Тема 14. готування до злочину та

ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН

План

1. Поняття і види стадій умисного злочину.

2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки готування до злочину.

3. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки замаху на злочин.

4. Відповідальність за готування до злочину і замах на злочин.

Методичні рекомендації:

Вивчаючи перше питання теми, треба звернутися до тексту закону - ст.13 КК, де визначені ознаки закінченого і незакінченого злочину. На підставі аналізу закону і вивчення запропонованої літератури треба дати загальне поняття стадій вчинення злочину, з’ясувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки тих злочинів, де можливе виділення стадій. При визначенні видів стадій вчинення злочину необхідно врахувати, що в юридичній літературі раніше мала місце думка про те, що першою стадією умисного злочину треба вважати виявлення умислу, а потім уже готування, замах та закінчений злочин. За теперішнього часу більшість криміналістів не поділяє такого погляду. Тут же слід назвати ті ознаки, за якими провадиться відмежування стадій злочину між собою, і вказати, яке це має значення для кваліфікації злочину і призначення покарання.

Висвітлюючи питання про готування до злочину, слід проаналізувати ст.14 КК, назвати і послідовно розкрити об’єктивні та суб’єктивні ознаки приготувальних дій, а також описати форми готування до злочину, що названі в ч.1 ст.14 КК. Потім доцільно провести відмежування готування до злочину і, так званого, виявлення умислу.

Аналізуючи законодавче визначення замаху на злочин (ч.1 ст.15 КК), слід назвати і докладно розкрити зміст кожної із його об’єктивних та суб’єктивних ознак.

При розкритті питання про види замаху на злочин треба мати на увазі, що за ступенем реалізації злочинного наміру закон поділяє замах на два види: закінчений і незакінчений. Слід проаналізувати ч.2 і 3 ст.15 КК і показати, яке значення має такий розподіл замаху для відповідальності особи. Потім треба дати характеристику так званого “непридатного” замаху – замаху на непридатний об’єкт і замаху з непридатними засобами, а також навести приклади з судової практики.

Проаналізувавши поняття замаху, слід провести відмежування його як від готування, так і від закінченого злочину. Висвітлюючи питання про відповідальність за незакінчений злочин потрібно розкрити питання про підстави і межі кримінальної відповідальності за готування і замах. Тут важливо показати, що підставою кримінальної відповідальності за попередню злочинну діяльність є наявність в діях особи складу незакінченого злочину. Питання про те, як слід кваліфікувати дії особи, яка вчинила готування до злочину або замах на нього слід вирішувати на підставі ст.16 КК. Нарешті, важливо проаналізувати ч.1 ст.68 КК, згідно з якою при призначенні покарання за незакінчений злочин, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру і причини, через які злочин не було доведено до кінця.

Основний та додатковий списки літератури:

Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления. – М.: Госюриздат, 1955.

Тихий В.П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник АПрН України. – 1996 – № 6. – с.128–137.

Тихий В. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин // Закон і бізнес. – 1999 – № 35. – с.14.

Тихий В.П. Стадії вчинення злочину. – Харків, 1996.

Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958.

Х Х Х

Иванов В.Д. Ответственность за покушение на преступление: Караганда: Караганд. высш. школа МВД СССР, 1974.

Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. – М.: ВЮЗИ, 1983.

Козлов А.П. Учение о стадиях преступления. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002.

Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву. – М.: Издательство МГУ, 1958.