Формальні і змістовні аспекти вищої психологічної освіти

Не дивлячись на те, що в даний час існує як очна форма навчання психологів, так і заочна, а останнім часом стала виникати дистанційна та екстернатна, повноцінне формування професіонала-психолога, перш за все, передбачає очне навчання. Це не означає неможливість спроб засвоїти психологію і в інших формах, але студент повинен виразно усвідомлювати необхідність у процесі навчання і після закінчення університету під керівництвом досвідчених професіоналів «добирати» недостатню практику. Яким би не був здібним студент, наскільки блискуче він не засвоїв різноманітні теоретичні позиції, класифікаційні схеми, цього недостатньо, щоб вважатися психологом. Пам'ятати всі симптоми захворювань - ще не означає бути лікарем, а обширні знання праць філософів не означає бути філософом. Психолог-неук небезпечний для оточуючих, якщо не усвідомлює меж своєї компетентності.

На сьогоднішній день на території України функціонує багато факультетів та відділень психології, відкритих в державних і недержавних ВНЗ. Випускники психологічних факультетів, як правило, одержують спеціальності “Психологія” (бакалавр – 6.04.01.00; спеціаліст – 7.04.01.01; магістр – 8.04.01.01) та “Практична психологія” (бакалавр – 6.01.01.00; спеціаліст – 7.01.01.07; магістр – 8.01.01.07). З 2003 р. окремою спеціальністю стала «Медична психологія». Розв'язується питання про введення окремої спеціальності «Спеціальна психології».

Основна освітня програма підготовки фахівця складається з дисциплін державного компоненту та дисциплін за вибором студента, а також факультативних дисциплін. У кожному циклі дисципліни і курси за вибором студента повинні змістовно доповнювати дисципліни, вказані у державному компоненті циклу. Згідно нового Держстандарту, в число обов'язкових для вивчення загальнопрофесійних дисциплін для студентів-психологів входять: вступ до спеціальності, загальна психологія, експериментальна психологія, загальний психологічний практикум, історія психології, зоопсихологія і порівняльна психологія, психогенетика, психологія особистості, психодіагностика, методологічні основи психології, математичні методи у психології, вікова психологія, педагогічна психологія, соціальна психологія, психологія праці, клінічна психологія, спеціальна психологія, психофізіологія, методика викладання психології та ін.

Основна освітня програма підготовки фахівця передбачає вивчення студентом циклів загальних гуманітарних і соціально-економічних дисциплін; цикл загальних математичних і природничонаукових дисциплін; цикл дисципліни спеціалізації; факультативи.

Як вказано в Держстандарті, об'єктом професійної діяльності фахівця є психічні процеси, властивості і стани людини, предметом - їх прояви в різних сферах людської діяльності, міжособистісних і соціальних взаємодіях, способи і форми їх організації і зміни за зовнішнього впливу. Відповідно до отриманих знань, умінь і навичок фахівець готовий брати участь в розв’язанні комплексних задач в системі народного господарства, освіти, охорони здоров'я, управління, соціальної допомоги населенню та може здійснювати наступні види професійної діяльності: діагностичну і корекційну; експертну і консультативну; навчально-виховну; науково-дослідну; культурно-освітню.

Конкретний зміст професійної підготовки фахівця визначається освітньою програмою вищого навчального закладу і включає теоретичну підготовку, лабораторні практикуми і практики.

Загальний об'єм аудиторного навантаження на студента-психолога, що навчається очно, складає 9250 годин. Обсяг аудиторних занять студента на очній формі навчання не повинен перевищувати в середньому за період теоретичного навчання 32 години у тиждень. Це значить, що за п'ятиденного навчального тижня не минути хоча б одного дня з чотирма парами. При цьому у вказаний об'єм не входять обов'язкові практичні заняття з фізичної культури і заняття з факультативних дисциплін.

У заочній формі навчання обсяг аудиторних занять повинен бути не менше 30% часу. У заочній формі навчання студенту повинна бути забезпечена можливість занять з викладачем в обсязі не менше 160 годин в рік.

Канікулярний час повинен складати 7-10 тижнів на рік, у тому числі не менше двох тижнів в зимовий період. Важливою частиною освітнього процесу є практика студентів. Згідно новому Держстандарту, виділяються наступні види практик: 1) навчально-ознайомлююча - 3 тижні; 2) педагогічна - 6 тижнів; 3) виробнича - 6 тижнів; 4) науково-дослідна і кваліфікаційна - 10 тижнів.

