Методи вивчення соціально-психологічних явищ у військовому колективі

Успішне вирішення завдань згуртування колективу вимагає від командира, офіцера-вихователя чіткого знання всієї системи внутрішньоколективних зв'язків. В окремих випадках можна розібратися в них, спостерігаючи за поведінкою і взаєминами підлеглих на полігоні, у варті, в їдальні тощо. Однак якщо офіцер бажає відгородити себе від можливих помилок і суб'єктивних оцінок, краще удатися до соціометричної методики, сутність якої викладена нижче.

Аналіз результатів дослідження покаже вам складну мережу взаємного притягування і відштовхування людей. Ви побачите, що в колективі чітко вимальовуються кілька мікрогруп воїнів. Їх утворять 2-3 чи більше осіб, навколо яких концентруються симпатії військовослужбовців. Ті, хто зміг домогтися прихильності найбільш авторитетного воїна, утворять кістяк мікрогрупи, інші, що тяжіють до неї, - периферійну частину. У такий спосіб можна одержати багату інформацію для аналізу і міркувань. Вам стане ясно, хто задає тон у колективі, хто до кого тягнеться і хто кого не сприймає.

Нескладні математичні формули дозволять визначити також такі важливі показники, як згуртованість (чи роз'єднаність) колективу, інтенсивність взаємин у ньому, соціометричний статус кожного військовослужбовця. Систематична робота в колективі за соціометричною методикою дає інформацію про динаміку відносин, дозволяє стежити за становленням колективу, оцінювати ефективність виховної роботи.

Розглянемо, як практично можна використовувати запропоновану методику. У додатку є один з конкретних прикладів структури військового колективу чисельністю 10 чоловік.

Почнемо з показника згуртованості. Отриманий результат (П-0,1) зовсім не говорить про низьку згуртованість колективу, оскільки значення показника, близькі до 1,0, при використанні методики взагалі зустрічаються рідко. Тут можна керуватися наступними співвідношеннями:

П< 0,05- згуртованість дуже незначна;

0,05< - П< 0,1 - згуртованість низька;

0,1 < - П<0,3 - згуртованість середня;

0,3< - П< 0,5- згуртованість висока;

П> -0,5- згуртованість дуже висока.

Тому для розглянутого колективу можна говорити про середню згуртованість.

Аналіз соціограми дозволяє зробити висновок про наявність у підрозділі двох прихильних друг до друга мікрогруп. Лідером першої є військовослужбовець Ж, лідером другої - Б. У той же час жоден із них не виступає вираженим лідером усього колективу. Є також один "знедолений" (військовослужбовець Д) і один ізолянт (військовослужбовець К). Що в цій ситуації робити командиру?

По-перше, доброю підмогою тут послужить методика колективної оцінки особистості, про яку мова йшла вище, а також відповіді, отримані на інші питання соціометричної методики. У результаті з'ясовуємо, що військовослужбовець Б є формальним лідером (сержантом), а військовослужбовець Ж - неформальним лідером (3-й період служби, рядовий). Крім цього, у службово-професійному відношенні явно домінує військовослужбовець І, що є центром тяжіння обох мікрогруп.

Діяльність командира зі згуртування цього колективу може здійснюватися в наступних напрямках:

- максимально підвищити соціальний статус військовослужбовця І, зробивши його формальним лідером колективу (командиром відділення);

- втягнути в життя колективу військовослужбовців Д и К, даючи їм різні суспільні доручення для того, щоб вони увійшли в одну з мікрогруп;

- доручити Б и Ж рішення спільного завдання з керування підрозділом (спочатку в навчальних умовах, а потім у полі).

Зробимо деякі пояснення. Керувати суспільною думкою, настроєм у колективі, формуванням його традицій можна, працюючи з лідерами мікрогруп. Якщо вам вдалося переконати лідера в необхідності того чи іншого кроку або рішення, його думка неминуче стане думкою тих людей, що входять у його мікрогрупу.

Існування мікрогруп у колективі - явище закономірне. У ньому відбивається прагнення людини одержати соціальну підтримку і захист від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища. Інша справа, що підстави для виникнення цих мікрогруп, як і їхні соціальні орієнтації, проповідвані цінності, можуть бути різні.

Стосовно завдань, що стоять перед колективом, групи можуть бути орієнтовані сприятливо, нейтрально чи негативно. Знання цих орієнтацій і врахування у роботі - одна із найважливіших умов згуртування військовослужбовців. Для виявлення соціальних орієнтацій мікрогруп командиру досить визначити орієнтації їхніх лідерів. Інші члени, як правило, при незначних варіаціях, розділяють погляди останніх. Вирішити це завдання командир може, обговоривши по черзі з ними виниклі перед підрозділом проблеми, найважливіші події життя колективу, проаналізувавши їх репліки, зауваження, висловлення в неформальній обстановці.

З'ясувавши соціальну орієнтацію мікрогруп, командир організує роботу із психологічної підтримки тих із них, чиї позиції найбільшою мірою відповідають інтересам колективу, досягненню наміченої мети й одночасно – з розвінчання негативно орієнтованих лідерів.

Для вирішення цього завдання командиру важливо оцінити, на чому грунтується авторитет лідера і виробити тактику дій у відношенні нього.

При цьому можливі як мінімум два варіанти:

а) авторитет лідера заснований на високих особистісних якостях (професіоналізм, широка ерудиція, моральна чистота). Спроби прямого впливу на його соціальний статус у цій ситуації позитивних результатів не дадуть. Треба пам'ятати, що авторитет є наслідком суспільного визнання достоїнства людини, і його не можна створити штучно, як і штучно підірвати. Тому в даному випадку найкраще починати з переконання самого лідера, домагаючись зміни його позиції;

б) авторитет військовослужбовця в мікрогрупі обумовлений зовнішніми факторами (термін служби, напускна відчайдушність, демонстративна незалежність тощо.). У нашому прикладі саме це, видимо, привертає інших до військовослужбовця Ж. Для деяких воїнів, особливо з числа молодого поповнення, ці фактори можуть показатися привабливими. Щоб послабити вплив на оточуючих, командиру варто цілеспрямовано розвінчувати його домагання на лідерство. Зокрема, спонукаючи виконати значимі для колектива завдання. Причому робити це потрібно ненав'язливо, зберігаючи рівні відносини, не виявляючи ні за яких обставин ворожості, переконливо відбираючи факти й аргументи. Інакше це буде розцінюватися воїнами як упередженість і спрацює не на підрив, а на зміцнення авторитету негативного лідера.

Висновки

Таким чином, військова психологія має у своєму арсеналі велику кількість методів вивчення соціально-психологічних якостей військовослужбовців а також військових колективів. Від вміння командирів якнайширше використовувати ці методи у своїй діяльності залежить морально-психологічний стан підрозділу в цілому, та кожного військовослужбовця зокрема.

Контрольні питання та завдання

1. Методи вивчення психологічних якостей особистості (універсальні та спеціальні).

2. Спостереження у військовій психології, як складова психологічного дослідження.

3. Експеримент у військовій психології – один із основних методів наукового пізнання.

4. Сутність біографічного методу вивчення особистості.

5. Класифікація методів тестування у військовій психології.

6. Методи вивчення військового колективу.