Функціонально-психологічний аналіз слідчої діяльності

Реальна ситуація злочину, як правило, визначається висо­ким ступенем складності й невизначеності. Тому плануючи про­цес його розслідування, слідчий базується не на реальній ситу­ації, а на її інформаційній моделі. В якості такого модельного уявлення виступає слідча ситуація— динамічна інформацій-

206 Тема 9

на система, що відображає, з різним ступенем адекватності, ба­гатоманітні логіко-пізнавальні зв'язки між встановленими і ще не встановленими обставинами, тактико-психологічні відноси­ни учасників (сторін) кримінального судочинства, а також орга­нізаційно-управлінську структуру та рівень упорядкованості процесу розслідування.

Вказаним визначається типологія компонентів слідчої ситу­ації:

1) компоненти інформаційного характеру;

2) компоненти процесуального і тактичного характеру;

3) компоненти матеріального та організаційно-технічного
характеру;

4) компоненти психологічного характеру.
Співвідношення між компонентами реальної ситуації і мо­
дельного її уявлення достатньо складне та неоднозначне:

— об'єктивно складна ситуація правильно відображена в
складній слідчій ситуації;

— об'єктивно складна ситуація неадекватно відображена як
проста слідча ситуація;

— об'єктивно проста ситуація неадекватно сприймається як
складна слідча ситуація;

— об'єктивно проста ситуація правильно усвідомлюється як
проста слідча ситуація.

Зазначеними співвідношеннями зумовлені можливі помил­ки в орієнтації вже на початкових етапах розслідування.

В психологічному плані слідча ситуація є проблемною ситу­ацією, що детермінує всю пізнавальну активність слідчого. Фун­кціональним центром пізнавальної діяльності слід вважати ви­рішення різноманітних мислительних завдань, що поділяють­ся на два основних різновиди: ідеальні та реальні

Ідеальні завдання — це слідчі версії, що висуваються після збору первісної інформації і становлять собою різнорівневі мо­делі. Ідеальне мислительне завдання, як часткова версія, спря­моване на організацію конкретних інформаційно-пошукових дій.

При розслідуванні злочину слідчий вирішує декілька типів реальних завдань:

Психологія слідчої діяльності 207

1) завдання з визначення джерел інформації;

2) завдання з організації слідчих і оперативно-розшукових
Дій;

3) завдання з координації діяльності;

4) завдання з економізації процесуальних зусиль і визначен­
ня термінів розслідування;

5) завдання з організації профілактичних заходів.
Перший тип завдань визначає дії по знаходженню не стільки

самої інформації, скільки надійного її джерела. Вихідна умова цього типу завдань міститься в проблемній слідчій ситуації як джерелі первісної інформації щодо, щонайменше, факту злочи­ну (місто події, свідки, потерпілі, речові докази). Деталізація мис-лительної діяльності слідчого на цьому етапі можлива за декіль­кома підставами. По-перше, невизначеність в умовах практич­ної відсутності первісної інформації може продукувати множи­ну взаємно суперечливих версій або ж жодної продуктивної. По-друге, виділення смислових інформаційних зон утруднюється значним обсягом надлишкової інформації, що, в свою чергу, при­зводить до висунення декількох однопорядкових версій. Зовні­шня несуперечлива узгодженість фактів, умов і обставин (мож­ливо, вони й не стосуються факту злочину) через її очевидність приводить слідчого до версифікації в невірному напрямі.

Другий тип завдань підрозділяється на декілька підтипів: а) завдання щодо обрання ефективної слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу для одержання доказової інформації; б) зав­дання щодо системи слідчих дій та оперативно-розшукових за­ходів; в) завдання щодо структури організації слідчих дій та опе­ративно-розшукових заходів (їх планування та реалізація).

Третій тип завдань спрямований на координацію дій при розслідуванні злочинів. Координація як узгоджена система дій, спрямованих на досягнення мети, в слідчій діяльності пов'яза­на з концентрацією окремих дій та їх взаємообумовленістю. Окрім того, вона об'єднує зусилля декількох осіб чи відомств. Координація визначає також міжособистісну та рольову взає­модію працівників, які беруть участь у розслідуванні злочину, причому можна виділити, принаймні, три форми такої взаємодії: а) доручення органам дізнання проведення оперативно-розшу-

208 Тема 9

кових дій; б) доручення органам дізнання виконання слідчих дій; в) сприяння органів дізнання роботі слідчого при провадженні окремих слідчих дій.

Четвертий тип завдань передбачає економізацію процесу­альних зусиль та визначення термінів діяльності. Слідчому на­дані певні процесуальні засоби знаходження, фіксації та дослід­ження доказів, процесуального примусу тощо. Одночасно вису­ваються досить жорсткі вимоги щодо термінів як всього розслі­дування, так і окремих слідчих дій.

