Дисципліни, що виносяться на атестацію
ПРОГРАМА
Комплексного екзамену зі спеціальності
Напрям підготовки 6.030102 «Психологія»
Форма навчання: заочна
Рівень вищої освіти: бакалавр
Кривий Ріг
2015 р.
І. Пояснювальна записка
Праця фахівця спрямована на певний об’єкт та предмет діяльності й полягає у виконанні визначених виробничих функцій. Вона пов’язана з конкретною системою діяльності та реалізується за допомогою відповідної системи засобів цієї діяльності. Тобто праця фахівця пов’язана з конкретною психологічною технологією або є елементом цієї технології.
Державна атестація здійснюється на підставі оцінки якості засвоєння освітньо-професійної програми, рівня професійних знань, умінь та навичок, ступеня сформованості системи професійних компетенцій бакалавра, передбачених галузевими стандартами вищої освіти України за напрямом підготовки 6.030102 «Психологія» галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки» відповідно до Положення про систему державної атестації КФ ДВНЗ «Запорізький національний університет».
Комплексний екзамен зі спеціальності передбачає виконання комплексу атестаційних завдань і є адекватною формою кваліфікаційних випробувань щодо об’єктивного визначення рівня якості освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів. На атестацію виноситься система компетенцій, що визначена в освітньо-кваліфікаційній характеристиці підготовки бакалаврів та відповідні блоки змістових модулів, що складають нормативну частину змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівців.
Мета комплексного екзамену зі спеціальності – встановлення відповідності рівня якості отриманої студентами вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом підготовки 6.030102 «Психологія» та здійснення контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освітньо-професійної, теоретичної та практичної підготовки майбутніх психологів за допомогою засобів об'єктивного контролю та методу комплексної діагностики.
У табл. 1. наведено перелік дисциплін, що виносяться на державну атестацію.
Таблиця 1
Дисципліни, що виносяться на атестацію
| № з/п | Шифр навчальної дисципліни за ОПП | Дисципліна, що виноситься на державну атестацію |
| ПН.13 | Психофізіологія | |
| ПП.02 | Загальна психологія | |
| ПП.04 | Експериментальна психологія | |
| ПП.05 | Соціальна психологія | |
| ПП.07 | Клінічна психологія | |
| ПП.10 | Психодіагностика | |
| ПП.12 | Диференціальна психологія | |
| ПП.13 | Психологія праці | |
| ПП.16 | Юридична психологія | |
| ППВЗ.04 | Основи психологічного консультування | |
| ППВС.02 | Індустріально-організаційна психологія |
Комплексний екзамен зі спеціальності є засобом об’єктивного контролю якості вищої освіти фахової підготовки студентів.
Форма екзамену – усна.
Рівень фахової підготовки встановлюється опосередковано за допомогою різних за формою завдань і складається з:
- теоретичної частини (питання);
- практичної частини (розв’язання комплексної ситуаційної задачі з дисциплін, завдання, для реалізації якого використовуються дидактичні засоби, що дозволяє перевірити сформованість відповідних умінь та навичок).
Відповіді студентів дають можливість виявити наскільки навчання виступило інструментом побудови систем професійно зорієнтованих сенсів майбутніх психологів та наскільки структура їх суб’єктивного досвіду професійно збагатилася у часовій динаміці упродовж фахової підготовки.
Здобувач вищої освіти має:
- виявитизнання щодо закономірностей та принципів загальної психології; з сучасної методології і методів психології; з історії розвитку психології та її галузей; з основних науково-теоретичних напрямів психологічної науки; з основних філософсько-гуманітарних ідей; з сучасних підходів до побудови науково-психологічного дослідження;
- показати: глибину та усвідомленість знань з психології; розуміння завдань, методів, принципів теоретичної та практичної психології на сучасному рівні; високу науковість і теоретичну обізнаність; вміння розглядати питання у теоретико-психологічному, історико-психологічному, психолого-педагогічному та психолого-практичному аспектах; вміння підтверджувати теоретичні положення, сформульовані у відповіді, прикладами та ілюстраціями з практичної психології, з власного досвіду виконання завдань курсових досліджень, діагностичної та корекційно-реабілітаційної практик.
