Література до практичного заняття 6

1. Асмолов, А.Г. По ту сторону сознания. Методологические проблемы неклассической психологи А.Г.Асмолов. М.: Смысл, 2002.

2. Асмолов, А.Г. Психология личности: культурно-историческое понимание развития человека/А.Г.Асмолов. – М.: Смысл. 2007 - 527 с.

3. Братусь, Б.С. Аномалии личности/ Б.С.Братусь. – М., 1988. – 301 с.

4. Корнилова, Т.В., Смирнов С.Д.. Методологические основы психологии/Т.В.Корнилова, С.Д.Смирнов. – Учебное пособие. - СПб: Питер, 2006.

5. Кун, Т Структура научных революций / Т. Кун. – М.: Прогресс, 1975.

6. Леонтьев Д.А. Психология смысла/Д.А.Леонтьев. — М., Смысл, 1999.

7. Леонтьев, Д.А. Неклассический вектор в современной психологии/Д.А.Леонтьев// Постнеклассическая психология 2005, № 1. С.51 – 72.

8. Лубовский Д.В. Введение в методологические основы психологии/Д.В.Лубовский//М.,2007.

9. Первин Д., Джон О. Психология личности: Теория и исследования: Пер. с англ.: Для вузов. – М.: АСПЕКТ-ПРЕСС, 2001.- 607 с.

10.Петренко, В.Ф. Основы психосемантики. — Смоленск, 1997.

11. Петровский, А.В. История и теория психологии в 2 т. /А.В. Петровский, М.Г. Ярошевский. – Р.-на/Д.:Феникс, 1996.– Т.1.– 416 с. – Т.2 – 414 с.

12.Слободчиков, В.И. Психология человека / В.И. Слободчиков, Е.И. Исаев. – М.: Школа-пресс, 1995. – 201с.

13. Степин, В.С. Философская антропология и философия науки / В.С. Степин. – М.: Высшая школа, 1992.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7.

Тема: Принципові основи пізнання психічного

Основні структурні компоненти теоретичних знань

До практичного заняття 7.

1. Проблема визначення типів психологічної реальності. Проблема визначення критеріїв ступеня науковості та критеріїв істинності психологічної теорії.

2. Проблема розкриття практичної, перетворюючої ролі пізнання (на противагу споглядання «чистого об'єкта»). Дві методологічні схеми - дві позиції дослідника по відношенню до дійсності ( «Зовнішній спостерігач» (філософія гносеологизма) і «Включений діяч» (філософія практики)).

3. Проблема принципової парадігмальної психології. Три основні підходи до вирішення проблеми методологічної кризи ( «Методологічний лібералізм» (напр., А.В. Юревич), «Перехід до особистісно-орієнтованої парадигми» (напр., Г.А. Берулава), «Оформлення психотехнічного підходу». ( напр., Ф.Е. Василюк, Г.А. Ковальов).

4. Три сформованих парадигми в психології (природнича, гуманістична, психотехнічна).

5. Специфіка видів діяльності, ставлення до людини, методів роботи психолога в залежності від розділяється їм парадигми.

Питання для самоконтролю і роботи на практичному занятті:

1. Що таке «психологічна реальність»? Чому існує проблема визначення типів психологічної реальності?

2. Чим зумовлена ​​і наскільки велика перетворює роль пізнання?

3. Як відрізнити психічне від непсіхіческого?

4. У чому сутність методологічного кризи психологічної науки?

5. Які можливі шляхи виходу з кризи?

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ 7

Критерії, що визначають некласичний характер методу. Слід виділити наступні критерії визначення можливості віднесення дослідницьких методів до некласичних: співвіднесення предмета, знаряддям вивчення якого є розглянутий метод, зі шкалою «холізм-елементалізм»; ступінь зумовленості результатів дослідження характеристиками його методу; характер взаємовідносин суб'єкта та об'єкта дослідження. Найбільшою мірою цим критеріям задовольняє група методів, які В.І. Слободчиков, Е.І.Ісаев визначають як методи описової психології [Слободчиков, Ісаєв 1995]. Некласичний етап наукової раціональності характеризується відмовою від елементалізму (на користь холістичної) спрямованості і лінійного (на користь ймовірного і кругового) детермінізму. Ці ж тенденції спостерігаються і в ході аналізу принципів побудови психології описового типу. Але головним властивістю, об'єднуючим некласичні раціональність і описову психологію, є прийняття неминучості впливу операційно-пізнавальних особливостей дослідника на отримувані ним в ході дослідження результати.

