Подорожні», І. Стрембіцького
Тіні забутих предків», С. Параджанов
Як екранізація був задуманий фільм «Тіні забутих предків», але цій картині судилась інша доля – стати маніфестом цілого напряму, що отримав назву «поетичного кінематографа». Цей напрямок отримав найбільший розголос у контексті українського кіномистецтва зазначеного періоду.
Стрічка «Тіні забутих предків» була зобов'язана своїм успіхом блискучому синтезу літературного першоджерела (однойменна повість М. Коцюбинського), режисерській, операторській і художній майстерності, музиці, акторському виконанню. Саме тому успіх цього фільму поділили між собою режисер С. Параджанов, оператор Ю. Іллєнко, художник Г. Якутович, композитор М. Скорик, актори І. Миколайчук, Л. Кадочникова.
На превеликий жаль, сьогодні існує міф про відсутність українського кінематографу, який вже став загальноприйнятим і загальновідомим. Проте, не все так просто. Рано чи пізно, міфи або доводяться, або спростовуються. Тому спробуємо спростувати ці твердження. Незважаючи на запальну антипропаганду, кінопрофесії розвиваються. Кіностудія імені Олександра Довженка заснована в 1927-1928 роках, має площу більше ніж 17,5 га, а також 8 знімальних павільйонів, один з яких, площею 2520 кв.м, є найбільшим у Європі, де є змога працювати відразу десяти знімальним групам. Досягнення кіностудії – це тільки 75 міжнародних нагород, не враховуючи всесоюзних, навіть одна найвища нагорода Американської кіноакадемії!
Подорожні», І. Стрембіцького
І так 2005 рік став для українського кінематографу невеличким, але тріумфом. Короткометражний документальний фільм «Подорожні» режисера Ігоря Стрембіцького став першою українською стрічкою – переможцем Каннського кінофестивалю. Для зйомок свого психологічного фільму Стрембіцький обрав незвичайну київську натуру – Будинок ветеранів, в якому доживають століття самотні немолоді актори, психоневрологічний диспансер з його дивним для багатьох устроєм.
Проте не тільки одним Каннським фестивалем жила Україна в 2005-му. За півроку, що минули, перемог здобуто немало. Наприклад, Міжнародний кінофестиваль у Клермон-Феррані, головний приз якого отримав фільм «Проти сонця» режисера Валентин Васянович. «Проти сонця» – це фільм про молоду людину, яка шукає ідеального супутника життя. Герой перебуває у творчому пошуку художньої форми, спираючись на свій життєвий досвід. А також, як може долає труднощі, що виникають у творчої людини під час сімейного життя.
Дозволю собі згадати і кінець 2004 року. Точніше Міжнародний кінофестиваль у Лос-Анджелесі та участь у ньому фільму «Тато» Олексія Росича. Ця дійсно геніальна робота отримала там «Золотий кадрик». Кіно про любов і свободу, але з використанням надзвичайно проблематичних засобів: безвихідь, антисемітизм, біль, відчай, жадоба, меркантильність, повна відсутність співчуття – стільки всього влізло в короткий хронометраж фільму. І вийшло таке собі застереження, попередження для всього суспільства в цілому. Цю стрічку нагороджено срібною медаллю Академії мистецтв України.
Аврора», О. Байрак
2006 рік приніс повнометражний драматичний фільм Оксани Байрак «Аврора», який був представленим від України на отримання «Оскара» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». На жаль, нагороди ми не отримали, але мали змогу ще раз повернутись у часи Чорнобильської трагедії очима маленької дівчинки, яка всупереч усьому доводить, що найголовніше у житті – мрія!!!
Відомий та колись дуже популярний голлівудський актор Жан-Клод Ван Дамм має намір зняти на Україні бойовик під назвою «Вежа». Ван Дамм стане режисером проекту і зіграє в ньому головну роль. У роботі над фільмом будуть задіяні українські актори, оператори і технічний персонал. За словами голлівудської зірки, його партнером буде глава Української федерації кінного спорту Олександр Оніщенко, з яким Ван Дамма пов'язує давня дружба. Зйомки мають відбуватися у Києві, а потім перенестися в США до Лас-Вегасу, після чого знову повернуться в Україну, для заключної частини фільму. Ван Дам сказав, що метою цього проекту є підняти український кінематограф на новий щабель. «Ми налаштовані оптимістично. Ми зробимо велике кіно в Україні. Я люблю Україну», - заявив актор.
«Роксолана. Улюблена дружина Халіфа»
Як відомо, сьогоднішній середньостатистичний глядач не дуже вибагливий гурман серед мистецьких амброзій, тому впевнено крокує мода на серіали чи сіткоми. Першим серіалом, який запустила українська кіноіндустрія, яка впевнено намагається не відставати, став «Царівна» 1994 року на 20 серій. Потім були «Сьома каблучка чаклунки» (1999, 4 серії), «Роксолана. Улюблена дружина Халіфа» 1998, «Роксолана. Настуня» 1996, «Роксолана. Володарка імперії» 1998, «Посмішка звіра» (1999, 20 серій), «Леся + Рома» (2005, 130 серій).
А все ж найперша українська кінозйомка відбулася у вересні 1896 року в Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів.
За всю історію український кінематограф екранізував 223 фільми, від «Ягідки кохання» 1926 року і до сьогодні.
Якщо окинути поглядом загальну ситуацію в кінематографі, то можна явно побачити, що, навіть не зважаючи на недостатнє фінансування навчальних установ, відсутність необхідних технічних засобів для фільмування, наше кіно продовжує не просто жити, а й набирати обертів світового масштабу.