Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні

Сучасних засобів поразки

Оцінка радіаційної обстановки, як правило, проводиться з використанням карти, на яку наносяться зони забруднення або рівні радіації, а також дані про місцезнаходження або маршрути руху формувань ЦО.

Для оцінки радіаційної обстановки необхідно мати наступні вихідні дані:

- час ядерного вибуху, внаслідок якого відбулося радіоактивне зараження;

- рівні радіації в районі дії;

- коефіцієнти ослаблення захисних споруджень, будівель, техніки, транспорту;

- поставлені завдання і строки їхнього виконання (час початку роботи).

Оцінка радіаційної обстановки передбачає рішення наступних завдань:

- визначення можливих доз опромінення при діях у зонах забруднення;

- визначення можливих доз опромінення під час виходу із зон забруднення;

- визначення допустимого часу знаходження в зонах зараження при заданій дозі опромінення;

- визначення допустимого часу роботи в зоні зараження по заданій дозі опромінення.

- визначення допустимого часу початку виходу із зони зараження при заданій дозі опромінення;

- визначення кількості змін для виконання робіт у зонах забруднення;

- визначення можливих втрат під час дій у зонах зараження.

Завдання по оцінці радіаційної обстановки вирішують аналітично і графоаналітично, за допомогою таблиць або спеціальних лінійок (РЛ, ДЛ-1).

Для рішення цих завдань спочатку необхідно знати радіаційну обстановку, обумовлену методом прогнозування або розвідки.

Для прогнозування можливого радіоактивного зараження необхідно знати: час вибуху; потужність і вид вибуху; швидкість і напрямок середнього вітру.

На карті (схемі) у першу чергу позначається місце вибуху і проводиться лінія в напрямку середнього вітру. Потім визначаються розміри зон, які наносяться на карту. Оскільки прогноз дає погрішності, то обстановка додатково уточнюється за допомогою радіаційної розвідки.

Оцінка інженерної обстановки

Руйнування розділяються на кілька видів: повні, сильні, середні і слабкі. Кожного ступеня руйнування відповідають свої значення збитку, обсяг рятувальних і аварійних робіт, а також обсяги і строки проведення відбудовних робіт.

Повне руйнування - руйнування всіх елементів будинків включаючи підвальні приміщення. Збитки становлять більше 70% вартості основних виробничих фондів (більше 70% балансової вартості будівель, споруджень, комунікацій), подальше їхнє використання неможливо.

Сильне руйнування - руйнування частини стін і перекриттів верхніх поверхів, виникнення тріщин у стінах, деформація перекриттів нижніх поверхів, поразка значної частини людей, що перебувають у них. Збитки становлять від 30 до 70% вартості основних виробничих фонів можливість обмеженого використання потужностей, які збереглися. Відновлення можливо в порядку капітального ремонту.

Середнє руйнування – руйнування головним чином, другорядних елементів будинків і споруджень (покриттів, перегородок, віконних і дверних прорізів), виникнення тріщин у стінах. Перекриття, як правило, не провалені, підвальні приміщення збережені. Збитки становлять від 10 до 30% вартості основних виробничих фондів. Промислове устаткування, техніка, засоби транспорту відновлюються в порядку середнього ремонту, а будівлі і споруди після капітального ремонту.

Слабке руйнування - руйнування віконних і дверних заповнень і перегородок. Можлива поразка людей уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи повністю збереглися і придатні для тимчасового використання після поточного ремонту будинків, споруджень, устаткування і комунікацій. Збитки становлять до 10% вартості виробничих фондів. Відновлення можливо в порядку середнього або поточного ремонту.

Оцінка стану поразки міст і населених пунктів

При оцінці матеріальних збитків і величини втрат серед населення в містах (населених пунктах) після виникнення ЧС, викликаних вибухами і створенням ударної хвилі надлишкового тиску, узагальненим критерієм служить ступінь поразки міста (населеного пункту).

Ступінь поразки міста (населеного пункту) Су визначається по формулі:

Су = S_пл.р. /S_г , (9.1)

де S_пл.р. – площа руйнування;

S_г – загальна площа міста.

Загальноприйняті ступені поразки міст (населених пунктів) і об'єктів господарської діяльності залежно від величин розрахункового відношення наведені в таблицях 9.1 і 9.2.

Розрахунок втрат незахищеного населення в місті (населеному пункті) від дії ударної повітряної хвилі (вибухової хвилі) виконується з урахуванням ступеня поразки міста (населеного пункту) відповідно до таблиці 9.3.

Сили і засоби медичної служби визначаються, виходячи з кількості потерпілого населення (табл. 9.4).

Таблиця 9.1 - Ступені поразки міст (населених пунктів), %

Ступінь поразки міста (населеного пункту) Су	Характер руйнування будинків і споруджень об'єктів господарської діяльності, %
слабкі	середні	сильні і повні
Слабка - < 0,2	до 75	до 5	до 20
Середня – від 0,21	до 48	6 – 12	21 – 50
Сильна – від 0,51		13 - 20	51 – 80
Повна - > 0,8			більше 80

Таблиця 9.2 - Ступінь руйнування об'єктів господарської діяльності залежно від ступеня поразки міста (населеного пункту)

Ступінь руйнування об'єктів	Ступінь поразки міста (населеного пункту)
0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0
Повні і сильні
Середні

Таблиця 9.3- Визначення втрат населення залежно від ступеня поразки міста (населеного пункту)

№	Види втрат населення, %	Ступінь поразки міста (населеного пункту)
0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0
	Загальні
	Непоправні			2,5
	Санітарні, у т.ч. - легені - середньої ваги - важкі			7,5
1,5	2,5					13,5
	2,5		3,5
0,5		1,5	1,5			4,5
	Потреба в першій мед. помо-щи, з них:   - саме- і взаємо-допомога   - сандружинами
	Потреба в пер-виття мед. допомоги

Примітка: Структура санітарних втрат: травми - 50-60 %, опіки - 25-30 %, отруєння - 5-10 %.

Таблиця 9.4 - Кількість складу медичних формувань ЦО, що залучаються для надання медичної допомоги потерпілому населенню (на 100 тис. чоловік)

Необхідність особового складу	Ступінь поразки міста (населеного пункту)
0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0
Особовий склад формувань, (тис. чіл.)	0,5	1,0	1,2	1,5	2,0	2,0	2,3	2,4	2,4	2,5

Потреба в санітарних дружинах (N_др) визначається по формулі:

(9.2)

де П – кількість уражених;

ас_.др. - можливості сандружини за годину;

t – час роботи (годинники).

Потреба (N_ОПМ) у загонах першої медичної допомоги (ОПМ) визначають по формулі:

(9.3)

де П – кількість уражених;

а_ОПМ – можливості ОПМ за годину;

t – час роботи (годинники).

Потреба в транспорті (N_тр) визначається по формулі:

(9.4)

де П – кількість уражених;

Е – місткість одиниць транспорту;

Р – кількість рейсів.

Для визначення кількості сил і техніки, потрібної для проведення аварійних і інших рятувальних робіт використають таблицю 9.5.

Оцінка стану інженерних мереж і комунікацій міста (населеного пункту), залежно від площі забудови і довжини комунікацій у метрах на квадратний кілометр площі наведені в табл. 9.6.

Таблиця 9.5 - Кількість особового складу сил ЦО і техніки, необхідної для проведення аварійно-рятувальних робіт (на 100 тис. чол.)

Необхідно особового складу, техніки	Ступінь поразки міста (населеного пункту)
0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0
Особовий склад формувань, (тис. чол.)	0,6	1,3	1,9	2,3	2,4	2,6	2,8	2,9	3,3	3,6
Інженерна техніка (одиниць)

Таблиця 9.6 - Кількість аварій на інженерних мережах і комунікаціях залежно від ступеня поразки міста (населеного пункту)

Ступінь поразки міста	Довжина комунікацій, м/км2	Площа міста, км2
до 25
0,1	5000/10000	3/5	5/10	15/20	35/55
0,2	5/10	10/20	25/40	68/120
0,3	8/15	15/30	35/60	100/180
0,4	10/20	20/40	45/80	135/240
0,5	13/25	25/50	55/100	180/300
0,6	15/30	30/60	65/120	210/360
0,7	18/35	37/70	75/140	240/420
0,8	20/40	40/80	90/160	270/480
0,9	23/45	45/90	100/180	300/540
1,0	25/50	50/100	120/200	375/600

Примітка: Структура аварій: водопостачання - 16 %; каналізація - 23 %; газопостачання - 27 %; теплопостачання - 13 %; електропостачання - 21 %.