Еволюція психіки в тваринному світі.

У процесі біологічної еволюції тварин виділяють (О.М. Леонтьєв) три якісно відмінні стадії розвитку психіки:

1) стадія елементарної чутливості – сенсорна;

2) стадія предметного сприймання – перцептивна;

3) стадія практичного інтелекту.

Стадії та рівні психічного відображення, його характеристика.	Особливості поведінки, пов’язані з даною стадією та рівнем.	Види живих істот, які досягли цього рівня.
1. Стадія елементарної сенсорної психіки. Тварина реагує лише на окремі впливи на неї властивостей предметів зовнішнього світу, які мають для неї певне біологічне значення. А) Низький рівень. Примітивні елементи чуттєвості. Розвиненість подразливості.     Б) Вищій рівень. Наявність відчуттів. Здатність до формування елементарних умовних рефлексів.   Стадія перцептивної психіки. Відображення зовнішньої дійсності у формі образів предметів. А) Низький рівень. Інтеграція, об’єднання впливаючих властивостей у цілісний образ речі. Головний орган маніпулювання – щелепа.   Б) Вищій рівень. Елементарні форми мислення (рішення завдань). Складання певної «картини світу».   Стадія практичного інтелекту. Вершиною психічного розвитку тварин є пракичний інтелект, який дає змогу відображати динамічні міжпредметні відношення. Виокремлення у практичній діяльності особливої, дослідницької підготовчої фази. Здатність вирішувати одне завдання різними способами. Застосування знайденого принципу вирішення завдання у нових умовах. Вироблення та використання примітивних знарядь праці. Здатність до вивчення оточуючого середовища без залежності від біологічних потреб. Вміння знайти зв’язок між явищами у практичній діяльності (інсайт).	А) Чіткі реакції на біологічно значущі властивості середовища через змінення швидкості та направлення руху. Елементарні форми рухів. Слабка пластичність поведінки. Несформована здібність реагувати на біологічно нейтральні, позбавлені життєвого значення властивості середовища. Слабка, нецілеспрямована рухова активність. Б) Чіткі реакції на біологічно нейтральні подразники. Розвинута рухова активність (повзання, пересування у ґрунті, плавання з виходом з води на сушу). Здатність уникати негативних умов середовища, вести активний пошук позитивних подразників. Індивідуальний досвід та научіння відіграють незначну роль. Головне значення у поведінці мають вродженні програми - інстинкти. Інстинкт – це видова поведінка, однаково спрямована у всіх представників одного виду тварин.     А) Формування рухових навичок. Переважають ригідні, генетично запрограмовані компоненти. Рухові здібності дуже складні та різноманітні (здатність поринати, повзати, ходити, бігати, стрибати, літати тощо). Активний пошук позитивних подразників, уникання негативних, розвинута захисна поведінка.     Б) Високорозвинені інстинктивні форми поведінки. Здатність до научіння – засвоєння здобутого досвіду. Навичка – автоматизована дія, сформована шляхом багаторазових повторень.   Виникнення спеціальних органів маніпулювання лап та рук. Розвиток дослідницьких форм поведінки з широким використанням раніше здобутих знань, вмінь та навичок.	А) Найпростіші. Деякі нижчі багатоклітинні організми, які існують у воді. Наприклад, інфузорія при зіткненні з твердою перепоною зупиняється, ощупує поверхню, відпливає назад, змінює кут і знову пливе уперед. Якщо знову трапляється зіткнення, то процедура повторюється до того, поки інфузорія не мине перепону. Б) Вищі (кільчасті) черви, черевоногі молюски (слимаки), деякі інші безхребетні. Приклад здатності до формування елементарних умовних рефлексів: Черв’яка впускають у Т-образну пробірку і примушують пересуватись. Вийти він зможе тільки у тому випадку, якщо поверне праворуч, з лівого кінця його очікують розряди електричного струму. Потрібно до 100 спроб, щоб черв’як почав безпомилково знаходити вихід. Але й вироблений з таким трудом умовний рефлекс дуже швидко гасне.   А) Риби та інші нижчі хребетні, а також окремі представники вищих безхребетних (членистоногі та головоногі молюски). Комахи. Приклад інстинкту: Оса забезпечує свою личинку їжою – законсервованим коником. Оса нападає на коника та паралізує його, точно проколовши три ганглія, які відповідають за пересування коника. Таким чином, коник не розкладається до виведення личинки. При поверненні до своєї нірки оса-сфекс залишає коника ззовні, а сама перевіряє «житло». Все, здавалось би, доцільно. Чому ж тоді ми говоримо про рігідність інстинктів? Коли оса перевіряла свою нірку, дослідник відтягнув коника на кілька сантиметрів. Оса вибралася з норки швидко відшукала свою добичу, але не потягнула її у нірку, а почала знову перевірку «оселі». Ця процедура повторювалася майже 80 разів. Б) Вищі хребетні (птахи та деякі з ссавців).   Мавпи, деякі інші вищі хребетні (собаки, дельфіни). Приклад інтелектуальної поведінки. Мавпа лапою намагається достати банан, але той знаходиться дуже високо. Тоді мавпа сідає і починає «думати». У її поле зору потрапляє палка. Мавпа переводить погляд з палки на банан, підхоплюється та збиває їжу.