Психологічна сутність соціальної організації
Людина може досягнути поставленої мети лише в процесі взаємодії з іншими людьми. Форми такої спільної діяльності досить різноманітні. Але всю їх різноманітність можна звести до трьох форм: група, соціальна організація і спільнота.
Соціальну організацію слід розглядати як структуру й систему. Соціальна група є її складовою з властивими їй феноменами.
Усталеним і загальновизнаним є визначення організації як специфічної форми об'єднання групи індивідів (двох і більше),
діяльність яких свідомо координує суб'єкт управління, щоб упорядкувати спільну діяльність та успішно досягнути спільної мети.
В основі формування організації лежать два соціальні феномени:
• синергія (об'єднання зусиль учасників організації дає мож
ливість досягти більш високих результатів, ніж ті, які можна
отримати шляхом простого підсумовування зусиль ізольова
них індивідів);
• фасилітація ("полегшення зусиль за будь-якої спільної
діяльності^.
Найбільш істотними ознаками організації є такі:
1) цілеспрямованість і системність (наявність мети, система ро-
лей-статусів, синхронність діяльності);
2) поділ праці та високий рівень спеціалізації (поділ праці по верти
калі й горизонталі, кожен співробітник має свою спеціалізацію);
3) ієрархічна структура влади (у вигляді піраміди);
4) формалізація діяльності (формальна система правил та ін
струкцій, кожен співробітник є лояльним щодо організації);
5) наявність адміністративної структури, штатних співробіт
ників і публічного офісу;
6) контакт соціальних ролей (безособистісна орієнтація членів
організації. Кожен клієнт розглядається як нова справа,).
Розглянемо феномени групової життєдіяльності. Д. Майєрс
звів усі людські прояви в процесі спільної життєдіяльності до шести основних групових феноменів:
• феномен соціальної фасилітації. Присутність інших завжди
збуджує і благотворно позначається на вирішенні простих і
звичних справ (у яких домінує правильна відповідь); водночас
заважає вирішенню складних справ (у яких домінує непра
вильна відповідь або відповіді немає зовсім). Чому нас збу
джує присутність інших?
Оскільки ми стурбовані, як нас оцінюють інші, остільки виникає конфлікт між увагою до інших та увагою до справи;
• феномен соціальних лінощів. Люди докладають менше зусиль,
коли об'єднують свої знання і вміння заради досягнення
12*
ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ
спільної мети, ніж у випадку індивідуальної відповідальності, коли добре видно внесок кожного в загальну справу. Чому це відбувається? Люди впевнені, що їх оцінюють лише тоді, коли вони діють поодинці. Групова ситуація зменшує страх оцінки. Коли люди не відповідають за кінцевий результат, їх особиста відповідальність розподіляється між усіма членами групи. Експериментально підтверджено, що індивідуальна працездатність у групі із 2 осіб дорівнює 90 %, у групі ж із шести працівників вона падає до 55 %.
Чи завжди проявляються соціальні лінощі? Ні. їх прояв послаблюється за таких умов:
• якщо спільна діяльність приваблює та захоплює;
• коли члени групи — друзі;
• коли разом трудяться працівники, що належать до колекти
вістських культур (азіатських);
• коли група складається переважно із жінок;
феномен деіндивідуалізації, або чому разом ми робимо те, чого не робили б поодинці. У групі нормативне стримування іноді слабшає: якщо тиск посилюється, а відповідальність зменшується. Результатом можуть бути дії, що варіюють від легкого порушення заборон (вигуки під час зборів) до імпульсивного самовираження (груповий вандалізм, оргії) і навіть руйнівних соціальних вибухів (вуличні безпорядки). Під феноменом деіндивідуалізації слід розуміти втрату самовладання й острах оцінки, коли нормативне стримування значно слабшає. За яких умов проявляється цей феномен?
1) розмір групи. Чим більша група, тим більше втрачається
самовладання;
2) фізична анонімність і знеособленість. Зімбардо зробив при
пущення, що знеособленість у великих містах сама по собі
допускає акти вандалізму (приклад з машиною в Нью-Йор
ку та провінційному містечку Пало-Альто);
3) дії групи, що збуджують та відволікають, створюють ґрунт
для деіндивідуалізації (оплески, спів хором, різні ритуальні
заходи — наприклад, різні секти й релігійні течії);
ГРУПИ І МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ В ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ
4) ослаблене самоусвідомлення. Група здатна розбалансувати
поведінку й настанови особистості.
Деіндивідуалізація послаблюється в тому разі, якщо посилюється самоусвідомлення: перед дзеркалами й відеокаме-рами, перед фотоапаратами, у маленьких селищах, за умови наявності іменних табличок і носіння нестандартного одягу;
5) феномен групового мислення. Для членів групи інтереси
групової гармонії є важливішими за ухвалення реалістич
ного рішення. Особливо часто це трапляється в діяльності
групи, що приймає управлінські рішення.