Тема: Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру
Практичне заняття 3 ( 1 год.)
1. Підстави для кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
2. Особливості досудового розслідування у цьому провадженні. Обставини, які підлягають встановленню під час досудового розслідування. Призначення судово-психіатричної експертизи. Права особи, щодо якої здійснюється таке провадження. Участь захисника. Запобіжні заходи. Об’єднання і виділення кримінальних проваджень. Процесуальний порядок закінчення досудового розслідування.
3. Порядок судового розгляду щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Питання, які має з’ясувати суд під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Рішення, які може прийняти суд.
4. Види примусових заходів медичного характеру , які може застосувати суд. Продовження, зміна і скасування примусових заходів медичного характеру. Відновлення кримінального провадження. Оскарження ухвали суду.
Домашнє завдання: Розв’язати задачі.
Рекомендовані джерела до заняття 3:
Кримінальний процесуальний кодекс Українивід 13 квітня 2012 року / Голос України. – 2012. – 19 травня. - № 90-91.
Кримінальний кодекс України. – К.,2011 (розділ ІУ «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб»єкт злочину)», розділ ХІУ “Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування”).
Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 року//Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №4. – Ст.19.
Закон України від 22 лютого 2000 року "Про психіатричну допомогу" //Відомості Верховної Ради України.– 2000. – №19. – Ст.143.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року №7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ (1973-2011 роки). – Х.: Право, 2011. – С.301-310.
Спеціальна література:
Галаган А.И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми. - К., 1986.
Шаренко С.Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру. – Харків: Право, 2002.
Тема 23. Виконання судових рішень
Лекційне заняття ( 2 год.)
Завдання і значення стадії виконання судових рішень.
Набрання судовим рішенням законної сили.
Обов'язковість судових рішень. Преюдиційність судового вироку.
Порядок і строки звернення судового рішення до виконання.
Набрання законної сили ухвалою (вироком) апеляційного суду, ухвалою касаційного суду. Порядок звернення їх до виконання.
Процесуальні питання, які вирішуються судом у стадії виконання судових рішень. Відстрочка виконання вироку. Питання, які вирішуються під час виконання вироку і після виконання вироку.
Порядок розгляду судом питань, пов'язаних з виконанням судових рішень. Оскарження рішень суду, прийнятих ним у цій стадії процесу.
Тема 23. Виконання судових рішень
Практичне заняття ( 1 год.)
1. Набрання вироком та іншими судовими рішеннями законної сили.
2. Порядок звернення вироку до виконання.
3. Процесуальні питання, які вирішує суд у стадії виконання судових рішень.
4. Порядок вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку та інших судових рішень.
5. Нагляд прокурора за додержанням законів при виконання судових рішень у кримінальному провадженні.
Домашнє завдання: Розв'язати задачі. Написати розпорядження суду про виконання судового рішення.
Рекомендовані джерела до теми 23:
Кримінальний процесуальний кодекс Українивід 13 квітня 2012 року / Голос України. – 2012. – 19 травня. - № 90-91.
Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003року// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №3-4. – Ст.21.
Закон України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження "// Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - Ст. 207; 2003. - №5. – Ст.46; 2005. - №30. – Ст.431.
Закон України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -1996, № 48. - Ст. 263; 1997, № 9. -Ст. 69.
Закон України від 24 березня 1998 року "Про державну виконавчу службу"//Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №36-37. – Ст.243; 2005. - №30. – Ст.431.
Закон України від 29 листопада 2001 року "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів"/ Голос України. - 2002. – 15 січня. - №8.
Закон України від 23 червня 2005 року “ Про Державну кримінально-виконавчу службу України”//Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №30. – Ст.409.
Закон України від 5 березня 2009 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально –виконавчої служби України»//Голос України. – 2009. – 11 червня. - №106. – С.6-7.
Кримінально-виконавче законодавство України. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 2005. - №3. – 432 с.
Положення про порядок здійснення помилування . Затв. Указом Президента України від 16 вересня 2010 року №902/2010 /Юридичний вісник України. – 9-15 жовтня 2010 року. - №41.
Постанови Пленуму Верховного Суду Укpаїни:
№11 від 21 грудня 1990 р. "Про практику застосування судами України законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справ. – Х.: Право, 2011 - С. 64 – 70;
№2 від 26 квітня 2002 р. "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" // Там само. - С.145 – 148;
№16 від 26 грудня 2003 р. "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості " // Там само. - С. 246-251;
№8 від 28 вересня 1973 року "Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу" // Там само. - С. 11- 14.
Спеціальна література:
Добровольская Т.Н. Деятельность суда, связанная с исполнением приговоров. – М., 1979.
Матвиенко Е.А.. Бибило В.Н Уголовное судопроизводство по исполнению приговора. - Минск, 1982.
Михеєнко М.М. Реформа стадії виконання вироку в кримінальному процесі. – У кн.: Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.208-209.
Тулянский Д.В. Стадия исполнения приговора в уголовном судопроизводстве. – М.: «Юрлитинформ», 2006.
Тема 24. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
Лекційні заняття ( 4 год.)
1. Міжнародна правова допомога у кримінальних справах. Підстави та порядок зносин з компетентними органами іноземних держав. Загальні вимоги щодо надання міжнародної правової допомоги. Порядок передачі запиту(доручення) про міжнародну правову допомогу. Порядок виконання запиту(доручення) про правову допомогу на території України. Підстави для відмови в наданні міжнародної правової допомоги. Підстави та порядок створення і діяльності міжнародної слідчої групи. Інформування про злочин.Особливості проведення окремих слідчих дій при виконанні доручення про міжнародну правову допомогу. Присутність представника компетентного органу іноземної держави під час виконання запиту(доручення). Вручення документів за запитом(дорученням) компетентного органу іноземної держави. Тимчасова передача особи в Україну і з України. Виклик особи, яка перебуває за межами України. Оскарження дій органу дізнання, слідчого, прокурора при наданні міжнародної правової допомоги. Відшкодування витрат, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги на території України.
