Розкрийте суть нормативних моделей

Що таке широта мислення

Широта мислення – це одина з пізнавальних якостей мислення , що виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.

(Парій Ірина)

10.Що таке гнучкість мислення?

Гнучкість мислення – виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні життєвої ситуації, звільняючись від закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язання аналогічних завдань. Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв’язування завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв’язування, знаходити нові нестандартні способи дій за умов, що змінились, у здатності долати існуючі стереотипи. Гнучкість мислення дає цілий ряд переваг своєму власникові. Людина помічає у своєму співрозмовникові і позитивні, і негативні риси, а також звертає увагу на суперечливі судження. Вона може свідомо змінити свій настрій, почуття і перетворює початкові знання в абсолютно новий досвід.

(Пилипчук Катерина)

11. Що таке швидкість мислення?

Швидкість мислення — це «швидкість» думки від аналізу до формування рішень.

(Савицька Ірина)

12. Як класифікуються УР?

У залежності від цілей і методів розробки рішення існує така класифікація УР

за масштабом об’єкта — глобальні, що охоплюють усі ланки керованої системи; локальні, адресовані визначеному підрозділу;

за характером мети — стратегічні, що визначають головні лінії розвитку об’єкта; тактичні (поточні), що передбачають рішення більш скромних задач;

за джерелом виникнення рішення ділять на ініціативні, по розпорядженню, за пропозицією «знизу». У психологічному аспекті найбільшу складність становить ситуація розробки рішення по розпорядженню, оскільки систематичне «нав’язування» рішень може на­нести збиток вияву ініціативи підлеглих;

за способом доведення рішень – усні та письмові;

за суб’єктом, що приймає рішення, — індивідуальні, колективні та колегіальні. Перші приймаються особисто керівниками, другі — колективами підприємств і організацій, треті — колегіальними орга­нами (радами, правлінням і т. ін.);

за мірою унікальності — традиційніта новаторські. Новаторські рішення відрізняються специфікою в побудові процесу прийняття рішень і змістом окремих їх етапів;

за методами розробки — кількіснірішення, що включають методи математичного програмування, статистичні методи; а також евристичні рішення, засновані на використанні логіки, інтуїції, досвіду, знань ЛПР. Використання методів математичного програмування дозволяє за заздалегідь заданими параметрами знаходити оптимальне рішення;

за наявністю інформації, що є в розпорядженні ЛПР, рішення поділяють на визначені, які приймається в умовах володіння повного інформацією; ймовірнісні— такі, що приймаються в умовах ризику; невизначенї — рішення, які приймаються в умовах не­визначеності, тобто при відсутності необхідної інформації з проблеми;

за цільовою направленістю — одноцільовіі багатоцільові;

за функціональною ознакою (змістом) рішення бувають економічні, соціальні, технічні, організаційні. Економічні рішення пов’язані з підвищенням ефективності виробництва, вдосконаленням діяльності підприємства. Соціальні рішення направлені на поліпшення умов праці та відпочинку членів колективу підприємства та інше. Технічні рішення приймаються для вдосконалення технічної політики і технології виробництва, скорочення застосування ручної праці тощо. Організаційні рішення направлені на поліпшення організації праці, вдосконалення нормативів, норм;

за періодами дії — довготривалі (перспективні) та оперативні. Перспективні рішення визначаються в загальних рисах, вони лише задають напрям для реалізації певної мети. Оперативнірішення передбачають заходи по реалізації прогнозів розвитку подій (конкретні види робіт, терміни їх виконання та виконавців);

за станом свідомості ЛПР — усвідомлені, прийняті в звичайному стані свідомості (раціональні, засновані на судженнях); слабо- усвідомлені, прийняті в звичайному стані свідомості, але обрані на основі інтуїції або «шостого почуття»; неусвідомлені, прийняті в трансовому стані свідомості (особливих гіпнотичних станах; стані віри або любові; стані афекту; психоделічного гіпнозу, що виникає при застосуванні наркотиків, алкоголю; кодування).

(Саюк Наталія)

13. Які є типи УР?

У залежності від цілей і методів розробки рішення існує така класифікація УР :

· за масштабом об’єкта — глобальні, що охоплюють усі ланки керованої системи;

локальні, адресовані визначеному підрозділу;

· за характером мети — стратегічні, що визначають головні лінії розвитку об’єкта;

тактичні (поточні), що передбачають рішення більш скромних задач; за джерелом виникнення рішення ділять на ініціативні, по розпорядженню, за пропозицією «знизу».

· за способом доведення рішень — усні та письмові;

· за суб’єктом, що приймає рішення, — індивідуальні, колективні та колегіальні. Перші приймаються особисто керівниками, другі — колективами підприємств і організацій, треті — колегіальними органами (радами, правлінням і т. ін.);

· за мірою унікальності — традиційні та новаторські. Новаторські рішення відрізняються специфікою в побудові процесу прийняття рішень і змістом окремих їх етапів;

· за методами розробки — кількісні рішення, що включають методи математичного програмування, статистичні методи; а також евристичні рішення, засновані на використанні логіки, інтуїції, досвіду, знань ЛПР.

