Взвод наступає на фронтідо 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку – на фронтідо 50 м. 19 страница
Порядок використання засобів технічного обслуговування батальйону, що надані згідно зі заявками, для надання допомоги екіпажам (обслугам), механікам-водіям (водіям) у роті визначає командир (заступник командира з озброєння, старший технік) роти.
Під час оборони евакуація ОВТ, що вийшли з ладу, здійснюється в межах опорного пункту взводу (роти) своїми силами та засобами, а на збірний пункт пошкодженого ОВТ – засобами евакуації старшого командира. Евакуація ОВТ з-під вогню, а також у разі загрози захоплення противником може здійснюватися з використанням бойових машин, а якщо неможливо евакуювати – уживають заходів щодо їх знищення (виведення з ладу).
Ремонт ОВТ, що вийшли з ладу, здійснюється в місцях виходу їх з ладу або в укриттях силами екіпажу, ремонтно-евакуаційною (ремонтною) групою батальйону (роти), а також силами і засобами старшого командира (начальника). Роботи, пов’язані з частковим розбиранням машин і втратою ними рухомості, а також виведенням їх у найближчі укриття проводяться тільки з дозволу командира роти. Пошкоджена бойова техніка, яка має справне озброєння і спроможна вести бій, евакуюється тільки з дозволу командира батальйону (роти).
На вогневих позиціях танків, БМП (БТР) та інших вогневих засобів, а також у взводі можуть створюватися додаткові запаси боєприпасів, поповнення яких проводиться залежно від їх витрати. Після відбиття атаки противника запаси боєприпасів у взводі (відділенні, екіпажі) негайно поповнюються.
530. Під час підготовки до наступу підготовка ОВТ проводиться в обсязі, який забезпечує їх надійне використання (бойове застосування) під час виконання поставлених завдань. Для цього, як правило, проводиться необхідний (черговий) вид технічного обслуговування і додаткові роботи, що забезпечують використання за призначенням ОВТ в конкретних умовах обстановки, місцевості, пори року, погоди і доби. У разі потреби створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Несправні ОВТ, які не можуть бути відремонтовані до початку наступу силами підрозділу, передаються ремонтно-відновлювальним органам старшого командира (начальника).
Під час висування до рубежу переходу в атаку в ар’єргарді батальйону (однієї з рот) прямує замикання похідної колони, яке встановлює причини зупинки машин, допомагає екіпажам (обслузі), механікам-водіям (водіям) в усуненні несправностей, евакуює в укриття несправні машини та витягує машини, які застрягли і заважають руху колони.
Після виконання взводом бойового завдання проводиться комплексне технічне обслуговування ОВТ. При цьому щонайперше здійснюється поповнення боєкомплекту і заправлення пально-мастильними матеріалами.
531. Під час підготовки до маршу проводиться чергове номерне технічне обслуговування ОВТ, додаткові роботи, які визначаються умовами здійснення маршу, і здійснюються заходи щодо створення необхідного запасу ходу; запаси ракет, боєприпасів і військово-технічного майна поповнюються до встановлених норм; при машинах створюються додаткові запаси пального та охолоджувальної рідини. ОВТ, які неможливо відремонтувати до початку маршу, передаються ремонтно-відновлювальним органам старшого командира (начальника).
Комплексне технічне обслуговування ОВТ під час маршу проводиться на привалах і в районах зосередження (відпочинку). На привалах, як правило, проводиться контрольний огляд, усунення виявлених несправностей і дозаправлення пальним з додаткових ємностей і пересувних засобів заправки, а в районі відпочинку – щоденне технічне обслуговування ОВТ із заправленням машин засобами старшого командира і тилу батальйону.
Технічне замикання похідної колони батальйону (роти) здійснює евакуацію машин взводу, які зійшли з маршруту руху внаслідок несправностей; разом з екіпажем (обслугою), механіком-водієм (водієм) визначає їх причину, характер та обсяг ремонтних робіт; надає допомогу в їх усуненні (видаються необхідні запасні частини й інструмент, проводиться інструктаж, у разі потреби виділяються один або декілька спеціалістів-ремонтників).
