Час виконання:від 45хв до години.
Мета:дослідження послідовності дій при вирішенні проблем.
Кількість учасників:від 5 до 25 осіб.
Умови проведення:приміщення, достатньо просторе для того, щоб всі учасники могли знаходитися в спільному колі, а в разі потреби поділитися на пари і працювати, не заважаючи один одному. Необхідно приготувати великі аркуші паперу і маркери або допису з крейдою для запису коментарів членів групи під час обговорені). Аркуші паперу з подібними коментарями можна прикріпити до стіни і використати як нотатки або залишити па стіні до завершення роботи майстер-класу. Ці «нотатки» відображатимуть взаємозв'язок занять, що проводяться, і демонструватимуть прогрес у навчанні.
Керівник заняття може написати основні теоретичні моменти па спеціальному прозорому папері, і тоді знадобиться проектор та екран. Всі друкарські матеріали до вправи мають бути підготовлені наперед і в достатній кількості. Списки літератури можна роздати наприкінці вправи, за об'ємом вони пс повинні перевищувати сторінки. Намагайтесь зробити так, щоб усі члени групи взяли участь в подальшому обговоренні даної вправи, а також переконайтеся в тому, аби в кожного була можливість висловитися.
Методика:тренер після виконання попередньої вправи ініціює обговорення, під час якого члени групи відповідають на запитання «Як ми допомагаємо клієнтам вирішувати проблеми?», і просить учасників визначити конкретний спосіб вирішення проблем. Тренер може запропонувати техніку поетапного розв'язання нроблем, тобто певну послідовність дій консультанта і клієнта. Якщо учасникам не вдається самостійно розробити послідовність дій для вирішення нроблем, то пропонується доданий до даної вправи алгоритм. Потім проводиться загальпогрупове обговорення доводів «за і проти» використання подібної послідовності дій в ситуаціях повсякденного консультування.
Оцінювання:»сі учасники по черзі говорять про те, чому вони навчилися, виконуючи цю вправу, і що вони візьмуть з собою в «реальне життя», не пов'язане з життям групи.
Завершення:учасникам надається 5 хвилин на постановку питань, аналіз свого емоційного стану, звернення до інших учасників групи і обговорення того, що виникло в процесі виконання вправи.
| Послідовність дій при вирішенні проблеми | |
| / етап | Прояснення проблеми. Консультант і клієнт обговорюють проблему до тоді, доки ЇЇ суть не стане зрозумілою для обох |
| II етап | Аналіз можливих рішень. Консультант і клієнт проводять «мозковий штурм», визначаючи всі можливі рішення |
| III етап | Вибір рішення. Клієнт визначає, яке з рішень є найбільш прийнятним |
| IV етап | Практика. Клієнт намагається розв'язати проблему за допомогою вибраної стратегії |
| V етап | Оцінка. Клієнт і консультант оцінюють ефективність використаної стратегії. Якщо вибрана стратегія не була ефективною, вони повертаються до І і II етапів; переформулюють проблему і обмірковують нові рішення |
Навчально-рольова гра 5. «Базові технології прийняття рішень»
{Петрова Н.П. Тренинг для победителя. Самоменеджмент эпохи Интернет. — СПб.: Речь, 2002. - С. 55~56.)
Ефективне рішення найбільш впливає па ключові цілі, завдяки якому будуть одержані вищі результати, ніж були заплановані. 3-пойіж питань, па які доводиться відповідати під час прийняття подібних рішень, можна назвати такі:
Яким буде результат?
Яка основна мета?
Які інші варіанти можна використовувати?
Що може бути не так?
Які є перешкоди, з якими можна зіткнутися?
Яка вірогідність ворожої реакції зацікавлених осіб?
Чому деякі дії вчиняються так, а не інакше?
Чому не припинити це робити?
Чому з такою частотою?
Чому такі вимоги до людей, результатів і процесів?
Чому таким чином?
Чому такі ціни і витрати?
Чому тут?
Чому зараз?
Ставши тимчасово таким «чомучкою», ви зможете ревізувати ефективність можливих рішень і знайти способи їх поліпшення. Проблеми, з якими ви можете зіткнутися, можуть бути такого змісту.
• дуже багато або недостатньо інформації;
• нема перспективного планування часу;
• не виходить вимислити або розпізнати корисні ідеї. Розв'язується проблема методично, тобто ви:
• проблему чітко визначаєте;
• записуєте;
• встановлюєте факти і мету;
• розглядаєте максимально широке коло ефективних рішень;
• обговорюєте варіанти й ідеї;
• зосереджуєте свої зусилля на досягненні бажаних результатів;
• об'єктивно обираєте краще рішення.
Мозкова атака— один з кращих методів, коли справи застопорилися.
Мозкова атака наодинці полягає в тому, що ви записали ідею, знайшли 5-Ю варіантів її реалізації, продумали критерій оцінки цих варіантів і основні «за і проти» по кожному варіанту. Потім скористалися асоціативними ходами для генерації нестандартнихрішень і нарешті виділили краще рішення за сформованими критеріями.