· за наявністю інформації, що є в розпорядженні ЛПР, рішення поділяють на визначені, які приймається в умовах володіння повK ною інформацією; ймовірнісні — такі, що приймаються в умовах ризику; невизначені — рішення, які приймаються в умовах невизначеності, тобто при відсутності необхідної інформації з проблеми;

· за цільовою направленістю — одноцільові і багатоцільові;

· за функціональною ознакою (змістом) рішення бувають економічні, соціальні, технічні, організаційні

Економічні рішення пов’язані з підвищенням ефективності виробництва, вдосконаленням діяльності підприємства. Соціальні рішення направлені на поліпшення умов праці та відпочинку членів колективу підприємства та інше. Технічні рішення приймаються для вдосконалення технічної політики і технології виробництва, скорочення застосування ручної праці тощо. Організаційні рішення направлені на поліпшення організації праці, вдосконалення нормативів, норм;

· за періодами дії — довготривалі (перспективні) та оперативні. Перспективні рішення визначаються в загальних рисах, вони лише задають напрям для реалізації певної мети. Оперативні рішення передбачають заходи по реалізації прогнозів розвитку подій (конкретні види робіт, терміни їх виконання та виконавців);

· за станом свідомості ЛПР — усвідомлені, прийняті в звичайному стані свідомості (раціональні, засновані на судженнях); слабоусвідомлені, прийняті в звичайному стані свідомості, але обрані на основі інтуїції або «шостого почуття»; неусвідомлені, прийняті в трансовому стані свідомості (особливих гіпнотичних станах; стані віри або любові; стані афекту; психоделічного гіпнозу, що виникає при застосуванні наркотиків, алкоголю; кодування).

(Томашевська Наталія)

14. Що таке проблема?

Проблема з грецької означає перешкоду, трудність, задачу. В методології науки немає єдиної думки відносно визначення поняття «проблема». У науковій літературі відображено понад двадцяти визначень, у яких відмічається ряд загальних властивостей проблем:

– якщо це проблема, то її обов’язково потрібно вирішувати;

– неповторність ситуації вибору;

– наявність труднощів при розгляді альтернатив розв’язання проблеми;

– невизначеність наслідків прийняття рішення;

– необхідність врахування безлічі чинників;

– присутність людського чинника (ЛПР або групи осіб, які розробляють рішення), а отже, суб’єктивних аргументацій приводу вибору рішень.

(Чабан Василь)

15. Що складає внутрішню структуру проблеми?

Внутрішню структуру проблеми складають такі елементи, як предмет, об’єкт, суб’єкт, зв’язки, мета рішення.

Предмет проблеми характеризує головне протиріччя, що виникло, яке виражається в питанні: «У чому суть проблеми?»

Об’єкт проблеми відповідає на питання «Де виникла проблема?» (У бригаді, на дільниці, в цеху, обладнанні, колективі і тощо.).

Суб’єкт проблеми той, хто пов’язаний з проблемою (соціальний, інтелектуальний її елемент).

Зв’язки проблеми характеризують як структурні міжелементні зв’язки (обмеження), так і відносини з іншими проблемами. Вони відображуються в питанні: «З чим пов’язана проблема?»

Мета розв’язання проблеми виражається в питанні: «Для чого необхідно вирішувати проблему?»

(Бачинська Катерина)

16. Що дає графічне відображення проблеми

Для наглядності проблему можна зобразити графічно у вигляді кругової діаграми, матриці, графіка тощо. Прикладом графічного відображення проблеми є метод японського професора Ішікави, який пропонує проблему відображати у вигляді риб’ячого кістяка. Проблему розмішують на місці голови кістяка, а фактори, що її зу­мовили, на місці риб’ячих кісточок.

Приклад графічного зображення проблеми

Важливим етапом аналізу проблеми є структуризація причин її появи. При цьому виявляється ієрархія причин, що викликали проблему.

(Войтко Альона)

17. У чому полягає традиційна схема розробки УР?

1) Виявлення проблемної ситуації і постановка цілей (визначення цілі рішення, критеріїв оцінки результатів рішення) 2) Збір інформації та виявлення обмежень (вивчення існуючого питання, умов для ефективного рішення) 3) Розробка альтернативних варіантів рішення та вибір оптимального (підходи до вирішення проблеми для досягнення цілей, і визначення їх ефективності, вибір найбільш оптимального) 4) Організація виконання прийнятого рішення (оформлення наказу чи розпорядження, розробка плану та встановлення термінів реалізацій, призначення відповідальних осіб, проведення інструктажу) 5) Контроль виконання рішення (контроль ходу виконання, етапів, виконавців і коректування відхилень)

(Дубіна Богдан)

18. Які етапи містить типовий процес розробки УР?

Так званий «типовий» процес розробки рішень, в якому викорисK товуються наукові методи, включає такі етапи:

І — попереднє формулювання задачі;

II — вибір критеріїв оцінки ефективності рішення;

III — збір даних для уточнення поставленої задачі та точну постановку задачі;

IV — розробку можливих варіантів рішення задачі;

V — складання математичних моделей;

VI — зіставлення варіантів за критерієм ефективності та вибір альтернатив;

VII — прийняття рішення.

(Ковальчук Тарас)

19. У чому полягає суть математичного моделювання?

Математична модель – це наближений опис довільного класу явищ зовнішнього світу, поданий за допомогою математичної символіки. Математичне моделювання виступає як метод пізнання зовнішнього світу, а також прогнозування і управління. Аналіз математичних моделей дозволяє проникнути в сутність досліджуваних явищ.

Математичне моделювання проходить такі етапи:

- постановка задачі, тобто прийняття рішення про необхідність моделювання і його мету. На цьому етапі слід чітко визначити і сформувати мету досліджень. З мети досліджень випливатиме сукупність властивостей об'єкта моделювання, які підлягатимуть відбиттю у моделі;

- побудова математичної моделі;

- дослідження системи на моделі, прогнозування й управління оригіналом за результатами цих досліджень.