Тилове забезпечення
532.Тилове забезпечення взводу організовується і здійснюється у всіх видах бою (бойових дій) з метою підтримання його у боєздатному стані та створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань.
Командир взводу відповідає за своєчасне тилове забезпечення взводу. Він повинен уживати заходів щодо забезпечення пально-мастильними матеріалами, продовольством, водою та іншими матеріально-технічними засобами; проявляти постійну турботу про харчування особового складу, його лазне-пральне обслуговування і своєчасну заміну раніше отриманих предметів речового майна, які стали непридатні.
Основою організації тилового забезпечення є рішення командира взводу на бій (дії) і вказівки та розпорядження командира роти (батальйону) щодо тилового забезпечення.
Під час організації бою командир взводу в питаннях тилового забезпечення повинен вказати: розміри і терміни створення запасів пально-мастильних матеріалів, продовольства, медичного майна, води та інших матеріально-технічних засобів, норми їх витрат і порядок підвозу; місця розгортання підрозділів тилового забезпечення батальйону: місце, час і порядок поповнення взводу матеріально-технічними засобами, заправку ОВТ пально-мастильними матеріалами; організацію харчування особового складу взводу; режим споживання води і порядок її підвозу; порядок лазне-прального обслуговування особового складу; порядок підтримання зв’язку з підрозділами тилового забезпечення, шляхи підвозу та евакуації, а також довести райони розміщення підрозділів тилу батальйону.
Тилове забезпечення взводу командир взводу організовує через головного сержанта взводу і командирів відділень.
533. Під час бою командир взводу здійснює контроль за витратами пально-мастильних матеріалів, продовольства та своєчасною доставкою їх до підрозділів; доповідає командиру роти про забезпеченість взводу пально-мастильними матеріалами та іншими матеріально-технічними засобами.
534. Безпосереднім організатором тилового забезпечення взводу є командир взводу. Він відповідає за своєчасне забезпечення підрозділів взводу матеріально-технічними засобами. Командир взводу повинен: знати завдання взводу; організовувати отримання та зберігання запасів матеріально-технічних засобів; уживати заходів щодо своєчасної подачі (розподілу) до підрозділів матеріально-технічних засобів; організовувати доставку і видачу гарячої їжі, а також підвезення, зберігання питної води і забезпечення нею особового складу; разом із командирами відділень забезпечувати заправлення техніки пально-мастильними матеріалами; підтримувати постійний зв’язок із командирами відділень і старшиною роти у питаннях тилового забезпечення і доповідати командиру роти про забезпеченість підрозділів взводу.
Під час ведення оборони у взводі визначаються місця зберігання боєприпасів (у разі збільшення їх кількості) і місце збору поранених (хворих); місце зберігання боєприпасів, виділених більше норми для ведення бою, призначеного для приймання, зберігання і видачі ракет, боєприпасів у підрозділи взводу, обліку їх витрат, а також зосередження і здавання стріляних гільз і укупорки (тари).
Приймання і видачу боєприпасів за наказом командира взводу здійснює один із підношувачів боєприпасів. Безпосередня охорона та оборона визначеного місця здійснюється, зазвичай, відділеннями, у яких воно розміщується, їх силами і засобами.
Місце збору поранених призначено для збирання і винесення (вивезення) поранених і хворих із підрозділів взводу та тимчасового їх укриття і надання їм першої медичної допомоги, підготовки до подальшої евакуації за першої нагоди.
535. У період підготовки до бою (бойових дій) запаси матеріальних засобів у підрозділах накопичуються до встановлених норм. Взвод звільняють від поранених і хворих.
В обороні харчування особового складу організовується так, щоб основний прийом їжі припадав на час спаду бойової напруги. Доставка їжі до взводу здійснюється висуванням польової автомобільної кухні зі взводу забезпечення якомога ближче до підрозділів роти в найближче укриття виділеним для цього транспортом або підношувачами їжі від підрозділів. Харчування особового складу організовується в спеціально обладнаних місцях, роздавання гарячої їжі проводиться безпосередньо у казанок кожному військовослужбовцю. Подача води здійснюється, зазвичай, разом із доставкою гарячої їжі.
