Класифікація по міжнародному регламенту радіозв’язку
| 100000 км – 10 000 км | Декамегаметрові | 3 – 30 Гц | Край низькі (КНЧ; ELF) | Зв’язок з підводними човнами |
| 10000 км – 1000 км | Мегомметрові | 30 – 300 Гц | Наднизькі (ННЧ; SLF) | Зв’язок з підводними човнами |
| 1000 км – 100 км | Гектокілометрові | 300 – 3000 Гц | Інфранизькі (ІНЧ; ULF) | |
| 100 км – 10 км | Міріаметрові | 3 – 30 кГц | Дуже низькі (ДНЧ; VLF) | Зв’язок з підводними човнами |
| 10 км – 1 км | Довгі хвилі, кілометрові | 30 – 300 кГц | Низькі (НЧ; LF) | Радіомовлення, радіозв’язок |
| 1 км – 100 м | Середні хвилі, гектометрові | 300 – 3000 кГц | Середні (СЧ; MF) | Радіомовлення, радіозв’язок |
| 100 м – 0 м | Короткі хвилі, декаметрові | 3 – 30 МГц | Високі (ВЧ; HF) | Радіомовлення, радіозв’язок, рації |
| 10 м – 1 м | Метрові хвилі | 30 – 300 МГц | Дуже високі (ДВЧ; VHF) | Телебачення, радіомовлення, радіозв’язок, рації |
| 1 м – 100 мм | Дециметрові | 300 – 3000 МГц | Ультрависокі (УВЧ; UHF) | Телебачення, радіозв’язок, рації, мобільні телефони, мікрохвильові печі |
| 100 мм – 10 мм | Сантиметрові | 3 – 30 ГГц | Надвисокі (НВЧ; SHF) | Радіолокація, супутникове телебачення, радіозв’язок, бездротові комп’ютерні мережі, супутникова навігація |
| 10 мм – 1 мм | Міліметрові | 30 – 300 ГГц | Край високі (КВЧ; EHF) | Радіоастрономія, високошвидкісний радіорелейний зв’язок, метеорологічні радіолокатори |
| 1 мм – 0,1 мм | Дециміліметрові | 300 – 3000 ГГц | Гіпервисокі частоти, довгохвильова область інфрачервоного випромінювання (ГВЧ) | Експериментальна „терагерцова камера”, яка реєструє зображення у довгохвильовому ІК (випромінюється теплокровними організмами, але, на відміну від більш короткохвильового ІК, не затримується діелектриками). Також „використовується” для побудови наукових гіпотез про „прямий зір”, „телепатію” тощо, побудованих на недоведеному припущенні існуючої чуттєвості людського мозку до ГВЧ. |
Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, порушення в системах і органах, функціональні зміни в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем. Зазвичай зміни діяльності нервової та серцево-судинної систем зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, але, в разі невеликої інтенсивності ЕМП, зменшуються та зникають за припинення його впливу. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до різного захворювань.
ЕМП низькочастотного діапазону (промислової частоти 50 Гц) викликають у працюючих порушення функціонального стану центральної нервової системи, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена втомленість, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров’яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль.
Унаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань (діапазону 30 кГц – 30 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, біль в області серця. З’являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зоровомоторної реакцій, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, що є свідченням порушення роботи окремих органів – шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обмінів, змінюється склад крові, зафіксовані порушення на клітковому рівні. У цьому діапазоні працюють потужні радіомовні станції, судові радіостанції та аеродромна радіослужба, а зв’язкові, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило, у місцях великої концентрації населення.
Застосування ЕМП у НВЧ діапазоні забезпечує більш високу якість передачі інформації, ніж в УВЧ діапазоні. Усі ділянки НВЧ діапазону використовуються для радіозв’язку, в тому числі радіорелейного та супутникового. Тут працюють практично всі радіолокатори. До цього діапазону входять дециметрові (1-10 дм), сантиметрові (1-10 см), міліметрові (1-10 мм) хвилі; іноді їх називають «мікрохвилі».
Мікрохвильовий діапазон ЕМП, в якому працює сучасний стільниковий зв’язок, знаходиться в межах 450 МГц – 2 ГГц. Такі поля, на відміну від іонізуючого випромінювання, незалежно від їх потужності, не можуть викликати іонізацію або вторинну радіоактивність в організмі. Доведено, що хвилі діапазону вище 1 МГц призводять до нагрівання тканин (внаслідок поглинання ними енергії ЕМП). Поля високої інтенсивності здатні локально підвищувати температуру тканин на 100 С і вище. З кожним днем з’являються нові дані про те, що мобільний зв’язок несе загрозу здоров’ю людини. Узагальнюючи їх можна виділити чотири системи організму, які найбільш піддаються шкідливому впливу електромагнітного випромінювання*:
ü центральна нервова система – найбільш чутлива до ЕМП; спостерігається погіршення пам’яті, уваги, порушення сну, можливе виникнення нейрон циркуляторної дистонії.
ü імунна система – відбувається пригнічення імуногенезу, що призводить до погіршення стійкості організму до різних інфекцій.
ü ендокринна система – збільшується склад адреналіну в крові .
ü статева система – спостерігається пригнічення сперматозоїдів, підвищення кількості вроджених недоліків розвитку; найбільш чутливими до впливу ЕМП є яєчники.
Оскільки НВЧ-випромінювання – викликає нагрівання середовища, то цей діапазон широко використовується не лише у зв’язку, а й у промислових установах, у побуті. Вплив НВЧ-випромінювання на живі тканини дало підставу для побудови терапевтичної медичної апаратури. Завдяки особливостям поширення НВЧ саме цей діапазон використовують для передачі енергії променем на великі відстані.
Вплив НВЧ на біологічні об’єкти залежить від інтенсивності опромінення. Теплова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла або локалізованим нагрівом тканини. Впливаючи на живу тканину, ЕМП викликає змінну поляризацію молекул і атомів, які складають клітини, внаслідок чого відбувається небезпечний нагрів. Надмірне тепло може нанести шкоди окремим органам і всьому організму людини. Особливо шкідливий перегрів таких органів, як очі, мозок, нирки. З ростом інтенсивності виявляється вплив на нервову систему, умовно-рефлекторну діяльність, на клітини печінки; підвищується тиск, відбуваються зміни у корі головного мозку, втрата зору.
Для захисту людини від дії електромагнітних опромінювань застосовуються різні засоби і заходи захисту: час, відстань, екранізація джерел випромінювання, зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромінювання, екранування робочих місць, засоби індивідуального захисту, виділення зон випромінювання.