Наказ МВС № 189 вiд 20.02.2015р. Про затвердження Положення про організацію службової підготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Зміст

Вступ

1. Мета, завдання і організація занять за рішенням пожежно-тактичних

завдань.

2.Порядок підготовки керівника занять.

3.Розробка тактичного задуму занять.

Висновок

Література

Вступ

Основним керівним принципом тактичної підготовки начальницького складу пожежної охорони є принцип "вчити підлеглих того, що необхідно при веденні бойових дій на пожежі". Цей принцип визначає необхідність постійного відпрацьовування нормативів, систематичного вдосконалення тактичних і технічних знань і умінь начальницького складу, його методичних навичок, оволодіння мистецтвом керівництва бойовою діяльністю підрозділів в повсякденному житті і при гасінні пожеж.

Принцип "вчити підлеглих того, що необхідно при веденні бойових дій на пожежі" здійснюється в ході службової та бойової підготовки, тренувань і навчань в умовах, найбільш наближених до реальних на пожежі, і досягає своїх цілей тоді, коли підготовка начальницького складу проводиться без спрощенців і послаблень, в динамічній, напруженій обстановці з фізичної, моральної та психологічним навантаженням.

Пожежна тактика – це теорія і практика підготовки та ведення оперативних дій підрозділів оперативно – рятувальної служби цивільного захисту по гасінню пожеж.

Основним завданням пожежної тактики є вивчення тактичних можливостей підрозділів ОРС ЦЗ, основ гасіння пожеж, а також особливостей рятування людей та гасіння пожеж на об’єктах.

Пожежна тактика вирішує задачі:

• досліджує закономірності розвитку пожеж;

• розробляє способи та прийоми рятування людей та гасіння пожеж;

• розробляє способи ведення оперативних дій підрозділами по гасінню пожеж;

• розробляє організаційну структуру підрозділів, вивчає її тактичні можливості та методи підготовки.

Основним оперативним завданням особового складу на пожежі є рятування людей у випадку небезпеки для їх життя і ліквідація пожежі в тих розмірах, які вона набула на момент прибуття підрозділів ОРСЦЗ.

Виконання оперативного завдання забезпечується такими силами:

- особовим складом органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів ОРСЦЗ, в тому числі, курсантами, слухачами та професорсько-викладацьким складом навчальних закладів та науково-дослідних установ системи МНС України;

- особовим складом (працівниками і членами) відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, іншими протипожежними формуваннями.

Для гасіння пожеж також можуть бути залучені в установленому порядку особовий склад органів внутрішніх справ, аварійно-рятувальні служби інших міністерств та відомств, військовослужбовці, а також населення.

1.Мета, завдання і організація занять за рішенням пожежно-тактичних завдань

Рішення пожежно-тактичних завдань на місцевості - це основна форма навчання пожежних підрозділів ведення бойових дій на пожежі, а начскладу вмілому управлінню силами і засобами цивiльного захисту..

Основною метою вирішення пожежно-тактичних завдань є комплексне навчання особового складу відділень і караулів тактично грамотним діям по гасінню пожеж, а також вдосконалення управлінських навичок командирів відділень і начальників караулів, що дозволяє ефективно управляти силами і засобами в конкретній бойовій обстановці під час пожежі. Основний принцип навчання особового складу на заняттях за рішенням пожежно-тактичних завдань - вчити підлеглих того, що необхідно при веденні бойових дій на пожежах, переходячи від простого до складного, від розв'язання окремих завдань до вирішення їх в комплексі.

