Соцiально - психолопчнi оспови профiлактики правопорушень неповнолiтнiх

В основу дiяльностi з профiлактики правопорушень неповнолiтнiх повинно бути покладене фундаментальне положення психологii: людина не

тiльки проявляється, але й формується, розвивається, складається як особистiсть у ходi виконання нею провiдної дiялъностi, соцiально корисноi, цiлеспрямованої, що приносить iй успiх. У старших пiдлiткiв провiдною дiяльнiстю виступає спiлкування в дiяльностi. Це останнє положення вiдомий психолог О. В. Петровський конкретизус в такий спосiб: особистiсть пiдлiтка, юнака формується в результатi послiдовного включения його в спiльностi (групи), що розрiзняються за рiвнем розвитку [5].

Першорядним завданням у профiлактицi правопорушень неповнолiтнiх с зміна структури їхнiх потреб, iнтересiв за допомогою включення в суспiльно кориснi види дiяльностi, у тому числi в позашкiльнi. Як вiдзначають П.В.Симонов i П.М. Єршов, “метою щирого виховання є не “збагачення сфери, а формувалня за допомогою емоцiй такого набору й такоi iєрархii потреб, якi виявляться оптимальними i для суспiльства i для самореалiзацii особистостi. Формування соцiально іншої особистостi — це насамперед збагачення й пiднесення потреб даної людини”.

Теоретичною базою для практичної дiяльностi з попередження правопорушень неповнолiтнiх виступає закон піднесення потреб. Сутнiстъ цього закону зводиться до того, що в мiру задоволенля фiзiологiчних (органiчних) нижчих потреб (у харчуваннi, одязi, житлi й iн.) на перший план висуваються потреби бiльш високого рiвня (яхiсть харчування, одягу, житла, модний одяг i ш.). Задоволення цих потреб не є самоцiллю, а створюс необхiднi умови для реалiзацii бiльш високих соцiальних потреб у спiлкуваннi (дружбi, любовi), затвердженнi себе як особистостi (досягнення визнання, поваги, популярностi й iн.), пiзнаннi (у придбаннi загалъних свiтоглядних, науковотехнiчних, суспiльно-полiтичних, художлъо-естетичних зналь) [1].

Ефективнiсть профiлактики правопорушень неповнолiтнiх цiлком залежить вiд того, якою мiрою вдається домогтися соцiального оздоровлення вiдзначеного несприятливого мiкросередовища, у якому перебувас пiдлiток.

У профiлактичнiй дiяльностi використовуються чотири основних способи переорiєнтацій стихiйних кримiногенних пiдлiткових груп: через ватажка групи, через пiдключеного до неї шефа, через позитивний пiдлiтковий колектив, через трудовий колектив молодих дорослих.

Висновки

Запобiгання злочинностi в середовищi неповнолiтнiх є одним з напрямкiв запобiгання злочинностi в цiлому i на сьогоднi залишається однiєю з головних проблем юридичної психологiї. На жаль, рiвень злочинностi серед неповнолiтнiх та й пiдвищена суспiльна небезпека виклякає занепокоєння. Хоча темпи зростання пiдлiткової злочинностi в останнi роки дещо призупинено, статистичнi данi вказують на високий рiвень кримiналiзацii у дитячому середовищi. Найбiльш поширеними злочинами, якi вчиняють неповнолiтнi i в останнi роки, залишаються крадiжки, на другому мiсцi — грабежi. Ними вчиняються розбiйнi напади, згвалтування i навiть умиснi вбивства. Двi третини пiдтлiткiв щорiчно вчиняють злочини у складi груп, 15,8 % неповнолiтнiх до засудження ранiше вже вчиняля злочини i пртягалися до кримiнальноi вiдповiдальностi. Збiльшується i кiлькiсть осiб, які вчиняють злочини у вiцi 14-15 рокiв. Понад 40% засуджених неповнолiтнiх на момент вчинення злочинiв були безконтрольнi з боку суспiльства, оскільки нiде не навчалися i не працювали.

Аналiз причин та умов, що породжують протиправну поведiнку неповнолiтнiх показує, що поряд з iншими чинниками — кризою моралi, економiчною нестабiльнiстю, негативним впливом на неповнолiтнiх мiкросередовища тощо, нового забарвлення та актуальностi набувас така складова, як вплив засобiв масовоi iнформацй (ЗМІ).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛIТЕРАТУРИ:

1. Васильев В.Л. Юридическая психология. - М., 1991. — 486 с.

2. Бугера 0.1. Роль засобiв масовоi iнформацiТ як одного з чинникiв профiлактики гiротигтравноi поведiяки неповнолiтнiх 1/ Право Украiни. — 2008. –Т 4.—С.92-95.

3. долгова А.14. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. — М.: Юрист, 1981.

4. Заросинський Ю., Заросинський О. Причини i умови злочинностi неповнолiтнiх потребують теоретилiшого i гiрактичяого розроблештя. 1/ Право Украiни. — 2004. – Т 3. — С. 65 — 68.

5. Романов Р.В. Юридическая психология. — М.: Высш. школа, 2000. — 446 с

6. Топольскова И.А. Способы вовлечения несовершеннолетних в преступление или антиобщественное поведение 11 Право i безпека. — 2003.

-Т.2. - Т1.—С. 136—139.

7. Шиханцов Г.Г. Социально-психологические причины преступности несовершеннолетних. — Гродно, 1983.