Якщо ви здійснюєте мозкову атаку в колективі, ліпше оберіть реєстратора ідей, який записуватиме весь процес, потім опишіть проблему і висуньте ідеї, не критикуючи їх. Потім оберіть придатні ідеї і виробіть конкретний план.
Активне життя завжди супроводжується кризами. Ефективна самоорганізація включає заходи боротьби з ними:
— плани дій на випадок передбачених неприємностей;
— здатність передбачати назріваючу подію і вчасно вибрати стратегію вирішення проблем;
— ухвалювати рішення своєчасно;
— не витрачати нерви на дріб'язкові проблеми, нібито це великі труднощі;
— навчитися в момент кризи реагувати спокійно і швидко.
Якщо бодай щось трапилося, визначте ступінь небезпеки,бажаний результат і список ваших можливих дій. Потім перевірте можливість здійснення оптимальних рішень і дійте за планом, гнучко реагуючи на зворотний зв'язок.
Гра 6. «Скульптура з п'яти монет»
(Фопель К, Созданис команди. Психологическис игрьіи упражнепия / Пер. с исм. -М: Генезис, 2002. - С. 356.)
В цьому завданні учасники повинні певним чином розташувати п'ять монет стосовно одна одної, щоб це відповідало умовам завдання. Складність полягає в тому, що учасники спочатку намагаються розв'язати задачу тільки па одній площині — таке рішення спадає їм па думку, оскільки ви самі розкладаєте перед ними монети па стіл і вони не замислюються над тим, що можна використовувагги не тільки площину столу. Тому, щоб дійти рішення, гравці мусять змінити своє двомірне мислення (довжина і ширина) на тривимірне (додавши до них висоту). Принаймні дві монети потрібно поставити ребром для виконання умови: кожна з п'яти монет повинна торкатися інших чотирьох. Це дуже дотепне рішення,і рано чи пізно гравці все одно до нього дійдуть.
Хід гри
1. Учасники розділяються по двоє або по троє і сідають разом за один стіл.
2. Керівник групи кладе перед кожною командою на стіл п'ять монет (краще використовувати монети великих розмірів).
3. Завдання: розташуватип'ять монет так, щоб кожна з них стикалася хоча б крайкою з іншими чотирма. У команд є 10 хвилин, щоб віднайти рішення.
4. Якщоодна з команд вирішила задачу швидко, тоді запропонуйте їй наступне завдання: з шести сірників збудувати три рівностороині трикутники. (Цю задачу можна вирішити, якщо знову ж мислити тривимірно. Рішення: побудувати піраміду з рівносторопнім трикутником в основі.)
5. Через 15 хвилин всі команди демонструють рішення й описують перебіг своїх дій.
Гра 7. «Правило для переможця»
{Фопель К. Создапие команди. Психологические игрьі и упражпения / Пер. с нем. - М.: Генезис, 2002. - С. 359.)
У цій вправі учасникам доведеться добряче поміркувати. Завдання складніше, ніж здається. Суть у тому, що під час гри з'являється правило, з яким можна
впевнено виграти. Щоб знайти рішення, учасники повинні розпочати справу з кіпця і проаналізувати завершальну фазу гри.
Матеріали
Для кожної пари учасників знадобиться 15 монет або сірників чи кнопок.
1. Учасники розділяються на пари і сідають за один стіл.
2. П'ятнадцять об'єктів розкладаються перед ними в ряд.
3. Правила гри прості: партнери по черзі роблять хід за ходом. Кожний з них у свій хід може прибрати одну, дві або три монети з ряду. Мста полягає в тому, щоб не взяти останню монету. Програє той, хто був змушений це зробити.
4. Пари грають декілька станів і намагаються обчислити «формулу перемога» — таку стратегію, за якою виграш стовідсотково забезпечений. Що потрібно зробити, іцоб виграти?
5. У пар є 10 хвилин, щоб відповісти на це запитання.
6. Наприкінці гри учасники розповідають іншим про всі знайдені рішення. (Відповідь: виграє той, хто бере десяту монету.)
Впровадження наведеної вище технології в деяких організаціях свідчить про доцільність її використання для забезпечення підготовки менеджерів до ефективного прийняття управлінських рішень.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Бакеев В.А. Личностный профиль управленческих решений // Тезисы докладов I Всесоюзной конференции но психологии управления. — М., 1979. ■ Ч. 1. - С. 22-25.
2. Венделин А.Г. Процесс принятия решения. — Таллин: Из-во Таллинск. Унта. 1973. - 214 с.
3. Гершунский Б.С. Методологические предпосылки принятия оптимальных решений в неэкстремальных педагогических ситуациях // Проблемы принятия оптимальных решений в педагогической деятельности. Сб. научных трудов. — М., 1984. - С. 3-13.