2..Видача особи(екстрадиція): поняття і значення для виконання завдань кримінального судочинства.
Загальні умови видачі особи (екстрадиції). Центральні органи, які відають питаннями екстрадиції.
Порядок підготовки документів та направлення запитів про екстрадицію.
Межі кримінальної відповідальності виданої особи.
Тимчасова видача особи.
Особливості участі захисника і перекладача у процесі видачі особи)екстрадиції).
Особливості затримання особи, яка вчинила злочин за межами України. Тимчасовий арешт особи. Екстрадиційний арешт. Підстави, порядок і строки його застосування. Припинення тимчасового або екстрадиційного арешту.
Екстрадиційна перевірка. Підстави для відмови у видачі особи (екстрадиції).
Суб’єкти і порядок оскарження рішення про видачу особи(екстрадицію).
Порядок і строки фактичної передачі особи. Відстрочка передачі особи.
3. Кримінальне провадження в порядку перейняття. Поняття та умови перейняття кримінального переслідування. Форма та зміст прохання про перейняття кримінального переслідування. Порядок передачі прохання про перейняття кримінального переслідування. Наслідки передачі кримінальної справи компетентному органу іноземної держави. Порядок виконання в Україні прохання про перейняття кримінального переслідування.
4. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб. Підстави для визнання і виконання вироків судів іноземних держав в Україні. Запит про виконання вироку суду іноземної держави. Розгляд запиту Міністерством юстиції України. Строки і порядок розгляду судом України питання про виконання вироку суду іноземної держави. Порядок звернення вироку іноземного суду до виконання.
Підстави для розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання. Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання. Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах. Порядок розгляду запиту(клопотання) про передачу громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні. Приводи, підстави та порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України. Обов’язковість повідомлення про зміну або скасування вироку щодо переданої засудженої особи. Покриття витрат, пов’язаних з передачею засудженої особи.
Визнання та виконання вироків міжнародних судових установ.
Рекомендовані джерела до теми 24:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К., 2006.
2. Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – С.341-353.
3. Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовтня 1975 року // Там само. – С.355-359.
4. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовтня 1975 року // Там само. – С.361-366.
5. Європейська конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року // Там само. - С.375-386.
6. Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 17 березня 1978 року // Там само. - С.387-392.
7. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 8 листопада 2001 року // Офіційний вісник України. – 2011. - №48. – Ст.1950.
8. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша). Зб. док. – К.: Юрінком, 1996. – С.1049-1082.
9. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року / Голос України. – 2012. – 19 травня. - № 90-91.
10 . Кримінально –процесуальний кодекс України. – К., 2011 (розділи 37-39).
11. Закон України від 10 листопада 1994 року «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» / Голос України. – 1994. – 23 листопада. - №222.
12. Закон України від 29 червня 2004 року “Про міжнародні договори України”// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №50. – Ст.540.
13. Закон України від 16 січня 1998 року «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №23. – Ст.129.
14. Закон України від 21 травня 2010 року «Про внесення змін до Кримінально –процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції)/Голос України. – 2010. – 17 червня. - №110.
15. Закон України «Про ратифікацію Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 1 червня 2011 року / Голос України. – 2011. – 30 червня . - №116.
16. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 16 червня 2011 року / Голос України. – 2011. – 9 липня. - №123.
17. Закон України від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» / Голос україни. – 2012. – 25 жовтня. - № 199.
18. Наказ Генерального прокурора України від 26 грудня 2005 року №8 гн «Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги»// Прокуратура України. Законодавство. Рішення Конституційного Суду України. Накази та інші організаційно розпорядчі документи Генерального прокурора України. За аг. ред.. Генерального прокурора України О.І.Медведька. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – С. 347-353.
19. Інструкція про порядок розгляду в органах прокуратури України запитів про видачу правопорушників. Затв. Наказом Генерального прокурора України від 23 травня 2007 року №8 гн-1 // Там само. – С.365-371.
20.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 року №16 «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання(арешту) осіб при вирішенні питань, пов’язаних з їх екстрадицією //Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. За заг. ред.. В.Т.Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С.293-297.
Спеціальна література:
1. Бойцов А.И. Выдача преступников. – СПб.: Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004.
2. Быкова Е.В., Выскуб В.С., Хайруллина Г.А. Развитие института международного сотрудничества в сфере уголовного судопроизводства в рамках СНГ: Монография. – М.: Юрлитинформ, 2012.
3. Васильев Ю.Г. Институт выдачи преступников (экстрадиции) в современном международном праве. – М.: Современная экономика и право, 2003. – 320 с.
4. Волеводз А.Г. Правовое регулирование новых направлений международного сотрудничества в сфере уголовного процесса. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 528 с.
5. Гавриш Т. С. Теорія та практика міжнародної правової допомоги в кримінальних справах (проблеми сучасного співробітництва України): Монографія. – Х.: Право, 2006. – 192 с.
6. Сафаров Н. Экстрадиция в международном уголовном праве: проблемы теории и практики. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 416 с.
7. Смирнов М.І. Інститут взаємної правової допомоги у кримінальних справах: сучасний стан і перспективи розвитку: монографія. – Одеса: Фенікс, 2005. – 242 с.
6. ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ ДО КУРСУ: