Міжособистісна атракція, її чинники.
Тема 8. Міжособистісні взаємини та статево-рольові конфлікти. - 2 год.
Актуальність теми. Обґрунтування теми.
Сьогодні нікому не треба доводити, що проблема, пов'язана з вивченням конфліктів має право на існування. До проблем виникнення та ефективного розв'язання конфліктів, проведення переговорів і пошуку згоди виявляють величезний інтерес не тільки професійні психологи та соціологи, а й політики, керівники, педагоги, соціальні працівники, словом всі ті, хто у своїй практичній діяльності пов'язаний з проблемами взаємодії людей. Цей усе зростаючий інтерес в чималому ступені пов'язане зі зростанням напруженості в різних сферах соціальної взаємодії, з гострою потребою і різних громадських структур та окремих людей практичної допомоги у вирішенні конфліктів.
Орієнтація на "безконфліктний" розвиток робило проблематику конфліктів не перспективною. Це призвело не тільки до її фактичного виключення з області її наукового дослідження, але й до того, що в суспільстві не сформувалися механізми роботи з конфліктами. Спроби копіювання досвіду зарубіжних конфліктологів, особливо в галузі соціальних та виробничих проблем не розрахованого на універсальне застосування в будь-яких соціокультурних умовах виявляються малоуспішними. До найпоширеніших психологічним конфліктів відносяться міжособистісні конфлікти. Вони охоплюють практично всі сфери людських відносин. Будь-який конфлікт в кінцевому підсумку, так чи інакше, зводиться до міжособистісного. Навіть в міждержавних конфліктах відбувається зіткнення між лідерами або представниками держав. Тому знання особливостей міжособистісних конфліктів, причин їх виникнення та способів управління ними є важливою складовою у професійній підготовці будь-якого фахівця.
2. Цілі лекції:
- навчальні:
- ознайомити студентів із міжособистісною атракцією, територіальною близькістю людей, антиципацією взаємодії, експериментами з дослідження стереотипу фізичної привабливості, гендерними та культурними детермінантами фізичної привабливості, концепцією любовних взаємин Р.Стернберга, глобалізацією та змінами безпосередніх людських взаємин, тенденціями розвитку сімейних відносин та сучасних форм сім’ї, вербальним та фізичним насиллям в партнерських відносинах, альтернативними формами сім’ї, відмовою від сім’ї.
- виховні :
виховати любов до психологічної професії, формування ідеалу практичного психолога на основі яскравих прикладів життя відомих психологів і формування основ психологічної майстерності.
План та організаційна структура лекції.
| № п/п | Основні етапи лекції та їх зміст | Цілі у ступенях абстракції | Тип лекції. Обладнання лекції. | Розподіл часу |
| І. 1. 2. ІІ. 3. ІІІ. 4. 5. 6. 7. | Підготовчий етап. Визначення навчальної мети. Забезпечення позитивної мотивації. Основний етап. Викладення лекційного матеріалу за планом: 1. Міжособистісна атракція, її чинники. 2.Територіальна близькість людей. 3.Антиципація взаємодії. 4. Фізична привабливість та феномен «відповідності зовнішнім даним партнера». 5. Концепція любовних взаємин Р.Стернберга. 6. Альтернативні форми сім’ї. Заключний етап. Резюме лекції. Загальні висновки. Відповідь лектора на можливі запитання. Завдання для самопідготовки. Список літератури, питання, завдання. | І. ІІ. ІІІ. | У відповідності з виданням: «Методичні рекомендації щодо планування, підготовки та аналізу лек Список літератури, питання, завдання. | 5% 85 – 90% 5% |
4. Зміст лекційного матеріалу:
- структурно-логічна схема змісту теми:
1.Перевірка рівня підготовки до заняття.
2.Обговорення: Міжособистісні взаємини та статево-рольові конфлікти.
3.Самостійна робота з тестовими завданнями.
4.Висновки заняття.
Текст лекції.
Міжособистісна атракція, її чинники.
Люди не просто сприймають один одне, але вони ще і формують по відношенню один до одного певне ставлення, яке народжує різноманітну гамму почуттів – від неприйняття тієї або іншої людини до симпатії, навіть любові до неї. Область досліджень, пов'язана із з'ясуванням механізмів утворення різних емоційних відносин до людини, яка сприймається, одержала назву атракції. Вона пов'язана переважно з міжособистісними відносинами і досліджується не сама по собі, а в контексті перцептивної сторони спілкування.
