежно від дальності стрільби). У тих же випадках, коли вдається визначити точне співвідношення знаків в накриваючій групі, значення коректури доцільно визначати відповідно до вимог ст. 215 Правил стрільби.
Під час стрільби по груповій цілі глибиною 100 м і більше завдання коректування вогню батареї (дивізіону) щодо спостереження знаків розривів полягає у визначенні і обліку помилки, загальної для пострілів всіх гармат. Такою помилкою є батарейна (дивізійна) помилка, яка викликає відхилення центру групування розривів батареї (дивізіону) від центру цілі. Отже для того, щоб виробити рекомендації щодо введення коректур, необхідно визначити математичне очікування величини цієї помилки, а отже, і відхилення центру групування розривів батареї (дивізіону) від центру цілі після отримання різних комбінацій знаків розривів.
Розглянемо результати розрахунку значень математичного очікування відхилення центру розривів за дальністю на прикладі ведення вогню дивізіоном по цілі глибиною ГЦ = 8 Вд0 батареями внакладку з віялом по ширині цілі при різних комбінаціях знаків розривів (табл. 56). Установки для стрільби на ураження визначені способом повної підготовки, перельоти визначалися щодо дальньої, а недольоти – ближньої межі цілі. Для спрощення розрахунків прийнято, що всі батареї ведуть вогонь на одній (центральною) установці прицілу.
Аналізуючи табл. 56, можна зробити висновок, що значення математичного очікування відхилення центру групування розривів снарядів дивізіону від центру цілі за дальністю для прийнятих умов стрільби дорівнюють:
при отриманні всіх перельотів або недольотів (комбінація 4) 6,2 Вд0 = 0,78 ГЦ;
при переважній більшості перельотів або недольотів над попаданнями в ціль (комбінація 3) близько 4 Вд0 = 0,5 ГЦ;
при отриманні приблизно половини перельотів (недольотів) відносно дальньої (ближньою) межі цілі (комбінація 5) 2,5 Вд0 = 0,3 ГЦ;
при переважній більшості попадань в ціль (комбінації 1 і 2) до 2 Вд0 = 0,25 ГЦ.
Таблиця 56
Математичне очікування М[х] відхилення центру групування розривів дивізіону від центру цілі при різних комбінаціях
Знаків розривів
| Номер комбінації | Комбінація знаків | М[х] (у Вд0) | |
| кількість попадань у ціль | кількість перельотів або недольотів | ||
| 2,3 | |||
| 3,9 | |||
| 6,2 | |||
| 2,5 |
Слід врахувати, що в реальних умовах при веденні вогню батареями внакладку (шкалою) на трьох установках прицілу розподіл розривів глибині зросте на величину стрибка прицілу (величину шкали) в кожну сторону від центральної установки прицілу, тобто на ГЦ : 3 » 0,33 ГЦ. Отже збільшаться на це ж значення і коректури дальності, які в умовах табл. 58 в сумі складуть: при отриманні всіх перельотів або недольотів – 1,11 ГЦ, при переважанні перельотів або недольотів – 0,83 ГЦ, при зразковій рівності перельотів (недольотів) щодо дальньої (ближньою) межі цілі – 0,63 ГЦ.
Практично такі ж результати отримані і для випадку стрільби батареєю.
Розрахунки показують, що величина математичного очікування дивізійної (батарейною) помилки, а отже, і загальної коректури дивізіону (батареї) залежить не тільки від комбінацій знаків розривів, але і від способу визначення установок для стрільби на ураження, витрати снарядів (кількості знаків розривів) і глибини цілі. Проте без великих похибок можна усереднити отримані результати розрахунків і сформулювати прості правила коректування вогню, що відповідають найбільш типовим умовам. Вони і поміщені в Правилах стрільби.
Застосування цих правил дозволяє після введення рекомендованих коректур виправити в більшості випадків установки таким чином, що відхилення центру групування розривів від цілі (центру цілі) за дальністю не перевищуватиме ±0,5 Вд0. Проте якщо при спостереженні розривів в першому залпі (серії швидкого вогню, вогневому нальоті) визначена (наприклад, оковимірювальним чином) величина відхилення центру групування розривів від цілі (центру цілі) за дальністю, що значно перевищує за абсолютним значенням величину коректури, що рекомендується для цього випадку Правилами стрільби, то доцільно вводити коректуру, відповідну певному відхиленню, що дозволить швидше наблизити центр розсіювання снарядів до цілі (центру групової цілі).
