Групиіміжособистісні відносини в трудовому колективі

8.1Визначення групи. Види груп, цілі їх діяльності

Група — дві чи більше осрбк, що взаємодіють одна з одною, зна­ють одна про одну та мають спільну мету.

В одних групах є лідер, інші можуть обходитися без нього. Незалежно від того, є в групі лідер чи ні, будь-якій групі властива динаміка. Індивіди, взаємодіючи один з одним, змінюють свої на­станови й поведінку.

Групові норми — це прийняті в групі правила поведінки. Ніхто не може наказати нам, яку зачіску зробити, який одяг вдягти, коли їсти, але, проте, члени будь-якої групи дотримуються певних правил.

Цілі діяльності групи можуть бути кооперативними і зма­гальними. Кооперативні цілі — цілі, досягти яких можна за умови спільної роботи.

Змагальні цілі можна досягти, лише змагаючись один з одним.

Згуртованістю групи називають близькі стосунки між її чле­нами, їх готовність підтримувати один одного. У членів згуртова­ної групи добре розвинуте почуття групової ідентичності. Вони, як правило, тримаються разом, завжди готові підставити плече і прийти на допомогу один одному, віддані інтересам групи. Вони

ГРУПИ І МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ В ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ

емоційно втягнуті в справи своєї групи, радіють її успіхам і пережи­вають невдачі. Атмосферу згуртованих груп відрізняє особливий високоморальний дух.

Групова діяльність має очевидні переваги над індивідуальною. Інформація, якою володіють окремі члени групи, підсумовується, і члени групи, використовуючи її, можуть пропонувати різні шляхи вирішення проблем. Отже, знижується ймовірність помилок, не­минучих у процесі індивідуальної роботи. Однак у груповій роботі є і свої обмеження, головне з яких — ліміт часу. Для того, щоб вирі­шити проблему чи впоратися з якимись завданнями, групі потрібно більше часу, ніж окремій людині.

Важливим фактором групової продуктивності є кількісний склад групи. При вивченні малих груп виявилося, що ідеальний склад групи — це п'ять чоловік. Великі групи, як правило, інертні, непродуктивні та виявляють тенденцію дробитися на фракції.

Є інші фактори, що впливають на групову продуктивність. Надмірний конформізм і покірність можуть заважати членам гру­пи висловлювати нові оригінальні ідеї. Член групи, щоб догодити більшості, може відмовитися від своєї точки зору, навіть якщо впев­нений у своїй правоті. Він може дотримуватися прийнятих у групі правил і виконувати роль покірного виконавця чужої волі, навіть якщо розпорядження суперечать його власним переконанням.

В умовах групового спілкування і взаємодії люди часто вияв­ляють специфічні властивості, що дістали назву соціально-психоло­гічних феноменів групової поведінки.

У роботі, пов'язаній з управлінням персоналом, від прийому співробітника на роботу й аж до звільнення його з організації від 50 до 80 % робочого часу менеджерів витрачається на групові види ді­яльності. Керівник мусить розуміти особливості групової роботи.

Поведінка окремих людей часто здається дуже дивною, особливо якщо немає очевидного пояснення цієї поведінки, але поведінка в гру­пах може бути ще більш дивною. Отже, підсумуємо вищезазначене:

люди співпрацюють у групах, перебуваючи в стосунках повної

взаємозалежності;

12*

,

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