Емоційно-вольова сфера людини

1. Поняття емоційної сфери людини. Функції почуттів. Види переживання почуттів.

2. Форми переживання почуттів: емоція, настрій, афект, стрес, пристрасть.

3. Поняття волі. Функції волі.

4. Емоційно-вольова сфера та професійна діяльність.

Емоційна сфера людини відбиває ставлення людини до фактів, явищ та подій навколишнього світу. Якщо пізнавальні процеси становлять своєрідний інформаційний канал між людиною та навколишнім середовищем, то емоції та почуття являють собою факт ставлення до даної інформації або будь-якого явища. Звідси витікають функції почуттів:

1. Сигнальна – емоції та почуття інформують про те, що безпосередньо має значення для людини, викликає відповідну реакцію.

2. Емоція як мотив діяльності, те, що стимулює та активізує її.

3. Регуляційна. Це експресивний бік почуттів: наявність емоцій дозволяє зрозуміти, що саме відчуває людина, регулювати поведінку.

Існує чотири головних якісних емоційних стани: позитивний, негативний, амбівалентний та невизначений. Останній досить нетривалий і з часом трансформується у позитивний або негативний.

Поняття „почуття” значно ширше, ніж поняття „емоція”. Остання розглядається як одна із форм переживання почуттів, це безпосереднє переживання будь-якого почуття.

Афект – емоційний процес, що швидко оволодіває людиною, дуже інтенсивно протікає, часто характеризується змінами у життєдіяльності людини: підвищенням тиску крові, частковою втратою свідомості тощо. Афективний шок – стан пригніченості, знесилення, що оволодіває людиною після афекту.

Стрес – стан напруженості. Виникає, як правило, у ситуаціях небезпеки, фізичного та психічного перенавантаження.

Настрій – загальний емоційний стан, що впливає на психічні процеси та поведінку людини протягом тривалого часу.

Пристрасть – стійке, глибоке та сильне почуття, що визначає спрямованість активності людини, її думок та вчинків. Пристрасті часто виконують функцію мотиву діяльності людини.

Почуття, афект, стрес, настрій та пристрасть розглядаються як форми переживання почуттів.

Воля – організація та саморегуляція людиною своєї діяльності та поведінки, що спрямована на подолання труднощів при досягненні поставленої мети. Воля забезпечує виконання двох взаємопов`язаних функцій – спонукати людину до діяльності або заторможувати діяльність.

Одним із найбільш характерних проявів волі є поведінка людини у ситуації ризику. Ризик – характеристика діяльності при неозначеності для людини її результату та наявності припущення про негативні наслідки у разі невдачі.

Перша причина ризику – розрахунок на перемогу. Мотивація успіху у даному випадку сильніша за мотивацію запобігання невдачі. Друга – ризик заради ризику, це здатність людини підвестися над рівнем вимог ситуації, поставити мету, що перебільшує вихідну задачу.

Емоційно-вольова сфера людини завжди відіграє значну роль у професійній діяльності. Так, наприклад, завдяки почуттю здивованості людина розпочинає пильніше аналізувати, оцінювати нову ситуацію, шукати шляхи вірного вирішення проблеми.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Асмолов А.В. Психология личности. – М., 2002.

2. Выготский Л.С. Воображение и его развитие в детском возрасте. – Собр. соч.,

т.2. – М., 2000.

3. Выготский Л.С. Мышление и речь. – Там же.

4. Дубравська Д.М. Основи психології. – Львів, 2001.

5. Краткий психологический словарь / Под ред. Петровского А.В. – М., 1985.

6. Кузин В.С. Психология: Учебник. – М., 1997.

7. Леонтьев А.А. Язык. Речь. Речевая деятельность. – М., 1998.

8. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1997.

9. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. – М., 2005.

10. Лозниця В.С. Основи психології та педагогіки: Навч. посібник. – К., 2001.