Заняттями за рішенням пожежно-тактичних завдань передбачається відповідальність перед і приватні цілі. Наприклад, якщо ставиться мета тренувати РТП, то йому пропонується: оцінити обстановку за зовнішніми ознаками пожежі, спрогнозувати її зміна; провести розвідку пожежі; визначити вирішальний напрямок бойових дій; вибрати засоби гасіння, способи і прийоми ведення бойових дій; організувати зустріч і розстановку сил і засобів при підвищених номерах виклику; раціонально використовувати тактичні можливості підрозділів; забезпечити взаємодію підрозділів, які прибули на основних і спеціальних пожежних машинах; організувати гасіння пожежі при віддалених вододжерела. Крім цього, на заняттях можуть бути поставлені наступні цілі: перевірити (визначити) бойову готовність підрозділів і гарнізонів пожежної охорони в цілому до гасіння пожеж у різних умовах; відпрацювати взаємодію між підрозділами пожежної охорони та службами міста та об'єктів в процесі ліквідації пожежі або наслідків аварії; підвищити тактичну виучку командирів відділень і начальників караулів, щоб забезпечити більш ефективну організацію бойових дій відділень і караулів, краще управління їх бойовими діями; удосконалювати знання, навички та вміння особового складу при рятуванні людей, евакуації майна, ліквідації горіння та дотриманні заходів правил охорони праці; навчити начскладу вмінню швидко орієнтуватися в складній і постійно мінливій обстановці, приймати найкращі рішення, швидко доводити їх до виконавців і домагатися їх виконання; вивчити тактичні можливості та відпрацювати дії по застосуванню нових видів пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння та вогнегасних засобів при дотриманні правил охорони праці; виховати у особового складу високі морально-бойові якості і психологічну стійкість в умовах вибухів, отруєнь, обвалення конструкцій і в інших складних оперативних умовах на пожежі.

Необхідно пам'ятати, що основне завдання кожного заняття по ПТП - вдосконалення тактичного мислення відповідно до обов'язків кожного посадової особи при веденні бойових дій в різноманітній обстановці на пожежі на основі правильного розуміння і застосування вимог Бойового статуту пожежної охорони та інших керівних документів з пожежогасіння, а також раціональне використання пожежної техніки та вогнегасних засобів.

Заняття за рішенням пожежно-тактичних завдань на місцевості в пожежних частинах передбачають в плані-графіку проведення планових та перевірочних пожежно-тактичних занять в денний і нічний час та інших заходів. Послідовність проведення занять за рішенням пожежно-тактичних завдань визначає начальник частини, виходячи з конкретних умов.

Заняття за рішенням пожежно-тактичних завдань з вартою на місцевості проводять тільки начальники частин та їх заступники. У ролі РТП на цих заняттях виступає начальник варти.

Відповідальність за організацію і якість проведення занять за рішенням пожежно-тактичних завдань з черговими вартою пожежних частин на місцевості несуть персонально начальники частин, загонів і гарнізонів пожежної охорони, а також чергові служби пожежогасіння.

2.Порядок підготовки керівника занять

Весь процес підготовки до практичних занять за рішенням пожежно-тактичних завдань на місцевості складається: з підготовки керівника занять, підготовки відділень, караулів та матеріально-технічного забезпечення занять. Якість занять у вирішальній мірі залежить від усього комплексу підготовки до вирішення пожежно-тактичних завдань.

Підготовка керівника занять включає в себе: з'ясування теми і мети занять; підбір і вивчення керівних документів і літератури, що стосуються даних занять; вибір і вивчення об'єкта; розробку тактичного задуму для вирішення завдання і проведення розрахунків; визначення та виготовлення необхідних засобів імітації пожежної обстановки та матеріально-технічне забезпечення занять; складання плану-конспекту для проведення занять і подання його на затвердження старшому начальнику; проведення інструктажу з начальниками караулів та командирами відділень; організація підготовки всього особового складу до занять.