У наступі з ходупід час висування до рубежу розгортання в ротні колони підрозділи тилового забезпечення батальйону висуваються за бойовими підрозділами, там само розміщуються автомобілі з майном роти і старшина роти. Після розгортання в ротні колони за підрозділами другого ешелону висуваються пункт бойового постачання, продовольчі і пункти заправлення батальйону.
Переміщення підрозділів тилу батальйону під час наступу здійснюється відповідно до просування бойових підрозділів таким чином, щоб не порушувалася безперервність їх матеріального забезпечення.
З початком переслідування противника, що відходить, тил батальйону наближається до бойових підрозділів першого ешелону. Під час переслідування він переміщується в повному складі однією колоною безпосередньо за бойовими підрозділами.
Під час підготовки до маршу створюються додаткові запаси пально-мастильних матеріалів і вживаються заходи щодо підвищення прохідності транспорту.
Харчування особового складу здійснюється в районах відпочинку, зосередження, а також під час двогодинних привалів. Додані взводу підрозділи забезпечуються харчуванням через польовий продовольчий пункт батальйону, а дрібніші – разом із підрозділами взводу.
536. Потреба взводу в матеріальних засобах на бій (бойові дії) визначається з урахуванням їх витрат і наявності запасів у встановлених розмірах на кінець бою (дій).
Потреба визначається командиром взводу і вимагається згідно з наданими доповідями. Підвезення ракет і боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших необхідних матеріально-технічних засобів, заправлення техніки взводу організовуються заступником командира роти з озброєння (старшим техніком роти) разом із командиром взводу. Підвезення і забезпечення продовольством організовуються старшиною роти. У всіх випадках організовується забезпечення взводу водою, а за потреби – і пально-мастильними матеріалами.
Потреба взводу в матеріально-технічними засобах забезпечується за рахунок возимих запасів та підвезенням транспортом старших командирів. У разі необхідності рішенням старшого командира у взводі можуть створюватися додаткові запаси ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів та інших матеріально-технічних засобів. Вони створюються шляхом розміщення на техніці, в місцях, можливих для кріплення і транспортування. Під час бою (бойових дій) розхід матеріально-технічних засобів суворо лімітується встановленням старшим командиром норм їх витрат на день бою (виконання бойових завдань), особливо пального і боєприпасів.
537. Витрачені запаси ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства та інших матеріально-технічних засобів поповнюються до кінця дня бою (бойових дій) до встановлених норм. Підвезення ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів, продовольства й інших необхідні матеріально-технічних засобів у взвод здійснюється за усними заявками командира взводу.
Поповнення танків, БМП (БТР) боєприпасами і заправлення їх пально-мастильними матеріалами під часі бою проводиться безпосередньо в бойових порядках, а під час здійснення маршу – в районах привалів, денного (нічного) відпочинку і після прибуття в зазначений район. У разі неможливості підвезення боєприпасів і пально-мастильних матеріалів до танків, БМП (БТР) безпосередньо в бойові порядки транспортні засоби з боєприпасами і пально-мастильними матеріалами підходять якнайближче до них. Танки, БМП (БТР) почергово приховано підходять до місця розташування транспортних засобів для поповнення боєприпасів і заправлення пально-мастильними матеріалами. Відповідає за підвіз боєприпасів і пально-мастильних матеріалів до взводу командир взводу забезпечення батальйону, а за своєчасне поповнення боєприпасами і заправлення техніки пально-мастильними матеріалами – командир взводу.
Доставка боєприпасів механізованим підрозділам, під час дій у пішому порядку, здійснюється підношувачами боєприпасів з ротного пункту боєпостачання. Поповнення боєприпасами танків, БМП (БТР) здійснюється під час бою (бойових дій) після відведення їх у найближче укриття помашинно, а якщо дозволяє обстановка – безпосередньо в бойових порядках взводу.
538. Запаси продовольства утримуються в транспортних засобах взводу забезпечення батальйону, а недоторканний запас продовольства (сухий пайок) – у речових мішках, танках, БМП (БТР).
Забезпечення особового складу взводу гарячою їжею організовується через продовольчий пункт батальйону, зазвичай, тричі на добу. У разі неможливості організувати триразове приготування їжі з дозволу командира батальйону особовий склад забезпечується гарячою їжею двічі на добу, при цьому частина продовольчого пайка, яка залишилася, видається продуктами в сухому вигляді.
Приготування, доставка і видача підрозділам гарячої їжі організовується начальником продовольчого пункту батальйону згідно з вказівками командира батальйону, який визначає: на яку кількість особового складу, для яких підрозділів і до якого часу повинна бути готова їжа, порядок доставки (видачі) її підрозділам. Отримання і видачу їжі особовому складу взводів здійснює старшина роти відповідно до вказівок командира роти. Для доставки їжі підрозділам взводу від них у разі потреби виділяються підношувачі. У деяких випадках із дозволу командира батальйону приготування їжі може здійснюватися безпосередньо в підрозділах на доданих засобах приготування їжі.
Харчування організовується, як правило, за межами зони зараження. У разі вимушеної організації харчування у зонах радіоактивного зараження видача і прийом їжі здійснюється при рівні радіації до 1 рад/год – у звичайному режимі; від 1до 5 рад/год – у дезактивованих спорудах; більше 5 рад/год – у дезактивованих спорудах захищеного типу.
Для приготування їжі в зонах радіоактивного забруднення використовують тільки консервовані та концентровані продукти харчування, а також раціони харчування в герметичній тарі й упаковці.
У районах, заражених отруйними речовинами, дозволяється харчування тільки у спеціальних спорудах, які обладнані фільтровентиляційним устаткуванням. Харчі і воду, які забруднені радіоактивними речовинами і біологічними засобами, уживати в їжу заборонено.
539. Забезпечення підрозділів водою для пиття і господарських потреб здійснюється з пункту забезпечення водою (водозбірного) пункту батальйону. Використання води з інших джерел забороняється. Вода для пиття у зонах зараження доставляється в герметичних ємностях.
540.Відпуск речового майна і мийних засобів особовому складу взводу здійснюється виходячи з чисельності взводу і чинних норм. Миття особового складу здійснюється один раз на тиждень з обов’язковою заміною натільного комплекту білизни в порядку, встановленому старшим командиром. У разі необхідності проводиться санітарна обробка особового складу на підставі епідемічних показників, а також заміна та спеціальна обробка зараженого речового майна.
10.4. Медичне забезпечення
541. Медичне забезпечення у взводі в бойовій обстановці організовується з метою розшуку поранених і хворих на полі бою (у районах ураження) і своєчасного надання їм першої медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) з поля бою і підготовки до евакуації, а також із метою попередження виникнення і розповсюдження в підрозділах взводу захворювань.
Перша медична допомога надається на місці поранення (ураження) або в найближчому укритті особисто військовослужбовцем або його товаришем (особиста і взаємодопомога), стрілками-санітарами, санітарами і санітарним інструктором роти, а також особовим складом, який виділений для виконання рятувальних робіт і проведення лікувально-евакуаційних заходів у районах масового ураження.
Долікарська (фельдшерська) допомога надається в медичних пунктах батальйонів, які очолюють фельдшери, перша лікарська допомога – в медичній роті бригади, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюються лікарями.
Усі медичні підрозділи і частини повинні приймати поранених і хворих, надавати їм необхідну медичну допомогу незалежно від їх належності до частини, виду, роду військ (сил).
Збір, вивезення (винесення) поранених з поля бою (з районів ураження) на медичний пост роти здійснюється з особовою зброєю і протигазами силами і засобами взводу, а за потреби особовим складом і засобами евакуації, які додатково виділені командиром роти, на медичний пункт батальйону також зі зброєю і протигазами – засобами медичного пункту батальйону та іншими засобами, які додатково виділені командиром батальйону (роти).
Для евакуації поранених можуть використовуватися транспортні засоби, якими здійснювався підвіз боєприпасів й інших матеріально-технічних засобів, та інша техніка.
Коли у взводі є значна кількість поранених і хворих, у першу чергу евакуації підлягають важкопоранені і важкохворі, а також військовослужбовці, які отримали психологічні травми. Легкопоранені, які не потребують госпіталізації, після надання їм медичної допомоги направляються у свої підрозділи.