4. Триголова В.В. Принятие решений в деятельности человека в свете теории установки Д.Н. Узнадзе // Нормативные и дискретные модели принятия решений. - М.: Наука 1984. - С. 46-59.
5. Гурова Л.Л. Систематическая оценка ситуации при принятии решения // Категории, принципы и методы психологии. — М.: Из-во Моск. ун-та. 1983. —С. 503-505.
6. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Идея, алгоритм, решение. (Принятие решений и автоматизация) — М., 1972. — 110 с.
7. Завалишина Д.Н., Ломов Б. Ф., Рубахин В.Ф. Уровни и этапы принятия решения // Проблемы принятия решения — М.: Наука, 1976. — С. 53—61.
8. Как использовать силу ума для решения проблем и принятия решений при помощи «мозгового штурма» // Скотт Дж.Т. Сила ума: описание пути к успеху в бизнесе. — К.: Внешторгиздат, 1991. — С. 141-144.
9. Кара.чушка Л.М. Психологія управління: Навч. посіб. — К.: Міленіум, 2003. - 344 с.
10. Карамугика Л.М., Чеботарьова О.А. Психологічні особливості прийняття управлінських рішень українськими менеджерами: результати крос-культурних досліджень. — К.: Проблеми загальної та педагогічної психології. — К., 2002. — Т. 4. - Ч. 1. - С 90-95.
11. Карпов А.В. Процесе принятия решения // Психологический журнал. — 1991. - Т. 12. - № 1 - С. 12-21.
12. Карпов А.В. Психология принятия решений в профессиональной деятельности // Учебное пособие. — Ярославль: Из-во Ярославск. ун-та. 1991. — 152 с.
13. Кихлер Э., Шорти А. Принятие решений в организациях // Психология труда и организационная психология /Пер. с нем. — X.: Изд-во «Гуманитарный центр», 2004. - Т. 4. - 160 с.
14. Ковальчук О.С. Психологічні компоненти прийняття управлінських рішень керівниками навчальних закладів // Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психологія. До 100-річчя від дня народження академіка Г.С. Костюка. Матеріали III з'їзду Товариства психологів України. — К., 2000. — С. 82-83.
15. Ковальчук А.С. Психологические особенности принятия индивидуальных управленческих решений // Теоретико-мстодологічпі проблеми генетичної психології: Матер, міжн. наук, конф,, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максимепка (17-18 грудня 2001 p., м. Київ). — Т. 4. — К.: Міленіум, 2002. - С 200-202.
16. Коломинский Н.Л. Теоретико-методологические и методические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки Менеджеров. Сб. научи, трудов. Приложение № 3 (8) к научному журналу «Персонал», — К., 2000. - № 1 (55), - С. 7-Ю.
17. Корнилова Т.В., Тихомиров O.K. Принятие интеллектуальных решений в диалоге с компьютером. — М.: Из-во Моск. ун-та, 1990. — 191 с.
18. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений, н М.: Педагогика, 1970. - 80 с.
19. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992. - 702 с.
20. Моисеев A.M. Деятельность учителя как процесс подготовки, принятия и реализации педагогических решений // Проблемы принятия оптимальных решений в педагогической деятельности. Сб. научных трудов. — М.: 1984. — С. 38-50.
21. Недостаточность навыка решать проблемы // Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер: Для руководителя-практика: Пер. с англ. — М.: Дело, 1991. - С. 122-137.
22. Панфилова А.П. Игротехпический менеджмент. Интерактивные технологии для обучения и организационного развития персонала: .Учебное пособие. — СПб.: ИВЭСЭП, «Знание», 2003. - 536 с.
23. Преодоление проблемы и принятие решений. Эффективные механизмы урегулирования кризисов // Петрова И.П. Тренинг для победителя. Самомепедж-мент эпохи Интернет. — СПб.: Речь, 2002. — 216 с.
24. Процессы принятия решений // Гибсои Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннел ли Д.Х. мл. Организации: поведение, структура, процессы: Псу), с англ. — 8-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2000. - С. 553-573.
25. Психология управления: Курс лекций / Под ред. Л.К. Аверченко, Г.Л. Зале-сова, М.Ф. Удальцова. — Новосибирск: Из-во НГАЭиУ, - М.: Ипфра, 1997. — 150 с.
26. Руководитель принимает решение // Советы умелого руководителя / Сост. И.В. Липсиц. - М.: Экономика, 1991. - С. 553-573.
27. Сингаївська І.В. Розвиток психологічної компетентності керівника сучасної освітньої установи // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров. Сб. паучп. трудов. Приложение № 3 (8) к научному журналу «Персонал», № 1 (55), 2000. — К. 2000. — С. 47-50.
28. Скотт П. Психология оценки и принятие решений / Пер. с англ. — М.: Информационно-издательский дом «Филин», 1998. — 368 с.
29. Тихомиров O.K. Принятие решения как психологическая проблема // Проблема принятия решения. — М.: Наука, 1976. — С. 77-82.