З'ясування теми, як і при підготовці до теоретичних занять, - це визначення її змісту, обсягу і сутності питань, що випливають з даної теми. Керівник занять повинен оцінити, головним чином, практичну корисність і зміст відпрацьовуються на заняттях питань, усвідомити їх важливість для всього особового складу при бойовій роботі на пожежі. Визначаючи мету практичних занять за рішенням пожежно-тактичного завдання на конкретному об'єкті, керівник занять повинен враховувати: рівень знань, навичок і умінь учнів; знання ними оперативно-тактичної характеристики даного об'єкта; час, відведений на заняття. Виходячи із завдань ВТП, конкретних умов і обставин, керівник на заняттях за рішенням пожежно-тактичних завдань може ставити такі цілі: показати (ознайомити), навчити, тренувати, перевірити і вдосконалювати. Мета "показати (ознайомити)" ставлять, якщо заняття за рішенням пожежно-тактичного завдання з даної теми проводяться вперше. Наприклад, ознайомлювальний характер носять: застосування на заняттях нової пожежної техніки або більш ефективних вогнегасних засобів; розгляд оперативно-тактичної характеристики об'єкта, яку особовий склад раніше не вивчав. Мета "навчити" ставлять тоді, коли треба прищепити учнем знання оперативно-тактичної характеристики конкретного об'єкта і виробити у них необхідні навички і вміння з ведення бойових дій на цьому об'єкті. Мета "тренувати" ставлять при закріпленні теоретичних знань, практичних навичок і умінь, отриманих на попередніх заняттях, а також при вивченні і відпрацювання планів і карток гасіння пожеж, оперативно-тактичному вивченні району виїзду, об'єктів, будівель і споруд та районних планів (розкладів) залучення сил і засобів. При перевірці боєготовності та боєздатності чергових караулів, їх вміння вести бойові дії на об'єктах різного призначення в різноманітних складних умовах, як вдень, так і вночі, шляхом вирішення пожежно-тактичних завдань ставлять за мету "перевірити". Мета "удосконалювати" більшою мірою відноситься до начскладу при впровадженні на заняттях передового досвіду роботи. Наприклад, можна вдосконалювати вміння управляти силами і засобами на пожежах, а також розвивати тактичне мислення, виробляючи оцінку і прогнозування обстановки на пожежах.

При вирішенні пожежно-тактичних завдань з вартами найчастіше багато питань організації та ведення бойових дій в умовах можливих пожеж вирішують в комплексі, а отже, перераховані цілі можуть спільно ставитися на одному і тому ж занятті, одночасно для начальницького і всього особового складу.

Після з'ясування теми і мети занять керівник повинен вивчити керівні документи і літературу, що стосується даного заняття. Зокрема, необхідно вивчити Вказівки з тактичної підготовки начальницького складу пожежної охорони МНС, відповідні огляди з бойової підготовки особового складу, Бойовий статут пожежної охорони, Правила охорони праці, а також спеціальну та методичну літературу, що стосується проведення занять. При цьому керівнику занять доцільно ознайомитися з матеріалами про пожежі на аналогічних об'єктах.

3.Розробка тактичного задуму занять

Важливим етапом підготовки керівника до занять за рішенням пожежно-тактичних завдань є розробка тактичного задуму. Останній повинен забезпечити повчальну і найбільш складну обстановку умовної пожежі, яка правильно відображала б особливості розвитку реального пожежі на даному об'єкті і послужила б передумовою для проведення бойових дій підрозділів з великим напруженням моральних і фізичних зусиль особового складу в екстремальних умовах. При розробці тактичного задуму занять необхідно передбачити найбільш складні варіанти розвитку можливих пожеж на об'єкті для того, щоб відпрацювати максимум питань по організації бойових дій особового складу.

Розробка тактичного задуму включає в себе: оперативно-тактичну оцінку об'єкта; обгрунтування вихідних даних; визначення основних параметрів пожежі; прогнозування та оцінку обстановки; вибір найбільш ефективних вогнегасних засобів, способів і прийомів їх подачі; розрахунок сил і засобів для гасіння; розробку оптимальної схеми розстановки сил і засобів при остаточному варіанті рішення тактичного завдання; членування загальної обстановки умовної пожежі на окремі елементи (вступні).

Оперативно-тактична оцінка об'єкта є одним з важливих елементів розробки тактичного задуму. Вона включає в себе всебічне вивчення, аналіз і творче узагальнення факторів, що сприяють і перешкоджають розвитку і гасіння можливої ​​пожежі. У загальному вигляді отримання такої оцінки (ПРО6) можна представити таким чином:

де - інтеграція (об'єднання); Фсрп, Фпрп - сукупності факторів, що сприяють і перешкоджають розвитку пожежі; Фстп, Фптп - сукупності факторів, що сприяють і перешкоджають гасіння пожежі.

Від достовірності оцінки об'єкта багато в чому залежить ступінь наближення до реальності обстановки моделируемого пожежі.

Важливим етапом є обгрунтування вихідних даних. Для розробки тактичного задуму вихідними даними служать: розташування місця виникнення умовної пожежі; наявність, вид і кількість горючої навантаження; лінійна швидкість поширення вогню; вид та інтенсивність подачі вогнегасної кошти; тривалість вільного розвитку пожежі; номер виклику пожежних підрозділів на даний об'єкт; форма розвитку пожежі (кругова, кутова, прямокутна) до моменту введення сил і засобів для гасіння; тривалість локалізації і деякі інші дані, виходячи з особливостей об'єкта.

Визначення та обґрунтування місця виникнення умовної пожежі здійснюють виходячи з умов виникнення горіння, значення і ступеня пожежної небезпеки горючої навантаження, можливості відтворення в найкоротший час найбільш складною пожежною обстановки.

По виду і значенням горючої навантаження встановлюють, користуючись довідковими даними, лінійну швидкість поширення вогню Ул і тривалість пожежі т, а також найбільш ефективне в даних умовах вогнегасна речовина і інтенсивність його подачі.

Тривалість вільного розвитку пожежі ТСВ, хв, визначають за формулою:

(4-1)

де - час від моменту виникнення пожежі до його виявлення; - Час від моменту виявлення пожежі до повідомлення в пожежну частину; - Час збору і виїзду підрозділу по тривозі; - Час проходження підрозділу з пожежної частини до місця виклику; - Час бойового розгортання підрозділу і введення вогнегасної кошти.

Час виявлення і повідомлення (і) орієнтовно можна оцінити шляхом вивчення спрацьовування на об'єктах установок автоматичного виявлення і сповіщення про виникнення горіння. Це час багато в чому залежить від суб'єктивних факторів - від пильності особового складу охорони та обслуговуючого персоналу цього об'єкта.

Час збору та виїзду по тривозі ТС 6 залежить від боєготовності підрозділів і визначається встановленими нормативами. Час проходження підрозділів можна визначити за формулою:

(4.2)

де L - довжина шляху проходження підрозділу від пожежного депо до місця виклику, км; - Середня швидкість руху пожежних автомобілів, км / год.

Час бойового розгортання приймають в залежності від обстановки на пожежі, відстаней до вододжерел, їх види та умов забору води з них, натренованості особового складу підрозділів, рельєфу місцевості та інших місцевих умов. Крім того, час проходження і бойового розгортання більш точно можна визначити шляхом експерименту або наявних теоретичних розробок.

Можливий радіус (довжину) R (м) поширення вогню за час вільного розвитку пожежі розраховують за формулою:

(4.3)

де Vл - лінійна швидкість поширення вогню, яку визначають за довідковими таблицями (Vлта6л) в залежності від виду і стану горючого матеріалу. Для початкової стадії розвитку пожежі (I стадія), що не перевищує 10 хв з моменту виникнення горіння Vл = 0,5Vлта6л; для II стадії, що починається через 10 хв після виникнення горіння, беруть Vл = Vлта6л; а з моменту введення вогнегасних засобів до моменту локалізації пожежі (III стадія) приймають Vл = 0,5Vлта6л; після локалізації пожежі (IV стадія - ліквідація пожежі) вважається, що Vл = 0.

Форму розвитку умовної пожежі визначають в наступному порядку: на плані цеху (ділянки, поверху, підвалу, горища тощо), складеному в масштабі при вивченні об'єкта, відзначають точку, яка відповідає місцю виникнення горіння; з неї наносять в масштабі радіус (довжину) поширення вогню, припускаючи, що вогонь поширюється на всі боки рівномірно, якщо на його шляху немає перешкод; виходячи з отриманої конфігурації встановлюють форму розвитку пожежі, яку в подальшому розбивають на елементарні геометричні фігури, площа яких визначають по відомим формулам математики. Зазначені вихідні дані дозволяють керівнику занять провести визначення основних параметрів пожежі та на їх основі змоделювати обстановку можливої ​​пожежі і її небезпеку для життя людей, знищення матеріальних цінностей і виникнення інших небезпечних ситуацій в процесі розвитку і гасіння пожежі.

Основним параметром пожежі є його площа; тому при моделюванні обстановки площа визначається найчастіше. На поширюється пожежі площа в процесі вільного розвитку зростає до моменту його локалізації. Зі збільшенням площі пожежі зростає і збиток.

Периметр і фронт пожежі найчастіше визначають при поширюються пожежах твердих горючих речовин і матеріалів на відкритих просторах (склади лісу і лісоматеріалів, волокнистих речовин і торфу, торфополя, лісові та степові масиви та ін.) Для того, щоб спрогнозувати особливості їх подальшого розвитку та вибрати план дій підрозділів не тільки по гасінню, але та у справах захисту не горять кварталів, груп і ділянок складів і горючих масивів. При об'ємному гасінні умовної пожежі розраховують обсяг пожежі, який найчастіше приймають за обсягом приміщення, споруди або установки, в яких відбувається горіння.

Складним етапом є прогнозування і оцінка обстановки. Обстановка на пожежі - це сукупність умов, що сприяють або перешкоджають розвитку і гасіння пожежі. Основними елементами обстановки вважаються: місце виникнення і параметри пожежі; оперативно-тактична характеристика об'єкта; наявність і ступінь небезпеки для людей і матеріальних цінностей; можливість виникнення небезпечних ситуацій (вибухи, обвалення конструкцій, утворення зон впливів СДОР і радіоактивних речовин та ін.); наявність або відсутність необхідних вогнегасних засобів. Створення та прогнозування обстановки умовної пожежі здійснюють на основі розрахункової площі пожежі та інших його параметрів і вихідних даних. Обчисливши площа умовної пожежі, на підставі даних оперативно-тактичної характеристики об'єкта необхідно визначити, в яких напрямках по горизонталі і вертикалі найбільш інтенсивно буде поширюватися вогонь. Для цієї мети встановлюють, які перепони існують на шляхах поширення вогню (протипожежні перешкоди, несучі стіни, перегородки, перекриття тощо) і які межі їх вогнестійкості. Вважають, що якщо час розвитку пожежі на даний момент перевищує межі їх вогнестійкості, то вогонь поширився за ці перепони в сусідні приміщення, на розташований вище поверх або горище, в підвал, на ділянку цеху і т.п., а якщо не перевищує, то вогонь не поширився і необхідно оцінити ступінь загрози його поширення. Необхідно також перевірити наявність на шляхах поширення вогню відкритих дверних, віконних, технологічних і інших прорізів, системи вентиляції, сміттєпроводів, шахт, повітроводів, систем аспірації, місць проходження різних комунікацій і оцінити можливість і ступінь поширення вогню в цих напрямках.

Використовуючи свій досвід і знання, а також обстановку реальних пожеж, що сталися на даному або аналогічних об'єктах, керівник занять визначає можливість і ступінь задимлення палаючих і сусідніх приміщень, сходово-ліфтових вузлів, сходових клітин, коридорів, розташованих вище поверхів, горищ, а також основні шляхи поширення продуктів горіння і ступінь їх токсичності. При цьому враховують: можливість самовільного розтину під дією високих температур (і інших чинників пожежі) віконних, балконних склінні, світлових ліхтарів, фрамуг і скління в виробничих будівлях; ймовірність обвалення окремих конструкцій покриттів. Потрібно також встановити необхідність, можливість і способи регулювання газового обміну в процесі ведення бойових дій на пожежі. Оцінивши ці умови, керівник занять повинен визначити, де і які віконні прорізи, скління в сходових клітинах, ліхтарі, фрамуги треба розкрити для випуску диму і зниження температури в зоні горіння, а які отвори потрібно закрити і ущільнити для запобігання розповсюдження продуктів згоряння. Крім того, виявляють наявність, можливість і необхідність використання для видалення диму димових люків, систем димовидалення, вентиляції, а також намічають місця розтину конструктивних елементів будівлі і споруд для випуску диму, зниження температури, введення вогнегасних засобів та інших цілей.

Далі слід: визначити, які установки, апарати і комунікації розташовуються в зоні пожежі; оцінити можливість їх вибуху, обвалення, розриву або розгерметизації, а також викиду, скипання і розливу ГР, газів або розплавлених мас; встановити напрямки і орієнтовні площі їх розтікання, наявність перешкод на шляхах їх розливу, наявність СДОР, вибухових і радіоактивних речовин і матеріалів, а також передбачити заходи щодо захисту від них особового складу підрозділів пожежної охорони. Залежно від призначення будівлі або споруди, технологічного процесу виробництва і фізико-хімічних властивостей зберігаються речовин і матеріалів можуть бути й інші питання, які необхідно передбачити і проаналізувати при моделюванні обстановки пожежі. Змоделювавши таку обстановку, треба визначити і оцінити ступінь небезпеки для людей, тварин, великих матеріальних цінностей, що знаходяться в зоні впливу небезпечних факторів пожежі. Одночасно з моделюванням обстановки умовної пожежі керівник занять виробляє її оцінку. Оцінка обстановки - це висновок, сформульований на основі результатів її аналізу, розрахунку сил і засобів з урахуванням наявності та боєздатності підрозділів пожежної охорони та інших умов. Розробляючи тактичний задум, керівник занять визначає і оцінює обстановку на умовному пожежі до наступних моментів: прибуття підрозділів пожежної, охорони, введення сил і засобів для гасіння, локалізації та ліквідації пожежі. Якщо до занять залучають ДПФ об'єкта, то доцільно визначати обстановку на момент оголошення тривоги. Тактичний задум за змістом може перевищувати тактичні можливості пожежних підрозділів та добровільних формувань, які залучаються до занять. В цьому випадку оцінюють обстановку на момент прибуття додаткових сил і засобів до місця виклику. В результаті прогнозування та оцінки обстановки умовної пожежі керівник занять повинен встановити вирішальний напрямок бойових дій підрозділів. Вирішальний напрям в даний момент часу тільки одне, але слід врахувати, що воно може змінюватися зі зміною обстановки, при цьому змінюються також обсяг і зміст бойових дій на нем.Определеніе вирішального напрямку є основою для розробки тактичного плану бойових дій підрозділів пожежної охорони. В результаті стає можливим вибір найбільш ефективних вогнегасних засобів, способів і прийомів їх подачі. Вибір вогнегасних засобів здійснюють залежно від фізико-хімічних властивостей палаючих речовин і матеріалів, т. Е. Від класу пожежі. Конкретизація виду вогнегасної кошти і його витрати, який встановлюють розрахунковим шляхом, дозволяє керівнику занять намітити способи і прийоми подачі вогнегасної кошти, а також оцінити необхідність використання конкретних видів пожежної техніки та пожежно-технічного озброєння, знайти необхідну кількість такої техніки. Знаючи вирішальний напрямок бойових дій, керівник занять визначає принципові напрямки введення і розстановки сил і засобів. Перші сили і засоби зосереджують і вводять на вирішальному напрямі, і тільки після цього починаються дії на інших напрямках. При поширюються пожежах розстановка сил і засобів може здійснюватися: по всьому фронту поширення горіння; по ділянці фронту, де можуть бути нанесені найбільші матеріальні втрати; по фронту поширення горіння, на флангах і в тилу, по фронту поширення в тилу з подальшим пересуванням по флангах вперед до лінії фронту; по лінії фронту з подальшою ліквідацією горіння на флангах і в тилу і ін. Розстановка сил і засобів по всьому фронту поширення вогню буває різною і залежить від групи пожежі, напрямку поширення горіння і форми його площі. На рис. 4.1 показані принципові схеми розстановки сил і засобів в залежності від форми площі поширюється пожежі, напрямку поширення горіння в горизонтальній площині в будівлях і спорудах, а на рис. 4.2 - на відкритих горючих масивах. При поширенні горіння у вертикальному напрямку додатково розподіляють сили і засоби вище і нижче зони горіння відповідно до вимог статуту . Різні варіанти напрямків введення сил і засобів по фронту, флангів і тилу відносяться до гасіння поширюються пожеж на відкритих горючих масивах; до таких пожеж головним чином відносяться лісові степові пожежі, пожежі на торфополях (рис.4.2). Якщо до моменту прибуття підрозділів пожежної охорони вогонь поширюється в одну або кілька сторін, то сили і засоби зосереджуються і вводяться в першу чергу по фронту розповсюдження пожежі, з урахуванням вирішального напрямку бойових дій, і лише потім слід наступ на всю площу пожежі.

Розстановка сил і засобів при гасінні не поширюється пожеж може здійснюватися: по всьому периметру, де вона можлива; по місцях найбільш інтенсивного горіння; по місцях, де створюється загроза вибуху та інших небезпечних ситуацій.

Залежно від прийнятого принципу введення і розстановки сил і засобів гасіння пожежі в даний момент може здійснюватися по всій площі пожежі, або тільки на її частині, або шляхом заповнення палаючих обсягів огнетушащими засобами.

Якщо площа пожежі порівняно невелика і на момент введення сил і засобів представляється можливість подати вогнегасники речовини по всій площі пожежі одночасно, то розрахунок сил і засобів виконують за площею пожежі, яка дорівнює в цей момент площі гасіння (Sn = ST).

Якщо на момент введення сил і засобів площа пожежі порівняно велика і неможливо наносити вогнегасники речовини по всій його площі одночасно або для цієї мети недостатньо сил і засобів, які прибули на пожежу, то сили і засоби зосереджують і вводять по периметру або фронту для локалізації пожежі з урахуванням подальшого поетапного його гасіння по всій площі. У цих випадках розрахунок сил і засобів здійснюють за площею гасіння пожежі на першому етапі; вона являє собою ділянку, розташовану уздовж периметра або фронту, на якому вводяться сили і засоби (рис. 4.3) .Площадь гасіння ST - це вся площа пожежі або її частина, при подачі вогнегасних засобів на яку можлива локалізація пожежі. Площа гасіння залежить, головним чином, від глибини подачі води і розчинів змочувачів на площу горіння з ручних і лафетних стволів по фронту або периметру пожежі. Практикою встановлено, що при гасінні пожеж водою та розчинами змочувачів, що подаються через пожежні стволи, робоча частина струменя, т. Е. Глибина гасіння hT, для ручних стовбурів становить 5 м, а для лафетних - 10 м.Площадь гасіння ST - це вся площа пожежі або її частина, при подачі вогнегасних засобів на яку можлива локалізація пожежі. Площа гасіння залежить, головним чином, від глибини подачі води і розчинів змочувачів на площу горіння з ручних і лафетних стволів по фронту або периметру пожежі. Практикою встановлено, що при гасінні пожеж водою та розчинами змочувачів, що подаються через пожежні стволи, робоча частина струменя, т. Е. Глибина гасіння hT, для ручних стовбурів становить 5 м, а для лафетних - 10 м.

Порівнявши глибину hT і радіус (довжину) поширення вогню R при різних формах розвитку пожежі, легко встановити наступне. Якщо сили і засоби вводять по фронту пожежі Фп, т. Е. Частини периметра пожежі, на якій найбільш інтенсивно поширюється вогонь (рис. 4.3, а, б, г, е, з), і радіус поширення вогню при кругової або кутовий формі розвитку пожежі не перевищує глибини гасіння, т. е. R <hT, а при прямокутному розвитку R <nhT де n - кількість сторін розвитку пожежі, то площа гасіння дорівнює площі пожежі Sn.В тих випадках, коли радіус (довжина) поширення вогню перевищує глибину гасіння, площа гасіння для різних форм поширення пожежі в огорожах і на відкритому просторі визначають за відомими формулами математики.

При розвиваються пожежах в житлових і адміністративних будівлях, де приміщення, як правило, невеликих розмірів, доцільно здійснювати розрахунок сил і засобів по площі пожежі, за яку нерідко приймають площу окремих приміщень. Це обумовлюється тим, що при інтенсивності подачі води для ліквідації горіння в житлових і адміністративних будівлях Jттр = 0,06 ... 0,15 л / (с-м2) можлива площа гасіння для ручних стовбурів коливається від 20 до 100 м2, що в ряді випадків перевищує площі окремих приміщень, а кошти подачі вогнегасних речовин можна вводити з декількох напрямків: з боку сходових кліток і коридорів і зовні - через віконні прорізи та балкони. У цих випадках при визначенні кількості пожежних стволів керуються статутом дiй в нс, який вимагає, щоб в таких будівлях ліквідація горіння проводилося у всіх горять на поверсі приміщеннях одночасно, а при нестачі сил і засобів - шляхом подачі стовбурів в крайні палаючі приміщення з подальшим переміщенням їх до центру пожежі.

