Типи конфліктів та причини їх виникнення.

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.

Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:

• впутрішньоособистісні, які вини­кають на рівні однієї особистості;

· міжособистісні, які виникають між двома особистостями (наприклад між двома хворими);

• внутрішньогрупові, які виникають всередині групи, зокрема між конкретною особою і групою;

• міжгрупові, які виникають між со­ціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням (наприклад, між двома підрозділами в організації).

Конфлікти, які розгортаються в організаціях, характеризу­ються об'єктивно-суб'єктивною природою виникнення: зодного боку, вони зумовлюються зовнішніми, об'єктивними факторами (соціально-політичною та економічною ситуацією в суспільстві, станом розвитку та матеріально-технічного забезпечення галузі, особливостями функціонування конкретної організації тощо), а з іншого - внутрішніми, суб'єктивними факторами (психо­логічними характеристиками учасників конфлікту, їхніми потребами, інтересами, мірою значущості для них конфліктної ситуації, особливостями характеру тощо).

За причинами виникнення конфлікти можна класифікувати у такий спосіб:

• конфлікти ролей - зіткнення різних соціальних ролей, які виконуються однією людиною або декількома людьми (групами);

• конфлікти бажань - зіткнення кількох бажань у свідомості однієї людини або зіткнення свідомостей декількох людей (груп) з приводу того самого бажання;

• конфлікти норм поведінки - зіткнення цінностей, норм поведінки, життєвого досвіду при взаємодії та спілкуванні людей (груп).

Рівні конфлікту.

Вважають , що складні міжособистісні ситуації, які виникають між медичним працівником та пацієнтом, в першу чергу обумовлені труд­нощами у спілкуванні. Якщо ці труднощі несуть в собі інтенсивний заряд від’ємних емоцій для одного, або усіх учасників, задіяних у спілкуванні, такі труднощі можна назвати конфліктом. Конфлікт являється невід’ємною частиною міжлюдського спілкування. В певному розумінні його можна вважати нормальним явищем у нашому житті.

Даніель Дена /1994/ конфліктом вважає такі відносини між дво­ма взаємозалежними людьми, при яких один з них, або обоє почувають гнів стосовно іншого і вважають, що саме інший винен. Він виділяє три рівні конфлікту: сутички, зіткнення та кризи.

Під сутичкою розуміють незначні конфлікти, які вирішуються, або зникають самі по собі і не впливають на здатність відносин вдовольняти потреби учасників. Прикладом може служити ситуація, коли ваш пацієнт після отриманого зауваження знову запізнився на проце­дуру. Це викликає у вас дратування, однак нагадування приводить все у відповідний порядок.

Зіткнення. Якщо ним зневажати, знижує здатність відносин задовольняти потреби учасників. Ознакою конфлікту цього рівня автор вважає: довготривале повторення тих самих аргументів з одного й того ж приводу; розширення кола причин, спричиняючих сварки; змен­шується бажання співпрацювати з іншим; зменшується віра в добре відношення до нас іншого; роздратування в адресу іншого протягом декількох годин, днів; поява сумніву у вірності свого уявлення про ці відносини. Як зіткнення, можна оцінити ситуацію, в якій вам приходиться неодноразово виправляти помилки вашого напарника по зміні, який на ваші зауваження не реагує і сприймає їх постійно як чіпляння.

Криза - такий рівень конфлікту, який загрожує подальшому продовженню відносин. До критеріїв кризи відносяться: рішення остаточ­но перервати відносини; побоювання, що інший розірве відносини в односторонньому порядку; відчуття, що відносини носять нездоровий характер, та побоювання емоційного зриву, якщо вони будуть продовжуватися; небезпека фізичного насилля.

Функції конфліктів.

Маючи значний енергетичний потенціал, конфлікт відіграє велику роль у регуляції поведінки та діяльності людей.

Виходячи з того, що конфлікт, як правило, супроводжують гострі негативні емоційні переживання, найчастіше наго­лошують на його негативних функціях.

До негативних (деструктивних) функцій конфлікту належать такі: конфлікт призводить до психологічного дискомфорту особистості, її емоційної нестабільності, нервозності, невпевне­ності в собі, відсутності позитивної життєвої програми, перспек­тивної лінії життя і навіть до «ламання» особистості в цілому.

Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти супрово­джуються такими негативними виявами:

· порушують систему комунікацій та взаємостосунків між людьми;

· заважають досягненню цілей організації; послаблюють групову єдність;

· ставлять під загрозу інтереси конкретних учасників конфлікту;

· підривають їх авторитет і позбавляють підтримки оточення;

· призводять до безрезультатного витрачання енергії та ресурсів;

· спричиняють появу нових конфліктів;

· сприяють виникненню ворожості, насилля і жорстокості; акцентують увагу на необхідності досягнення «пере­моги» у конфлікті, а не на розв'язанні проблеми;

· викликають почуття незадоволення і негативний емоційний стан в учасників конфлікту тощо.

Міжгрупові конфлікти взагалі ставлять під загрозу стабільність певного соціального об'єднання (чи то окрема організація, чи суспільство в цілому); змінюють пріоритети певних соціальних груп; заважають впровадженню ново­введень і реформ, сприяють виникненню кризових ситуацій; можуть призводити навіть до жертв і кровопролиття (соціально-політичні і військові конфлікти) тощо.

Проте конфлікту як психологічному феномену притаманні й інші, позитивні(конструктивні) функції. На цей момент слід звернути особливу увагу, оскільки аналіз лише негативних функцій не вичерпує суті багатьох конфліктів.

Внутрішньоособистісний конфлікт, крім усього іншого, сприяє самоаналізу особистості, самоосмисленню своїх потреб, інтересів, виокремленню найбільш пріоритетних, усвідомленню своїх взаємостосунків з людьми, самовдосконаленню осо­бистості (на основі почуття невдоволення собою).

Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти часто виконують функцію так званого запобіжного клапана, що дозволяє звільнитися від негативних емоцій і діяти конструк­тивно. Вони сприяють осмисленню різних скарг і претензій; виявляють різні погляди на проблему; дають можливість ефективніше приймати групові рішення; сприяють впро­вадженню певних норм поведінки; об'єднують людей, які мають спільні погляди і інтереси; дають можливість людям висловити свої думки, сприяючи їхній самореалізації та самоствердженню тощо.

Міжгрупові конфлікти сприяють здійсненню соціально-політичних та економічних реформ, встановленню нових підходів до розв'язання певних соціальних проблем, змушують шукати нові способи взаємодії між людьми та виконання спільної діяльності.

Отже, конфлікти відіграють не лише негативну, але й позитивну роль в діяльності організацій. Яким буде конфлікт у кожній конкретній ситуації (чи переважатимуть в ньому лише негативні аспекти, чи він матиме й позитивне значення), значною мірою залежить від того, наскільки сторони конфлікту усвідомлюють значущість конфлікту і здатні керувати його перебігом.