Держстандарт висуває наступні вимоги до професійної підготовленості фахівця:

• на основі здобутих теоретичних знань, навичок дослідницької роботи та інформаційного пошуку уміти орієнтуватися в сучасних наукових концепціях, грамотно ставити та вирішувати дослідницькі і практичні завдання;

• брати участь у практичній прикладній діяльності, володіти основними методами психодіагностики, психокорекції і психологічного консультування;

• володіти комплексом знань і методикою викладання психології у вищих навчальних закладах.

Після завершення навчання студент повинен пройти підсумкову державну атестацію фахівця, яка включає випускну кваліфікаційну роботу і державний іспит, що дозволяє виявити теоретичну і практичну підготовку до розв’язання професійних завдань.

Випускна кваліфікаційна робота є закінченою розробкою, що включає результати емпіричного або теоретичного дослідження, чи обгрунтований проект коректувальної, тренінгової або діагностичної методики. В роботі повинні бути збалансовано представлені теоретичне обгрунтовування і виконані дослідницька, практична або методична роботи. Дипломна робота повинна виявляти високий рівень професійної ерудиції випускника, його методологічну та методичну підготовленість, володіння уміннями та навичками професійної діяльності. Її обсяг, як правило, повинен бути в межах 50—85 сторінок стандартного друкарського тексту.

Захист випускної кваліфікаційної роботи відбувається на засіданні Державної атестаційної комісії. За результатами захисту виставляється державна атестаційна оцінка. На державному іспиті випускник повинен підтвердити знання у сфері загальнопрофесійних, базових і спеціальних дисциплін, що достатні для роботи в колективі психологів і професійного виконання своїх обов'язків, а також для подальшого навчання в магістратурі. Випускний іспит повинен бути перевіркою конкретних функціональних можливостей студента, здатності його до самостійного мислення на основі наявних знань.

Якою повинна бути психологічна освіта? За змістом вона повинна, зберігши традиції природничонаукового підходу, поєднаного з гуманітарним і філософським підходами. За типом і формами навчання воно повинно синтезувати в собі риси університету, медичного і творчого ВНЗ. У психологічній освіті поєднуються академічна психологія і психологічна практика.

Особливістю вищої психологічної освіти є проблема уявного «хаосу» і «плутанини» в самому матеріалі психології як навчальному предметі, пов'язана з різноманіттям можливих точок зору, різноманіттям наукових позицій авторів монографій, підручників і навчальних посібників, окремих викладачів і суперечністю їх оцінок відносно одних і тих же психологічних ідей і напрямів.

Сама професія «психолог» відноситься до так званої «соціономічної групи» професій (зорієнтованої на суспільні проблеми, проблеми соціалізації особистості) та передбачає взаємодію фахівця з різними людьми. Отже, психологу необхідно бути готовим розуміти різних людей, орієнтуватися у різних сферах і способах їх життєдіяльності, включаючи і вміння орієнтуватися в різних видах професійної праці. Це важливо хоча б тому, що значна частина людей все-таки реалізує себе в трудовій діяльності, а завданням психолога часто і є допомога у повноцінній особистісній самореалізації людини в головній справі свого життя. Тому вузька спеціалізація, що обмежує розуміння і можливості взаємодії з різними людьми в підготовці психолога, — це не найкращий варіант фахової підготовки психолога.

Дуже непросто реально стати широкоосвіченим фахівцем-психологом. Навчаючись на психологічному факультеті ВНЗ, майбутній психолог часто змушений засвоювати конкретні напрями роботи, конкретні методики, в чомусь спеціалізуватися. Шляхом опанування конкретними формами і методами дослідницької чи практичної діяльності він засвоює психологію в цілому, а також долучається до культури. Тутнемає парадоксу. Реально будь-яка важлива соціально-психологічна, психолого-педагогічна або інша проблема ніби акумулює в собі не тільки багато сфер психології, але і пов'язана з проблемами всієї культури. Справжня психологічна проблема - це своєрідна «лінза», через яку заломлюються багато ліній буття. Майбутньому фахівцю важливо знайти таку проблему і зуміти співвіднести її з найважливішими проблемами суспільного життя. Саме це дозволить студенту-психологу, а згодом і психологу-фахівцю знаходити гідні смисли своєї навчально-професійної чи пізніше – професійної діяльності.