До ст. 202
1. Як показує практика, ретельне вивіряння прицільних пристосувань і облік поправок на відведення лінії прицілювання дозволяють будувати задане віяло з точністю, що забезпечує успішне виконання вогневого завдання. Тому при правильно побудованому віялі по ширині цілі центри групування розривів снарядів кожної гармати взводу (батареї) знаходитимуться, як правило, біля призначених точок цілі (точок прицілювання). Відхилення центрів групування розривів від точок прицілювання є наслідком помилок побудови віяла. Оскільки помилки побудови віяла незначні, ці відхилення будуть незначними. Якщо під час стрільби на ураження постійно прагнути сумістити центри групування розривів з точками прицілювання гармати, то потрібно буде вводити дрібні коректури напрямку для кожної гармати, що призведе до затягування стрільби.
Тому з метою прискорення виконання вогневого завдання доцільно виправляти тільки значні помилки в побудові віяла, які можуть привести до істотного зниження ефективності стрільби. Це здійснюється шляхом введення коректури віяла тільки в тих випадках, коли розриви виходять за межі фронту цілі або обстрілюється не весь фронт цілі. Для виправлення віяла необхідно різницю між фронтом розривів і фронтом цілі (у п.к.) розділити на кількість гармат в батареї (взводі), помножити результат на коефіцієнт віддалення і на отримане значення змінити віяло батареї (взводу). Зміна віяла здійснюється з'єднанням вогню до основної гармати (роз’єднанням від неї).
2. Вихід певної частини розривів за межі спостережної групової цілі за дальністю (одночасно за ближню і дальню межі цілі) у загальному випадку є нормальним. Це пояснюється тим, що рекомендований Правилами стрільби спосіб обстрілу цілі забезпечує достатньо рівномірний розподіл розривів усередині області, що практично співпадає за розмірами з розмірами цілі. За межами цієї області з віддаленням розривів від її центру їх щільність зменшується і доходить до нуля, але проте наявність таких розривів є природною (вони складають, як показують розрахунки, в середньому близько 1/10 загальної витрати снарядів на ціль). Тому не слід прагнути коректурою стрибка прицілу (величини шкали) поєднати всі розриви з ціллю за глибиною, оскільки тоді розподіл розривів на площі цілі буде нерівномірним, і ефективність стрільби знизиться.
Враховуючи зазначені обставини, Правила стрільби рекомендують виправляти стрибок прицілу (величину шкали) тільки в тих випадках, коли обстрілюється не вся глибина цілі, або коли значна частина розривів (більше половини) виходить одночасно за ближню і дальню межі цілі. В останньому випадку кількість розривів, що виходять за межі цілі, визначають оковимірювальним чином окомірно, а стрибок прицілу (величину шкали) зменшують в 1,5-2 рази.
До ст. 203
Стрільба на рикошетах є дуже ефективною при ураженні неброньованих цілей, розташованих як відкрито, так і в неперекритих окопах (траншеях). Проте можливість і доцільність такої стрільби визначаються деякими умовами, основні з яких полягають в наступному:
ціль і місцевість в районі цілі повинні спостерігатися
(з цієї причини стрільба на рикошетах по неспостережних цілях не рекомендується);
місцевість і підстилаюча поверхня в районі цілі повинні забезпечувати отримання рикошетів (кути зустрічі снарядів з ґрунтом або водою не повинні перевищувати відповідно 20° і 10°, місцевість повинна бути якомога рівною);
кількість повітряних розривів повинна бути не менше половини всіх витрачених по цілі снарядів;
остаточна швидкість снарядів повинна бути достатньо великою (щоб подолати опір перешкоди, вийти на її поверхню і пролетіти деяку відстань в повітрі).
Під час стрільби на рикошетах розсіювання повітряних розривів за висотою порівняно невелике, а середня висота розривів знаходиться в межах 4-6 м. Розриви на такій висоті забезпечують ефективне ураження цілей.
