Психологічний вплив правових норм на поведінку особистості.

Правосвідомість особистості в процесі свого розвитку й функціонування виступає як складна саморегулююча функціональна система поведінки, що містить у собі процеси прийому й переробки правової інформації.

У роботі цієї системи можна виділити кілька основних функцій:

- прийом і відбір соціально значимої інформації, формування концептуальної моделі (правових знань);

- мотивованість, тобто опосередкованість раніше засвоєних суб'єктом інтересів, установок, ціннісних орієнтацій;

- цілеспрямованість на певні дії, формування програми поведінки й вибір способів дій;

- прогнозування, передбачення кінцевого результату дій, їх соціальних і особистісних наслідків;

- здійснення нормативних вчинків;

- самоконтроль на основі послідовного співвіднесення спостережуваних результатів з еталонними уявленнями про правові норми поведінки;

- оцінка отриманого кінцевого результату шляхом його зіставлення з уявленнями мети;

- корекція й нормативна перебудова поведінка у випадку одержання негативного результату.

У становленні правосвідомості важливу роль грає не тільки суб'єктивна самооцінка, але також об'єктивна соціальна (колективна) оцінка поведінки людини іншими людьми. Ця оцінка є найважливішим чинником, що стимулює інтелектуальний аналіз і емоційні переживання особистістю результатів своїх вчинків, відповідальність, прагнення до вдосконалення свого соціально-нормативної поведінки.

Поведінка суб'єкта є виконавчою частиною його цілеспрямованої діяльності. Поведінка складається із системи рухів і дій, за допомогою яких суб'єкт реалізує цілі своєї діяльності.

Правовиконавча поведінка – це поведінка суб'єкта, що спрямована на здійснення вчинків, які відповідають засвоєним правовим нормам і моральним цінностям даного суспільства.

Різні форми девіантної поведінки звичайно пов'язані з деформаціями правової свідомості: це або неповні, або перекручені морально-правові уявлення, або повна їх відсутність у зв'язку з несприятливими умовами й методами виховання в онтогенезі.

Найбільш раціональним шляхом формування правовиконавчої поведінки у підлітка є:

- засвоєння змісту й соціальної ролі морально-правових норм;

– сприйняття прикладів правовиконавчої поведінки;

– практичне здійснення правових дій – вчинків, вироблення вмінь;

- свідомий самоконтроль;

– вправи на виконання правовиконавчих дій – вчинків і їх перехід у звички, які дозволяють автоматизированно (мимоволі) здійснювати правильні дії у відповідних життєвих ситуаціях;

– перехід правильних моральних і правових звичок у звички морально-правової поведінки, завдяки чому правовиконавча поведінка стає потребою особистості.

Іноді суб'єкт має систему правових уявлень, адекватних вимогам суспільства, однак його правосвідомість ще не опирається на вміння й звички, необхідні для вольової регуляції й саморегуляції поведінки, і тоді вона втрачає практичну спрямованість. Така людина залишається бездіяльною, відступає перед труднощами, легко йде на компроміси в питаннях моралі й права. У дитячому й підлітковому віці морально-правова поведінка у формі позитивних звичок найчастіше формується стихійно на основі безпосереднього наслідування певним зразкам (поведінці батьків, ровесників, образам літератури й мистецтва), а також на основі навіювання, примусу. Однак у цих випадках правова поведінка здійснюється як несвідоме, оскільки воно не містить у собі високий рівень сформованості правової свідомості, системи правових норм і розуміння їх соціальної й особистісної значимості. Така поведінка позбавлена осмисленої орієнтовної основи і є нестійкою, нецілеспрямованою, ситуативною. Тому, формуючи в дитини звички морально-правової поведінки на основі позитивних прикладів і навіювання, необхідно в наступному вихованні, у підлітковому і юнацькому віці здійснювати правове виховання, тобто формувати теоретичний рівень засвоєння правових норм, що забезпечує свідомий вольовий контроль і самоконтроль правової поведінки. У цьому випадку правова поведінка включається в повний контур свідомо регульованої правовиконавчої діяльності. В іншому випадку правова поведінка протікає за скороченою схемою: сприйняття образу - спадкування - дія. Звичайно всі деформації правової поведінки зв'язані саме з неповнотою формування системи організації й самоконтролю правовиконавчої діяльності. Формування повноцінної системи психологічних механізмів свідомої саморегуляції поведінки є надійною основою повноцінної правовиконавчої поведінки, а також профілактики девіантної поведінки.

Формуючись під впливом соціально встановлених правових норм, правова поведінка за принципом зворотного зв'язку виступає найважливішим засобом регуляції відносин особистості з навколишнім середовищем.

Спрямованість таких відносин багатогранна:

– спрямованість на встановлення й підтримку оптимальних відносин між особистістю й державою на основі дотримання прав і обов'язків, установлених у державних законодавчих актах і одночасно – дотриманні своєї особистої свободи;

– установлення активної позиції особистості в суспільстві, коли дотримання прав і обов'язків відбувається не по примусу або стереотипному спадкуванні, конформізму, а на основі свідомої цілеспрямованості, дисципліни, самоконтролю; при взаємодії з різними соціальними структурами;

– організація відносин з іншими людьми як громадянами з повагою їхніх прав і совбод, із проявом високої правової культури, почуття відповідальності за долю інших людей;

- дотримання морально-правових норм у взаємодії зі членами формальних і неформальних контактних груп (навчальних, професійних, сімейних) на основі взаємної відповідальності й взаємних гарантій прав і свобод;

– самоствердження й самовизначення особистості на основі правообгрунтованих методів підтримки своєї гідності й гармонійної рівноваги між поняттям своїх прав і обов'язків перед суспільством.

Таким чином, правова поведінка, яка є у своїх онтогенетичних джерелах результатом адаптації індивіда до умов соціального середовища, служить необхідною умовою подальшої соціалізації й вироблення індивідуальної активної позиції в розробці й реалізації правообумовлених відносин особистості й правової структури суспільства.

Питання для самоконтролю:

1. Особистість та процеси її соціалізації.

2. Умови успішної правової соціалізації особистості.

3. Характеристика суспільної правосвідомості.

4. Характеристика індивідуальної правосвідомості.

5. Характеристика психологічного впливу правових норм на поведінку особистості.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Характеристика девіантної та делінквентної поведінки.

Теми рефератів:

1. Соціальне середовище та формування особистості.

2. Психологічні умови дієвості правових норм.