(Кравчук Лілія)

20. Чому використовують моделі?

Модель — це деякий матеріал чи описово представлений об'єкт або явище, що є спрощеною версією модельованого об'єкта або явища (прототипу) і в достатній мірі повторює властивості, суттєві для цілей конкретногомоделювання (опускаючи несуттєві властивості, в яких він може відрізнятися від прототипу)

Моделі бувають створені наближенням, кодуванням (трансляцією) чи відтворенням:

- натурні моделі (організми, препарати, фрагменти, локуси);

- макети - відтворення функціональне, чи форми, - для огляду (дизайн, архітектура, конструювання, муляжі) в умовах експлуатації чи тестування режимів при навантаженнях;

- моделі конструкції - перевірка та тестування вузлів, деталей, виробів чи матеріалів, чинників;

- модель процесів, явищ (експеримент) для дослідження відтворюваності чи аналізу процесів і складових;

- модель виробу - усталений нормований взірець як варіант виробу, конструкцій, на початок масового виробництва, що проходить оціночний тест на експлуатацію під навантаженнями;

(Мелех Іван)

21. Які негативні та позитивні сторони моделей?

Вибираючи остаточне рішення з багатьох допустимих і корисних, необхідно обов'язково враховувати як позитивні, так і негативні наслідки його реалізації, що можуть стосуватися різних сторін діяльності фірми. При цьому слід зважати на фактори невизначеності й ризику, які притаманні ринковій економіці, тобто оцінити можливість реалізувати рішення. Це значно підвищує відповідальність осіб, які приймають рішення, ставить високі вимоги до їхньої компетентності та особистих достоїнств.

Етап реалізації рішення починається після його прийняття і схвалення. Методом доведення рішення до виконавців найчастіше є план реалізації, яким передбачається система заходів, що забезпечує успішне досягнення поставлених цілей. Часто такий план формується у вигляді мережного графіка. У ньому вказується послідовність виконання робіт і їх тривалість, що дає змогу оптимізувати витрати часу на реалізацію управлінського рішення. Але такі графіки доцільно складати лише для складних рішень, у реалізації яких задіяно багато учасників. Реалізація простих рішень забезпечується методами прямого адміністрування, розпорядництва та економічними методами (через винагороду).

Велике значення для успішної ліквідації проблеми має застосування методів контролю за реалізацією рішення. З їх допомогою можна своєчасно виявити відхилення від наміченого плану дій або помітити недоліки самого рішення і внести в нього потрібні корективи. Залежно від змісту рішення корисними можуть бути методи фінансового контролю, оперативного контролю за виробництвом, контролю якості тощо.

На завершення слід зауважити, що менеджери повинні добре розуміти переваги та недоліки різних методів прийняття рішень, знати, за яких ситуацій їх можна використовувати, комбінувати, виділяти типові управлінські завдання й застосовувати під час їх вирішення структуровані методи ухвалення рішень, а також збагачувати арсенал методів власними розробками.

(Никончук Юлія)

22. Види робіт які виконуються при побудові математичноі моделі

Математична модель — заміна об'єкта-оригіналу чи явища (процесу) відпо­відним аналогом за допомогою математичних залежностей.

· побудова математичної моделі. Це дуже відповідальний етап, тому що не завжди в умові задачі міститься формула, придатна для застосування в програмі. Для цього створюється інформаційна математична модель об'єкта. В нашому випадку математичною моделлю нашої задачі буде:

· по-перше, розрахунок площі поверхні, що підлягає ремонту (для спрощення ми будемо тільки наклеювати шпалери);

· по-друге, розрахунок необхідних витратних матеріалів з урахуванням площі шпалер, що знаходяться в рулоні, та проценту додаткових шпалер для співпадання малюнків;

· по-третє, розрахунок вартості витратних матеріалів та виконаних робіт.

(Ничипорчук Людмила)

Розкрийте суть нормативних моделей

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними. Ці моделі застосовують, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

(Парій Ірина)

24. Які ви знаєте дескриптивні моделірозробки рішень.

Дескриптивні (описові) моделі грунтуються на емпіричних спостереженнях, вони містять невелику кількість елементів і пояснюють економічні співвідношення так, як вони існують в реальному світі, але в спрощеній формі. Дескриптивна модель описує реальний процес прийняття рішень у важких ситуаціях (Незапрограмовані рішення і ситуації невпевненості і невизначеності), коли менеджери, навіть якщо вони захочуть, не можуть прийняти економічно раціональне рішення.

Дескриптивна модель носить описовий характер, відображає реальний процес прийняття управлінських рішень у складних ситуаціях, а не диктує, як слід приймати їх відповідно з теоретичним ідеалом, в ній враховуються людські й інші впливають на раціональність вибору обмеження.

Дескриптивна модель прийняття рішень в чому грунтується на інтуїції менеджерів. При інтуїтивному прийнятті рішень використовуються особистий досвід і проникливість в більшою мірою, ніж послідовна логіка або чіткі умовиводи. Інтуїція не є довільною або ірраціональної, оскільки вона базується на багаторічній практиці і здоровому глузді, що зберігається в підсвідомості.

(Пилипчук Катерина)

25. У чому полягає суть американської технології прийняття рішень?

Розглянемо різні підходи в ПР. Американська школа прийняття управлінських рішень передбачає наступну технологію (рис. ):

Рис. Американська технологія прийняття рішень

У процесі раціонального рішення проблеми американські керівники думають не стільки про саме рішення, скільки про все, що пов’язано з ним і виходить з нього. При цьому кількість етапів у процесі прийняття рішення визначається самою проблемою.

Діагноз проблеми. Це перший етап на шляху її рішення, на якому встановлюють причини (симптоми) утруднень чи наявність можливостей. Встановлення симптомів допомагає визначити проблему в загальному вигляді. Для виявлення причин виникнення проблеми збирається та аналізується інформація (внутрішня та зовнішня). Для оптимізації робіт і засобів на цьому етапі керівники стараються не допускати надлишку інформації і збирають лише релевантну (яка відповідає стану проблеми).

Формування обмежень і критеріїв прийняття рішень. На цьому етапі визначають діапазон, інтервал, у межах якого в подальшому приймають управлінське рішення. Обмеження, пов’язані з наявністю ресурсів, конкуренцією та інші, варіюють альтернативи в залежності від ситуації та конкретних менеджерів. В додаток до ідентифікації обмежень визначають стандарти, що дозволяють оцінити альтернативні варіанти вибору (критеріїв).

Визначення альтернатив. Відбираються найкращі альтернативи вирішення проблеми.

Оцінка альтернатив. Визначаються переваги, недоліки і ймовірність реалізації кожної альтернативи.

Вибір альтернатив. Проводиться вибір раціональної.

Практика американських менеджерів показує, що прийняти оптимальне рішення при дефіциті часу досить важко. Тому керівник обмежується «задовільним» рішенням, а не «максимізуючим».

(Савицька Ірина)

26 у чому полягає суть німецької технології прийняття рішень

Німецька школа прийняття управлінських рішень розглядає процес прийняття рішення як складову частину процесів планування і контролю і включає наступні етапи.

Постановка проблеми передбачає: вивчення та формування проблеми; визначення негативних симптомів; вивчення справ та конкретизацію цілей; формування критеріїв рішення, встановлення обмежень; організацію процесу прийняття управлінського рішення.

Пошук інформації. Визначаються проблеми, співставляються ймовірні дії, здійснюється попередній вибір.

Оцінка. Визначаються передумови для реалізації рішення, прогнозуються результати, аналізується ризик.

Прийняття рішення. Визначається кращий варіант реалізації рішення; виконується операційний аналіз плану (встановлення термінів, фінансування тощо).

(Саюк Наталія)

27. У чому полягає суть японської технології прийняття рішень?

Японська школа ПУР передбачає три етапи в ПУР

Японці відійшли від існуючої теорії ПР, але при цьому їх рішенK ня на практиці є ефективними, що пояснюється самою культурою суспільства.

Розробка альтернативних рішень та відбір кращого. На цьому етапі проводиться розробка різноманітних можливостей вирішення задач та вибір кращої. В роботі беруть участь різні спеціалісти.

Постановка задачі. В постановці задачі задіяні різні групи спеціалістів, які вивчають задачу і дають рекомендації. Лише після досягнення консенсусу починається стадія реалізації.

Затвердження. На основі вибору готовиться різностороння доповідь, що виноситься на суд вищого менеджменту. На цьому рівні рішення з допомогою залучених експертів вивчається і затверджується.

Реалізація. Реалізують рішення дуже швидко, бо, як правило, кожен аспект детально проробляється при підготовці. Поскільки рішення прийняте одноголосно, всі зацікавлені в його реалізації. На противагу класичній теорії менеджменту, яка формулює принцип єдиноначальності, згідно з яким кожен працівник в організації повинен отримувати доручення тільки від старшого адміністратора і відповідати за роботу лише перед ним, японська система передбачає відповідальність за ПР не особи, а групи. Передбачається, що ні одна людина не має права особисто ПР.

Особливості японської системи ПР. Перший етап — підготовка документів; другий — ознайомлення з ним усіх зацікавлених осіб, які мають право вносити свої зауваження та корективи; третій — затвердження керівником з врахуванням зауважень.

(Томашевська Наталія)

28. У чому полягає суть української технології прийняття рішень?

Українська школа прийняття управлінських рішень передбачає, що після виявлення чи постановки проблеми та встановлення умов і факторів, що мають вплив на неї розробляються рішення, з яких вибирається краще.

- поява проблеми чи її постановка

- виявлення факторів, які мають на неї вплив

- розробка рішень

- оцінка та прийняття рішень

(Чабан Василь)

29. Що відносять до якісних сторін УР?

Під якістю УР розуміють сукупність властивостей, що забезпечують їх виконання та отримання певного ефекту. До якісних сторін УР відносять обґрунтованість, своєчасність, ефективність, несуперечливість, конкретність, простоту, повноважність та інше.

Обгрунтованість УР проявляється у врахуванні всієї сукупності факторів і умов, пов’язаних з його розробкою. При цьому важливе місце відводиться якості використовуваної інформації, її достовірності та повноті, своєчасності надходження.

Ефективність УР підкреслює обов’язковість відповідності очікуваного і досягнутого економічного чи соціального ефекту з затратами на його розробку та реалізацію. Ефективний означає «діяльний, що приводить до потрібного результату».

Несуперечливість УР виражає необхідність його попереднього узгодження з раніше прийнятими рішеннями в даній фірмі, а також перевірки його відповідності діючій нормативно-правовій базі.

Для того, щоб рішення було правомірним і повноважним,воно повинно бути прийняте особою, що має відповідні повноваження, тобто займає відповідну посаду.

Конкретність УР проявляється в чіткості вказівок: хто, що і ко­ли повинен виконати. Рішення повинно бути простим за формою і ясним за змістом, щоб бути зрозумілим не тільки особі, що приймає рішення, а й тому, хто його виконує.

(Бачинська Катерина)

30. Які об’єктивні економічні умови розробки грамотних УР

Об’єктивними економічними умовами розробки грамотних УР є:

· знання реальних тенденцій розвитку керованого об’єкта;

· володіння методами позитивного використання існуючих тенденцій, що мають вплив на виробництво;

· орієнтація в загальних тенденціях розвитку економіки країни в цілому;

· вміння своєчасно реагувати на зміну обставин і нові завдання, які висуваються ринком і економічною політикою держави

(Войтко Альона)

31. Що впливає на якість реалізації рішень?

Причини, що мають вплив на якість рішень:

- значний обсяг ПР (якщо в рік керівник приймає від 300 до 1000 і більше важливих рішень, то важко забезпечити високий рівень їх обгрунтованості);

- прийняте рішення не узгоджується з попередніми, дублює його;

- трансформація мети рішення в процесі його руху по ієрархіч­них рівнях;

- прийняття псевдорішень, тобто рішень, що не мають конкрет­ного змісту (розпливчаті, які неможливо перевірити, що відоб­ражають загальні настанови типу «звернути увагу», «підвищити», «посилити вимоги»), їх в загальному 10% і вони отримали назву «бюрократичне алібі». Псевдорішення — псевдоуправління

- недостатність технологізації процесу підготовки і ПР. Не див­лячись на те, що більшість рішень (58%) стандартні, на їх підготовку та прийняття не розробляють стандартів;

- незбалансованість керівного впливу на різні підсистеми фірми;

- відсутність процедури узгодження рішень з виконавцями (не варто тратити час);

- встановлення нереальних термінів виконання робіт;

- низький рівень інноваційних рішень (до 10%);

- недостатня конкретизація виконавчого змісту (хто, що, якими засобами, в які терміни);

- недостатність інформації для забезпечення прийняття рішення;

- прийняття рішень під впливом емоцій;

- ігнорування системного та комплексного підходів;

- вибір стереотипного рішення з великої кількості альтернатив;

- ПР без врахування можливого ризику;

- поспішність і недостатня проробка прийнятого варіанту дій;

- прийняття бажаного за дійсне, використання неправдивих передбачень.

(Дубіна Богдан)

32. Які ви знаєте психологічні аспекти прийняття якісних управлінських рішень?

Достатньою умовою прийняття ефективного управлінського рішення є наявність у особистості, яка приймає управлінське рішення, особливих психологічних якостей:

– психологічний стан управлінця, що приймає рішення;

– здатність виробляти та застосовувати нестандартні рішення;

– усвідомлення стратегічної мети діяльності підприємства, що перебуває в

скрутному становищі;

– знання технології прийняття управлінських рішень з тої чи іншої проблематики та виробленні засобів досягнення цієї мети.

Важливим також є здатність приймати правильне управлінське рішення на основі інтуїції. Це залежить від творчого розвитку особистості, нестандартного мислення, новаторського підходу в управлінській діяльності, тому роль інтуїції в процесі практичної управлінської діяльності, неможливо переоцінити.

З іншого боку, якщо яка-небудь психологічна характеристика особистості не повною мірою розвинена або відсутня, то відповідний чинник не буде рушійною силою процесу (чинник, так би мовити, не буде «працювати») і прийняте рішення не буде ефективним.

(Ковальчук Тарас)

33. Що відносять до основних функцій стратегічного управління?

Стратегічне управління покликане здійснювати наступні функції: інформативну, котра пов’язана з аналізом великого обсягу інформації про стан зовнішнього й внутрішнього середовища; прогностичну, тому що прогноз є невід’ємною частиною стратегічного управління; планову, оскільки план є основним елементом стратегічного розвитку; розвиваючу, яка враховує всі аспекти розвитку й економічного росту підприємства; цілеформуючу, тому що постановка й досягнення цілей є однією їх основних завдань будь-якої стратегії; інноваційну, яка враховує нововведення при формуванні підприємства.

Важливе значення має оптимізаційна функція, оскільки при розробці стратегії необхідно оптимізувати потенціал підприємства з метою одержання максимальної ефективності; комплексоутворююча, що дозволяє комплексно вирішувати поставлені перед підприємством завдання; варіативна, що забезпечує вибір стратегії з безлічі альтернатив та дозволяє розширити межі можливого; моделювання, що спрямована на використання безлічі формалізованих моделей для прийняття адекватного управлінського рішення при розробці стратегії. Регулююча функція відповідає за внесення необхідних коректив у механізм реалізації стратегії при ситуації, що змінюється. Керівна функція означає, що стратегія є важливим документом у діяльності підприємства.

(Кравчук Лілія)

34. Як у структурно-стратегічному плані повинні бути представлені управлінські рішення?

Стратегічне планування — це прийняті рішення відносно того, що робити, коли робити і хто це буде робити та якими методами, щоб забезпечити досягнення стратегічних цілей.
Проте стратегічне планування само по собі не може забезпечити успіху організації. Необхідні дії підприємство повинно спланувати, що дає змогу сфокусувати дії на певних цілях. Крім того, стратегічні плани (як і інші) вказують, які дії сприятимуть досягненню кінцевих цілей, які уводять в інший бік, а які просто нездійсненні, тобто стратегічне планування допомагає створити узгоджену, скоординовану структуру дій, сфокусованих на виконанні стратегічних завдань. Стратегічні завдання — це ті конкретні рубежі, на досягнення яких спрямована інноваційна діяльність, наприклад, розробка нового виду продукції (стратегічне завдання), яке в майбутньому забезпечить конкурентну перевагу (стратегічна ціль).
Отже, стратегічне планування полягає у визначенні і поданні шляхом системи стратегічних цілей, завдань і курсу дій, картини бажаного стану підприємства в майбутньому. Стратегічне планування не дає детального опису майбутнього. Його результат — якісне описування стану, до якого має прагнути фірма в майбутньому, яку позицію повинна займати на ринку, щоб забезпечити конкурентоспроможність, у яких напрямах вести наукові дослідження.
Стратегічне планування поки що не має чіткого алгоритму розробки та реалізації плану.
Недостатність інформації для обґрунтування стратегічних рішень, завищування очікувань від нововведень, динамічність і непередбачуваність змін зовнішнього середовища.
Процес стратегічного планування потребує значних витрат ресурсів і часу порівняно з традиційним плануванням.

(Мелех Іван)

35. Коли проводиться розробка управлінських рішень?

Суть розробки ПР полягає в діяльності людини, яка приймає рішення (ЛПР), по виконанню основної функції керівника в про­цесі керування. Основна мета управлінського рішення — забезпечити координуючий (регулюючий) вплив на систему керування, що ре­алізує рішення управлінських задач персоналом по досягненню цілей організації. Досягнення цих цілей передбачає рішення задач, що складають зміст і послідовність дій ЛПР при виконанні безпо­середніх обов’язків. Основними задачами є створення інфор­маційної бази для прийняття своєчасних рішень, визначення обме­жень і критеріїв ПР, організація діяльності персоналу управління. Прийняття рішень — творча, відповідальна задача управління. Вона полягає в тому, щоб відповідно до обставин, що склалися, визначити напрям наступних дій, які підлягають конкретній сфері управління (виробництва товару або надання послуг), задачі струк­турних підрозділів у системі діяльності, порядок їхньої взаємодії, забезпечення та управління. Рішення приймає керівник (лінійний менеджер) і несе за них особисту відповідальність. У підготовці да­них для ПР бере участь персонал управління конкретної ор­ганізації. Відповідальність за групове рішення несуть ті, хто його прийняв, відповідно до їх повноважень

(Никончук Юлія)

36. У чому полягає суть тактичних УР?

Критерій Вальда забезпечує максимізацію мінімального виграшу або, що теж саме, мінімізацію максимального програшу (втрат), який може виникнути при реалізації однієї зі стратегій. Цей критерій орієнтує ОПР дотримуватися вкрай обережної поведінки. Така поведінка прийнятна наприклад, коли гравець не має зацікавленості в крупному виграші, але хоче себе застрахувати від неочікуваних програшів. Вибір такої поведінки визначається відношенням гравця до ризику. Критерій Вальда застосовують у тих випадках, коли необхідно забезпечити успіх в будь-якій ситуації. Застосування критерію Вальда буває виправдано, якщо ситуація, в якій приймається рішення наступна: про можливість появи зовнішніх станів Пj нічого не відомо; доводиться зважати на появу різних зовнішніх станів Пj; рішення реалізується тільки один раз;

(Ничипорчук Людмила)

37. Які особливості стратегічних і тактичних рішень.

Тактичне рішення — це визначення мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому або на окремі її компоненти, на хід і результати процесу розслідування*та його елементи, вибір методів, прийомів та засобів досягнення мети. Тактичне рішення складається з трьох частин:

1) інформаційної (полягає в аналізі та оцінці слідчої ситуації та її компонентів, процесуальних цілей та ін.);

2) організаційної (містить висновки про розподіл функцій, форми та напрями взаємодії, резервні можливості, виконання необхідних організаційних заходів);

3) операційної (полягає у визначенні мети тактичного впливу, способів її досягнення, прогнозуванні результату реалізації рішення)*.

Оптимальне використання тактичних прийомів та їх систем передбачає дослідження проблеми тактичного ри-

Стратегічні рішення – це результат вибору суб’єктом управління варіанту дій, спрямованих на вирішення визначених стратегічних завдань підприємства в існуючій чи спрогнозованій на майбутнє ситуації. У загальному вигляді під стратегічними рішеннями маються на увазі рішення, які серйозно впливають на реалізацію поставлених цілей і наслідки яких вкрай важко або неможливо виправити.

Стратегічні рішення є різновидом управлінських рішень і пов’язані з рішеннями, що мають значення для підприємства у цілому: його позиції по відношенню до конкурентів, споживачів, товарів, ринків, макросередовища тощо. Саме вони окреслюють реальні задачі підприємства, допомагають визначити межі, всередині яких розгортається його діяльність, визначають види і обсяги необхідних ресурсів та принципові моделі діяльності.

(Парій Ірина)

39. У чому полягає суть зовнішніх факторів впливу на УР?

Своєчасне виявлення зовнішніх факторів і визначення інтенсивності їхнього впливу дає виграш у часі, у гіршому випадку — для прийняття «профілактичних» заходів для усунення, попередження або послаблення небажаних впливів (загроз), у кращому — для ефективного використання можливостей, що представилися.

У складі економічних факторів враховуються прогнози розвитку економіки в короткостроковій перспективі, а також оцінка діагнозу її функціонування в майбутньому (темпи інфляції, рівні зайнятості населення, банківські кредити, податкова система і рівень податків, курси основних валют та ін.).

Політичні фактори впливають через діяльність урядових інститутів, регіональних і місцевих органів влади на управління підприємствами та прийняття рішень. Прийняття нових законів, непередбачені політичні події можуть кардинально відбитися на їхньому розвитку.