Стрільбу на рикошетах доцільно вести тільки у тому випадку, коли кількість повітряних розривів складає не менше половини кількості всіх розривів. Це пояснюється тим, що, з одного боку, при розриві снаряда після рикошету ефективність його уражаючої дії в 1,5-2 рази вище, ніж снаряда з установкою підривника на осколкову дію; з іншого боку, якщо в ґрунті розривається снаряд з установкою підривника на сповільнену дію, ураження цілі осколками практично виключається. Тому, якщо кількість розривів після рикошету складатиме половину загальної кількості розривів, то така стрільба за наслідками завданого ураження приблизно рівноцінна стрільбі снарядами з установкою підривника на осколкову дію, якщо більше половини – ефективніше, а якщо менше половини – менш ефективна.
На практиці кількість повітряних розривів може бути менше потрібної. Для збільшення кількості повітряних розривів можна було б перейти на більший заряд (за наявності такої можливості), оскільки при цьому зменшується кут падіння. Проте дослідні дані показують, що збільшення заряду навіть на два номери не призводить до істотного збільшення кількості повітряних розривів. Крім того, при зміні заряду необхідно провести нове пристрілювання, у зв'язку з чим збільшуються витрата снарядів і час на виконання вогневого завдання. Тому у випадку, коли кількість повітряних розривів складає менше половини загальної кількості розривів, слід відмовитися від стрільби на рикошетах і перейти до стрільби з установкою підривника на осколкову дію.
До ст. 204
Відповідно до рекомендацій Правил стрільби установки для стрільби на ураження снарядами з дистанційним підривником визначаються способом перенесення вогню від цілі (репера) або пристрілювання цілі. Не дивлячись на достатньо високу точність визначення установок цими способами, стрільба на ураження снарядами з дистанційним підривником супроводжуватиметься помилками. На ефективність стрільби впливатимуть помилки визначення дальності, напрямку, віяла, величини шкали і перевищення розривів. Для підвищення ефективності стрільби необхідно здійснювати коректування вогню в ході стрільби на ураження.
Коректування дальності і напрямку можна здійснювати тільки за результатами спостереження знаків повітряних розривів або місць падіння осколків (на рівних підставах). Визначати коректури дальності і напрямку за результатами спостереження наземних розривів не рекомендується, оскільки дальність до повітряних розривів може значно відрізнятися від дальності до наземних розривів. Так, наприклад, під час стрільби зі 122-мм самохідної гаубиці 2С1 на заряді другому на дальність 4 км навіть в умовах, коли середня точка повітряних розривів знаходитиметься над ціллю на найвигіднішому перевищенні (не потрібно вводити коректури ані в дальність, ані в перевищення розривів), наземні розриви снарядів будуть перелітними відносно цілі приблизно на 100 м.
Під час стрільби снарядами з дистанційним підривником одночасно з введенням коректури дальності (якщо потрібно) необхідно вводити коректуру в установку рівня для отримання розривів на найвигіднішому перевищенні (якщо перевищення розривів відрізняється від найвигіднішого). Це викликано тим, що при отриманні середньої точки розривів снарядів вище або нижче за найвигідніше перевищення величина приведеної зони ураження зменшується.
Під час стрільби снарядами з дистанційною трубкою величина приведеної зони ураження снаряда не так суттєво залежить від висоти розтину снаряда (у певних межах). Якщо середнє перевищення повітряних розривів знаходитиметься вище або нижче за найвигідніше перевищення на величину не більше половини найвигіднішого, то величина приведеної зони ураження снаряда практично залишиться такою ж, як при розкритті снаряда на найвигіднішому перевищенні. Тому в таких випадках Правила стрільби не рекомендують коректувати перевищення повітряних розривів.
Якщо середнє перевищення повітряних розривів снарядів з дистанційною трубкою буде вище або нижче за найвигідніше перевищення на величину більше половини найвигіднішого, то величина приведеної зони ураження зменшуватиметься. В цьому випадку для підвищення ефективності стрільби Правила стрільби рекомендують коректувати перевищення розривів зміною установки трубки на одну поділку.