Тема: Драматургія. Особливості драматичного жанру як підґрунтя театралізованого дійства

Підготовила студентка 415-с-групи

Мовсесян Мері Каренівна

Завдання практичне 1 (Тижд ... - ... бал)

Завдання до практичного заняття № 1

Контрольні питання

1. Дати стислу характеристику історії виникнення драми. Її основоположники. Теорії драми.

Драма (з грецької - «дія») - один із трьох літературних родів (епос, лірика, драма). У драмі життя показане не через авторську оповідь, а через діалоги і вчинки дійових осіб. Драматичні твори призначені для постановки на сцені й містять діалоги, полілоги, монологи, ремарки (авторські пояснення в тексті драми). Драматичний твір складається з дій або актів. Дії поділяються на сцени, яви або картини. До драматичних жанрів належать: комедія, трагедія і власне драма.

Теорія драми - фундаментальна філологічна наука , що вивчає закони і розвиток драми. Теорія драми передбачає три основні підходи до вивчення предмета : як до літературного твору; як до сценічного твору; як до синтезу різних видів мистецтв у виставі. Суміжній дисципліною з теорією драми є історія драми. Теорія та історія драми є складовими історії та теорії театру

Дати визначення поняттям «конфлікт», «дійові особи», «тема та ідея драматичного твору».

Загальна основа конфлікту – це недосягнуте духовне благо людини або початок несприйняття існуючого буття.

Герой головний - це дійова особа чи образ, що знаходиться у центрі уваги письменника, з ним тісно пов'язані основні події твору, перебіг сюжету. Цей персонаж всебічно характеризується автором. Часто іменем головного героя називається цілий твір.

тема драми – це коло життєвих питань, явищ, характерів, проблем, відібраних автором у житті й висвітлених у творі.

ідея драматичного твору – це основна думка, оцінка зображуваних подій, основний висновок.

Охарактеризувати діалог як форму дії.

Діалог - природна форма спілкування зі співрозмовником, що припускає наявність двох рівноправних учасників спілкування.

При діалозі мало просто слухати, треба ще й почути. Мало просто розуміти співрозмовника, потрібно ще й прийняти (нехай на час) його погляди та цінності. Продуктивний діалог завжди передбачає двосторонній творчість.

Діалог завжди передбачає бажання співрозмовників чути і розуміти один одного. На цьому, власне, побудований сам принцип спілкування. Якщо розмовляють чують тільки самих себе, - це вже не діалог, а два паралельних монологу, не мають ніяких точок дотику.

Спілкування людей може бути ситуаційним . Воно може бути діловим і одночасно яскраво вираженим рольовим . Воно може бути міжособистісним, дуже неформальним, коли учасники спілкування намагаються до тонкощів врахувати індивідуальні особливості один одного і дуже творчо вибрати способи звернення один з одним.

Вказати основні жанри драматичних творів та їх особливість.

Види і жанри драми

Драма як літературний рід поділяється на три види: трагедію, комедію і власне драму.

Трагедія (грец. tragdidia від tragos — цап, ode — пісня, букв, цапина пісня) виникла з ігр сумного характеру в честь бога Діоніса восени, коли греки проводжали його на зимову сплячку. Виникнення трагедії пов'язане з міфом про смерть бога Діоніса. Його смерть оплакували в дифірамбах. Основоположником трагедії був Есхіл, він увів у трагедію другого актора, а Софокл — третього. Антична трагедія мала міфологічний характер. Важливу роль у давній грецькій трагедії відігравав хор. Він виконував ліричні та епічні функції. Ліричні — оплакування загибелі героїв, висловлення співчуття, жаху, гніву, епічні — розповіді про події і обставини. Хор був учасником трагічного дійства. У трагедії Есхіла "Перси" хор виражав позицію суспільства, яка була протилежною до позиції героїв, у трагедії "Агамемнон" хор представляв психологію народу. Хор міг вступати в діалог з героями трагедії.

Антична трагедія включає шість обов'язкових елементів (про них іде мова у праці Арістотеля "Поетика"):

1) розповідь (міф);

2) характери;

3) думка (вміння говорити про доречне та істотне);

4) мова (метрична або прозова);

5) музика;

6) видовище.