Атракція – це процес формування привабливості якоїсь людини для того, хто її сприймає, і продукт цього процесу, тобто деяка якість ставлення.
Атракцію можна розглядати як особливий вид соціальної установки (атитюда) на іншу людину, в якій переважає емоційний компонент, коли цей «інший» оцінюється переважно в категоріях, властивих афективним оцінкам.
Дослідження атракції головним чином присвячені з'ясуванню тих чинників, які приводять до появи позитивних емоційних відносин між людьми. Вивчається питання про роль схожості характеристик суб'єкта і об'єкту сприйняття в процесі формування атракції, про роль «екологічних» характеристик процесу спілкування (близькість партнерів по спілкуванню, частота зустрічей і ін.). Теоретичні інтерпретації, які даються одержаним даним, не дозволяють говорити про те, що вже створена задовільна теорія атракції. Дослідження атракції в соціальній психології – порівняльно нова область. Її виникнення пов'язане з ломкою певних упереджень. Довгий час вважалося, що сфера вивчення таких феноменів, як дружба, симпатія, любов, не може бути областю наукового аналізу, швидше, це область мистецтва, літератури і т.д. Дехто з науковців вважає, що розгляд цих явищ наукою натрапляє на непереборні перешкоди не тільки унаслідок складності явищ, що вивчаються, але і унаслідок різних, етичних утруднень, які тут виникають. Проте логіка вивчення міжособистісного сприйняття примусила соціальну психологію прийняти і цю проблематику, і в даний час налічується досить велика кількість експериментальних робіт і теоретичних узагальнень в цій області.
Встановлено, що перші враження визначають поведінку людини відносно іншої особи і можуть викликати у цього іншого реакції, які узгоджуються з цим враженням і, т. ч., підкріплюють його. Як загальне правило, нас тягне до тих, хто, як ми вважаємо, володіє сприятливими характеристиками або якостями, і нас відштовхують ті, кого ми сприймаємо як наділених несприятливими атрибутами, причому сили тяжіння/відштовхування тим більше, чим більшими є сприймані нами достоїнства/недоліки ін. людей.
Багато реакцій на іншу людину, мабуть, зовсім не залежать від її привабливості. У свою чергу, привабливість іншої людини звичайно викликає тенденцію зближуватися і встановлювати дружні відносини з цією людиною. Що не викликає сумнівів, так це те, що на форми, які прийматиме ця тенденція зближення, в значній мірі впливають ситуативні і особові чинники.
Неможливо собі уявити розвиток людини, саме існування індивіда як особистості, його зв'язок із суспільством поза спілкуванням з іншими людьми. К. Маркс і Ф. Енгельс відзначали у зв'язку з цим: "... дійсне духовне багатство індивіда цілком залежить від багатства його дійсних відносин ...".
До структури спілкування можна підійти по-різному, як і до визначення його функцій. Можна характеризувати структуру спілкування шляхом виділення в ньому трьох взаємозв'язаних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної.
Комунікативна сторона спілкування, чи комунікація у вузькому сенсі слова, полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, а й діями. Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.
Особливий коло проблем міжособистісного сприйняття виникає у зв'язку з включенням в цей процес специфічних емоційних регуляторів. Люди не просто сприймають один одного, але формують один по відношенню до одного певні відносини. На основі зроблених оцінок народжується різноманітна гама почуттів - від несприйняття тієї чи іншої людини до симпатії, навіть любові до нього. Область досліджень, пов'язаних з виявленням механізмів утворення різних емоційних відносин до сприймається людині, отримала назву дослідження атракції. Буквально атракція - залучення, але специфічний відтінок у значенні цього слова в російській мові не передає всього змісту поняття «атракція».
Атракція (від франц. Attraction - тяжіння, залучення, тяжіння) - позначає процес взаємного тяжіння людей один до одного, механізм формування уподобань, дружніх почуттів, симпатій, любові. Сформувати атракцію - значить викликати до себе позитивне ставлення, тобто розташувати до себе. Навіщо потрібна атракція? Немає поганих людей - є погані стосунки.
Атракція - це і процес формування привабливості якоїсь людини для сприймає, і продукт цього процесу, тобто деякий якість відносини. Цю багатозначність терміна особливо важливо підкреслити і мати на увазі, коли атракція досліджується не сама по собі, а в контексті третьої, перцептивної, сторони спілкування. З одного боку, постає питання про те, який механізм формування уподобань, дружніх почуттів чи, навпаки, неприязні при сприйнятті іншої людини, а з іншого - яка роль цього явища (і процесу, і «продукту» його) в структурі спілкування в цілому, у розвитку його як певної системи, що включає в себе і обмін інформацією, і взаємодія, і встановлення взаєморозуміння.