- оперуватидефініціямиз комплексу дисциплін циклів природничо-наукової, професійної та практичної підготовки, зокрема, з проблем теоретико-методологічних засад психології; сучасних проблем психодіагностики; життєвого світу особистості;
- при аналізі практичних завдань повиненпроявити сформованість відповідних умінь та навичок з дисциплін циклу природничо-наукової, професійної та практичної підготовки;
- знати, визначати обгрунованість, спрямованість та предметність наукових досліджень в галузі психології; консультативної, діагностичної, розвивальної та корекційно-реабілітаційної роботи в галузі психологічної служби різних структур (шкільні, виробничі, комерційні, громадські тощо);
- продемонструвати вміння: моделювати; планувати; ефективно виконувати та аналізувати власну професійну діяльність; самостійно обирати теоретичний напрямок власної професійної діяльності; аналізувати, порівнювати ефективність різних парадигм і шкіл психології.
ІІ. Критерії оцінювання
Оцінка виставляється за національною та європейською шкалами за такою системою:
| За шкалою ECTS | За шкалою Університету | За національною шкалою | |
| Екзамен | Залік | ||
| A | 90 – 100 (відмінно) | 5 (відмінно) | Зараховано |
| B | 85 – 89 (дуже добре) | 4 (добре) | |
| C | 75 – 84 (добре) | ||
| D | 70 – 74 (задовільно) | 3 (задовільно) | |
| E | 60 – 69 (достатньо) | ||
| FX | 35 – 59 (незадовільно – з можливістю повторного складання) | 2 (незадовільно) | Не зараховано |
| F | 1 – 34 (незадовільно – з обов’язковим повторним курсом) |
Оцінка «5» відмінно (А) передбачає чітку, послідовну, логічну відповідь на поставлене питання, студент ґрунтовно знає фактичний та теоретичний матеріал, вільно оперує широким колом джерел, володіє понятійним апаратом, знайомий з головними науковими проблемами, поглядами дослідників; вміє використовувати та аналізувати джерела та наукову літературу. Має навички самостійної роботи з різними видами джерел, їх співставлення.
Оцінка «4» добре (В) передбачає, що студент вільно володіє фактичним та теоретичним матеріалом, оперує значним колом джерел і наукової літератури із заданої тематики. Вміє використовувати теоретичні знання під час аналізу джерел. Має навички роботи з наукової літератури.
Оцінка «4» (добре) С передбачає, що студент знає матеріал навчального курсу, ознайомлений з науковою літературою. Бракує вмінь самостійного аналізу джерел, критики джерела, самостійного формулювання питання. Має первинні навички роботи з науковою літературою.
Оцінка «3» (задовільно) D передбачає, що студент знає основний теоретичний матеріал, має уявлення про значення різних видів історичних джерел, але помиляється, має певні прогалини в розумінні теоретичного курсу. Не вміє окреслити коло проблем, визначити головні теми і поняття. Має навички роботи з джерелами, але не критично сприймає інформацію.
Оцінка «3» (задовільно) Е передбачає, що студент має загальні уявлення з тематики та проблематики курсу, оперує головними дефініціями, але не розуміє їх, матеріал викладено недостатньо повно; при викладенні практичних завдань були допущені значні помилки, які суттєво вплинули на правильність відповіді.
Оцінка «2» (незадовільно) F передбачає, що висновки, зроблені під час відповіді, не відповідають правильним чи загальновизнаним при відсутності аргументованих доказів протилежного та, крім того, характер відповіді дає підставу стверджувати, що студент, який складає екзамен, неправильно зрозумів зміст питання чи не знає правильної відповіді і тому не відповів на нього по суті, допустивши грубі помилки.
ІІІ. Структура програми.
Загальна психологія
Психологія як наука о психіці. Особливості психічного відображення. Загальне уявлення про методи наукового дослідження. Загальна характеристика теорії діяльності. Визначення та зміст поняття «особистість». Види відчуттів. Взаємозв’язок відчуття та сприйняття. Пам’ять як психічний процес. Співвідношення понять «емоція» та «почуття». Поняття про темперамент. Теорії темпераменту. Поняття про здібності. Теорії здібностей
Питання, винесені на екзамен
1. Психологія як гуманітарна наука.
