Методичні рекомендації та пояснення. Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті

Після опрацювання лекції студенти самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті, матеріали судово-слідчої практики. При цьому вони повинні засвоїти й викласти суть покарання, його основні ознаки, визначити мету покарання. Як зазначав І. Фойницький, "не з’ясувавши внутрішніх законів, що керують розвитком і станом пенітенціарної системи, не засвоївши поперед­ньої сутності й мети покарання, не можна пропонувати суворо витриману систему, що пройнята животворним нап­рямком якої-небудь цілісної ідеї".

Для опанування цієї теми необхідно чітко засвоїти положення, що містяться в розділі Х Загальної частини КК України. Насамперед студентам треба знати визначення поняття покарання за кримінальним правом як заходу примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, воно полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України). З цього приводу Д. Тальберг стверджував, що покарання завжди було показником морального й розумового рівня сус­пільства. Грубість суспільних поглядів, низький рівень розумового та морального розвитку суспільства, застій думки, пригнічення особистості й особистої волі та взагалі панівний у державі й суспільстві лад породжує жорстку систему покарань.

Основні ознаки покарання: захід державного примусу; застосування від імені держави; призначення лише за вироком суду; застосування лише до особи, визнаної винною у вчиненні злочину; обмеження прав засудженого та результат виникнення судимості.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Студентам необхідно знати, що існують абсолютні теорії покарання (теорії відплати) та відносні (теорії досягнення корисних цілей), з’ясувати, яка теорія передбачає законодавчо визначену мету покарання в КК України.

Звичайно, корисніше попередити злочин, ніж його розкривати й притягувати винну особу до кримінальної відповідальності. Про це йдеться і в ч. 1 ст. 1 КК України: Кримінальний кодекс України має своїм завданням запобігання злочинам. Свого часу з цього приводу Ч. Беккаріа писав: "Хочете попередити злочин? Влаштуйте так, щоб закони були зрозумілі, прості, щоб їх полюбили, щоб увесь народ був готовий зі зброєю в руках захищати їх від ворогів і щоб не було сміливців порушувати їх. Прагніть, щоб вони опікувалися кожним громадянином. Нехай громадяни їх бояться, страх перед законом – рятівний. Страх же перед людьми призводить до злочинів". Тому студенти мають засвоїти зміст спеціальної та загальної превенції злочинів.

Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості. Студенти повинні вивчити ознаки системи покарань та їх класифікацію.

Система покарань характеризується низкою ознак, а саме:

а) покарання встановлюється лише законом. Жодне покарання не може визначатися довільно, його вид, розміри, порядок і підстави застосування можуть бути зазначені тільки в законі;

б) перелік покарань, що утворюють систему, обов'язковий для судового органу. Суд, прероґативою якого є застосування покарання, не має права відступити від цієї системи;

в) перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним. Система покарань є завершеною. Коли говорять про систему покарань як вичерпний їх перелік, то мають на увазі ту систему, той їх перелік, що наведений у ст. 51 КК України. Тому за злочин, вчинений на території України, неможливо застосувати таке покарання, як тюремне ув'язнення, заслання чи звільнення з посади, тому що кримі­нальним законом України таких покарань не передбачено;

г) система покарань передбачає їх розміщення в певному порядку за ступенем їх суворості. У ст. 51 КК України вони розташовані починаючи від менш суворих до найсуворішого. Така ступінчастість дає можливість суду вирішувати, яке з покарань є більш чи менш суворим. Ці питання виникають при зміні вироку в апеляційній чи касаційній інстанції, призначенні покарання в порядку ст. 69 КК України чи при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК України).

Підходити до видів покарання треба критично, адже не завжди покарання може досягти поставленої мети. Так, П. Ковалевський зазначав, що покарання саме по собі в усіх його видах не виправляє людину. У цьому переконують нас приклади педагогічного та соціального життя, а також багатовікова практика застосування судових рішень.

Студенти повинні твердо засвоїти, що основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі, а додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Штраф і позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові покарання.

Необхідно ретельно вивчити всі види покарань, наведені в ст. 51 КК України, та з’ясувати, що штраф – це грошове стягнення, яке накладається судом у певних випадках, у межах, установлених в Особливій частині КК України, а наприклад, позбавлення волі означає ізоляцію засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-вико­навчої установи.

Рівень своїх знань рекомендується перевірити, відпо­вівши на питання для самоконтролю.

Питання для самоконтролю

1. Що таке покарання?

2. Які ознаки притаманні покаранню?

3. Яку мету покарання передбачає КК України?

4. У чому полягає кара за вчинений злочин?

5. Що входить у зміст поняття виправлення засуджених?

6. Що розуміється під спеціальною превенцією?

7. Що розуміється під загальною превенцією?

8. Дайте характеристику принципу гуманності покарання?

9. Що означає абсолютна теорія покарання?

10. Що означає відносна теорія покарання?

11. Чого не має на меті покарання?

12. Чим покарання відрізняється від інших заходів державного примусу?

13. Які відомі криміналісти зробили значний внесок у дослідження проблем покарання?

14. Що таке система покарань і які ознаки її характеризують?

15. Яким принципам відповідає система покарань?

16. Чим відрізняється система покарань КК Української РСР 1960 р. від системи покарань КК України 2001 р.?

17. Що таке основні покарання?

18. Що таке додаткові покарання?

19. Які покарання є загальними?

20. Які покарання є спеціальними?

21. Що таке строкове покарання?

22. Що таке безстрокове покарання?