542. В обороні місце збору поранених взводу обладнується в укритому місці з урахуванням можливості прихованого виносу поранених і хворих із підрозділів взводу, евакуації їх до медичних постів роти. Місце для збору поранених розгортається, як правило, з тильного кордону взводного опорного пункту в бліндажі відділення другої лінії або ході сполучення.
При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником евакуація поранених і хворих організовується у першу чергу з підрозділів, які ведуть бій, для евакуації використовуються траншеї і ходи сполучення.
Під час бою командир взводу, командири відділень, стрілець-санітар уточнюють втрати і організовують надання першої медичної допомоги пораненим і хворим, вивезення (винесення) їх з поля бою і евакуацію. При цьому особиста і взаємодопомога надається військовослужбовцям на місці поранення. Потім стрілець-санітар укриває поранених і хворих від повторних поранень і за першої нагоди їх евакуюють.
543. У наступі з ходу до початку атаки медичний пункт батальйону розміщується безпосередньо за бойовими порядками рот першого ешелону на напрямку можливого найбільшого виходу зі строю особового складу підрозділів, що атакують, на відстані, яка забезпечує захист від вогню стрілецької зброї.
Під час здійснення медичного забезпечення у взводі в ході наступі основна увага приділяється наданню медичної допомоги пораненим і хворим, винесенню (вивезенню) і евакуації з поля бою на рубежі спішування, під час бою за оволодіння опорним пунктом на передньому краї і в глибині оборони противника.
Під час дій у пішому порядку стрілки-санітари взводів, просуваючись за своїми підрозділами, спостерігають за полем бою, помічають місця виходу із строю особового складу, розшукують поранених, надають їм першу медичну допомогу та зосереджують у найближчому укритті для дальшої евакуації, позначаючи ці місця відповідними покажчиками.
З початком переслідування противника, який відходить, медичний пункт батальйону наближається до підрозділів першого ешелону і вживаються заходи щодо евакуації поранених і хворих.
544. Під час маршуперша медична допомога пораненим і хворим надається безпосередньо на техніці. Поранені і хворі, які потребують першої лікарської допомоги і подальшої евакуації, передаються санітарному інструктору роти і далі до медичного пункту батальйону, тимчасових медичних пунктів, які розгорнуті на маршруті руху старшими начальниками, або до місцевих лікувальних закладів.
Медичний пункт батальйону просувається в колоні в готовності надати допомогу особовому складу у разі завдання противником ударів авіації, артилерії і застосування ним засобів масового ураження.
Розділ 11. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО ПРО ВЕДЕННЯ ВІЙНИ. ОБМЕЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ ЩОДО ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ
11.1. Загальні положення
545. Право війни – спроба держав установити певний мінімум норм і правил поведінки сторін, які беруть участь у збройному конфлікті, з метою полегшити страждання жертв воєнних дій. Ці норми викладені у двох групах міждержавних угод у рамках права війни.
П е р ш а г р у п а у г о д стосується встановлення прав і обов’язків воюючих сторін та обмежень вибору засобів ведення війни,що відображено у Гаазьких конвенціях (ГК) 1899,1907 років (Гаазьке право), які регулюють бойові дії в цілому і порядок проведення бойових дій; настають поняття окупації, нейтралітету.
Д р у г а г р у п а у г о д стосується визначення заходів щодо захисту осіб, які можуть зазнати страждань під час конфлікту та цивільного населення,що відображено у чотирьох Женевських конвенціях (ЖК) 1949 р. про захист жертв війни (про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (1-ша Конвенція), про покращення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельну аварію, із складу збройних сил на морі (2-га Конвенція), про поводження з військовополоненими (3-тя Конвенція), про захист цивільного населення під час війни (4-та Конвенція) та у двох додаткових протоколах до Конвенцій від 1977 р., які в сукупності становлять Женевське право (ЖП), що у цілому містить тези про захист: жертв збройних конфліктів (військовополонених, поранених, хворих, тих, що постраждали від корабельних катастроф, загиблих); цивільного населення; осіб, які надають допомогу жертвам збройних конфліктів (зокрема медичного персоналу).