Зміст п'ятого типу завдань — профілактична діяльність слідчого, що має на меті, з одного боку, встановлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, а з іншого — здійснення заходів, спрямованих на їх ліквідацію.

В процесі вирішення будь-якого типу завдань слідчий реалі­зує наступну сукупність функцій:

1) цільові — встановлення фактів, висунення версій та ін.;

2) забезпечуючі — створення умов для ефективних дій;

3) контрольні—співвіднесення, перевірка одержаних резуль­
татів, вирішення слідчого завдання.

В процесі розслідування злочину бере участь цілісна осо­бистість слідчого з притаманними їй структурними компонен­тами, а саме:

— рівень моральних якостей, принципів та цінностей;

— рівень інтелектуально-пізнавальних якостей;

— характерологічні властивості;

— психофізіологічні якості.

Професіограма слідчого, таким чином, становить собою ба­гаторівневу ієрархічну структуру, в якій відображаються психо-дінамічні та індивідуально-психологічні властивості і якості, що реалізуються в професійній діяльності. Вони супроводжуються й забарвлюються певними психічними станами, котрі вплива­ють на динаміку і ефективність досягнення кінцевого результа­ту. Такі стани диференціюються залежно від: а) ролі особистості та ситуації — особистісні та ситуативні; б) домінуючих компо­нентів діяльності — інтелектуальні, емоційні, вольові; в) ступе­ню вираженості — глибокі та поверхневі; г) терміну перебігу — короткочасні та тривалі; д) впливу на особистість — позитивні

Психологія слідчої діяльності 209

та негативні, стенічні та астенічні; є) ступеню адекватності — адекватні та неадекватні та ін.

Так, оптимізують діяльність наступні стани:

1) професійний інтерес, стан творчості, натхнення — викли­
кає енергійність, підвищує працездатність, покращує сприйман­
ня та мислительні процеси;

2) стан готовності до проведення певної слідчої дії — сприяє
активізації пізнавальних процесів та спостережливості, гостроті
відчуттів, високому рівню саморегуляції;

3) стан рішучості — спонукає до складних вольових зусиль
та самоконтролю.

Негативно впливають на ефективність діяльності:

1) психічна напруженість — дезорганізує поведінку, викли­
кає утруднення мислення, призводить до пасивності;

2) тривожність — викликається складною ситуацією чи нео-
чікуваними змінами, невдачами та помилками;

3) фрустрація — виникає в ситуації актуального чи потен­
ційного протиборства, звичайно завертається агресією (на
об'єкт чи самого себе);

4] персеверація — ригідність. Сполучення інерційності, сте­реотипності з впертістю, опору змінам як наслідок шаблонності мислення та надмірної типізації розслідуваних справ.

Вплив негативних емоційних станів може мінімізуватися раціональною організацією і виробленням індивідуального сти­лю діяльності, при якому недоліки компенсуються розвитком професійно важливих якостей особистості та засвоєнням ефек­тивних методів і засобів. Аналіз існуючих індивідуальних стилів діяльності дозволяє виділити наступні типи особистості слідчо­го:

1 тип — слідчий-організатор. Уміло розподіляє повноважен­
ня, легко встановлює міжособистісні контакти, успішно керує
діями слідчо-оперативної групи;

2 тип — слідчий-мислитель. Не схильний до керівництва,
продуктивно генерує версії, є професіоналом в оцінці інформації
по справі, віддає перевагу самостійній, інтелектуально-наси­
ченій праці, володіє розвиненим продуктивним мисленням та
уявою;

210 Тема 9

3 тип — слідчий-комунікатор. Легко встановлює і підтримує
соціальні контакти, у процесі розслідування основну увагу при­
діляє комунікативним слідчим діям (допит, очна ставка);

4 тип — слідчий-слідопит. В структурі професійних якостей
домінують інформаційно-пошукові, зокрема, високий рівень
спостережливості. Схильний працювати «за гарячими слідами»,
володіє широкими криміналістичними пізнаннями.

Функціонально-психологічна структура слідчої діяльності представлена інформаційно пошуковимита інформаційно-комунікативнимислідчими діями.

Інформаційно-пошукові — це дії, основу яких складає інфор­маційний пошук та оперування інформацією щодо події злочи­ну (огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки та об­ставин події, обшук); інформаційно-комунікативні — група слідчих дій, що базуються на комунікативній діяльності, тобто здійснюються в умовах постійного контакту та діалогу між учас­никами процесу розслідування (допит, очна ставка).