Життєві психологічні знання носять інтуїтивний та ситуативний характер, а наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені.
Конкретний та інтуїтивний характер життєвих психологічних знань різко обмежує можливість їх передачі. В науковій психології знання відображаються в узагальненому письмовому вигляді (поняттях і законах), що дозволяє їх надовго зберігати, поповнювати, передавати всім бажаючим та майбутнім поколінням.
В життєвій психології знання одержуються за допомогою спостереження та міркування. В науковій до цього додаються цілеспрямовані наукові теоретичні експериментальні методи дослідження .
Життєва психологія обмежується досвідом однієї або декількох людей. Наукова психологія, практично, безмежна в своєму світовому досвіді.
Умови, за яких певна сфера знання стає наукою
1. Визначитися ЩО вивчати? – предмет вивчення, тобто ті явища, які відноситься саме до даної науки;
2. За допомогою ЧОГО вивчати – методи виявлення і дослідження цих явищ (саме експериментальні методи можуть довести об’єктивне існування тих чи інших явищ);
3. Забезпечення повторюваності цих явищ, що дозволяє з’ясувати закони, закономірності і механізми існування та функціонування явищ, які вивчає дана наука.
Таким чином,
Психологія це:
1. Наука, що вивчає факти, закономірності й механізми розвитку психіки;
2. Наука, що вивчає процеси активного відображення людиною дійсності в формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інших процесів і явищ психіки;
Наука про закони, закономірності й механізми функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності тварин та людини
Отже, психологія – це наука про душу, або в сучасній інтерпретації - психіку.
Що таке психіка і як її можна вивчати, досліджувати? Адже певні сторони об’єкта психологічного дослідження принципово невидимі: психічне як предмет наукового дослідження вкрай важко зробити об’єктом безпосереднього емпіричного вивчення (душа як і психіка емпірично невловимі, тому психологія шукає інші об’єкти дослідження і через їх емпіричне дослідження робить висновки про закономірності і механізми психічної реальності).
Якщо психічні явища є внутрішніми, то психіка – це особлива властивість мозку, як високоорганізованої матерії, яка полягає в здатності відображення зовнішньої об’єктивної дійсності у вигляді внутрішніх суб’єктивних образів, ідей, переживань та на цій основі цілеспрямовано регулювати поведінку і діяльність людини.
Предмети і явища зовнішнього оточуючого світу впливають на органи чуття людини і відбиваються в корі головного мозку, породжуючи цілий спектр психічних явищ.
Психічні явища
| I | II | III | IV |
| ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ | ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ | ПСИХІЧНІ УТВОРЕННЯ | ПСИХІЧНІ СТАНИ |
| Форми субєктивного відображення та усвідомлення людиною обєктивного оточуючого її середовища та мають чітко визначений початок, певний перебіг та чітко визначений момент завершення. Їх змістом є певна послідовність змін психічної діяльності при взаємодії людини з оточуючим світом | Відносно постійні, стійкі прояви особистості, що забезпечують певний якісний рівень поведінки та діяльності, типовий для даної людини | Психічні явища, набуті людиною в процесі життєвого та професійного досвіду, обумовлені взаємодією, взаємним впливом та виявляються в діяльності | Сукупність психічних явищ, які відтворюють певний рівень працездатності та динамічних характеристик функціонування психіки людини (емоційних, пізнавальних, поведінкових) в даний момент часу. Загальний тимчасовий функціональний рівень психіки, який визначає перебіг психічних процесів та вияв психічних властивостей в даний момент. |
| 1. Пізнавальні | 1. Темперамент | 1. Знання | 1. Прості |
| - відчуття | 2. Характер | 2. Уміння | - піднесення |
| - сприймання | 3. Здібності | 3. Навички | - пригніченості |
| - уявлення | 4. Спрямованість | 4. Звички | - зацікавленості |
| - мислення | (сукіпність сталих мотивів) | 5. Переконання | - засмучення |
| - уява | 6. Світогляд | 2. Складні | |
| - пам'ять | 7. Досвід | - адаптованості | |
| - увага | і інш. | - підйому | |
| - мовлення | - перевтоми | ||
| 2. Емоційні | - монотонії | ||
| - емоції | і інш. | ||
| - почуття | |||
| - чуттєвий тон | |||
| - стреси | |||
| - афекти | |||
| - настрій | |||
| 3. Вольові | |||
| - воля |
Соціально-психологічні явища та процеси – це психологічні (тобто внутрішні) феномени, які обумовлені взаємодією, спілкуванням та взаємовпливом людей один на одного і їх належністю до певних соціальних груп (спільнот).
Психічне життя людини являє собою єдине цілісне утворення, в якому науковий аналіз виокремлює певні її складові, окремі її аспекти, тому всі психічні явища є взаємообмовлені і взаємопов’язані.
Взаємозв’язок окремих психічних явищ виглядає таким чином:
Крім внутрішніх психічних явищ, які є суб'єктивними, психологія вивчає явища, які виникають за умов взаємодії людей в різних соціальних групах – великих і малих групах і колективах. Тому психічні явища можуть також бути як індивідуальні, так і групові:
