Та Тх психологічна характеристика

Вивчення колективів засуджених, їх формування, розвитку, розпаду (розформування) становить значний інтерес, оскільки дає змогу визначити закономірності по­тягу людей один до одного, основи їхньої психологічної сумісності в процесі діяльності.

Відомо безліч класифікацій колективів, в основу яких покладено різні ознаки: вікові, професійні, вироб­ничі, кількісні, організаційні тощо. Ці класифікації сто­суються колективів вільних людей, під якими розуміють групи людей, які спілкуються між собою, вирішують певні завдання, пов'язані спільністю цілей, волі, дис­ципліни і взаємної відповідальності.

Загальне поняття колективу притаманне і колективу засуджених, який має певну специфіку, що відрізняє його від колективу вільних людей. Для колективу засуджених характерні такі особливості: а) це колектив закритого ти­пу; б) колектив формується з правопорушників, позбавле­них волі; в) перебування засуджених у колективі є приму­совим; г) діяльність колективу детально регламентується нормами кримінально-виконавчого законодавства; ґ) ко­лектив характеризується істотними відмінностями (віко­вими, професійними, моральними); д) формування і спе­цифіка колективу визначаються видом кримінально-вико-

навчої установи; є) особливості колективу обумовлюються видом і характером виробничої діяльності¹.

Формування психології колективу засуджених ви­значено відповідними чинниками, найбільш важливи­ми з яких є: кримінально-виконавча політика держави; економіка суспільства, що обумовлює характер вироб­ничої діяльності в установі з виконання покарання; ха­рактер виконуваних засудженими виробничих завдань; соціальні, національні, вікові, кримінологічні особли­вості засуджених; організація культурних заходів і по­буту; організація педагогічного процесу, його форми і методи, рівень результативності, особливості відносин, що склалися в середовищі засуджених, а також між співробітниками установи і засудженими². Наведені чинники не вичерпують усього різноманіття обставин, що впливають на засуджених, до яких входять як об'єк­тивні причини, так і суб'єктивні характеристики засуд­жених. Значною мірою вплив окремих чинників, що визначають психологічну структуру колективу, обумов­лений періодом перебування засуджених в установі з виконання покарань, ступенем їх ресоціалізації.

За структурою колективи засуджених поділяються на формальні і неформальні. Формальні колективи по­діляються на види: первинні, проміжні, загальні. Пер­винні мають такі підрозділи, як ланка, бригада, відділен­ня; проміжні поєднують кілька бригад. Усі формальні підрозділи функціонують у загальному колективі засуд­жених. Неформальні колективи, мікрогрупи утворюють­ся у результаті тяжіння осіб, заснованого на різних харак­теристиках, наприклад національній належності, подіб-

¹ Детальніше про це див.: Пирожков В. Ф., Щерба С. П. Формиро­вание коллектива осужденных в ВТК. — М., 1983. — С. 7-9.

² Пирожков В. Ф., Щерба С. П. Формирование коллектива осуж­денных в ВТК.— М., 1983. — С. 8.

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

ності доль, вікових особливостях, виді вчиненого злочи­ну, потребах і прагненнях тощо.

Комплексні дослідження соціологічних характерис­тик колективів засуджених, проведені філософами, педа­гогами, психологами і юристами, свідчать про те, що до складу цих колективів входять окремі невеликі неофі­ційні групи. Типи таких груп традиційно визначаються за певними характеристиками: 1) групи з позитивною спрямованістю; 2) групи з невизначеною спрямованістю; 3) групи з негативною спрямованістю. Основою форму­вання кожного типу мікрогруп є найбільш привабливі для їх учасників особливості засуджених.

У групах з позитивною спрямованістю їх члени пов'язані духовними інтересами, спільністю смаків і осо­бистою симпатією. Більш глибокими підставами форму­вання мікрогрупи тут є працьовитість і ретельність. Чле­ни груп з позитивною спрямованістю пов'язані також прагненням до навчання, що може виявлятися як бажан­ня одержати загальну освіту, набути певну професію або суміжну спеціальність. Ініціатива у цьому виходить не від адміністрації установи, а від самих засуджених. Такі групи справляють величезний виховний вплив не лише на своє середовище, а й на колектив, у якому вони визна­чили своє позитивне прагнення.

Підставами для формування груп з невизначеною спрямованістю, що при відповідних умовах може стати як позитивною, так і негативною, можуть бути: а) націо­нальні ознаки; б) матеріальні інтереси (разом харчують­ся, діляться посилками); в) професійні інтереси (особи однієї або подібних професій); г) схожі долі (невдачі у сімейному житті); ґ) вік (літні або молодь одного віку, пов'язана прагненням до розваг і зухвалих випадів). Такі групи характеризуються низькою стійкістю, становлять значну складність для виховного впливу на їх членів. Нестійкість прагнень, відсутність твердої настанови на

Глава 2. Психологія особи засудженого

перевиховання, недостатня спаяність, відсутність рефе­рентів, що комплексом своїх характеристик можуть впливати на них, вимагають індивідуального підходу до таких формувань і обрання нетрадиційних методик ви­ховного впливу на засуджених.

Підставами для формування груп з негативною спря­мованістю є: а) негативне ставлення їх членів до будь-яких форм виховного впливу; б) гіперболізація уявлень про влас­ну значущість, почуття «власної гідності»; в) прагнення до типових порушень режиму і підвищена у зв'язку з цим конфліктність; г) однотипність вчинених ними злочинів або співучасть в одному злочині. Перераховані підстави не мають вичерпного характеру, можуть виникнути й інші приводи для створення таких формувань. У названих гру­пах є ватажки, однак немає ні підпорядкування, ні рів­ності, переважають «моїінтереси».

Виявлення і вивчення неформальних мікрогруп (мік-роколективів) сприяє прогнозуванню поведінки окремих їх членів, визначенню можливого позитивного або нега­тивного впливу групи на формальне формування, до скла­ду якого вона входить, вибору найефективніших при­йомів виховного впливу. Виявлення, вивчення і правиль­на оцінка спрямованості такого мікроколективу створю­ють передумови для мобільного використання засобів ви­ховного впливу на його членів, визначення їх ефектив­ності і поширення в діяльності установ з виконання пока­рань. Більше того, знання про характер і принципи (осно­ви) формування неформальних груп дають можливість розробляти диференційовані форми психолого-педа-гогічного впливу на засуджених.

Практика кримінально-виконавчих установ підтвер­джує тенденцію, що підсилюється, до формування різних мікрогруп і свідчить про правильність наведеної класи­фікації. Подальші дослідження мають бути спрямовані на визначення тих параметрів, що сприяють утворенню

Розділ сьомий. ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

неформальних об'єднань і розробці ефективних заходів щодо стимулювання їх позитивної спрямованості.