Державна стандартизація у сфері цивільного захисту
Державна стандартизація з питань безпеки в умовах НС техногенного і природного характеру здійснюється відповідно до закону і направлена на забезпечення:
- безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів для життя і здоров'я людей і навколишнього середовища;
- якості продукції (робіт, послуг) і матеріалів відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;
- єдність принципів вимірювання;
- безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних катастроф й інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
МНС України відповідно до [11]:
розробляє програму робіт із стандартизації у сфері ЦЗ, координує і контролює її виконання;
приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації у сфері цивільного захисту,
визначає їх повноваження та порядок діяльності;
бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації.
Державна експертиза у сфері цивільного захисту
Державна експертиза проектів і рішень в області техногенної безпеки об'єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити НС техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх наслідків, організовується урядовим органом державного нагляду у сфері ЦЗ і проводиться відповідно до закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України .
Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту
Державний нагляд і контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, здійснюють уповноважені законами органи влади, у тому числі спеціально уповноважені ЦОВВ і їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання:
охорони праці;
забезпечення екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища;
захисту населення і територій від ЧС;
пожежної безпеки;
санітарно-епідемічної безпеки;
містобудування.
Управління ризиками НС
Прийнятний ризик - ризик, який не перевищує на території ОПН і/або за її межами гранично допустимого рівня.
Прийнятний ризик для об'єктів повинен встановлюватися місцевими органами виконавчої влади з урахуванням чинних нормативних актів, угод між СГД, який є власником ОПН, і зацікавленими сторонами, економічних і соціальних умов регіону, експертних оцінок, досвіду інших регіонів та інших обставин.
Для ОПН прийнятний ризик встановлюється з урахуванням створюваного ним масштабу небезпеки і розташування в регіоні інших підприємств, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, за умови, що сумарний ризик виникнення небажаних наслідків не перевищує встановленого діючою нормативною документацією рівня.
Встановлюється значення, вище за яке ризик вважається абсолютно неприйнятним (верхній рівень), і значення, нижче за яке ризик вважається абсолютно прийнятним (нижній рівень).
Якщо місцевими радами не встановлений прийнятний ризик для визначення об'єктів "турботи", то для складання декларації безпеки ОПО застосовуються рівні, наведені у нормативній документації [82].
Основні кількісні показники ризику загибелі людей :
Індивідуальний ризик - вірогідність загибелі людини, яка знаходиться в даному регіоні, від можливих джерел небезпеки ОПО протягом року з урахуванням вірогідності його перебування в зоні поразки. Рівень прийнятного ризику - Ri ≤ 10-8, рівень неприйнятного ризику - Ri > 10-6.
Територіальний ризик - вірогідність загибелі протягом року людини, яка знаходиться в конкретному місці простору, від можливих джерел небезпеки ОПО. Рівень прийнятного ризику - Rt≤10-7, рівень неприйнятного ризику -Rt>10-5.
Соціальний ризик - вірогідність загибелі людей зверх певної кількості (або очікувана кількість загиблих) в даному регіоні протягом року від можливих джерел небезпеки ОПО, з урахуванням вірогідності їх перебування в зоні поразки. Рівень прийнятного ризику - Rs ≤ 10-7, рівень неприйнятного ризику - Rs >10-5.
Управління ризиком - це процес ухвалення рішень і здійснення заходів, направлених на забезпечення мінімально можливого ризику, який включає:
визначення прийнятного ризику,
моніторинг навколишнього середовища,
аналіз можливих ризиків і прогнозування НС;
ухвалення рішень про доцільність проведення заходів щодо захисту;
раціональний розподіл засобів і ресурсів на превентивні заходи щодо зниження ризику і заходи щодо зменшення масштабів НС;
здійснення превентивних заходів;
проведення аварійно-рятівних і відновних робіт у разі виникнення НС.
Визначення прийнятного ризику здійснюється відповідно до Методики визначення ризиків і їх прийнятних рівнів для декларування безпеки ОПО [82].
Моніторинг і прогнозування НС - це спостереження, контроль і передбачення небезпечних природних, техногенних і соціальних чинників, які можуть з'явитися джерелами ЧС, а також динаміки розвитку ситуацій, визначення їх масштабів з метою рішення задач по попередженню і ліквідації НС.
Моніторинг і прогнозування НС здійснюють різні організації (установи):
Держкомгідромет (моніторинг і прогноз подій гідрометеорологічного характеру, моніторинг стану і забруднення атмосфери, води і грунту), НАНУ, МНС, Міноборони і Держбуд (сейсмічні спостереження і прогноз землетрусів), Мінекології (екологічний моніторинг), МОЗ (соціально-гігієнічний моніторинг і прогнозування в цій сфері), Держтехнагляд, Держатомрегуліровання, а також наглядові органи у складі центральних органів виконавської влади, у тому числі і МНС (моніторинг стану техногенних об'єктів і прогноз аварійності).
Методичне керівництво і координація діяльності з моніторингу і прогнозуванню НС на державному рівні здійснюється МНС.
Слід підкреслити, що якість моніторингу і прогнозування НС визначальним чином впливає на ефективність діяльності по зменшенню ризиків їх виникнення і масштабів.
Прогнозування ризиків НС на території країни здійснює МНС у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади.
Основними задачами центральних і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, установ і організацій, які беруть участь в моніторингу і прогнозуванні НС є :
створення, постійне удосконалення і розвиток на всіх рівнях відповідних систем моніторингу і прогнозування НС;
оснащення організацій і установ, які здійснюють моніторинг і прогнозування, сучасними технічними засобами для вирішення покладених на них задач;
координація діяльності установ і організацій всіх рівнів по збору і обліку інформації про стан навколишнього середовища, про обстановках на ПНО;
створення інформаційно-комунікаційних систем для вирішення завдань моніторингу і прогнозування НС;
створення бази інформації про джерела і масштаби НС;
удосконалення нормативно-правової бази моніторингу і прогнозування НС;
визначення органів, уповноважених координувати роботу установ і організацій, що займаються моніторингом і прогнозуванням НС;
Аналіз ризику включає ідентифікацію небезпеки, аналіз (оцінка і прогноз) можливої загрози, визначення можливої зони поразки території, розрахунок ризику виникнення НС, розрахунок індивідуального ризику для населення, порівняння його з прийнятним ризиком і ухвалення рішення про доцільність проведення заходів щодо захисту, обґрунтовування і реалізацію раціональних заходів щодо захисту населення і території, підготовку сил і засобів до проведення аварійно-рятувальних робіт, створення необхідних резервів для зменшення масштабів НС.
Для екстреного реагування, направленого на порятунок людей, ліквідацію НС в рамках ЕДС ЦЗ, створюються, оснащуються, навчаються і підтримуються в готовності до негайних дій оперативно-рятувальні, аварійно-рятівні, відновні і пошукові формування, розробляються плани заходів щодо евакуації населення і його першочергового життєзабезпечення в потерпших районах. Для вирішення цього завдання створюються запаси матеріальних і фінансових ресурсів, фундації страховок і тому подібне. Питання для самоконтролю
1. Що включає регулювання безпеки?
2. Що включає в собі завчасне реагування на загрозу виникнення НС?
3. Назвіть основні заходи захисту населення і територій у сфері ЦЗ?
4. Хто відповідає за захист населення, яке проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварії на ОПН?
5. Що включає проведення оцінки рівнів ризику НС?