23. Які види покарання передбачає КК України?

24. Чи є можливим призначення конфіскації майна як основного покарання?

Додаткова література

1. Алексеев В.И. Наказание в виде лишения свободы в первой половине ХIX века // Следователь. – 2006. – № 3. – С. 57 – 63.

2. Аниканова Л.И. К истории применения общественных работ в Украине // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – Луганськ, 2005. – Вип. 4. – С. 51 – 57.

3. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Вышэйшая школа, 1976. – С. 160 – 383.

4. Букалов А. Наказание или месть? Практика уголовных санк­ций в Украине способствует криминализации общества // День. – 2000. – № 32. – С. 5.

5. Герасименко В.П. Поняття покарання та його ознаки за КК України 2001 р. // Проблеми законності. – Х., 2006. – Вип. 80. – С. 113 – 115.

6. Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27 – 31.

7. Зайнулабидова С.М. Штраф в качестве дополнительной меры наказания // Следователь. – 2005. – № 7. – С. 2 – 3.

8. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: НОРМА, 2002. – 304 с.

9. Квашис В. Смертная казнь в США // Уголовное право. – 1998. – № 3. – С. 72 – 80.

10. Кирись Б. Громадські роботи як вид покарання за кримінальним правом України // Вісник Львівського університету: Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 39. – С. 399 – 406.

11. Кирюшкин М.В. Социальный механизм функционирования уголовного наказания // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 144 – 157.

12. Козирєва В. Конфіскація майна: теорія і практика застосування // Право України. – 2006. – № 1. – С. 98 – 102.

13. Колосова К. Система покарань у новому кримінальному кодексі України // Юридичний вісник України. – 2001. – № 26. – С. 23 – 24.

14. Крылова Н.Е. К вопросу о социальной роли уголовного наказания // Вестник Московского университета. Серия 11 "Право". – 2003. – № 4. – С. 107 – 112.

15. Кузнецов А. Конфискация имущества как кумулятивный вид наказания в уголовном законодательстве // Уголовное право. – 1999. – № 2. – С. 39 – 43.

16. Музика А.А., Горох О.П. Система покарань та її підсистеми за Кримінальним кодексом України // Альманах кримінального права: Збірник статей. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 368 – 390.

17. Ной И.С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1962. – 156 с.

18. Орловська Н.А. Характер санкцій кримінально-правових норм: проблеми трансформації // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 47 / Редкол. С.В. Ківалов та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 25 – 30.

19. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990. – С. 6 – 26, 87 – 94, 123 – 129.

20. Пономаренко Ю.А. Виды наказаний по уголовному праву Украины: Монография. – Х.: Издательство ″ФИНН″, 2009. – 344 с.

21. Попрас В.О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України: монография / В. О. Попрас. – Х.: Право, 2009. – 224 с.

22. Радов Г. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. – К.: МП "Леся", 1997. – 288 с.

23. Рудник В. Соціально-економічні проблеми застосування позбавлення волі в Україні // Право України. – 2001. – № 8. – С. 98 – 100.

24. Солтанов Д.А. Конфіскація: питання законодавчого реґулювання і практика // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 3. – С. 107 – 113.

25. Соцький Ю. Позбавлення волі в системі кримінальних покарань України (історичний, правовий та соціальний аспекти) // Право України. – 2003. – № 9. – С. 118.

26. Ткаченко В.И. Наказание: сравнительный анализ // Юри­дический мир. – 2000. – № 11. – С. 18 – 23.

27. Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Арешт як вид кримінального покарання та особливості його застосування. – Х.: Харків юрид., 2007.­ 288 с.

28. Тютюгин В.И. Лишение права занимать определенные должности как вид наказания по советскому уголовному праву. – Х.: Вища школа, 1982. – 145 с.

29. Фролова Е.Г. Понятие наказания, его цели и система в советском уголовном праве: Лекция. – Донецк, 1991. – 127 с.

30. Хавронюк М.І. Нові види покарання: чи потрібно їх передбачати у Кримінальному кодексі України // Альманах кримінального права: Збірник статей. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 401 – 414.

31. Черкасов С.В. Розвиток системи покарань, альтернативних позбавленню волі (історичний нарис) // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2004. – № 3. – Ч. 2. – С. 141 – 145.

32. Чучаев А. Проблемы совершенствования уголовно-право­вого механизма реализации лишения свободы // Уголовное право. – 2000. – № 2. – С. 68 – 71.

33. Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. – М.: Госюридлитиздат, 1958. – 240 с.

34. Южанин В.Е., Жидков Э.В. Частное предупреждение как цель применения уголовного наказания в виде лишения свободы и средства ее реализации. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 240 с.

Тема 15: «Призначення покарання»

Семінарське заняття

Мета заняття: засвоїти загальні засади призначення покарання, обставини, що пом’якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, вимоги закону щодо призначення покарання за незакінчений злочин, а також за злочин, що був скоєний у співучасті; проаналізувати положення щодо призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом; закріпити знання основних правил призначення покарання, зокрема призначення покарання за сукупністю злочинів, а також призначення покарання за сукупністю вироків.

Основні поняття: загальні засади призначення покарання; спеціальні засади призначення покарання; обставини, що пом'як­шують і обтяжують відповідальність; призначення покарання за незакінчений злочин; призначення покарання за сукупністю злочинів і вироків.

Питання до семінару

1. Загальні засади призначення покарання.

2. Обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

3. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

4. Призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин, скоєний у співучасті.

5. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

6. Призначення покарання за сукупністю вироків.