Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідальність виникає через невиконання встановлених законами обов'язків і зобов'язань при невиконанні або неналежному виконанні договорів.

Під відповідальністю підприємців розуміється обов'язок, необхідність зробити визначені дії, спрямовані на відновлення невиконаних установлених (домовлених) обов'язків (зобов'язань), усунення порушень прав господарюючих суб'єктів, клієнтів, працівників, держави. Відповідно, й господарюючі партнери та державні органи несуть відповідальність перед підприємцями при невиконанні договірних зобов'язань, прийнятті рішень, що порушують права підприємців.

Підприємці несуть юридичну відповідальність, що являє собою встановлений правовими нормами обов'язок перетерплювати несприятливі наслідки при невиконанні ними встановлених нормами права (законами) і договорами обов'язків і зобов'язань. У залежності від галузевої приналежності юридичних норм, що встановлюють відповідальність, застосовуються цивільно-правова, адміністративна й кримінальна відповідальність підприємців. Розрізняють також дисциплінарну, матеріальну, моральну відповідальність.

Підприємці як суб'єкти ринкової економіки, учасники цивільного обороту несуть у першу чергу цивільну відповідальність, що являє собою встановлені цивільним законодавством юридичні наслідки невиконання або неналежного виконання передбачених обов'язків і зобов'язань.

Цивільна відповідальність виявляється в застосуванні до правопорушника у відношенні іншої особи (кредитора) або держави встановлених законом або договором заходів впливу, що мають для правопорушника негативні майнові (фінансові) наслідки у формі сплати неустойки, відшкодування збитків, арешту майна, відшкодування шкоди.

Цивільна відповідальність є майновою, носить компенсаційний характер, тому що головною метою її застосування є відновлення прав потерпілої сторони (кредитора). Цивільна відповідальність підприємців виникає з позадоговірних відносин. Вона встановлюється відповідними нормами права, а також є договірною, що випливає через невиконання або неналежне виконання укладених договорів. З погляду рівня (ролі) відповідальності винної сторони цивільна відповідальність підрозділяється на часткову, солідарну, субсидіарну і змішану.

Солідарний обов'язок (відповідальність), або солідарна вимога виникає, якщо солідарність обов'язку або вимоги передбачена договором або встановлена законом, зокрема при неподільності предмета зобов'язання. Обов'язки декількох боржників по зобов'язанню, пов'язаному з підприємницькою діяльністю, так само як і вимоги декількох кредиторів у такому зобов'язанні, є солідарними, якщо законом, іншими правовими актами й умовами зобов'язання не передбачене інше. При солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання зобов'язань як від усіх боржників спільно, так і від кожного з них окремо, при цьому як цілком, так і в частині боргу. Кредитор, що не одержав повного задоволення від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоотримане від інших солідарних боржників, що залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не виконане цілком. Виконання солідарного обов'язку цілком одним з боржників звільняє інших від виконання зобов'язань. Так, учасники товариства з обмеженою відповідальністю, які внесли внески не цілком, несуть солідарну відповідальність по його зобов'язаннях у межах вартості неоплаченої частини внеску кожного з учасників.

Субсидіарною відповідальністю є додаткова відповідальність осіб (сторін), що поряд з боржником відповідають перед кредиторами за належне виконання зобов'язання у випадках, передбачених законом або договором. Учасники повного товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність своїм майном по зобов'язаннях товариства. Учасник повного товариства, що не є його засновником, відповідає нарівні з іншими учасниками по зобов'язаннях, що виникли до його вступу в товариство. Учасник, що вибув з товариства, відповідає по зобов'язаннях товариства, що виникли до моменту його вибуття нарівні з іншими учасниками протягом 2 років із дня затвердження звіту про діяльності товаришів, за той рік, у якому він вибув з товариства.

Змішаною відповідальністю є відповідальність, що виникає при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання з вини обох сторін.

Підприємець як власник організації (підприємства) відповідно до трудового права встановлює матеріальну відповідальність працівників за заподіяний підприємцеві збиток з їхньої вини.

Матеріальна відповідальність може бути встановлена лише за збиток, який виник у результаті протиправного і винного поводження працівників.

Матеріальна відповідальність буває двох видів: обмежена (у межах 1/3 середнього місячного заробітку) і повна, встановлювана для працівника, з якими укладений договір про індивідуальну або колективну матеріальну відповідальність. Повна матеріальна відповідальність повинна бути встановлена при одержанні працівником матеріальних цінностей (грошей) під звіт по разових документах, а також, якщо в діях працівника, завдавшего збиток, містяться ознаки карного злочину.

В установчих документах підприємницьких організацій необхідно відповідно до трудового права встановлювати дисциплінарну відповідальність працівників як форму впливу (стягнення) на порушників трудової дисципліни. Застосовують наступні дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, звільнення з роботи.

Адміністративна відповідальність підприємців і посадових осіб підприємницьких організацій установлена за здійснення ними адміністративного правопорушення при здійсненні підприємницької діяльності.

Кримінальна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності підприємців, що виникає при здійсненні протиправних дій у процесі підприємницької діяльності. Видами карного надання за протиправні дії при здійсненні підприємницької діяльності є: штраф; позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю; обов'язкові роботи; виправні роботи; конфіскація майна; обмеження волі; арешт; позбавлення волі на певний строк.

ТЕМА 8. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ.