Сигнальні системи у роботі кори півкуль головного мозку

Координація функцій кори великих півкуль головного мозку здійснюється завдяки взаємодії двохосновних нервових процесів - збудження і гальмування.

Помилково вважати, що гальмування - це припинення діяльності, пасивний стан нервових клітин. Гальмування також активний процес, але протилежного характеру ніж збудження. Воно забезпечує необхідні умови для відновлення їхньої працездатності.

Види гальмування. Є два основні види коркового гальмування: зовнішнє і внутрішнє. Зовнішнє гальмування - результат дії якого-небудь зовнішнього сильного подразника. Учень зосереджено працює над розв'язанням математичної задачі. Раптово в кімнату вбігає молодша сестричка, голосно сміючись. Навчальна діяльність учня припиняється. Це означає, що виникнення нового сильного осередка збудження викликає гальмування інших ділянок кори і діючий рефлекс гальмується.

Особливою формою зовнішнього гальмування є захисне гальмування. Воно виникає під впливом дуже сильних (довготривалих) подразників, які викликають надмірно сильне збудження нервових клітин. Як тільки збудження досягає певної межі в дію вступає захисне гальмування. Наприклад, втомлений враженнями учень може заснути перед телевізором, дивлячись цікаву передачу. Це прояв захисного гальмування.

Внутрішнє гальмування є проявом внутрішніх закономірностей роботи кори. Наприклад, згасання (гальмування) умовних рефлексів:

гальмування гігієнічної звички у дитини, що почала утворюватись, якщо вона не підкріплюється відповідним відношенням дорослих. До цього виду гальмування відноситься і гальмування, яке лежить в основі витримки, уміння стримувати прагнення, бажання.

Динаміка нервових процесів. В основі умовнорефлектооної діяльності процеси збудження і гальмування, які тісно пов'язані між собою і постійно взаємодіють. Ця взаємодія підпорядковується двом основним законам: закону іррадіації і концентрації збудження і закону взаємної індукції.

Закон іррадіації і концентрації полягає в тому, що коли під впливом того чи іншого подразника в якій-небудь ділянці кори виникає збудження, то воно не залишається в одному місці, а розповсюджується (іррадіює) по корі великих півкуль. Наприклад, під впливом іррадіації збудження учень, який спостерігав у фільмі гострий конфлікт і сам починає тупати ногами, розмахувати руками, крутитись, щось викрикувати.

Закон взаємної індукції полягає в тому, що нервовий процес викликає (індуціює) в сусідніх ділянках протилежний процес. Наприклад, якщо в якій-небудь ділянці кори виникає збудження, то в сусідніх з нею ділянках кори розвивається процес гальмування. Це явище називається негативною індукцією. Навколо осередку гальмування в корі великих півкуль виникає збудження. Цей процес називається позитивною індукцією.

Кора великих півкуль мозку відчуває вплив різноманітних сигналів, які надходять із зовнішнього середовища, та із самого організму. Сигнали, що надходять у мозок і спричиняються предметами та явищами, які діють на органи чуттів ( в результаті чого виникають відчуття, сприйняття, уявлення) Павлов назвав першою сигнальною системою; вона є в людини й у тварин.

Однак у людини є надзвичайний додаток до механізмів нервової діяльності. Отже слово і словосполучення він назвав другою сигнальною системою.

Наприклад, наприкінці перерви лунає дзвоник і діти йдуть до класу. Звук дзвоника для них - перша сигнальна система. Але на великій перерві діти можуть гратися біля школи, звідки дзвоника не чути. Хтось із учнів прибіг і сказав: "Лунає дзвоник!" У цьому разі мова замінила звук дзвоника. Слова учня - це вже друга сигнальна система.

Треба відмітити й те, що слово виступає в трьох видах - як слово почуте, побачене (написане) і сказане про себе. Але найважливіше заключається в тому, що людина реагує не на звукову оболонку слова (чи графічне його зображення), а на його смисловий зміст. Наприклад, іноземне слово, якого ми не знаємо, нічого нам не говорить, бо за цим словом немає для нас конкретного змісту.

Обидві сигнальні системи перебувають у постійному зв'язку та взаємодії. Тільки така взаємодія й забезпечує повноцінне пізнання об'єктивної дійсності. Тому дуже важливо в процесі навчання поєднувати слово вчителя з наочністю.