Між тим, у просторі світу є точка, потрапивши в яку, ми змушені повернути себе, свій рух і зупинитися, і саме «у цій точці якраз і перетинаються “силові лінії”, що визначають буття, потрапивши у перехрестя яких ми і завмираємо, вражені, що раптом нам відкрилася мудрість світу» (М.Мамардашвілі). В якомусь значенні студент-психолог по суті своїй вже перетворюється на мудреця, який не сприймає навколишній світ (і світ психології) як нагромадження розрізнених фактів, теорій, авторитетів і т. д., а як якусь по-своєму гармонійну систему, особливістю якої є і внутрішня суперечність, і багато невирішених, але вже позначених (осмислених) проблем та ін. З давніх часів гармонію розуміли двояко: як спокій або як рух. Стан повного спокою - смерть. Гармонія життя - це гармонія руху. Навчитися вбачати гармонію в мінливому хаосі - це і є мудрість. Якщо ж студенту-психологу так і не вдається виробити в собі цю готовність бути мудрецем, то його навчання у ВНЗ може серйозно ускладнитися.

Важливою проблемою, що стає в цьому плані перед початкуючим студентом-психологом, є проблема ставлення до багатоманітних і часто суперечливих одна одній думок і ідей, що висловлюються викладачами, які читають різні курси або продовжують курси один одного. Виникає відчуття неврегульованості, хаотичності, розмитості психологічних уявлень, невиразності та метафоричності теорій. Це може призвести до розчарування і, як наслідок, знецінення психології як такої і того, як вона викладається. «Кожен говорить про своє, але ніхто до ладу нічого не знає».

Так, дійсно, для когось на жаль, а для когось - на щастя у психології та її викладанні існує деякий неминучий хаос(хоч, звичайно, психологічні функціонери прагнуть навести лад в навчальних програмах, за що їм низький уклін). Йдеться, по-перше, про «хаос» у самій психології, що багато в чому зумовлено не стільки складністю даних проблем, скільки різноманітністю шкіл і підходів до розв’язання проблем. Так хочеться з'ясувати, хто ж має рацію – Фройд, Роджерс, Виготський, Рубінштейн, Костюк? Адже психологічних теорій - точніше, позицій, що претендують на звання теорії, - не один десяток, хоч не всі вони витримують перевірку часом і практикою. У кожної теорії своя мова, що не завжди співвідноситься з мовою іншої теорії.

Не варто шукати у психології (і не тільки у ній) напрямів, які б однозначно мали рацію, тоді як інші, такі, що суперечать їй, ні. Навіть широке наукове визнання не може бути критерієм істинності. Рух наукової думки багатоголосий, поліфонічний. Так, спочатку важко зрозуміти, яким чином може бути не одна істина, а багато. Але ж чесний вчений завжди усвідомлює відносність висловлених ним істин, що аніскільки їх не принижує, навпаки, дає привід для руху. Рівним чином суперечності в переконаннях викладачів на один і той же предмет слід розглядати як діалог, як привід для власного роздуму: вам були запропоновані позиції, співвіднесіть їх, самовизначтеся і рухайтеся. Навіть у природі саме різноманіття видів забезпечує збереження життя на Землі навіть за найнеприємніших катаклізмів. Таким чином, треба лише радіти такому різноманіттю, але звичайно розібратися у ньому справді складно. По-справжньому пізнати світ психології до кінця майже неможливо, хоч можна насолодитися різноманіттям і незбагненністю цього світу. Але, виділивши для себе справжню психологічну проблему, можна завдяки цій проблемі (або через призму цієї проблеми) поглянути на всю психологію, а через неї на весь оточуючий світ і на своє місце у цьому світі.

Головна мета університетського курсу – сформувати у студента науковий метод пізнання психологічної реальності, а не просто повідомити факти. Справжня університетська лекція ніколи не висловлює просто результатів дослідження, а вона показує, як вчений- лектор прийшов до цих результатів. Добрі лекції і науково забезпечені заняття взаємно доповнюють одне одного. Завдання викладача - спонукати студентів до самостійного дослідження предмету, залучити їх в дослідницьку роботу наукової думки. Якщо професор на лекціях, розвиваючи свій погляд, викликає у студентів критику, то на семінарських заняттях він, у свою чергу, виступає в ролі критика проведеного студентом дослідження. Таким чином, студент повинен спонукати самостійно досліджувати наукову проблему, а результати своїх досліджень творчо обговорювати з викладачем.