Ці різні за своїм призначенням домовленості, що належать до галузі права війни, являють собою міжнародно-правову основу ведення бойових дій під час війн у збройних конфліктах.
Право війни вимагає виконання поставлених завдань шляхом співставлення військових і гуманітарних факторів, які є визначальними у моменті прийняття командиром рішення. Вимоги, що диктуються військовою необхідністю, слід виконувати, не виходячи за рамки принципу достатності з точки зору досягнення поставленої мети дій.
546. МГП – це система міжнародно визнаних правових норм, які спрямовані на: захист жертв збройних конфліктів (визначається Женевським правом); заборону або обмеження методів і способів ведення війни (визначається Гаазьким правом); встановлення відповідальності за порушення вимог права збройних конфліктів.
МГП знаходить своє відображення у міжнародних звичаях, які є підґрунтям міжнародних договорів; у внутрідержавних законах, які є допоміжними джерелами міжнародного гуманітарного права, а також у відповідних судових рішеннях (принципи міжнародного права, що закріплені у вироку Нюрнберзького трибуналу) та рішеннях відповідних міжнародних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста).
547. Мета МГП– полегшити страждання людей, що спричинені лихом війни чи збройного конфлікту. Воно покликане забезпечити гуманне поводження та захист особам, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, у тому числі тих осіб, які припинили брати в них участь у результаті хвороби, поранення або з будь-якої іншої причини, незалежно від їх раси, кольору шкіри, віросповідання, походження, майнового становища тощо. МГП встановлює також захист об’єктів, які не мають військового значення, проводить межу між тим, що дозволено під час війни (збройного конфлікту), і тим, що заборонено.
МГП для досягнення своєї мети: визначає правовий статус осіб і об’єктів, які знаходяться у зоні ведення воєнних дій; встановлює ряд заборон та обмежень на права тих, хто воює, що стосується вибору методів і засобів ведення воєнних дій; регламентує права та обов’язки осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права; встановлює відповідальність держави та окремих осіб за порушення його норм.
У випадках, що не передбачені міжнародними угодами, цивільні особи та комбатанти залишаються під захистом і дією загальних принципів міжнародного права, які базуються на сталих звичаях, принципах гуманності та вимогах суспільної свідомості.
Визначення “міжнародне гуманітарне право”,“право збройних конфліктів”та“право війни”вживаються у міжнародному праві як синоніми.
548. Головні принципи МГП, яких повинні дотримуватися учасники війни (збройного конфлікту): принцип законності (суворе і точне дотримання усіма військовослужбовцями норм міжнародного гуманітарного права); принцип обмеження (право сторін, що перебувають у конфлікті, вибирати засоби для завдання шкоди противнику, які є обмеженими); принцип розрізнення(чітке розмежування цивільних осіб і комбатантів, цивільних та воєнних об’єктів та зосередження дій військових підрозділів лише проти воєнних об’єктів противника); принцип сумірності (забезпечення обмеження страждань цивільного населення та намірів не завдати шкоди цивільним об’єктам); принцип гуманності (виявлення поваги та забезпечення захисту людей, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях); принцип воєнної необхідності (полягає у встановленні особливих випадків, де допускається відступ від принципів захисту певних категорій осіб і об’єктів для забезпечення виконання поставленого завдання).
Під час підготовки та ведення воєнних дій, при застосуванні принципу воєнної необхідності, необхідно чітко розрізняти такі поняття, як віроломство і воєнні хитрощі. МГП не забороняє використання воєнних хитрощів з метою введення противника в оману (маскування, демонстративні дії, дезінформація, імітація тощо).
549. До осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, належать:жертви збройних конфліктів; медичний і духовний персонал; парламентері та особи, що їх супроводжують; персонал цивільної оборони; персонал, який відповідає за захист і охорону культурних цінностей; персонал, який бере участь у гуманітарних акціях. Напад на них забороняється.
Д о ж е р т в з б р о й н о г о к о н ф л і к т у відносяться: поранені та хворі; особи, що зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата; особи, що пропали безвісти; загиблі (померлі); військовополонені; цивільні особи, які знаходяться в районі воєнних дій.
550. До об’єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, відносяться: медичні формування; санітарно-транспортні засоби; цивільні об’єкти; культурні цінності; особливо небезпечні об’єкти; об’єкти цивільної оборони; санітарні зони (місцевості); місцевості, що не обороняються; демілітаризовані зони. Напад на такі об’єкти заборонено.
До особливо небезпечних об’єктів (установ чи споруд, що містять небезпечні сили) відносяться: атомні електростанції, греблі, дамби тощо, руйнування яких може викликати вивільнення з-під контролю небезпечних руйнівних факторів і спричинити великі втрати серед цивільного населення.
Розпізнавання об’єктів і персоналу медичної і духовної служб, цивільної оборони, культурних цінностей та особливо небезпечних об’єктів здійснюється шляхом використання розпізнавальних емблем (знаків), а медичних формувань та санітарно-транспортних засобів – і розпізнавальних сигналів відповідно до встановлених правил. Персонал медичної і духовної служб, цивільної оборони та персонал, який призначений для охорони культурних цінностей, повинен мати посвідчення особи, що засвідчує їхній статус.
Особливо небезпечний об’єкт втрачає свій імунітет (статус), якщо: за рахунок зміни режиму його звичайного функціонування забезпечується регулярна, істотна та безпосередня підтримка дій противника; напад на даний об’єкт є єдиним засобом припинити таку підтримку. Зняття захисту з особливо небезпечних об’єктів є надзвичайним заходом.
11.2. Обмеження загального характеру щодо ведення бойових дій
До обмежень загального характеру щодо ведення війни відносяться:заборонені методи і засоби ведення воєнних дій;обмеження дій підрозділів на окупованій території;обмеження, які пов’язані з правилами поводження із жертвами збройних конфліктів;обмеження, які пов’язані з правилами поводження з особами та об’єктами, які знаходяться під захистом МГП; обмеження, які пов’язані із підписанням перемир’я, закінченням воєнних дій і використанням парламентерів.
551.Методи, які заборонено застосовувати: убивати або завдавати поранення цивільним особам; убивати або завдавати поранення особам, які здались у полон; убивати парламентера та осіб, які його супроводжують; нападати на осіб, які зазнають корабельну аварію або покидають на парашуті літальний апарат, що терпить лихо, і які не чинять ворожих дій (за винятком осіб, які здійснюють десантування у складі повітряних десантів); примушувати осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, брати участь у воєнних діях; віддавати наказ нікого не залишати в живих або загрожувати ним; брати заручників; вводити противника в оману шляхом віроломства; використовувати не за призначенням розпізнавальні емблеми (Червоного Хреста чи Червоного Півмісяця, міжнародні розпізнавальні знаки цивільної оборони та розпізнавальні знаки культурних цінностей, міжнародний спеціальний знак особливо небезпечних об’єктів, білий прапор парламентера, інші міжнародно визнані знаки і сигнали); незаконно використовувати розпізнавальну емблему ООН; здійснювати напад невибіркового характеру (який може спричинити такі втрати серед цивільного населення та такий збиток цивільним об’єктам, що будуть несумірними з досягненням необхідної воєнної переваги над противником); здійснювати терор щодо цивільного населення; використовувати голод серед цивільного населення з метою досягнення воєнних цілей; знищувати, вивозити або приводити в несправність об’єкти, які необхідні для виживання цивільного населення; нападати на медичні формування та санітарно-транспортні засоби, які мають належні розпізнавальні емблеми (знаки) і сигнали; здійснювати вогневе ураження населених пунктів, портів, осель, храмів і госпіталів (за умови, якщо вони не використовуються у воєнних цілях); знищувати культурні цінності, історичні пам’ятники, місця відправлення культу та об’єкти, які складають культурну чи духовну спадщину народів, а також використовувати їх з метою досягнення успіху в бойових діях; знищувати або захоплювати власність противника (крім випадків, коли такі дії викликані воєнною необхідністю); віддавати на розграбування населені пункти або місцевості.