2. Життєві та наукові психологічні знання.
3. Класифікація психологічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості.
4. Функції психіки.
5. Загальні методологічні принципи психології.
6. Методи психології.
7. Розробка та розвиток теорії діяльності в працях вчених.
8. Структура діяльності.
9. Діяльність та особистість.
10. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність».
11. Біологічне та соціальне в особистості.
12. Структура особистості: К. Платонова, В. П. Ковальова, С. Л. Рубінштейна, В. С. Мерліна.
13. Спрямованість особистості.
14. Закономірності відчуттів.
15. Сприйняття.
16. Основні властивості сприйняття: предметність, цілісність, константність, осмисленість, апперцепція.
17. Сенсорно-перцептивна організація особистості.
18. Класифікація видів пам’яті: за характером психічної активності; за характером цілей діяльності; за характером закріплення та збереження матеріалу.
19. Основні процеси пам’яті: запам’ятовування, збереження, забування, відтворення.
20. Індивідуальні особливості пам’яті.
21. Загальна характеристика емоцій.
22. Основні види емоцій.
23. Амбівалентність емоцій.
24. Вищі почуття.
25. Прояв емоцій.
26. Функції емоцій.
27. Механізми емоцій.
28. Теорія Джеймса-Ланге.
29. Теорія У. Кенона.
30. Концепція П. Барда.
31. Гіпотеза П. В. Сімонова.
32. Огляд концепцій темпераменту.
33. Погляд Гіппократа на темперамент.
34. Типологія Е. Кречмера.
35. Концепція У. Шелдона.
36. Дослідження проблеми темпераменту в працях І. П. Павлова.
37. Основні властивості темпераменту та їх прояв у концепціях Б. М. Теплова та В. М. Русалова.
38. Поняття про здібності.
39. Теорії здібностей: концепція Ф. Галлея та Ф. Гальтона.
40. Концепція К. А. Гельвеція.
41. Класифікація здібностей.
42. Рівні розвитку здібностей: обдарованість, талант, геніальність.
Соціальна психологія.
Проблеми і завдання соціальної психології на сучасному етапі розвитку суспільства. Спілкування як об’єкт соціально-психологічного дослідження. Спілкування як реалізація суспільних та міжособистісних відносин. Специфіка комунікативного процесу. Міжособистісна дія як предмет соціально-психологічних досліджень. Поняття групової динаміки: основні процеси, її складові. Методологічні проблеми етнопсихологічних досліджень. Основні теоретичні підходи до вивчення міжгрупової взаємодії.
Питання, винесені на екзамен
1. Основні точки зору щодо розуміння предмета соціальної психології.
2. Об’єкти соціальної психології.
3. Структура соціальної психології.
4. Функції та структура спілкування.
5. Спілкування та діяльність.
6. Специфіка комунікативного процесу: збагачення та розвиток інформації в ході її руху.
7. Структура комунікативного процесу.
8. Вербальна та невербальна комунікації.
9. Основні знакові системи невербальної комунікації.
10. Проблема коду та декодифікації.
11. Емпатія та атракція.
12. Аналіз усвідомлення себе через іншого в процесах ідентифікації та рефлексії.
13. Зміст процесу стереотипізації.
14. Механізм атрибуції, напрямок «казуальної атрибуції».
15. Міжособистісна дія як предмет соціально-психологічних досліджень.
16. Типологія міжособистісної взаємодії, характеристика основних видів взаємодії.
17. Психологічні засоби впливу в процесі спілкування.
18. Поняття групової динаміки: основні процеси, її складові.
19. Дослідження процесу утворення малої групи: з точки зору феномена групового тиску, з точки зору групової згуртованості.
20. Дослідження процесу групового приймання рішень.
21. Основні теоретичні підходи до дослідження лідерства в історії соціальної психології.
22. Стиль лідерства.