Включення атракції в процес міжособистісного сприйняття з особливою чіткістю розкриває ту характеристику людського спілкування, яка вже відзначалася вище, а саме той факт, що спілкування завжди є реалізація певних відносин (як громадських, так і міжособистісних). Атракція пов'язана переважно з цим другим типом відносин, що реалізуються в спілкуванні.
Дослідження атракції в соціальній психології - порівняно нова галузь. Її виникнення пов'язане з ломкою певних упереджень. Довгий час вважалося, що сфера вивчення таких феноменів, як дружба, симпатія, любов, не може бути областю наукового аналізу, скоріше, це область мистецтва, літератури і т.д.
До цих пір зустрічається точка зору, що розгляд цих явищ наукою наштовхується на непереборні перешкоди не тільки внаслідок складності досліджуваних явищ, але і внаслідок різних виникаючих тут етичних труднощів.
Однак логіка вивчення міжособистісного сприйняття змусила соціальну психологію прийняти і цю проблематику, і в даний час налічується досить велика кількість експериментальних робіт і теоретичних узагальнень у цій галузі.
Атракцію можна розглядати як особливий вид соціальної установки на іншу людину, в якій переважає емоційний компонент (Гозман, 1987), коли цей «інший» оцінюється переважно в категоріях, властивих афектних оцінками. Емпіричні (у тому числі експериментальні) дослідження головним чином і присвячені з'ясуванню тих чинників, які призводять до появи позитивних емоційних відносин між людьми. Вивчається, зокрема, питання про роль подібності характеристик суб'єкта і об'єкта сприйняття в процесі формування атракції, про роль «екологічних» характеристик процесу спілкування (близькість партнерів по спілкуванню, частота зустрічей і т.п.). У багатьох роботах виявлялася зв'язок між атракцією і особливим типом взаємодії, що складаються між партнерами, наприклад, в умовах «допомагає» поведінки. Якщо весь процес міжособистісної перцепції не може бути розглянутий поза виникає при цьому певного ставлення, то процес атракції є саме виникнення позитивного емоційного ставлення при сприйнятті іншої людини.
Теоретичні інтерпретації, які даються з отриманими даними, не дозволяють говорити про те, що вже створена задовільна теорія атракції. У вітчизняній соціальній психології дослідження атракції нечисленні. Безсумнівно, цікава спроба розглянути явище атракції в контексті тих методологічних установок, які розроблені тут для аналізу груп.
Дослідження атракції в контексті групової діяльності відкриває широку перспективу для нової інтерпретації функцій атракції, зокрема функції емоційної регуляції міжособистісних відносин в групі. Такого роду роботи лише починаються. Але відразу важливо позначити їх місце в загальній логіці соціальної психології. Природне розвиток уявлення про людське спілкування як єдності його трьох сторін дозволяє намітити шляхи вивчення атракції в контексті спілкування індивідів у групі.
Виділено різні рівні атракції: симпатія, дружба, любов.
Закони атракції.
1-й закон: зрозуміти - це не означає прийняти. Потрібно, щоб ваша позиція (мета, інтерес) збігалися з позицією іншої людини - не суперечили один одному.
Умови прийняття:
1) несуперечливість того, що він повинен зробити, його інтересам, бажанням;
2) необхідно показати йому, що дії, які від нього очікуються, будуть сприяти задоволенню його потреб;
3) позитивне ставлення до повідомлюваного.
2-й закон атракції: за інших рівних умов люди легше приймають позицію людини, до якого відчувають емоційне позитивне ставлення (симпатія, любов, прихильність, дружба), і навпаки, важче приймається позиція тієї людини, до якого відчувають емоційне негативне ставлення (неприязнь , антипатія, ненависть). Згідно з цим законом, людей можна розділити за шкалою відносин:
Шкала відносин
- +
- - + +
- - - + + +
-------------------------------------------------- --------
ABCDEF
A - його антипод;
В - явна антипатія;
С - відноситься скоріше негативно, ніж позитивно;
D - відноситься скоріше позитивно, ніж негативно;
E - можна назвати одним;
F - обожнює вас.