Некласична і «розуміюча» методологія в психології. У той же час, в некласичної психології існують напрямки, які можна в повній мірі назвати некласичними, але при цьому не включеними в поле описової психології: культурно-історична психологія Л.С.Виготського, що спирається на метод генетико-моделюючого експерименту, і фрейдизм, спирається на метод психоаналізу.

Розглядаючи методи некласичної психології, ми, таким чином, можемо звернутися до класифікації та опису методів описової психології, запропонованим Слободчикова, Ісаєвим [1995], доповнивши її генетико-моделюючим методом Л.С.Виготського, а також психоаналізом.

Методи некласичної психології.

Інтроспекція стає методом некласичного типу, тільки якщо дослідник при розгляді об'єкта пізнання сходить над атомістичним його баченням, а також не проводить жорстких кордонів між собою як суб'єктом дослідження і цікавить його стороною психічного як його об'єктом. Формальні особливості методу інтроспекції розглядалися нами в попередньому розділі.

Самозвіт виступає продовженням методу інтроспекції, дозволяючи фіксувати результати самоспостереження. Самозвіт може оформлятися у вигляді листів, щоденників, автобіографій, сповідей і має в даному контексті сенс тільки якщо спирається на інтроспекцію як метод некласичної психології. Одним з недоліків самозвіту виступає соціальна бажаність, властива для самозвітів випробовуваних.

Включене спостереження, на відміну від не включеного, передбачає реальну участь дослідника в досліджуваному явищі або в процесі дослідження. Дослідник вербалізує свої ролі в дослідженні, заявляє про свої переживання, сенсах, цінностях і т.д.

Емпатійне слухання передбачає ототожнення себе з випробуваним з метою переживання ідентичних емоційних станів.

Ідентифікація передбачає уявну постановку дослідником себе на місце досліджуваного. На відміну від емпатичних слухання ідентифікація спирається на когнітивні механізми розуміння іншого: порівняння, аналіз, синтез, абстракція, узагальнення та ін.

Діалогічна бесіда вибудовується на принципах рівноправності спілкування. Пізнання досліджуваного суб'єкта вбачається тільки через його розуміння. Дослідницька завдання не є переважаючою, але виступає поряд з корекційної, педагогічної та ін.

Біографічний метод заснований на описі біографії людини. Біографічний метод передбачає психологічну реконструкцію життєвого шляху особистості з метою фіксації послідовних змін його психології як цілого.

Метод інтуїції передбачає інтуїтивне «схоплювання» психологічних особливостей людини, яка не передбачає спеціальних технік, а також усвідомленого використання інтелектуальних операцій.

Метод інтерпретації внутрішнього світу людини передбачає звернення при розумінні психологічного стану іншої до аналогій з власного життя.

Герменевтикаявляє собою тлумачення психології досліджуваного суб'єкта як тексту. Таке тлумачення передбачає співвіднесення психіки як тексту з контекстами і підтекстами її становлення і об'єктивізації, орієнтація на традицію тлумачення текстів подібного роду.

Експериментально-генетичний метод розроблений Л.С.Виготським як частина його культурно-історичного підходу до проблеми розвитку вищих форм психічної активності людини. Основна ідея цього методу полягала в вивченні перспективних шляхів розвитку вищих форм психічної діяльності на певному віковому етапі і визначенні умов, що забезпечують можливості такого розвитку. Особливістю формує методу є орієнтація на проект-програмний тип науковості.

Метод психоаналізу, розроблений З. Фрейдом (частково, спільно з К.Г.Юнгом), передбачає аналіз дослідником сновидінь, описок, застережень, а також вільних асоціацій пацієнта, які потім тлумачаться відповідно до основних положень фрейдизму