23. Значення досліджень лідерства в теоретичному та прикладному плані.
24. Співвідношення понять та феноменів лідерство та керівництво.
25. Методологічні проблеми етнопсихологічних досліджень.
26. Порівняльно-культурні дослідження.
27. Проблема етноцентризму.
28. Дослідження етнічного стереотипу.
29. Проблема помилкового компоненту в етнічному стереотипі, співвідношення понять «стереотип» та «заборон».
30. Проблема ефективності етнічної взаємодії.
31. Основні теоретичні підходи до вивчення міжгрупової взаємодії: мотиваційні, ситуаційні, когнітивні.
32. Проблема міжгрупового сприйняття в умовах спільної діяльності.
33. Феномен «інгрупового фаворитизму».
Психодіагностика.
Предмет, структура, принципи психодіагностики. Критерії ефективності психологічного тесту. Джерела проективних методик. Інтелект як динамічна структура пізнавальних властивостей особистості. Методики діагностики загального інтелекту. Загальні, спеціальні здібності. Мотивація і мотив: спільність та специфічність. Класифікація методик психодіагностики міжособистісних відносин. Основні методологічні підходи при діагностиці індивідуальної свідомості. Самосвідомість як об’єкт психодіагностики.
Питання, винесені на екзамен
1. Етапи розвитку психодіагностики.
2. Основні психодіагностичні підходи (об’єктивний, суб’єктивний, проективний) класифікації методик.
3. Завдання психодіагностики.
4. Основні етапи конструювання тесту.
5. Надійність тесту.
6. Валідність тесту.
7. Джерела проективних методик (холістична психологія, психоаналіз, експериментальні дослідження нового погляду), класифікації проективних методик.
8. Інтелект як відносно самостійна, динамічна структура пізнавальних властивостей особистості.
9. Показники інтелектуального рівня (розумовий вік, IQ).
10. Методики діагностики загального інтелекту: шкала розумового розвитку Біне-Сімона.
11. Методика рівня розумового розвитку Д. Векслера.
12. Тест структури інтелекта Р. Аматхауера.
13. Загальні, спеціальні здібності.
14. Обдарованість, талант.
15. Область застосування тестів здібностей.
16. Тести діагностики спеціальних здібностей: за видами типових функцій (моторики, сенсорики), за видами діяльність (конторські, художні).
17. Мотивація і мотив: спільність та специфічність.
18. Мотиви та потреби.
19. Методи психодіагностики мотиваційної сфери особистості.
20. Прямі методи психодіагностики мотиваційної сфери (особистісні опитувальники, афілятивної тенденції і чутливості до відторгнення).
21. Проективні методи психодіагностики мотиваційної сфери (ТАТ Г. Мюррея, методика незакінчених речень Сакса-Леви, ТГФ О. Г. Шмельова).
22. Область застосування психодіагностики мотивації.
23. Класифікація методик психодіагностики міжособистісних відносин на основі об’єкту (діагностика відносин між групами, діадні відносини).
24. Класифікація методик психодіагностики міжособистісних відносин на основі завдань дослідження (виявлення групової згуртованості, сумісності).
25. Класифікація методик психодіагностики міжособистісних відносин на основі структурних особливостей методик (опитувальник, проективних методик, соціометрія).
26. Класифікація методик психодіагностики міжособистісних відносин на основі вихідної точки підрахунку діагностики міжособистісних відносин (суб’єктивних оцінок, особистісних характеристик учасників).
27. Основні методики діагностики міжособистісних відносин (соціометрія, методика Т. Лірі).
28. Основні методологічні підходи при діагностиці індивідуальної свідомості.
29. Техніка репертуарних решіток як основного методу діагностики індивідуальної свідомості.
30. Принципи біполярності.
31. Принцип індивідуальності.
32. Принцип діапазону застосування.
33. Види решіток.
34. Самосвідомість як об’єкт психодіагностики.
35. Проблема соціальної бажаності.
36. Стратегія самоподання.
37. Самосвідомість та самоставлення.
38. Основні методики діагностики самосвідомості: стандартизовані самозвіти, шкала самоповаги М. Розенберга.