Кріогенні продукти - це речовини або суміш речовин, ще знаходяться при кріогенних температурах 0-120 К.

Кріогенні продукти - продукти низькотемпературного поділу повітря : азот, кисень, аргон, криптон, ксенон, озон, метан, водень,гелій.

Кисень - небезпека займання та вибухів матеріалів та приміщень.Вдихання чистого кисню протягом 5 хв. Призводить де

отруєння.

Озон - сильний окисник .При концентрації вище ОДмг/куб.м.* -

шкідливо для здоров*я. У твердому стані здатний до вибухового

розкладу з виділенням значн.кількості тепла.

Азот - при вдиханні чистого азоту людина миттєво втрачає свідомість.

При високій концентрації ( 60-70%) вибухо та пожежонебезпечні

суміши.

При роботі з кріогенними продуктами можливі наступні небезпеки :

• Опіки відкритих ділянок тала та очей внаслідок доторкання де
предметів,що знаходяться при низьких кріогенних Т.

• Обмороження внаслідок глибокого охолодження при контакті з
кріог.продуктами.

• Руйнування устаткуваня внаслідок термічних деформацій

• Витік кріогенних продуктів внаслідок розгерметизації
устаткування із-за різних терм.деформацій його частин.

• Вибухове руйнування внаслідок закіпання краогенних рідин.

КП: 1. Яким основним вимогам повинні відповідати трубопроводи.

2.Що таке кріогенна техніка та яка небезпека є для працюючого з нею?

Література : 1. Козьяков А.Ф., Морозова Л.Л. Охрана труда в машиностроении. - Москва: с.136, 133, 72, 83, 90.

2. Література : Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. – Львів: Афіша, 2002 -с.194-199.

3. Матеріали технологічної практики.

Тема 3.3. Безпека при вантажно- розвантажувальних роботах та на транспорті.

План:

1. Безпека заводського транспорту. Порядок руху транспорті та пішоходів на підприємстві.

2. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах.

Вантажні та транспортувальні роботи в процесі будь якого виробництва займають досить великий обсяг. Однією з найважливіших задач охорони праці є заміна фізичної праці на механізовану. На промислових підприємствах в процесі роботи переміщують велику кількість різних вантажів. Тому високопродуктивна робота сучасного підприємства не можлива без застосування надійної техніки для навантажування, розвантажування та транспортування різних вантажів та чіткої організації праці.

Трансопрт, в залежності від місця його застосування, поділяють на зовнішнійта внутрішньозаводський.

Зовнішній-призначений для доставки сировини, палива, напівфабрикатів, готової продукції та інших, необхідних підприємству вантажів і для вивозу готової продукції та відходів. Ці операції виконуються засобами автомобільного, залізничного, водного та іншого транспорту.

Внутрішньозаводський-може бути міжцеховим і внутрішньоцеховим.

Міжцеховий-призначений для транспортування вантажів по підприємству до місць їх обробки і зберігання, та видаленю відходів. На сучасних підприємствах з масовим і крупносерійним виробництвом міжцехове та внутрішньоцехове транспортування вантажів виконується транспортерами та конвеїрами.

Внутрішньоцеховий-застосовується для перевезення вантажів між цехами, виробничими ділянками, робочими місцями та до внутрішніх складів згідно з техпроцесу. Це як правило транспортери та конвеєри різного типу.

Підйомно-транспортні засоби цехів підприємства-вельми різноманітні. Вони включають прості пристрої(ручні лебідки,візки,домкрати) і ПТмашини.

ПТМ поділяють на дві групи.1 група-підйомні машини та механізми: ел.талі, електротельфери, лебідки, крани різних типів, ліфти, підйомники, тощо. Всі вони характеризуються наявністю механізму підйому грузу та переривчастю роботи. 2 група-транспортуючі машини. Призначені для масового переміщення вантажів в основному беззупинним потоком. Це: пневматичні та гідравлічні пристрої, конвеєри(стрічкові, ланцюгові, гвинтові, роликові), автокари, автомашини...

Талі-це підвісні вантажопідйомні механізми з ручним чи ел.приводом. Ручні талі-підйом до 10т при монтажі чи демонтажі обладнання.Небезпека-зношення ланок ланцюга і ведучої зірочки.Зубці зірочки не збігаються при роботі з отворами ланок ланцюга й це приводить до зриву та різким ривкам ланцюга, що викликає перенапругу в механізмі і веде до його поломки.

Лебідки-призначені для піднімання і переміщення вантажів, а також вони є складовою частиною ліфтів, кранів...При роботі з лебідкою травмування можуть виникнути внаслідок падіння вантажу, затягуванні руки чи одягу в зубчасту передачу, від удару лебідкою тощо. Трос на лебідках необхідно щорічно перевіряти на міцність і придатність до праці. При роботі люди не повинні знаходитись під вантажем, по близу натягнутого сталевого тросу. Механізми з ручним приводом(талі, лебідки) для утримання вантажу повинні мати храпове колесо. Лебідки з ел.приводом-колодкові гальма,що діють автоматично при відключенні ел.двигуна. Частини Л., огороджуються, а корпус лебідки з ел.приводом-заземлюють.

Тельфери-обладнуються двома ел.двигунами. Перший приводить в дію вантажопідіймальну лебідку,другий-рухає катки, за допомогою яких візок переміщується в горизонтальному напрямі. Керування ел.двигунами здійснюється з підлоги за допомогою кнопочної панелі. На тельферах встановлюють кінцеві аварійні вимикачі, які обмежують висоту підйома гака (запобігають обриву тросу), а також вимикачі що обмежують переміщення талі по рейках.

При експлуатації вантажопідйомних механізмів повинні виконуватись такі умови безпеки:

- ПТ пристрій встановлювати над вантажем що підлягає переміщенню;

- Забороняється відправляти вантаж руками в підвищеному стані і залишати його в такому вигляді після закінчення робіт;

- Переміщення вантажу по горизонталі проводиться вище 0,5м над всіма предметами що зустрічаються на шляху;

- Категорично забороняється переміщувати вантаж над людьми.

Вантажопідйомні крани-безаварійна робота кранів залежить від їх конструктивного виконання та правильної експлуатації. Кожен кран забезпечується документацією що передбачена Держстандартом та ТУ на виготовлення. На крані закріплюється табличка, де вказується завод-виробник, вантажопідйомність, дата випуску, № порядковий. ВК мають пристрої що забезпечують безпеку праці:

- кінцеві вимикачі для автоматичної зупинки механізму підіймання і пересування стріли;

- обмежувачі і показники вантажопідйомності;

- гальмівні та протиугоні пристрої.

Всі крани перед початком експлуатації проходять первинне і періодичне техпосвідчення. Первинне-проводить завод виробник перед відправкою споживачу. Періодичне-часткове 1 раз на рік.З оглядом та перевіркою в роботі всіх агрегатів і вузлів крану.Повне- 1 раз на 3 роки, з оглядом і статичним та динамічним випробуванням. Опосвідчення проводить ІТР Держкомітету по нагляду за охороною праці за участі відповідального за справність крану підприємства. Статичним випробуванням перевіряють міцність металоконструкцій і стійкість крану проти перекидання (М вантажа> на 10-25% М робочого вантажу).Кран пройшов випробування якщо протягом 10 хв піднятий вантаж не опускається і не знайдено ніяких тріщин і пошкоджень. Динамічні випробування-перевіряють працездатність механізмів, що зупиняють хід при крайніх нижніх і верхніх положеннях стріли чи вантажу вище допустимих. Результати опосвідчення заносять в паспорт. До роботи на кранах допускаються особи що пройшли навчання і склали і спит на право управління.

Ліфти-поділяються на пасажирські, вантажні з провідником, вантажні без провідника і вантажно пасажирські, вантажні малі (до 160 кг). Технічне опосвідчення раз на рік при якому здійснюється їх огляд, стат. і динам.випробування. Всі пасажирські і вантажні ліфти обов’язково обладнані вловлювачами і дверними контактами. Відповідальний за ліфт-робітник ПП.1 раз на 3 роки-випробов.грузові на 25%перевантаж., пасажир.-подвійним вантажем.

КП: 1. Види транспорту.

2. Правила руху транспорту по території цеху, підприємства.

Механізоване та ручне вантаження та розвантажування.

3.Що відносять до першої та другої групи ПТМ.

Література : 1. Козьяков А.Ф., Морозова Л.Л. Охрана труда в машиностроении. - Москва: с.136, 133, 72, 83, 90.

2. Жидецький В.Ц., Джигерей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2000. – с.240 -251

Тема 4.1.Основні поняття. Пожежонебезпечні властивості матеріалів та речовин.

План.

1.Різновидності горіння.

2.Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів

РІЗНОВИДНОСТІ ГОРІННЯ

Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування; самозаймання та само спалахування, тління.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі— раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.

Детонація —це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші Ударної хвилі. Таким чином, наявність достатньо потужної ударної хвилі є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку передача теплоти в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу Теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

Спалах—швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння.

Займання—виникнення горіння під впливом джерела запалювання.
Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я,
Самозаймання — початок горіння без впливу джерела запалювання.

Самоспалахування—самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

Тління—горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього .імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання—виникає при зовнішньому нагріванні
речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина
розкладається, адсорбує і в результаті дії процесів оксидування
самонагрівається. При температурі близько 100°С дерев'яна тирса,
ДВП та деякі Інші речовини схильні до самозаймання. Захист від
теплового самозаймання — запобігання нагріву матеріалів від зовнішніх
джерел тепла.

Мікробіологічне самозаймання відбувається в результаті
самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі
речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини
рослинного походження (в основному не висушені) — сіно, зерно,
тирса, торф. - • • ,

Хімічне, самозаймання виникає внаслідок дії на речовину
повітря, води, також при взаємодії речовин. Наприклад,
самозаймаються промаслені матеріали (ганчір'я, дерев'яна тирса,
навіть металеві ошурки]. Внаслідок оксидування масел киснем
повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до
самозаймання. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них
води відносяться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних
металів та інші. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі
гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються.
До речовин, ецо призводять до самозаймання при взаємодії з ними
належать газоподібні, рідкі та тверді окислювачі Наприклад,
стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральним мастил, які
не самозаймаються на повітрі.

Займання—виникнення горіння під впливом джерела запалювання.
Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я,
Самозаймання — початок горіння без впливу джерела запалювання.

Самоспалахування—самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

Тління—горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього .імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання—виникає при зовнішньому нагріванні
речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина
розкладається, адсорбує і в результаті дії процесів оксидування
самонагрівається. При температурі близько 100°С дерев'яна тирса,
ДВП та деякі Інші речовини схильні до самозаймання. Захист від
теплового самозаймання — запобігання нагріву матеріалів від зовнішніх
джерел тепла.

Мікробіологічне самозаймання відбувається в результаті
самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі
речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини
рослинного походження (в основному не висушені) — сіно, зерно,
тирса, торф. - • • ,

Хімічне, самозаймання виникає внаслідок дії на речовину
повітря, води, також при взаємодії речовин. Наприклад,
самозаймаються промаслені матеріали (ганчір'я, дерев'яна тирса,
навіть металеві ошурки]. Внаслідок оксидування масел киснем
повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до
самозаймання. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них
води відносяться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних
металів та інші. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі
гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються.
До речовин, ецо призводять до самозаймання при взаємодії з ними
належать газоподібні, рідкі та тверді окислювачі Наприклад,
стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральним мастил, які
не самозаймаються на повітрі.