Розглянемо загальний психологічний механізм формування атракції. Тут ми стикаємося з проблемою несвідомого в оцінці людьми один одного. Наприклад, виникло відчуття чогось неприємного після розмови. "Якийсь неприємний осад", - кажете ви. Або: "Щось у ньому є налаштовує", - помічаємо в іншому випадку. Як це пояснити? Після розмови чи часто ми можемо щось сказати про деталі одягу співрозмовника (краватці і т.п.)? Бачили й не бачили, чули і не чули. Все залежить від включеності вашої свідомості. Іноді людина захоплена і не чує і не бачить не настільки значущі для нього сигнали. Ці сигнали можуть пропасти для нас безслідно. Але ... можуть і не пропасти! Все залежить від того, наскільки цей сигнал значущий для даної особистості, несе він у собі емоційний достатній заряд. "Минаючи" свідомість, яка в цей момент зайнято чимось іншим, емоційно значимий сигнал залишається в сфері несвідомого і надає свій вплив, яке проявляється у вигляді емоційного ставлення. Звідси випливає, що при спілкуванні наші сигнали повинні:
ü мати для партнера емоційне значення;
ü це значення має бути для нього позитивним; нехай партнер не усвідомлює цей сигнал (краще, щоб не усвідомлював).
У цьому суть механізму формування прийому атракції.
2. Міжособистісна атракція.
У широкому сенсі під міжособистісної атракцією розуміється формування позитивного емоційного ставлення в процесі сприйняття людьми один одного.
Дослідження факторів міжособистісної атракції почалося в 1930-і рр.. з аналізу питань, хто кого приваблює і чому. Особливий вплив на розвиток досліджень надали Морено і Ньюкомб. У ці ж роки виходить популярний бестселер Дейла Карнегі "Як завойовувати друзів і впливати на людей", що витримав п'ятьдесят перевидань у США і став таким же бестселером в 80-і рр.. в нашій країні. Адаптація рекомендацій Карнегі до практики міжособистісного взаємодії отримала відображення і у вітчизняній психологічній літературі.
Увага, що приділяється цьому феномену, призвело до появи численних і різноманітних досліджень. Особливий інтерес викликали питання виникнення атракції при першому знайомстві, в дружбі і любові. У дослідників в силу різних причин була присутня ілюзія того, що закономірності, виявлені в експериментах зі студентами, носять виключно універсальний характер.
Слід відзначити і традиційну стимульно-реактивну орієнтацію досліджень. Численні детермінанти атракції, виявлені в них, як правило, виступають в якості стимулів, що й обумовлює побудова відповідних (за Карнегі) рекомендацій. Властива той час дослідницька ейфорія відкриття загальних законів людських взаємин в подальшому змінилася періодом песимізму, особливо характерним для поведінкової психологічної традиції. На доказ корисності роботи, проведеної представниками поведінкової традиції, можна констатувати: без неї не були б можливі як фіксація феномену атракції, так і його екстенсивний вивчення, що створило необхідну базу для подальшого поглибленого аналізу.
У 70-і рр.. в поведінкової традиції до феномену міжособистісної атракції почала використовуватися ланцюг підкріплення, розроблена Лотт і намагається акумулювати ідеї теорії балансу та обміну, відповідно до яких вирішальною передумовою міжособистісної атракції є включення у взаємини підкріплень. Якщо ваші дії отримують підкріплення з боку інших людей, ставлення до них і формується атракція.
Інша модифікація інтерпретації теорії навчання до міжособистісної атракції отримала назву моделі підкріплення-емоцій Барна і Клора. У ній підкріплення доповнено емоційним компонентом. Логіка цілком відповідає класичному обумовлення І.П. Павлова. Як собака навчається встановленню асоціацію між їжею і дзвінком, так і людина встановлює асоціації з позитивними характеристиками інших людей і оточення.
Модель підкріплення-емоції включає наступні положення:
1. Люди ідентифікують впливають на них стимули заохочення або покарання і прагнуть до знаходження перших і уникнення другого.
2. Позитивні почуття асоціюються із заохоченням, а негативні - з покаранням.
3. Стимули оцінюються у визначеннях викликаються ними почуттів. Оцінка позитивна у разі виникнення позитивних почуттів і негативна - при виникненні негативних почуттів.
4. Будь-який нейтральний стимул, асоційований з позитивним підкріпленням, викликає позитивні почуття і навпаки.
Відповідно, викликання симпатії чи антипатії конкретними людьми пов'язане з тими почуттями, які асоціюються з ними. Безумовно, поведінкова інтерпретація феномену міжособистісної атракції є занадто спрощеною, але, одночасно, повністю відповідної загальної стимульно-реактивної методологічної моделі.
