Види психологічної допомоги водіям, які потрапили в екстремальні ситуації
Психотравми, які пов’язані з автомобільними аваріями, техногенними та природними катастрофами, з іншими небезпечними для життя людини подіями, практично завжди завдають відчутного „удару” по основному, базового інстинкту людської психіки – інстинкту збереження життя. Хто і як „тримає” цей „удар” – залежить від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини. Психічні та поведінкові наслідки таких „ударів” можуть бути найрізноманітнішими і непередбачуваними.
Подібні ситуації характеризуються, перш за все, своїм впливом на психіку потерпілого, викликаючи у нього психотравмуючий стрес, психологічні наслідки якого часто проявляються як відстрочена в часі, затяжна реакція на ситуацію, пов’язану із загрозою для життя, благополуччя або здоров’я. В результаті завжди істотно погіршується самопочуття і психоемоційний стан. Переважають знижений емоційний фон і придушено-депресивні тенденції. З часом фактори, що травмують психіку та пов’язані з гострою стресовою подією, можуть ставати хронічними і набувати характеру стійких психогенних розладів. Їх особливістю є наявність вираженої неспокійно-тривожної напруги, страху, тілесних неприємних відчуттів, неконтрольованих уявлень, спогадів, що лякають, або відчуттів, пов’язаних з подією. Все це часто згодом породжує різні психосоматичні розлади і захворювання, список яких вельми широкий.
Для розвитку подальшого хронічного посттравматичного стресового розладу (ПТСР) не має значення той факт, які конкретно події, що травмують психіку, відбувалися і послужили причиною психологічних або психічних порушень. Головним тут є те, що ці події носили екстремальний характер, могли виходити за рамки звичайних людських переживань і викликали інтенсивний страх за своє здоров’я чи життя.
У більшості випадків наслідками психотравмуючого стресу, пов’язаного з переживанням екстремальної ситуації, є такі форми відреагування на те, що трапилося, як вживання алкоголю (наркоманія, токсикоманія) або зловживання лікарськими препаратами. Алкоголь або наркотик використовується як засоби релаксації, які дозволяють частково зняти відчуття внутрішнього дискомфорту, напруження, тривоги, страху і тимчасово відводять від вкрай неприємних, страхітливих спогадів, уявлень або думок.
Повне усунення наслідків психотравмуючого гострого стресу, психоемоційного або шокового потрясіння здійснюється сьогодні методиками сучасної короткострокової (швидкодіючою) психотерапії, які широко застосовуються в розвинених країнах світу вже більше 30 років. Полягає вона в психотерапевтичній переробці та повному усуненню страхів або тривожних станів, що виникають під час водіння автомобіля, нав’язливих спогадів про пережиті автокатастрофи, неконтрольованих уявлень того, що трапилося під час дорожньо-транспортної пригоди чи в інших екстремальних ситуаціях.
У результаті психотерапевтичної роботи будь-яка психотравмуюча ситуація знецінюється, втрачає свою „значущість” і силу впливу на психічну сферу потерпілого. Мимовільні, нерегульовані спогади про те, що трапилося як би „йдуть”, усуваються з підсвідомої, неусвідомлюваний пам’яті. Паралельно, разом з ними „йдуть” всі провоковані ними негативні відчуття і стани: страх, тривога, психоемоційна напруга та інші порушення психологічного стану.
У США і країнах Заходу дані шляхи усунення проблеми є звичайною практикою. Там не люблять і ніхто не буде „героїчно” страждати, терпіти і мучитися. А, власне кажучи, в ім’я чого? Адже справжня розплата за такий „героїзм”, як правило, занадто дорога – це органічні захворювання та емоційно-психічні відхилення, порушення і перебої в сфері індивідуальної сексуальної, соціальної, харчової поведінки тощо.
Необхідно відзначити, що в нашій країні і у сусідній Росії також розробляються власні чи адаптуються відомі методи короткочасної терапії, що роблять можливим повністю позбавлятися від негативних психологічних наслідків надзвичайних, кризових і екстремальних ситуацій і подій. Проте, ще й досі серед осіб, що пережили екстремальні ситуації поширеним є „лікування” терпінням „до останнього”, горілкою і часом. Однак алкоголь лише на час покращує настрій, але не усуває саму суть проблеми.
Медицина може запропонувати в подібних випадках тільки психофармакологічні ліки: нейролептики, транквілізатори тощо. Дані препарати мають заспокійливо-релаксаційну дію на психіку, однак проблему теж не вирішують. Крім того, практично всі вони без винятку мають масу побічних явищ (млявість, загальмованість, сонливість) і формують звикання і залежність.
У більшості випадків після припинення прийому препаратів симптоми знову повертаються.
Що стосується посттравматичного стресового розладу (ПТСР), то його важко вилікувати будь-якими ліками, та й застосовують їх лише у самих яскраво виражених випадках та при переростання цього розладу в інші захворювання. Найкращі результати на даний момент дають лише тільки спеціально розроблені для таких випадків методики індивідуальної та групової психотерапії.
Проте зазначимо, що задача психолога військової частини, який здійснює психологічне супроводження військовослужбовців „до”, „на момент” та „після” виконання службово-бойових завдань в умовах екстремальної ситуації, полягає у докладанні необхідних зусиль для попередження розвитку посттравматичного стресового розладу. Для цього він повинен надавати психологічну допомогу військовослужбовцям, що мають виразні ознаки негативних станів під час екстремальної ситуації (чи навчити деяким прийомам першої психологічної допомоги самих військовослужбовців та їх командирів); здійснювати індивідуальну і групову оперативну допомогу безпосередньо після закінчення виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах. Психолог повинен регулярно спостерігати за станом військовослужбовців, що будь коли потрапляли в екстремальні ситуації, з метою своєчасного визначення ознак розвитку посттравматичного стресового розладу. Встановивши ознаки постравматичного стресового розладу у військовослужбовця, психолог має рекомендувати йому пройти індивідуальну чи групову терапію.
У наступних пунктах цього розділу наведені матеріали, що мають допомогти психологу військової частини у реалізації цих завдань. Матеріали, що представлені у розділі, дібрано таким чином, щоб вони легко пристосовувалися для роботи з наслідками різних за змістом екстремальних ситуацій.