Змоделювавши обстановку умовної пожежі та здійснивши її оцінку, керівник занять повинен: визначити та проаналізувати форму розвитку пожежі, на цій основі прийняти принципову схему розстановки сил і засобів для гасіння, а потім розрахувати площа або об'єм гасіння пожежі, які є основними параметрами для розрахунку сил і коштів, необхідних для його гасіння.

1. Визначають необхідну витрату вогнегасної кошти на ліквідацію горіння і захист сусідніх приміщень, частин будівель, конструкцій, апаратів і сусідніх об'єктів.

Необхідна витрата вогнегасної кошти обчислюють за формулою:

(4.5)

QTTp - необхідну витрату вогнегасної кошти, л / с, кг / с, м3 / хв; Пт - розрахунковий параметр гасіння пожежі: площа ST, м2, обсяг гасіння VT, м3, периметр (фронт) гасіння РТ (ФТ), м; JTTp - інтенсивність подачі вогнегасної кошти, що приймається за довідковими таблицями: для площі гасіння - JTS, л / (с-м2), кг / (с-м2), для обсягу гасіння - JTV, кг / (с-м3), для периметра (фронту) гасіння - -Г (ф), л / (с-м).

Необхідна витрата води для захисту розраховують за формулою:

(4.6)

де Q3Tp - необхідну витрату води для захисту, л / с; П3 - параметр захисту: площа, м2, або периметр (фронт), м; - Необхідна інтенсивність вогнегасної речовини на захист, яка приймається за довідковими таблицями: для площі, яка захищається - J3S, л / (с-м2), для периметра (фронту) - J3 (ф), л / (с-м).

У деяких випадках приймають інтенсивність захисту: J3S = 0,25 JTS.

Загальний необхідну витрату води для ліквідації горіння та захисту особового складу, визначають як суму їх необхідних витрат:

(4.7)

При об'ємному гасінні (локалізації) піною середньої і високої кратності необхідний її витрата для заповнення палаючих обсягів визначають за формулою:

(4-8)

де Qп Tp - необхідну витрату піни, м3 / хв; VT - об'єм гасіння (локалізації), м3; Кр - коефіцієнт заповнення палаючого обсягу, який враховує руйнування піни (Кр = 3); tp - розрахунковий час гасіння, приймається рівним 15 хв.

2. Визначають кількість приладів подачі вогнегасних засобів (водяних, пінних, порошкових стволів, пеногенераторов і ін.) Для ліквідації горіння та захисту за формулами:

(4-9)

(4-10)

де NTTp, Nзр - необхідна кількість приладів подачі вогнегасних засобів для ліквідації горіння та захисту, шт .; Qnp - витрата з одного приладу (води, розчину змочувачів, піни, порошку і ін.), Л / с, кг / с, м3 / с.

Слід пам'ятати, що необхідна кількість стовбурів на ліквідацію горіння в зд

Висновок

Розрахунок сил і засобів для гасіння - важливий елемент планування бойових дій пожежних підрозділів при розробці тактичного задуму, який можна проводити аналітичним методом, а також за допомогою графіків, таблиць та пожежно-технічних експонометрів. Найбільш повним і точним є аналітичний метод, який проводиться в такому порядку. Змоделювавши обстановку умовної пожежі та здійснивши її оцінку, керівник занять повинен: визначити та проаналізувати форму розвитку пожежі, на цій основі прийняти принципову схему розстановки сил і засобів для гасіння, а потім розрахувати площа або об'єм гасіння пожежі, які є основними параметрами для розрахунку сил і коштів, необхідних для його гасіння.

ЛІТЕРАТУРА

Конституція України. 28 червня 1996р.

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 р. № 3745-XII.

Клюс П. П., Палюх В. Г., Пустовий А.С, Сенчихін Ю.М., СировийВ.В.«Пожежна тактика» – Харків: Основа, 1998 р. – 592 с.

Наказ МВС № 189 вiд 20.02.2015р. Про затвердження Положення про організацію службової підготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту

Наказ МНС 13.03.2012 № 575 Про затвердження Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Наказ МНС України №312 07.05.2007р. Правила безпеки праці в органа і підрозділаx МНС України.