Проблему плутанини і різноманітності у психології набагато частіше і набагато хворобливіше переживають більше студенти, ніж психологи і викладачі психології, що вже відбулися. Для фахівця, що визначився у психології, все набагато простіше. Він вже вибрав найсильнішу, на його погляд, концепцію, теоретичний підхід чи навіть окрему групу методів і всю психологію бачить тепер через призму свого підходу. Наприклад, переконаний гештальтпсихолог все бачить з позицій своєї рідної гештальтпсихології. Це дозволяє йому вирішувати дослідницькі і практичні задачі. Хоч інший психолог (що дотримується іншої концепції, наприклад, біхевіористської або психоаналітичної) готовий з ним до хрипоти сперечатися та переконувати його в тому, що він не має рації. Спостерігаючи за такими суперечками, студент-психолог може ще більше дезорієнтуватися і навіть в черговий раз розчаруватися в улюбленій психології або в улюбленому психологу (наприклад, в одному з тих, що сперечаються).

Останнім часом у психології проявилися конструктивні тенденції до зближення, взаєморозуміння і взаємозбагачення різних психологічних напрямів. А досвідчені психологи-практики і психотерапевти часто взагалі з труднощами визначають, до якого теоретичного напряму вони належать, чи співвідносять себе з тими або іншими напрямами дуже умовно.

Ймовірно, як «призма», через яку можна було б поглянути на всю психологію, може виступати вже наявний підхід, але більш перспективним є орієнтація на справжню психологічну проблему. Саме усвідомлена проблема дозволяє інтегрувати все краще, що накопичено у різних психологічних напрямах.Тому доцільніше сперечатися не про те, який напрям кращий і правильніший, а про саму проблему і про те, чим можуть допомогти в її розв’язанні ті чи інші концептуальні підходи, теорії або методи. Саме у реальній науковій чи практичній проблемі інтегруються розрізнені до цього знання психології і життєві уявлення про навколишній світ. Так, в теорії систем якраз загальна задача, загальна мета або загальна проблема є головною системотвірною ознакою, оскільки саме мета, загальна проблема будує систему, а без неї все перетворюється лише на набір хаотичних і безглуздих елементів.Всеце дуже актуально для того, щоб допомогти студенту-психологу в наведенні ладу в одержуваних знаннях, в досягненні системності у своїй теоретико-методологічній підготовці.

Таким чином, студент-психолог не повинен обурюватися плутаниною у викладанні (хоч такі «обурення» бувають іноді і корисними), з вдячністю приймати цю плутанину. Як не парадоксально, але саме можливість самому навести лад у засвоюваних психологічних знаннях створює основу для справжньої творчості та перетворює студента-психолога на справжнього суб'єкта навчально-професійної діяльності, оскільки він фактично виконує те завдання, яке не змогли успішно завершити багато його викладачів. В притивному випадку, студент-психолог просто засвоює вже готові системи знань, вже розжовані знання і рівень його суб’єктності при цьому помітно знижується.

На жаль, навчальні перевантаження як студентів, так і їх викладачів часто не дозволяють зупинитися, завмерти і здивуватися мудрості буття, що відкрилася. Тому красиві міркування про можливість розуміння гармонії у психології часто перекреслюються психологічною суєтою (особливо огидної в епоху постійної метушні та вимушеного «продажу себе на ринку осіб» - за Е. Фромом).Але потенційна можливість такого розуміння світу психології все-таки залишається і, як це не дивно, у студентів (поки що не зіпсованих цією суєтою), можливостей, мабуть, більше, ніж у солідних фахівців.

З формального погляду є певні освітні програми, за якими повинні готувати психологів. Реалізація цих програм контролюється відповідними органами Міністерства освіти і науки і саме завдяки цьому у підготовці психологів простежується певна система і навіть відсутність хаосу. Тут йдеться дещо про інше - про змістовний хаос в самій психології. Адже, як відомо, освітні програми неминуче відображають або є в науці порядок, або наявний змістовний хаос. Все це неминуче ставить студента-психолога у творчу позицію мудреця. Але чи всі студенти-психологи зможуть скористатися такою щасливою можливістю, чи не оволодіє ними спокуса, вина за свою нездатність мудро і спокійно поглянути на проблеми науки звалювати на саму психологію та викладачів.