Технологічні фактори впливають на УР за рахунок змін у технології виробництва товарів, надання послуг, у засобах зв’язку, у проектуванні, використанні інформаційних технологій, упровадженні ноу-хау і т. ін.

Соціальні фактори пов’язані зі зміною соціальних очікувань, відносин і моральності в суспільстві.

У складі конкурентних факторів зовнішнього середовища варто враховувати майбутні цілі конкурентів, оцінювати їхню поточну стратегію, перспективність положення в галузі, вивчати сильні та слабкі сторони.

Ринкові фактори виявляються в змінах життєвого циклу товарів і послуг, рівня конкуренції, ціновому механізмі, рекламних компаніях, розподілі доходів населення, демографічної ситуації.

Врахування цих та інших факторів даної групи дає можливість вчасно приймати рішення з тим, щоб уникнути небажаних наслідків для діяльності підприємства.

(Савицька Ірина)

40. У чому полягає суть внутрішніх факторів впливу на управлінські рішення

Існує безліч факторів, які впливають на процес прийняття рішення в організаціях. Серед найбільш важливих слід визначити наступні:

1. Ступінь ризику – завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо вплинути на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо або підсвідомо, при прийнятті рішення, бо він пов'язаний із зростанням відповідальності.

2.Час, що є в розпорядженні для прийняття рішення часто обмежений. На практиці, більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

3.Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не зразу. Якщо порозуміння й підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

4.Особисті здібності менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

5.Політика організації-у цьому випадку враховується суб'єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того чи іншого рішення.

(Саюк Наталія)

41. У чому полягає суть прогнозування?

Розробка рішень в умовах невизначеності і ризику вимагає не тільки вивчення зовнішнього середовища, а й його прогнозування.

Прогнозування — це припущення динаміки розвитку ситуації в майбутньому, засноване на наявній інформації. Прогнозування — це мистецтво і наука передбачення майбутніх подій.

Прогнозування — це методи, в яких використовується як накопичений досвід, так і поточні припущення стосовно майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконане якісно, то результатом стане картина майбутнього, яку можна використати як основу для планування.

В залежності від особливості зовнішніх факторів розрізняють прогнози економічні, розвитку технології, конкуренції, стану ринку, а також соціальне прогнозування.

Економічні прогнози характеризують загальний стан розвитку економіки на прогнозований період (у країні, регіоні, галузі, компанії).

У прогнозах розвитку конкурентів висвітлюється очікувана стратегія і тактика, частка їхньої продукції та продажу на ринку, наміри щодо випуску нових виробів та ін.

Прогнози стану ринку товарів розробляються з урахуванням поточного стану та перспектив розвитку економіки, впливу політичних факторів, проведення цінової політики, стандартів по захисту навколишнього середовища (для ряду товарів), динаміки рівня доходів населення, демографічної ситуації тощо.

Прогнози розвитку технології розкривають найближче і віддалене майбутнє технологічних процесів; у них оцінюються різні якісні характеристики нововведень на предмет ефективності, економічності, трудомісткості, енергоємності й інших параметрів.

Соціальні прогнози свідчать про відношення людей до подій соціального життя, різних суспільних явищ. При розробці рішень важливо, зокрема, враховувати купівельні наміри та переваги щодо нових товарів, відношення покупців до різного роду послуг.

(Томашевська Наталія)

43. Які методи прогнозування ви знаєте?

Методи прогнозування — це сукупність прийомів та способів мислення, які дозволяють на основі ретроспективних даних екзо­генних та ендогенних зв’язків об’єкта і їх змін вивести судження певної достовірності відносно розвитку об’єкта в майбутньому. В основному поділ методів проходить на неформальні, якісні і кількісні.

(Бачинська Катерина)

44. У чому полягає суть неформальних методів прогнозування

До неформальних методів відносять методи письмової та усної інформації, а також промислового шпигунства.

Метод вербальної (усної) інформації базується на зборі усної інформації, що отримується через радіо, телебачення, розмови, телефонограми... Така інформація зачіпає всі основні фактори зовнішнього середовища і становить інтерес для організації. Вона має дуже перемінний характер, легко отримується і досить часто менеджери, прогнозуючи наступні події, повністю на неї покладаються.

Джерелами для методу письмової інформації є газети, журнали, бюлетені, звіти... Часто ця інформація є неповною і застарілою.

Прогнозування за результатами промислового шпигунства базується на викрадені інформації у конкурентів.

(Войтко Альона)

45. У чому полягає суть якісних методів прогнозування?

До якісних методів відносяться різні методи експертних оцінок, метод Дельфі, методи «мозкової атаки» тощо:

1. Метод колективної експертної оцінки. Цей метод базується на опитуванні групи експертів, часто в поєднанні зі статистичними моделями, результатом чого з’являється групова оцінка попиту.

2. Метод продаж. У цьому методі кожна особа, що продає товар, оцінює, які продажі будуть в її регіоні; прогнози потім розгляда­ються, щоб гарантувати їх реальність.

3. Метод Дельфі. Цей інтегральний груповий процес дозволяє експертам, які можуть займати різні позиції, створювати прогнози. Метод здійснюється за декілька циклів, протягом кожного з яких проводиться опитування анонімних експертів, по завершенню чого їх відповіді табулюються і повертаються їм назад із статистичним значенням середнього арифметичного та стандартного відхилення. Процес повторюється від 3 до 6 разів, поки не буде досягнута узгодженість по питаннях, що і буде використане як прогнозування.

4. Огляд ринку покупців. Це метод отримання даних від покупців чи потенційних покупців, що розглядають майбутні плани своїх покупок.

(Дубіна Богдан)

46. У чому полягає суть кількісних методів прогнозування?

У основі їх лежить науково-практичний підхід, що припускає вибір оптимальних рішень шляхом опрацювання великих масивів інформації.

У залежності від типу математичних функцій, покладених в основу моделей, розрізняють:

· а) лінійне моделювання, при якому використовуються лінійні залежності;

· б) динамічне програмування, що дозволяє вводити додаткові перемінні в процес рішення задач;

· в) ймовірні і статистичні моделі, реалізовані в методах теорії масового обслуговування;

· г) теорія ігор - моделювання таких ситуацій, ухвалення рішення в котрих повинно враховувати розбіжність інтересів різноманітних підрозділів;

· д) імітаційні моделі дозволяють експериментально перевірити реалізацію рішень, змінити вихідні передумови, уточнити вимоги до них.

(Ковальчук Тарас)

47. Моделі прийняття управлінських рішень.

Моделювання, як метод розробки управлінських рішень, використовується з середини XX ст. Перші моделі базувалися на нормативних теоріях і називалися нормативними. У них описується стратегія поведінки при виробленні рішення, яка орієнтується на заданий критерій. Прикладом нормативних моделей є:

— моделі прийняття статистичних рішень з використанням те­орії ймовірності та математичної статистики;

— інноваційні ігри як варіант нормативної моделі поведінки в умовах конфлікту, наявності суперечливих думок з проблем нововведення;

— моделі розробки рішень на основі теорії масового обслуговуван­ня, що містить нормативні критерії при рішенні конкретних задач.

Зміст процесу розробки рішення в цьому випадку зводиться до пошуку оптимального рішення, в найбільшій мірі відповідного заданому критерію. Досягається це зіставленням альтернатив рішень, розрахованих для конкретних станів змінних факторів (умов зовнішнього середовища).

Однак нормативні моделі не враховують при прийнятті рішень реальної поведінки людини, за якою залишається вибір остаточного варіанта. Цей «недолік» в певній мірі компенсують дескриптивні моделі розробки рішень, засновані на теорії корисності, теорії ризику.

На даний час виділяється три основних підходи до побудови математичних моделей процесу розробки рішень, заснованих на:

1) теорії статистичних рішень;

2) теорії корисності;

3) теорії ігор.

Найбільш розроблені моделі на основі теорії статистичних рішень. У них вважаються заданими:

- можливий розподіл випадкового процесу, що вивчається

- простір можливих остаточних рішень;

- вартість варіантів рішень;

- функція можливого збитку для кожного рішення, відповідного певному стану зовнішнього середовища.

У загальному вигляді можна констатувати, що рішення приймаються, виходячи з максимуму прибутку або мінімуму втрат. У зв’язку з цим вводиться поняття ризику, по величині якого судять про цінності рішення. У цій теорії розглядається ряд можливих критеріїв оптимальності рішень, що приймаються. Так, рішення, що мінімізує максимальний ризик (байєсовське рішення), описується як мінімаксне рішення. Статистична теорія рішення застосовується при виборі рішень в умовах невизначеності зовнішнього середовища.

Другий напрям математичного моделювання пов’язаний з використанням теорії корисності, заснованої на індивідуальних перевагах, суб’єктивній оцінці ймовірностей настання подій зовнішнього середовища.

Третій напрям моделей розробки рішень засновано на використанні теорії ігор. Дана теорія застосовується в умовах конфліктних ситуацій або при прийнятті колективних (спільних) рішень.

Приведені теорії та підходи до моделювання процесу розробки рішень відображають певні його сторони:

· • статистична теорія рішень - невизначеність середовища, вибір, ризик;

· • теорія ігор - деякі характеристики поведінки людини в умовах взаємодії з іншими людьми і з середовищем;

· • теорія корисності - психологічні уявлення про потреби людини і їх мотивацію.

Різновидом розробки рішень є евристичні моделі. Уперше автори Саймон і Ньюел використали термін «евристичний» (грецьке «еуріскеін» — роблю відкриття) для характеристики особливого підходу до рішення задам і вибору рішень. Евристичні моделі використовуються при виборі рішень простих і складних, в яких не існує надії на використання при цьому матема­тичного апарату. Практичне застосування евристичного підходу до моделювання процесу розробки та прийняття управлінських рішень передбачає наявність у Л ПР пізнавальних здібностей і схиль­ностей до узагальнень і висновків.

(Кравчук Лілія)

48. У чому полягає суть причинних моделей?

Моделі управління причинами використовуються для визначення часу розміщення замовлень на ресурси та їх кількості, а також маси готової продукції на складах. Мета даної моделі - оптимізація запасів на підприємстві. Надмірне їх накопичення хоча допомагає уникнути втрат, обумовлених їх нестачею, у багатьох випадках зводить до мінімуму витрати на розміщення замовлень, так як вони розміщуються у великих кількостях, але також веде до додаткових витрат на зберігання, перевантаження, втрати від псування, зменшення обігових коштів, що зменшує мобільність підприємства у прийнятті рішень при виникненні нової ситуації на ринку.

Моделі причинного програмування застосовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих потреб. Даний вид моделі найбільш поширений на промислових підприємствах. Він полягає в тому, що допомагає максимізувати прибуток при наявності одного, декількох ресурсів, кожен з яких використовується для виробництва декількох видів товару.

(Мелех Іван)