Останнім часом починає розумітися складність феномена міжособистісної атракції, його динамічна і процесуальна природа.
Єдино чітко зафіксованої констатацією є той факт, що люди вважають за краще вибудовувати позитивні відносини з тими, хто створює можливості для взаімопоощренія. Багато в чому ці ідеї базуються на теорії соціального обміну Хоманса. Описуючи міжособистісні стосунки за допомогою концептуального апарату, запозиченого в економіки, Хоманс використовує коефіцієнт витрат / придбань, розшифровуються знову-таки за допомогою раціональної аналогії - людина зважує можливі витрати на досягнення мети, і що надходить вигоду. Якщо витрати окупаються - відносини позитивні, якщо вони перевищують прибуток, то відносини стають негативними. Логічно взаємовигідні відносини, здавалося б, складають фундамент міжособистісної атракції. Але в реальному житті людина далеко не завжди раціональний у своїх почуттях і вчинках і не завжди уподібнюється бухгалтеру, що підводить баланс взаємин.
Психологи Фоа стверджують шість типів міжособистісних відносин, що включають обмін ресурсами:
1. Товари - будь-які продукти або об'єкти.
2. Інформація - поради, висновки або рекомендації.
3. Любов - ніжні погляди, тепло або комфорт.
4. Гроші - будь-які гроші або все те, що має ціну.
5. Обслуговування - будь-яка тілесна активність або приналежність людині.
6. Статус - оціночні рішення, надають високий чи низький престиж.
Будь-які з цих ресурсів можуть бути об'єктами взаємообміну у взаєминах людей. Відповідно до даного підходу в більшості міжособистісних відносин ми намагаємося використовувати мінімаксних стратегію, яка передбачає мінімізацію витрат і максимізацію вигоди. Ця стратегія може реалізовуватися як навмисно, так і ненавмисно.
Висновок
Отже, спілкування - це процес, що має декілька сторін. Однією з них є персептивное сторона спілкування, характерною рисою якої є те, як одні соціальні об'єкти сприймають інші.
Отже, під міжособистісної атракцією розуміється формування позитивного емоційного ставлення в процесі сприйняття людьми один одного.
Останнім часом починає розумітися складність феномена міжособистісної атракції, його динамічна і процесуальна природа.
Міжособистісна атракція – це поняття в психології, яке визначає симпатію, прихильність, відношення між людьми. Як правило, ми не тільки сприймаємо оточуючих, ми ще й формуємо своє ставлення до кожного з них. Атракція в міжособистісних відносинах відіграє важливу роль, і її формують певні чинники. Ми оцінюємо людини найчастіше не за його особистісним якостям, а по його вмінню подати себе. Існують зовнішні фактори атракції, які хоч і не надто пов'язані із спілкуванням на перший погляд, грають значиму роль: вміння підтримати розмову, товариськість, здатність привернути увагу, бажання сподобатися. У цьому виявляється бажання сформувати про себе хорошу думку у інших людей. Чим більше симпатії викликає людина такими невигадливими методами, тим більше він привабливий для навколишніх. Емоційний стан людини. Якщо людина в занепаді або депресії, він не буде так привабливий для навколишніх, як веселий, щасливий, життєрадісна людина.
Просторова близькість. Коли люди знаходяться близько один до одного, це викликає особливу довіру. Однак не варто перетинати зону 0,5 метра – це інтимна зона і будь-яке вторгнення в неї може бути сприйнято як порушення кордонів.Таким чином у людей складається якесь враження про людину навіть до того моменту, коли він починає говорити. Люди, які по роботі повинні викликати симпатію у оточуючих, наприклад, торгові агенти, повинні обов'язково заздалегідь піклуватися про це.
Існують також внутрішні фактори атракції, вони формуються прямо в момент спілкування:
Стиль спілкування – головний фактор. Саме поведінка в розмові є дуже важливим і приваблює або відштовхує співрозмовників. Хамство, нетактовність, грубість можуть назавжди зіпсувати ставлення до людини.
Фізична привабливість. Якщо людина красива, він більше спонукає до спілкування, ніж непривабливий.
Подібність. Чим більше людина схожа на вас статусом, стилем життя, захопленнями, тим більше симпатії він викличе.
Підтримка. Якщо ваш співрозмовник робить компліменти або дякує вам за щось, ви будете більш розташовані до нього.
Ці фактори можна використовувати і навмисно, навіть якщо мова йде про атракції в міжкультурної комунікації. Неважливо, до якої культури належить людина, в більшості випадків симпатію викликає одне і те ж у всіх людей.